Рішення

від 26.08.2024 по справі 522/11126/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/11126/24

Провадження № 2/522/5949/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Регіональна універсальна біржа «Александр-Н», про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

До суду 08.07.2024 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Регіональна універсальна біржа «Александр-Н», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, а саме визнати дійсним біржовий договір купівлі-продажу від 11.03.1999 року № Н/99-01339, який було зареєстровано на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н», укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що 11.03.1999 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,9 кв.м. на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н», у зв`язку з чим було укладено договір № № Н/99-01339 купівлі-продажу нерухомого майна. Із дотриманням вимог ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» (чинний на час укладання договору купівлі-продажу), договір був зареєстрований на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю», реєстраційний номер Н/99-01339, а також в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації», про що свідчить відмітка на договорі купівлі-продажу. На дату подання позову ОСОБА_1 є власником квартири, будь-які нові записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно не вносились. Через неможливість нотаріального посвідчення договору через відсутність згоди відповідача, позивачка, маючи договір купівлі-продажу, не може в повному обсязі реалізувати свої право власності, а тому була змушена звернутись до суду з даним позовом.

Матеріали позову суддя отримала 09.07.2024 року.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 26.08.2024 року.

До суду 17.07.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно якої просила долучити до матеріалів справи копію відповіді з КП «БТІ» ОМР від 10.11.2023 року № 30673/04-04, що підтверджує реєстрацію права власності на спірне майно за позивачкою станом на 31.12.2012 року.

У судове засідання 26.08.2024 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені. В матеріалах справи наявна заява позивачки про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_2 про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзив суду не надав. Заяв по суті справи також відповідачем не було надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п.п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою складення цього судового рішення є 30.08.2024 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що 11.03.1999 року на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір № Н/99-01339 купівлі-продажу нерухомого майна, об`єктом якого була квартира АДРЕСА_1 . З п. 3 договору вбачається, що квартира належала відповідачу ОСОБА_2 на підставі Договору дарування, виданого Другою одеською державною нотаріальною конторою 27.03.1991 року № 1-2640, зареєстрованого Одеським ГБТІ і РОН 29.03.1991 року за № 2215, стр. 108, кн. 29 доп. (а.с .10-11).

Зазначений договір був зареєстрований в КП «ОМБТІ» 16.03.1999 року, про що вчинено запис в реєстрову книгу за № 90 доп стр.17 реєстр 2215.(а.с. 12).

Даний факт також підтверджує листом КП «БТІ» ОМР від 10.11.2023 року № 30673/04-04. (а.с. 30)

З технічного паспорту від 23.12.1998 року на квартиру вбачається, що остання складається з однієї кімнати, загальна площа квартири 36,9 кв.м, житлова-14,4 кв.м, підсобна-22,5 кв.м, корисна-36,9 кв.м. (а.с. 13-16)

З інформаційної довідки КП «БТІ» Одеської міської ради від 10.11.2023 року за № 30673/04-04 станом на 31.12.2012 рік вбачається, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору № Н/99-01339 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Регіональною універсальною біржою «Александр-Н» від 11.03.1999 року, відповідний реєстровий запис зроблений 16.03.1999 року за реєстровим номером 2215 у реєстровій книзі 90доп на сторінці 17. (а.с. 30)

Оскільки наданий правовстановлюючий документ на квартиру (договір купівлі-продажу) не посвідчений нотаріально, позивачка не може розпоряджатися належною їй квартирою.

Статтями 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 224 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 153 ЦК Української РСР, було передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

З матеріалів справи судом вбачається, що позивачка з моменту укладення на біржі договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна є власником цього майна, тобто укладений між позивачкою та відповідачем договір викопний повністю.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 12 вересня 2018 року по справі 522/50/16-ц погодився з судами нижчих інстанцій, що визнали дійсним договір купівлі-продажу, виходячи з того, що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, крім норм Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), чинним був Закон України «Про товарну біржу», відповідно до статті 15 якого правочини, зареєстровані на біржі, надалі нотаріальному посвідченню не підлягали.

Тобто, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання цього договору на товарній біржі, а тому договір і не був нотаріально посвідчений.

При цьому, суд звертає увагу на те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 220 ЦК України (зокрема й в частині доведеності ухилення сторони від нотаріального посвідчення договору), який набрав чинності з 01 січня 2004 року, тобто після укладення договору купівлі-продажу.

У свою чергу, частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Таким чином, договір № Н/99-01339 купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 березня 1999 року на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н», зареєстрований на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю», реєстраційний номер № Н/99-01339 від 11 березня 1999 року, підлягає визнанню дійсним.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст.ст. 1, 4, 5 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Суд вважає, що позивачка позбавлена, з урахуванням викладених причин, розпорядитися належним їй майном, таким чином цей спір підлягає розгляду судом, а за результатами такого розгляду встановлено, що позов щодо визнання договору дійсним є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 47 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), ст.ст. 10, 15-16, 220, 319, 321, 328, 392, 638, 655, 1216, 1218, 1221-1223, 1258, 1261, 1268-1270, ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-80, 81, 89, 141, 142, 206, 210, 211, ч.4 ст. 223, 247, 258, 259- 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд?

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до до ОСОБА_2 , третя особа: Регіональна універсальна біржа «Александр-Н», про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір № Н/99-01339 купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 36,9 кв.м, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.03.1999 року на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н», зареєстрований на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю», реєстраційний номер Н/99-01339 від 11.03.1999 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 30.08.2024 року.

Суддя: Домусчі Л.В.