Постанова

від 29.08.2024 по справі 120/8839/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8839/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

29 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Вінницький молочний завод "Рошен" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 01152040104, що прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 08 червня 2023 року.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 01152040104, що прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 08 червня 2023 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватне акціонерне товариство "Вінницький молочний завод "Рошен" 20 серпня 1999 року зареєстроване як юридична особа.

Основні напрямки діяльності товариства - 10.51 "Перероблення молока, виробництво масла та сиру"; 46.33 "Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами"; 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна"; 77.11 "Надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів".

На підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18 квітня 2023 року № 150/Ж1 у період з 21 квітня 2023 року по 11 травня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький молочний завод "Рошен".

За результатом проведеної перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт № 969/Ж5/31-00-04-01-04/00418018 від 18 травня 2023 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання приватним акціонерним товариством "Вінницький молочний завод "Рошен" податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету".

Під час зазначеної перевірки виявлено порушення приватним акціонерним товариством "Вінницький молочний завод "Рошен" пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 104500 гривень.

На підставі згадуваного вище акта перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 08 червня 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 01152040104, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 104500 гривень.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Нормами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відтак, підпункт "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України встановлює такі обмеження: сума ПДВ, яку заявляють до відшкодування, має бути фактично сплачена в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету; сума заявленого відшкодування не може перевищувати реєстраційну суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 ст. 200-1 ПК України на момент подання податкової декларації.

Таким чином, за змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України суму від`ємного значення податку на додану вартість платник податків може використати в таких напрямках:

1) погасити або зменшити податковий борг із ПДВ (рядок 20.1 декларації);

2) заявити бюджетне відшкодування (рядок 20.2 декларації): а) на свій поточний рахунок в банку (рядок 20.2.1 декларації);

б) у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (рядок 20.2.2 декларації);

3) зарахувати до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації).

За змістом пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзац перший підпункту 200.7.1, підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно із пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже, платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.

При цьому для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19 сформовано правову позицію, згідно з якою наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є єдиною та достатньою підставою, яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т. ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відтак наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної є однією із обов`язкових, але не єдиних умов, які надають право відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Нормами частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи встановлено, що основною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким приватному акціонерному товариству "Вінницький молочний завод "Рошен" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 104500 гривень, слугувало те, що контролюючим органом встановлено нереальність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД".

Оцінюючі такі твердження відповідача слід зазначити наступне.

Так, 17 січня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" (постачальник) та приватним акціонерним товариством "Вінницький молочний завод "Рошен" (покупець) укладено договір поставки № 2/Ц/2023.

Пунктом 1.1 розділу І цього договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити матеріальні цінності (цукор білий) в асортименті, кількості, одиницях виміру та ціною, зазначених у погоджених сторонами специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Постачання товару здійснюється за рахунок постачальника на склад покупця за адресою: м. Вінниця, вул. Енергетична, буд. 7 (якщо інше не обумовлено сторонами у специфікації).

17 лютого 2023 року складено специфікацію № 3 на поставку окремої партії продукції в рамках договору № 2/Ц/203 від 17 січня 2023 року.

Пунктом 1 згадуваної специфікації передбачено, що відповідно до умов договору постачальник приймає на себе зобов`язання передати (продати), а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити (придбати) продукцію наступного асортименту: цукор білий кристалічний, 22 тонни, загальною вартістю 627000 гривень (в тому числі податок на додану вартість).

При цьому реальність поставки згадуваного вище цукру підтверджується сукупністю усіх необхідних та належно оформлених документів, а саме: видатковою накладною № 10 від 20 лютого 2023 року, товарно-транспортною накладною № Р10 від 20 лютого 2023 року, рахунком на оплату № 9 від 17 лютого 2023 року та платіжною інструкцією № 39695 від 28 лютого 2023 року.

На виконання умов згадуваного вище договору товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України виписано податкову накладну № 4 від 20 лютого 2023 року на суму 627000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 104500 гривень.

Таким чином, позивачем правомірно відображено податковий кредит по взаєморозрахунках із постачальником товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД".

Проте, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" з огляду на те, що в останнього відсутні склади для зберігання товару.

В контексті таких доводів відповідача варто зауважити, що відсутність зареєстрованих на праві власності об`єктів нежитлової нерухомості, зокрема складів, жодним чином не може спростувати факту постачання товару на користь позивача, адже відповідно до умов згадуваного вище договору поставки товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" зобов`язався поставити товар на користь позивача, а не зберігати його.

Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження об`єктивної відсутності можливостей у товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" здійснити зазначену вище господарську операцію (поставити товар), а факт поставки товару, як вже зазначалося вище, підтверджується первинними документами.

Більше того, із долученої до позову декларації виробника № 958 від 17 лютого 2023 року цукру білого кристалічного в кількості 22 тонни слідує, що виробником продукції є товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор", а тому продукція, що постачалася товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" на користь позивача могла зберігатися на складах виробника такої продукції, а товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" лише постачатися на користь позивача.

Також, в акті перевірки йдеться про дефектність наданих до перевірки первинних документів, зокрема вказано про те, що у товарно-транспортній накладній № Р10 від 20 лютого 2023 року в графі "Місце складання" вказано "м. Київ" без уточнення конкретної адреси, а саме назви приміщення, а в графі "Пункт навантаження" зазначено "м. Старокостянтинів" без уточнення конкретної назви вулиці та номеру приміщення, що не дає змоги відповідачу встановити склад, з якого постачався товар. Окрім того, у такій товарно-транспортній накладній не зазначена інформація про навантаження та розвантаження товару, а відпуск товару здійснювався за довіреністю вантажоодержувача № 151 від 17 лютого 2023 року, проте при аналізі первинних документів, що надані позивачем, встановлена відсутність такої довіреності.

Положеннями частини 2 статті 9 Закону № 996-XIІ встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми кореспондують положенням пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі Положення № 88), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про дотримання чи порушення виключно правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства, та не впливають на формування податкової звітності. Товарно-транспортна накладна не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону № 996-XIV та Положення № 88, а лише відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Разом із тим відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Із змісту товарно-транспортної накладної № Р10 від 20 лютого 2023 року слідує, що остання цілком відповідає правилам оформлення, що закріплені у пункті 11.1 Правил № 363, а зазначення у графах "Місце складання" та "Пункт навантаження" неповної адреси (без конкретизації найменування вулиці, назви будинку тощо) не може свідчити, що така товарно-транспортна накладна складена з порушенням згадуваних вище вимог Закону та підзаконних нормативно-правових актів.

При цьому внесення до товарно-транспортної накладної таких реквізитів, як навантаження-розвантаження (розділ операції вантажно-розвантажувальні операції) не є обов`язковою вимогою до форми товарно-транспортної.

Слід зазначити, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують здійснення господарських операцій. Незазначення деяких реквізитів у первинних документах не означає їх дефектність, а відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання господарських операцій такими, що не мали місця.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо ненадання позивачем довіреності від 17 лютого 2023 року № 151 на отримання товару, а також сертифікатів якості або походження товару, що поставляється, оскільки такі документи не є первинними документами, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Стосовно тверджень відповідача про наявність рішень про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" критеріям ризиковості від 06 квітня 2023 року № 66503, від 24 квітня 2023 року № 80678 та від 09 травня 2023 року № 93301, то суд зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто товариство не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Норми чинного законодавства не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Згадувані рішення про віднесення товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" до ризикових контрагентів прийняті протягом квітня-травня 2023 року, тобто вже після проведеної операції, що, на думку контролюючого органу, не мала реального характеру.

За наведених обставин висновки, що викладені в акті перевірки, стосовно відсутності реального здійснення господарської операції між приватним акціонерним товариством "Вінницький молочний завод "Рошен" та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРОПРОД" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, адже реальність відповідної операції підтверджується наданими позивачем первинними документами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.