Постанова

від 29.08.2024 по справі 600/2163/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2163/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

29 серпня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В :

До Чернівецького окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 072734 від 16.04.2024 Державної Служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про застосування адміністративно - господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю РОМА у сумі 17000 гривень.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, з викладених норм слідує, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності обставин визначених ч.2 ст.150 КАС України, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Зокрема, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання чи невиконання рішення суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Як слідує із заяви про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.04.2024 №072734 винесеної в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Бойчук А.Р. про застосування до ТОВ «РОМА» адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн; заборони Державній службі України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.04.2024 №072734 винесеної в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Бойчук А.Р. про застосування до ТОВ «РОМА» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що протиправність вказаного рішення, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

При цьому, заявником не наведено у заяві про забезпечення позову беззаперечних мотивів очевидної протиправності вищевказаного рішення.

У питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди й мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені обставини щодо очевидності протиправності рішення не є достатніми, безспірними та доведеними.

Разом із тим, сам факт подання позову не вказує про наявність ознак очевидної протиправності рішення відповідача, а тому не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Оцінити вказані підстави суд може під час розгляду справи.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає оскаржувана постанова є виконавчим документом на підставі якого, у випадку несплати добровільно вказаних у постанові сум штрафу, визначений адміністративно-господарський штраф буде стягнуто у примусовому порядку. Однак, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідачем розпочато вжиття заходів з примусового стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу згідно оскаржуваної постанови. А відтак, наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем розпочато процедуру примусового стягнення з позивача штрафу. В даному випадку висновок щодо очевидності протиправності оскаржуваного рішення Житомирської обласної ради, може бути зроблений судом лише за результатами розгляду справи по суті.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом вказаним заявником у поданому клопотанні, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, який просить позивач, є неможливим без дослідження усіх обставин справи, що в свою чергу, входить до предмету доказування у даній адміністративній справі.

Враховуючи співвідношення інтересу заявника, про захист якого він просить, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб, суд дійшов висновку, що обрані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із вимогами, які він висуває до відповідача. Доводи викладені в обґрунтування клопотання про забезпечення позву не доведені належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах.

Крім того, варто звернути увагу, що з даної заяви не відслідковується очевидної протиправності рішення відповідача.

Наявність ознак протиправності прийнятого рішення відповідача може бути виявлена тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, під час розгляду справи по суті.

Тобто, висновок суду про правомірність чи протиправність рішень, дій чи бездіяльності, може бути викладено тільки у рішенні, прийнятому за наслідками розгляду даної справи.

Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.