Постанова

від 28.08.2024 по справі 560/8134/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8134/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

28 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Дмитрівського храму м. Хмельницького" в особі керівника Зінькевича Івана Семеновича на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Дмитрівського храму м. Хмельницького" в особі керівника ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Дмитрівського храму м. Хмельницького" в особі керівника ОСОБА_1 03 червня 2024 року подано до Хмельницького окружного адміністративного суду клопотання про забезпечення позову, у якому заявник просить суд:

- заборонити до набрання рішенням суду законної сили виконавчому комітету Хмельницької міської ради, будь-якому Департаменту Хмельницької міської ради, та/або будь-якому структурному підрозділу Хмельницької міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Хмельницької міської ради, вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж дерев`яного паркану та металевої конструкції, що розташовані по вул. Юрія Руфа, 48, у м. Хмельницькому, що знаходиться у власності Релігійної громади Свято-Дмитрівського храму м. Хмельницького на переданій їй в постійне користування земельній ділянці площею 0,1610 га, кадастровий номер 6810100000:09:002:0109;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 16.05.2024 №876 "Про проведення демонтажу самовільно встановленого дерев`яного паркану та металевої конструкції, що розташовані по вул. Юрія Руфа, 48".

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2024 відмовлено у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення вказаної заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у вжитті зазначених заходів забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги з урахуванням заперечень на відзив на апеляційну скаргу зазначено, що у разі, не призупинення дії оскаржуваного рішення та заборони демонтажу майна позивача на земельній ділянці, є велика ймовірність того, що таке майно буде демонтовано в найближчий строк, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви позивача.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що заява про забезпечення позову та апеляційна скарга містять недостовірні дані. Так, позивач зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6810100000:09:002:0109 знаходиться в постійному користуванні релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівського храму м. Хмельницького». Рішенням Хмельницької міської ради від 31.10.2022 № 7 було припинено право постійного користування релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівського храму м. Хмельницького». Тобто, позивач не є на сьогодні користувачем вказаної земельної ділянки, як і не був ним на час прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету, відомості про речове право відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у позивача відсутні жодні права щодо вчинення дій на даній земельній ділянці, та відсутні жодні права щодо об`єктів на ній.

Оскільки заява про забезпечення позову позивачем була подана до подання позовної заяви, виконавчий комітет був позбавлений можливості надавати докази на підтвердження позиції в суді першої інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише спрямована на виконання вимог статті 2 КАС України, на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та має тимчасовий характер - до вирішення спору по суті.

При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними або невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків.

Відповідно до Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з предметом спору.

Суд зазначає, що, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів, яких вони стосуються. Такі рішення та дії можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.

Разом з тим, доводи заявника щодо протиправності рішення, дію якого заявник просить зупинити шляхом забезпечення позову, є предметом розгляду при вирішенні адміністративної справи по суті позовних вимог, а покликання на ймовірність реалізації такого рішення, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, в розрізі предмету цього спору є недоречними з огляду на те, що такі виходять за межі предмету судового розгляду у даній справі.

Щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Суд зазначає, що наявність протиправності оскаржуваних позивачем рішення, дій та бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак рішення, дій та бездіяльності відповідача що оскаржуються у даній справі. Крім того, встановлення ознак протиправності такого рішення, дій та бездіяльності, враховуючи предмет позову, є фактично вирішенням адміністративного спору до розгляду справи по суті, що суперечить основним засадам і принципам адміністративного судочинства.

Вказані висновки відповідають позиції, яку висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2020 у справі № 800/521/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.

Виходячи з аналізу матеріалів заяви про забезпечення позову, суд звертає увагу, заявником до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів заявника.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, суд не володіє спеціальними знаннями, що дозволяють на підставі наданих заявником фотоматеріалів та інших документів ще до розгляду справи по суті надати однозначну об`єктивну оцінку стану демонтажних робіт, відтак встановити безпосередній зв`язок між оскаржуваним актом та негативними наслідками, про які зазначає заявник.

Позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Дмитрівського храму м. Хмельницького" в особі керівника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.