Постанова

від 19.11.2007 по справі 13051-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13051-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.11.2007Справа №2-22/13051-2007А

За позовом - САТЗТ «Крим-АФЕС» (м.Сімферополь. вул. Київська, 133)До відповідача  -   ДПІ  у м.Сімферополі    ( м.Сімферополь, вул. М.Залки 1/9)

Про скасування податкового повідомлення - рішення.

                                                                                                    Суддя  Яковлєв С.В.

                                                                                                 За участю секретаря Дулімової В.І.

                    Представники:

Від позивача – Кульський Л.С. – пред-к, дов. від 01.10.2007 р.

Від відповідача – Паркулаб Л.В. – пред-к, дов. від 15.10.2007 р.

                               Шаровіна А.М. – пред-к, дов. від 25.05.2007 р.  

Сутність спору:  -  САТЗТ «Крим-АФЕС»  ( далі позивач)  звернулось до суду   з позовом , в якому просило скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ кв м.Сімферополь від 13.09.2007 р. № 0001452200/0.  Вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення виїзної планової перевірки позивача зробив помилкові висновки про порушення ним вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. На думку позивача висновки, викладені у акті  перевірки, складеному за результатами зазначеної перевірки,  не відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для застосування штрафних санкцій. Крім того позивач вважає, що відповідачем застосовані штрафні санкції з порушенням строку, передбаченого діючим законодавством.

             Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

             Представник відповідача  під час судового засідання, яке відбулось 15.10.2007 р. , надав відзив на позовну заяву ( вих . № 16193/9/100 від 15.10.2007 р. ) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, визначив, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято внаслідок встановлення порушення позивачем вимог діючого законодавства , тому відсутні підстави для його скасування .

              Під час судових засідань представники відповідача наполягали на тому, що штрафні санкції застосовані до позивача в наслідок порушення ним Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

  Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

встановив

      Відповідач провів невиїзну  документальну перевірку позивача за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої 06.09.2007 р.  склав акт № 5726/22-1/16331638.

        У зазначеному акті було зафіксовано порушення позивачем  вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств” ,  в результаті чого  занижено  податок на прибуток від діяльності  іншої, ніж страхова, за три квартали 2005 р. у розмірі 129539 грн., за 1 квартал 2006 р. у розмірі 154998 грн., за 1 півріччя 2006 р. у розмірі 188 156 грн.  

         За наслідками проведення  зазначеної перевірки та на підставі вказаного акту відповідачем  прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001452200/0  від 13.09.2007 р., згідно з яким позивачу  за порушення  п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств”  згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  нараховані штрафні санкції у сумі  158847,50 грн.

                    Ст.19 Конституції України визначає, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Ст. 67 Конституції України  визначає, що кожен  зобов'язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

           Ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює , що платниками  потачку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку.

                    У п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  звичайною вважається ціна  товарі (робіт, послуг) , визначена сторонами договору.   Відповідно до п. п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону  для визначення  звичайної ціни товару ( робіт, послуг) використовується  інформація про укладені на момент продажу  такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними)  товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах. Обов'язок  доведення того, що ціна договору  не відповідає  рівню  звичайної ціни у випадку, визначених законом, покладається  на податковий орган  у порядку встановленому законом ( п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).   

                    Відповідно до п.п. 1.26  п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” пов'язаною визнається , зокрема, фізична особа або член сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль  над платником податку

Відповідно до п.3.1 зазначеного закону  об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків  та суму амортизаційних відрахувань.

                    Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це  загальна  сума доходу  платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

                    Ст. 7 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає порядок оподаткування  операцій особливого виду.

           У п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що  доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли  на дату такого продажу.

                    Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов'язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

           Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення  податкового законодавства  , та порядок їх застосування визначені у ст. 17  Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1  ст. 17  Закону  у разі коли контролюючий орган  самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платник податків  має сплатити штраф  у розмірі  десяти відсотків від суми недоплати ( заниження суми  податкового  зобов'язання ) за кожний  з податкових періодів, установлених для такого податку , збору але на більш 50 відсотків такої суми.

          Матеріали справи свідчать про те, що  між позивачем та  ТОВ «Тренд» 06.09.2005 р. був укладений договір № К-77/1 купівлі –продажу цінних паперів , відповідно до умов якого перший продавав належні йому прості іменні акції  ВАТ «Об'єднаний комерційний банк» другого випуску  у кількості 299760 штук. Сторонами вартість  акції була узгоджена у розмірі 0,2449 грн., загальна сума договору була визначена у сумі  73435 грн.

           Згідно з п. 3.1.1 договору ТОВ «Тренд» мав сплатити вартість придбаних акцій протягом одного  банківського дня з моменту підписання договору.

           Позивачем надана копія платіжного доручення № 45 від 06.09.2005 р. , яке підтверджує перерахування на його рахунок ТОВ «Тренд» 73435 грн. У графі «Призначення платежу»  записано : «За акції по договору купівлі-продажу цінних паперів № К-77/1 від 06.09.2005 р.».

             Вивчивши зазначені документи, суд встановив, що умови договору № К-77/1 щодо реалізації цінних паперів – акцій – були виконані сторонами саме 06.09.2005 р.

              До матеріалів справи надана копія Статуту позивача , затвердженого загальними зборами акціонерів Протокол № 20 від 18.07.200 р. Згідно з п. 8.1. Статуту  управління діяльністю позивача здійснює , зокрема, Спостережна рада, яка відповідно до п. 8.3.1.  представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів.

             Члени Спостережної ради є посадовими особами позивача  і несуть відповідальність в межах своїх  повноважень( п. 8.3.12 Статуту).

             Під час проведення перевірки позивача  відповідач отримав від ТОВ «Тренд» договір комісії  на купівлю цінних паперів № К-77, відповідно до умов якого  комітентом був Нефед Р.Б. , член Спостережної ради позивача. Саме встановлення цих фактів послужило підставою для висновків відповідача  про те, що  позивач  здійснив 14.09.2005 р.  по договору   продаж  акцій ВАТ «ОКБ» у кількості 299760 шт. по ціні 0,2449 грн. своїй пов'язаній особі  - Нефеду Р.Б.

              Відповідач, діючи згідно з  п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України   “Про оподаткування прибутку підприємств”, визначив звичайну ціну реалізованих акції ВАТ «ОКБ» на підставі  інформації , отриманої від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку  про ціни на ці акції станом на 14.09.2005 р. – день підпису сторонами договору    № К-77/1  акту приймання-передачі акції.

              Але с такими висновками погодитись не можна. Матеріали справи свідчать про те, що вартість реалізованих позивачем акцій отримана позивачем 06.09.2005 р. , в наслідок чого відповідач мав визначати  звичайну ціну саме на вказану дату , а не на 14.09.2005 р. – дату передачі ТОВ «Тренд» пакету документів, необхідних для переоформлення права власності на вказані акції. Крім того, суд вважає, що згідно зі ст. 71 КАСУ відповідачем не надані докази того, що визначена у акті перевірки ціна акції ВАТ «ОКБ» є такою, що встановлювалась в договорах з умовами оплати, строками виконання зобов'язань , правилами платежу , які звичайні для такої операції та співпадають з умовами договору № К-77/1. Відповідачем не надані докази того, що позивач знав   або  мав знати , що станом на 06.09.2005 р. ціна на акції ВАТ «ОКБ» відрізняється від визначеної у договорі, укладеному з ТОВ «Тренд» .  

             Суд також вважає необхідним зазначити, що  застосування відповідачем Методики розрахунку  інтегрального  індексу фондового ринку , затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 237 від 20.12.2000 р. , не може бути визначено правомірним у зв'язку з тим, що вказаний індекс є показником діяльності ринку цінних паперів у межах національних кордонів, характеризує стан внутрішніх ринків, а не визначає ціну на акції відкритих акціонерних товариств на фондовому ринку.

            За таких обставин , приймаючи до уваги те, що позивач при складанні  Декларації  з податку на прибуток за 9 місяців 2005 р. відобразив  доход від операції купівлі-продажу акцій  ВАТ «ОКБ»  у сумі 73435 грн.  в податковому обліку , а матеріали справи спростовують твердження відповідача про те, що він знав  або міг знати  звичайну ціну цих цінних паперів,  суд приходить до висновку , що він не допускав порушення п.п. 7.4.1 ст. 7  Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не занижував  свої податкові зобов'язання по податку на прибуток у 2005 р., в наслідок чого відсутні підстави для застосування штрафних санкцій в порядку, передбаченому ст.17  Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

            Крім того, суд вважає необхідним зазначити , що відповідачем у 2007 р. застосовані до позивача штрафні санкції за порушення, які ним нібито вчинені у 2005 р., що суперечить вимогам ст. 250 Господарського кодексу України, яка встановлює, що  штрафні санкції  застосовуються до  суб'єкта господарювання протягом  шести місяців з дня виявлення порушення , але не пізніше як через один рік з дня порушення  цим суб'єктом  встановлених законодавчими актами правил  здійснення  господарської діяльності.  При цьому необхідно визначити, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не мав можливості проаналізувати правильність дій позивача при виконанні ним умов договору № К-77/1 раніше.   

        Правильність застосування судами положень ст. 250  Господарського кодексу  України під час розгляду спорів , пов'язаних зі сплатою суб'єктами господарювання   податків  (обов'язкових платежів) перед бюджетами та державними цільовими фондами визначена у постанові Вищого адміністративного суду України  від 17.07.2007 р. по справ № 2-25/10769-2005.  

          В силу викладеного підлягають задоволенню позовні вимоги по скасуванню  податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001452200/0 від 13.09.2007 р.

                   Під час судового засідання, яке відбулось 19.11.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 26.11..2007р.

                   Керуючись ст.ст. ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд  

                                              п о с т а н о в и в

1.   Позов задовольнити.

           2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.  Сімферополі  (м.Сімферополь, вул.М.Залки 1/9) № 0001452200/0 від 13.09.2007 р.

           3. Стягнути з Державного бюджету України на користь САТЗТ «Крим-АФЕС» (м.Сімферополь. вул. Київська, 133, п/р 26501301010001 в ФАБ «Південний» м.Сімферополь, МФО 384652 , ЗКПО 16331638)  3, 40 грн. судового збору .

         У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.