Ухвала

від 29.08.2024 по справі 420/1243/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 420/1243/23

адміністративне провадження № К/990/31227/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №420/1243/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000/289/0701 від 05 січня 2023 року форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 29 956 872,00 грн;

- №00/25710/0701 від 11 жовтня 2021 року форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 58 067 399,00 грн;

- №2542515320708 від 07 жовтня 2021 року форма «С» про застосування суми штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 31 933,4 грн;

-№000256900713 від 11 жовтня 2021 року форма «Д» про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 24 141,79 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 року задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, скасовано вказану постанову та направлено справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року в частині підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі, податковий орган покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, та зазначає, що судами попередніх інстанції не враховано висновки про застосування норм пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік», Постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, статті 39, абзацу 17 статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 117 Конституції України, абзацу 13 пункту 1 частини 1 статті 20, частини 1 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України, пункту 1.1 статті 1, статті 77 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, від 29 листопада 2021 року у справі №280/1367/20, від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20, від 24 січня 2020 року у справі №127/26251/15-а та від 30 січня 2020 року у справі №599/1422/16-а.

При цьому посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України взагалі не обґрунтований. Скаржником обґрунтованого у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідних норм права та як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися, а також не наведено подібності правовідносин, висновки щодо яких викладені у постановах Верховного Суду, що на думку скаржника, не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні.

Верховний Суд у постановах, зазначених скаржником застосував норми права до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин. Тобто, судами попередніх інстанцій у зазначених справах, були досліджені певні докази, надано їх оцінку та застосовані відповідні норми Податкового законодавства.

Вказані висновки Верховного Суду сформовані на підставі встановлених фактичних обставин конкретній справі і наявних в матеріалах справи доказів що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Крі того, скаржник покликається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає про необхідність відступу від висновку Верховного Суду викладеного у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21.

Суд наголошує, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Тому, лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду та необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.

Доводи скаржника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанцій рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, касаційна скарга в цій справі відповідачем вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року її повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №420/1243/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов