Постанова

від 29.08.2024 по справі 727/13961/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року

м. Чернівці

справа № 727/13961/23

провадження №22-ц/822/733/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 червня 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 квітня 2024 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Літвінова О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод користуванні майном.

Посилалась на те, що позивачка на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Душинською Н.В. та зареєстрованим в реєстр за №2640, є одноосібною власницею квартири АДРЕСА_1 .

Вказує на те, що попередня власниця житла ОСОБА_5 чинить перешкоди позивачці у користуванні вищевказаною квартирою.

Перешкоджання з боку відповідачки здійснюється шляхом недопуску позивачки до квартири.

Внаслідок відмови відповідачки в забезпеченні вільного доступу позивачки до спірної квартири, остання, не може користуватися власним житловим приміщенням.

Отже, позивачка, як власник квартири, має право на вселення до неї, оскільки відповідачкою не забезпечено можливості вільного доступу до квартири, а тому порушене право підлягає захисту, зокрема, усуненням перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення позивачки у дану квартиру.

З урахуванням викладеного просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення до неї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов`язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди в користуванні даною квартирою та передати ключі від її вхідних дверей і коридору.

Короткий зміст рішення та ухвали суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 червня 2024 року позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення до неї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов`язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди в користуванні даною квартирою та передати ключі від її вхідних дверей і коридору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Душинською Н.В. та зареєстрованим в реєстр за №2640, є одноосібною власницею квартири АДРЕСА_1 .

Вказана обставина підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацією права власності за індексним номером витягу 283552477.

В той же час, попередня власниця житла ОСОБА_5 чинить перешкоди позивачу в користуванні вищевказаною квартирою.

Перешкоджання з боку відповідачки здійснюється шляхом недопуску позивачки до квартири.

У позасудовому порядку спір між сторонами вирішено не було, у зв`язку з чим наявне оспорене право позивачки використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів її сім`ї, інших осіб, за захистом якого вона змушена була звернутися до суду.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці 15 квітня 2024 року в задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_4 адвоката Венерської Г.І., про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 про усунення перешкод користуванні майном відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представником відповідачки не доведена об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №727/1320/24, яка перебуває в провадженні Шевченківського районного суду міста Чернівці. Зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи і є процесуально недоцільним, оскільки обставин, які унеможливлюють розгляд даної цивільної справи, судом не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Шевченківського районногосуду містаЧернівці від12червня 2024року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_4 в порядку частини 2 статті 353 ЦПК України наводить заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 15 квітня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про здійснення відповідачкою перешкод у користуванні позивачкою спірною квартирою шляхом недопуску її до такої квартири.

Вказує на те, що саме на позивачку покладено обов`язок доведення наявності порушення її прав.

Враховуючи те, що позивачка належними та допустимими доказами не довела факту порушення її права (перешкод в користуванні квартирою, які б свідчили про необхідність вселення власника до квартири) суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Вказує на те, що суд першої інстанції помилково не врахував об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №727/1320/24, предметом розгляду якої є питання правомірності набуття позивачкою права власності на спірну квартиру.

Задоволення позовних вимог як і можливість звернення із позовом у цій справі безпосередньо пов`язані із наявністю у позивачки права власності на спірне майно, адже лише власник чи законний користувач має право пред`явити вимоги про його вселення в квартиру.

Водночас у цій справі відсутня можливість встановити правомірність набуття позивачкою права власності на спірну квартиру, проте вказана обставини є предметом розгляду в справі №727/1320/24.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інший учасник справи відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 листопада 2021 року, індексний номер 61440515, приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Душинською Н.В., здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер об`єкта нерухомого майна 2499835973060), що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №283552477 від 08 листопада 2021 року (а.с.8).

Підставою для реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру зазначено договір купівлі-продажу від 08 листопада 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Душинською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №2640 (а.с.6,7).

Згідно умов вказаного договору ТОВ «Кредіт Партнерс» (іпотекодержатель) (код ЄДРПОУ 42422521), діючи відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі іпотечного застереження, продало ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 (іпотекодавець).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_4 чиняться перешкоди в користуванні майном. З часу набуття у власність спірної квартири вона не має можливості не лише користуватись нею, а й навіть зайти до неї.

Верховний Суд у поставі від 28 квітня 2022 року у справі №334/815/21 дійшов висновку, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідачів щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.

Вказаний висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2024 року у справі №553/1602/21. Зокрема Верховний Суд вказав на те, що саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву (а.с. 52, 53) відповідачка категорично не погоджувалася із заявленим позовом у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 неправомірно набула право власності на її квартиру.

Окрім цього, в поданих до суду першої інстанції заяві про забезпечення позову (а.с. 21-23) та зустрічному позові (а.с.24-37) відповідачка вказала на те, що фактично продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_1 .

З урахуванням вказаних обставин, зокрема заперечення відповідачкою правомірності набуття позивачкою права власності на спірну квартиру та факту одноосібного проживання у такій квартирі на час розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність перешкод в користуванні ОСОБА_1 спірним нерухомим майном.

Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції від 15 квітня 2024 року

Відповідно до частини 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Колегія суддів вважає необґрунтованими заперечення відповідачки на ухвалу суду першої інстанції від 15 квітня 2024 року, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства (пункт 10 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання представника відповідачки про зупинення провадження у справі, виходив із того, що відповідне клопотання не містить належного обґрунтування об`єктивної неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, а зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи і є процесуально недоцільним, оскільки обставин, які унеможливлюють розгляд даної цивільної справи, судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки зібрані у справі докази надали можливість суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківськогорайонного судуміста Чернівцівід 12червня 2024року та ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29 серпня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді : Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ЛИТВИНюк