Постанова

від 17.12.2007 по справі ас16/557-07     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС16/557-07     

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.07           Справа №АС16/557-07.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді –Моїсеєнко В.М.

розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекто», м.Суми

до відповідача  Державної податкової інспекції в м.Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

від позивача :     Любченко А.С.

від відповідача:   Михайлова М.В., Шаповал Л.О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000252311/0/11915 від 21 лютого 2007р., посилаючись на його неправомірність.

Відповідач проти позову заперечує,  податкове повідомлення- рішення  вважає обґрунтованим та таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні  26.11.2007р.  оголошувалась перерва до 11 год.40 хв.17.12.2007р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

За результатами  виїзної планової перевірки ТОВ «Алекто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2006р. Державною податковою інспекцією в м. Суми складений акт перевірки від 12.02.2007р. № 808/2311/31651868/16 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.02.2007р. № 0000252311/0/11915 яким позивачу визначено суму  податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 7854,00 грн.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням Державної податкової інспекції в м. Суми, оскаржує його та посилається в обґрунтування  позовних вимог на слідуючи обставини.

За приписами п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу , міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операцій  з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря ( лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств»  товари – матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено поняття  корпоративних прав - як  права власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частка (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства , заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Таким чином, позивач зазначає, що поняття «товари» та «корпоративні права» законодавчо визначені  як окремі поняття і свідчать про те, що господарські операції платника податку з корпоративними правами  в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» не є операціями з продажу товарів.

Відчуження корпоративних прав шляхом уступки частки у статутному фонді , як вважає позивач , не є  операцією з продажу товарів, послуг , а лише обумовлює зміни в корпоративних правовідносинах. Позивач стверджує, що у реорганізованих товариствах та у новостворених товариствах на суму переданих запасів у результаті  реорганізації не виникають ні валові доходи, ні валові витрати,  а тому , як вважає позивач, заповнюючи декларації з податку на прибуток реорганізованих товариств, вартість запасів слід відображати в колонці 5 таблиці 1 «розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів»  і не проводити убуток балансової вартості запасів, а відповідно не враховувати вартість  залишків запасів у валових витратах.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно акту документальної перевірки від 12.02.2007р. № 808/2311/31651868/16,  встановлено порушення п.5.9 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР « Про оподаткування прибутку підприємств» , з урахуванням змін і доповнень , підприємством позивача було занижено скоригований валовий доход за 4 квартал 2004р. на суму 20945,00 грн.

Пунктом 5.9 ст.5 Закону України 22.05.1997р. № 283/97-ВР « Про оподаткування прибутку підприємств» , з урахуванням змін і доповнень передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що піддягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. Згідно акту перевірки встановлено  розбіжність балансової вартості запасів за 2004р., так приріст балансової вартості запасів за 2004р. за звітними даними складає 16445,00 грн., а за даними перевірки приріст  балансової вартості запасів за 2004р. склав 1665445,00 грн., тобто  розбіжність склала 20945,00 грн.

Як свідчать матеріали справи та пояснення  в судовому засіданні представників відповідача , що  Рішенням Учасників  позивача - ТОВ «Алекто» (протокол № 25 - А загальних зборів) відповідно до розподільчого балансу станом на 30.06.2004 р. та відповідно до актів прийому - передачі від 31.08.2004 р. частина товарно - матеріальних цінностей та інших активів і пасивів позивача була передана новому, створеному шляхом виділення, підприємству ТОВ «Агрекс» (код 33193518).

Операцію по передачі товарно - матеріальних цінностей на підставі розподільчого балансу на баланс ТОВ «Агрекс» було відображено підприємством у податковому обліку таким чином: вартість готової продукції, переданої по розподільчому балансу в сумі 4 648 237.50 грн. відображена в додатку К 1/1 до Декларації з податку на прибуток за 2004 р. «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» як така, що використана не в господарській діяльності.

Тобто підприємство позивача  самостійно визначило передану готову продукцію, як таку, що не була використана у господарській діяльності, оскільки Законом України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності» (п 5.1 ст. 5 даного Закону)

Пунктом 1.32 ст. 1 даного Закону надається визначення господарської діяльності, а саме: «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою...»

Під час вищеописаної операції отримання доходу передбачено не було. Таким чином, вартість товарів, переданих по розподільчому балансу в сумі 20 944,75 грн. також необхідно відобразити в додатку К 1/1 до Декларації з податку на прибуток за 2004   р.   «Розрахунок   приросту   (убутку)   балансової  вартості   запасів»   як  таку,  що використана не в господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням змін і доповнень підприємством було занижено скоригований валовий доход за 4 квартал 2004 р. на загальну суму 20 944,75 грн.

Отже, позивачем  порушено вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням змін і доповнень, в результаті чого було донараховано податок на прибуток у сумі - 7854,00грн.

У відповідності до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної

податкової адміністрації України від 11.12.96 № 29 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.96 за № 723/1748 (у редакції наказу від 02.03.2001 № 82) із змінами та доповненнями позивач  оскаржив податкове повідомлення - рішення № 0000252311/0/11915 від 21.02.2007 р., якими визначено податкові зобо'язання по податку на прибуток в сумі 5236,00 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 2618,00 грн., одна первинні та повторні скарги податковими органами   залишені без задоволення.

Відповідно до п.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести  ті, обставини, на яких  ґрунтуються її вимоги та заперечення,   оскільки позивач не довів правомірність  своїх вимог , суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що суперечать вимогам закону, тому  не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного позову  Товариства з обмеженою відповідальністю « Алекто» ( м.Суми , вул. Пролетарська,35, код 31651868) щодо  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державіної податкової інспекції в м. Суми ( м.Суми, Червона площа,2)  № 0000252311/0/11915 від 21 лютого 2007р., – відмовити

2.          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3.          Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4.          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                          В.М.МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписаний 18.12.2007  р.