Рішення

від 18.03.2024 по справі 160/34382/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Справа № 160/34382/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не проведення повного розрахунку при її звільненні - невиплату їй в день звільнення (15.12.2023) грошової компенсації за неотримане нею в період служби речове майно;

- зобов`язати відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом здійснити нарахування та виплату їй грошової компенсації за речове майно згідно розрахунку довідки від 20.11.2023 № 124 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, в сумі 5302,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходила службу у Державній кримінально-виконавчій службі України з 02.03.2022 (наказ відділу від 02.03.2022 № 21 о/с-22). Наказом відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом від 08.12.2023 №167 о/с-23, 15.12.2023 позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно ч.5 ст.23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України та п.4 ч.1 ст.77 Закону України Про національну поліцію (через скорочення). При звільненні, 15.12.2023 року відповідачем не було проведено повного розрахунку при звільненні, а саме - не було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 29.02.2024 надіслано одержувачам ОСОБА_1 та відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронний кабінет, а копію адміністративного позову відповідачу 28.12.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 15.03.2023.

За правилами ст.262 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута до 02.03.2024, проте з метою забезпечення принципу рівності сторін судом продовжено розгляд справи до спливу строку на подання заяв по суті справи.

Суд зазначає, що у встановлений судом строк від відповідача відзиву та витребуваних судом доказів до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 18.03.2024 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву та/або витребуваних ухвалою доказів до суду надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачу процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву та витребуваних документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 02.03.2022 по 15.12.2023, про що свідчить наявна у матеріалах справи копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Так, наказом відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом від 02.03.2022 №21о/с-22 позивача з 02 березня 2022 року призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу зміни № 1 та присвоєно спеціальне звання молодшого начальницького складу рядовий внутрішньої служби (копія міститься у матеріалах справи).

В подальшому, наказом Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом від 08.12.2023 №167о/с-23 «Про звільнення ОСОБА_2 » ОСОБА_1 з 15.12.2023 було звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України згідно ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Позивач звернулася до начальника відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом з рапортом від 25.10.2023 (вхід. №515 від 25.10.2023), у якому повідомлено, що відділом охорони станом на 19.10.2023 формений одяг позивачу не видавався. У означеній заяві позивач просила надати їй довідку (про виплату грошової компенсації) за належні до отримання предмети речового майна особистого користування.

20.11.2023 відділом охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом було видано довідку №124 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, згідно якої загальна сума грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 , ст. сержанта вн. сл. молодшого інспектора 2 категорії, складає 5302,11 грн.

15.12.2023 позивач звернулась до начальника відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом із заявою про виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна (вх. №566 від 15.12.2023).

Доказів розгляду означеної заяви або виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна станом на день судового розгляду справи відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Не погоджуючись з діями (бездіяльністю) відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не проведення повного розрахунку при її звільненні - невиплату в день звільнення (15.12.2023) грошової компенсації за неотримане нею в період служби речове майно, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV.

Відповідно до приписівст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно доКонституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначенийЗаконом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконанняпостанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від30.08.2017 року №704, Міністерством юстиції України було видано наказ від 28.03.2018 року №925/5, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 3 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 глави 22 розділу ІІ цього Порядку днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, яка не повинна передувати даті звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Грошове забезпечення виплачується до дня звільнення зі служби включно разом із премією, встановленою у порядку, визначеному главою 13 цього розділу, за результатами оперативно-службової діяльності за останній місяць служби.

Правовий статус персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України визначеностаттею 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Частиною 5 вказаної статті визначено, що особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року №578було затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та Норми забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно пункту 1 затвердженого Порядку №578 останній визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Відповідно до пункту 2 Порядку №578 речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Пунктом 8Порядку №578 визначено, що речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення №1-5, а інвентарне майно - за нормами №6-13. Право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають: особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади; курсанти - з дня зарахування їх до списків навчальних закладів; спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами, - з дня призначення на відповідні посади. Видача речового майна в особисте користування проводиться згідно з антропометричними даними (зріст, об`єм грудей, шиї, голови, розмір взуття).

Пунктом 9 Порядку №578 передбачено, що забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в міжрегіональних територіальних органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, закладах освіти, державній установі Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України та закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби, державній установі Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, на підприємствах, де вони проходять службу або працюють. Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) в органі чи установі, на підприємстві здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи, підприємства про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі - речовий атестат) за формою згідно з додатком 1, а в разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи, підприємства.

Отже, право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають, зокрема, особи рядового і начальницького складу з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади.

Відповідно до пункту 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна. Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

Пунктом 23 Порядку№578, зокрема, визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.

Згідно пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Тобто, вказаними нормами передбачено право працівників кримінально-виконавчої служби під час звільнення зі служби отримати речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або грошову компенсацію за нього, та встановлюють порядок такого отримання.

Так, з матеріалів справи слідує, що відповідачем було видано довідку №124 від 20.11.2023 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, згідно якої загальна сума грошової компенсації, яка підлягає виплаті, складає 5302,11 грн. Крім того, 15.12.2023 позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна особистого користування.

Таким чином, ОСОБА_1 скористалася своїм правом на отримання грошової компенсації за речове майно особистого користування, визначеним п. 27 Порядку №578 та подала заяву відповідно до п. 23 Порядку №578.

Однак, відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом не провів відповідні розрахунки та виплату, а лише частково виконав вимоги п. 60 Порядку №578, а саме,видав довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 5302,11 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають коригуванню судом у їх межах на підставі ч.2 ст.9 КАС України.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно згідно розрахунку довідки від 20.11.2023 № 124 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, в сумі 5302,11 грн.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.02.2023 у справі № 560/8394/21, грошова компенсація за неотримане речове майно не має характеру винагороди за виконану працю, у зв`язку з чим позивач не звільнена від сплати судового збору на підставі ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» за подання цього адміністративного позову.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 27.12.2023 №5535-7417-0900-3275, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (місцезнаходження: вул. Надії Алексеенко, 84, м.Дніпро, 49006; код ЄДРПОУ 08681732) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 5302,11 грн.

Зобов`язати відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно згідно розрахунку довідки від 20.11.2023 № 124 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, в сумі 5302,11 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно