Рішення

від 26.02.2024 по справі 203/4227/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4227/22

Провадження № 2/0203/106/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26.02.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Сливчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати, відпускних, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2022 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» (далі КП «Січ» ДОР», відповідач) про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати, відпускних, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди, в якій позивач, з урахуванням редакції позовної заяви від 13.12.2022 року, наданої суду в порядку усунення недоліків позовної заяви, просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 179096,98 грн (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів);

- стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» на його користь відпускні у сумі 43363,74 грн (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів);

- стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» на його користь вихідну допомогу у сумі 19607,00 грн (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів);

- стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по день ухвалення рішення суду;

- стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» на його корить суму моральної шкоди в розмірі 6500,00 грн.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням редакції позовної заяви від 13.12.2022 року, наданої суду в порядку усунення недоліків позовної заяви, позивач зазначив, що наказом від 07.12.2021 року №34-ВК його було звільнено з 07.12.2021 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач не отримував заробітну плату за період з лютого 2021 року по дату звільнення 07.12.2021 року, та при звільненні йому не були виплачені: заробітна плата за період з лютого 2021 року по дату звільнення 07.12.2021 року, відпускні з 30.07.2019 року по 07.12.2021 року, вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. З 26.02.2022 року він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Так, за розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, сума недоотриманої заробітної плати за період з 01.02.2021 року по дату звільнення 07.12.2021 року 179096,98 грн, сума відпускних 43363,74 грн (врахована, згідно з розрахунково-платіжної відомості), сума вихідної допомоги 19607,00 грн (відповідно до ст. 44 КЗпП України, у розмірі не менше середнього місячного заробітку), сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день подання позову за період з 08.12.2021 року по 28.10.2022 року 224500,15 грн (229 х 980,35 грн = 224500,15 грн), середня заробітна плата за 1 робочий день становить 980,35 грн (19607,00 грн : 20 = 980,35 грн).

Крім того, позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, бо він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Позивач внаслідок незаконних дій відповідача зазнав душевні страждання, наслідком чого стало погіршення фізичного та духовного стану. Позивач оцінює нанесену йому моральну шкоду у розмірі 6500,00 грн.

Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати, відпускних, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди.

Представник відповідача у встановлений судом строк не подав відзив на позов.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.11.2022 року було залишено без руху позовну заяву та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін з зазначенням: інформації щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору за вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди у розмірі 2310,00 грн.

13.12.2022 року позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі та належним чином.

Ухвалою суду від 19.12.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

13.07.2023 року представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій також вказала, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Ухвалою суду від 19.07.2023 року було закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судові засідання, призначені на 25.10.2023 року, 04.12.2023 року, 22.12.2023 року, 26.02.2024 року, представник відповідача не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавав, причини неявки суду не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань щодо участі у судових засіданнях до суду не надсилав.

Суд, враховуючи положенням ст. ст. 128, 211, 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 280-283 ЦПК України, обставини справи, позицію позивача, розглянув справу в порядку заочного розгляду за наявними у справі письмовими доказами, про що постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання від 26.02.2024 року, за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу технічними засобами.

Під час судового розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що з 30.07.2019 року по 07.12.2021 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював у КП «Січ» ДОР» на посадах заступника директора з питань управління об`єктами та директора, та наказом від 07.12.2021 року №34-ВК його було звільнено, за скороченням штату працівників, у зв`язку з ліквідацією підприємства, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Це підтверджується копією трудової книжки від 14.03.2001 року серії НОМЕР_2 .

З 26.02.2022 року позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копіями військового квитка позивача та довідка від 26.02.2022 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 19.12.2023 року КП «Січ» ДОР», код ЄДРПОУ 32835641, не припинене.

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей КП «Січ» ДОР» №НЗП-2 за лютий 2021 року, №НЗП-3 за березень 2021 року, №НЗП-4 за квітень 2021 року, №НЗП-5 за травень 2021 року, №НЗП-6 за червень 2021 року, №НЗП-7 за липень 2021 року, №НЗП-8 за серпень 2021 року, №НЗП-9 за вересень 2021 року, №НЗП-10 за жовтень 2021 року, ОСОБА_1 була нарахована, але не виплачена заробітна плата у загальному розмірі 179096,98 грн, що складається з: заробітної плати за лютий 2021 року у розмірі 22240,98 грн + за березень 2021 року у розмірі 19607,00 грн + за квітень 2021 року у розмірі 19607,00 грн + за травень 2021 року у розмірі 19607,00 грн + за червень 2021 року у розмірі 19607,00 грн + за липень 2021 року у розмірі 19607,00 грн + за серпень 2021 року у розмірі 19607,00 грн + за вересень 2021 року у розмірі 19607,00 грн + за жовтень 2021 року у розмірі 19607,00 грн = 179096,98 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості КП «Січ» ДОР» №НЗП-10 за жовтень 2021 року, ОСОБА_1 була нарахована, але не виплачена компенсація за відпустку у розмірі 43363,74 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей КП «Січ» ДОР» №НЗП-2 за лютий 2021 року, №НЗП-3 за березень 2021 року, №НЗП-4 за квітень 2021 року, №НЗП-5 за травень 2021 року, №НЗП-6 за червень 2021 року, №НЗП-7 за липень 2021 року, №НЗП-8 за серпень 2021 року, №НЗП-9 за вересень 2021 року, №НЗП-10 за жовтень 2021 року, посадовий оклад ОСОБА_1 становить 19607,00 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 43 Конституції Українигарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП Українипередбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з положеннями статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

У статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06), концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, до структури заробітної плати входить: основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з положеннями статті 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до положень статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40,пункті 6частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до положень статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» надані роз`яснення, що, задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц дійшов висновку, що суд має визначати суму середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Системний аналіз викладених вище норм чинного законодавства України дає суду підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

Таке відрахування податків й обов`язкових платежів не погіршує становища працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувалися б податки та збори.

Отже, згідно з вказаним правовим висновком, і зарплата, і середній заробіток, які стягуються судом на користь працівника з роботодавця, мають зазначатись судом без виключення з них податків і зборів, які сплачуються роботодавцем під час виконання рішення суду.

Також відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі застосування статті 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Слід також зауважити, що відповідно пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 року №58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до положень статті 238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

При цьому відповідно до положень статті 117 КЗпП України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до положень статті 117 КЗпП України (в редакції станом на момент набрання чинності змінами від 19.07.2022 року), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Так, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу заборгованості відповідача із нарахованої, але невиплаченої при звільненні позивача заробітної плати, за період з 01.02.2021 року по день звільнення 07.12.2021 року, а зміни до ст. 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022 року.

При цьому частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року№1-рп/99(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття7).

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі№6-2705цс16тільки підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Саме така спрямованість цього принципу робить його важливою гарантією безпеки людини і громадянина, їх довіри до держави.

Аналіз викладеного вище вказує, що у спірних правовідносинах закон не має зворотної дії у часі, а зміни, що пом`якшують чи скасовують відповідальність юридичної особи, не можуть застосовуватись у спорі, що розглядається, та відповідна зворотна дія змін до КЗпП України не передбачена у статті 117 КЗпП України.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц визначено, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем, розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Аналіз викладеного вище, з урахуванням положень КЗпП України, того, що відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку, позовні вимоги про стягнення належних до сплати виплат, а саме: невиплаченої заробітної плати у сумі 179096,98 грн, компенсації за невикористану відпустку у сумі 43363,74 грн, вихідну допомогу у сумі 19607,00 грн, на загальну суму 242067,72 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовної про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає таке.

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що позивача було звільнено 07.12.2021 року, а до суду за захистом свого порушеного права він звернувся 07.11.2022 року, тобто майже через рік після його звільнення. Також, окрім поведінки сторін, суд враховує і те, що розрахована позивачем сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільненні за період з 08.12.2021 року по 15.06.2023 року становить загалом 627345,27 грн, та розрахованого судом з 08.12.2021 року по день постановлення рішення 26.02.2024 року, тобто за 705 робочих днів, становить 691146,75 грн (980,35 грн (19607,00 грн заробітна плата за жовтень 2021 року, 0,00 грн заробітна плата за листопад 2021 року: 19607,00 грн : 20 робочих дні = 980,35 грн, тобто середньоденна заробітна плата) х 705 робочих днів = 691146,75 грн), що майже у три-п`ять разів перевищує заборгованість по заробітній платі за спірний період у розмірі 179096,98 грн.

З огляду на викладене, суд, враховуючи неспівмірність суми середнього заробітку у розмірі 691146,75 грн зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, з урахуванням розміру недоплаченої суми заробітної плати за спірний період 179096,98 грн, на підставі принципів справедливості, пропорційності, обставин справи, наведених вище критеріїв, до суми 179096,98 грн.

Тому належна до стягнення з відповідача сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 08.12.2021 року по 26.02.2024 року суд визначає у розмірі невиплаченої суми заробітної плати, що становить 179096,98 грн.

Також, з урахуванням вимог ст. 237-1 КЗпП України, з дотриманням принципів справедливості, пропорційності, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 6500,00 грн. Оскільки протиправні дії відповідача щодо невиплати заборгованості по належним платежам при звільненні призвели до моральних страждань позивача, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог статей 12,81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 76,77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, що містять інформацію щодо предмета доказування. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 2статті 78 ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 2 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому такі підлягають задоволенню у повному обсязі, а відповідачем не доведено зворотного.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 відсоток ціни позову, але не менше992,40грн та не більше12405,00 грн.

Станом на 01.01.2022 року, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 07.11.2022 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481,00 грн.

Тому позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 2310,00 грн за подання майнових позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 224500,00 грн та моральної шкоди у розмірі 6500,00 грн (224500,00 грн + 6500,00 грн = 231000,00 грн; 231000,00 грн х 0,01 (1%) = 2310,00 грн), що підтверджується квитанцією від 08.12.2022 року №83924001.

Водночас суд, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду майнових позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 179096,98 грн та похідних позовних вимог про стягнення відпускних у розмірі 43363,74 грн, вихідної допомоги у розмірі 19607,00 грн, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2420,68 грн (179096,98 грн + 19607,00 грн + 43363,74 грн = 242067,72 грн; 242067,72 грн х 0,01 (1%) = 2420,68 грн).

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2420,68 грн. Крім того, відповідно до вимог статті 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 280-283, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати, відпускних, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2; код ЄДРПОУ 32835641) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість із нарахованої, але невиплаченої при звільненні заробітної плати, за період з 01.02.2021 року по 07.12.2021 року у загальному розмірі 179096,98 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч дев`яносто шість гривень 98 копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2; код ЄДРПОУ 32835641) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість із нарахованої, але невиплаченої при звільненні компенсації за невикористану відпустку у загальному розмірі 43363,74 грн (сорок три тисячі триста шістдесят три гривні 74 копійки).

Стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2; код ЄДРПОУ 32835641) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) вихідну допомогу у розмірі 19607,00 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот сім гривень 00 копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2; код ЄДРПОУ 32835641) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.12.2021 року по 26.02.2024 року у загальному розмірі 179096,98 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч дев`яносто шість гривень 98 копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2; код ЄДРПОУ 32835641) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 6500,00 грн (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2; код ЄДРПОУ 32835641) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2310,00 грн (дві тисячі триста десять гривень 00 копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради» (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2; код ЄДРПОУ 32835641) на користь держави судовий збір у розмірі 2420,68 грн (дві тисячі чотириста двадцять гривень 68 копійок).

Допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ф.М. Ханієва