Ухвала

від 28.08.2024 по справі 619/3753/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/3753/24

провадження № 1-кс/619/935/24

УХВАЛА

іменем України

28 серпня 2024 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4

ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погоджено прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222080000028 від 05 жовтня 2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лиман Зміївського району Харківської області, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого водієм у ФОП ОСОБА_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в:

28 серпня 2024 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42023222080000028 від05жовтня 2024року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№ 2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», по всій території України введено воєнний стан, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Наказом БУ «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» № 779-К від 24 липня 2023 року ОСОБА_6 водія автотранспортних засобів 3 класу колони автомобільної техніки № 3 цеху технологічного транспорту і спеціальної техніки Шебелинського відділення бурових робіт, постійно, за його згодою, з 24.07.2023 переведено на посаду водія автотранспортних засобів 3 класу колони автомобільної техніки № 3 цеху технологічного транспорту і спеціальної техніки Шебелинського відділення бурових робіт та закріплено за ним автомобіль марки «КРАЗ-63221 АЦНГ-11», д.н.з. « НОМЕР_1 » з місячним окладом згідно штатного розкладу.

Відповідно до Робочої інструкції водія автотранспортних засобів Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» від 29.09.2020, водій, з-поміж іншого, виконує наступні завдання та обов`язки:

2.6. Веде щодня подорожні листи, відмічає маршрути руху, пройдений кілометраж, витрати палива.

2.10. Подає транспортний засіб під навантаження та розвантаження, до міст посадки і висадки пасажирів.

2.13. Заправляє автомобільні транспортні засоби пальним та іншим експлуатаційними матеріалами.

2.17. Не допускає випадків перевезення будь-яких пасажирів або вантажів на власний розсуд, а також будь-яких видів використання автотранспортного засобу особистих цілях без дозволу керівництва.

2.25. Негайно повідомляє начальника колони та диспетчера про факт пошкодження комплекта навігаційного обладнання або його складових частин, пломб та кабелів.

2.31. Дотримується правил Антикорупційної програми Товариства, положень Кодексу корпоративної етики та інших внутрішніх документів Товариства т. Управління у сфері запобігання та протидії корупції.

Крім того, водій несе відповідальність за:

4.3 Заподіяння матеріальної шкоди Управлінню - в межах, визначених чинним законодавством України.

4.7 За недотримання положень Кодексу корпоративної етики та Антикорупційної програми АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» та інших документів Товариства у сфері запобігання корупції - відповідно до чинного законодавства України.

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що ОСОБА_6 ,працюючи напосаді водіяавтотранспортних засобів3класу колониавтомобільної техніки№ 3цеху технологічноготранспорту іспеціальної технікиШебелинського відділеннябурових робітБУ «УКРБУРГАЗ»АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»,згідно звнутрішнім трудовимрозпорядком виконуєсвої посадовіобов`язки позмінно(послідовнощотижнево замінюючиодин одного)разом з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також обіймає посаду водія автотранспортних засобів 3 класу колони автомобільної техніки № 3 цеху технологічного транспорту і спеціальної техніки Шебелинського відділення бурових робіт БУ «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на службовому автомобілі марки «КРАЗ-63221 АЦНГ-11», д.н.з. « НОМЕР_1 ».

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 мали безперешкодний доступ до паливних та інших експлуатаційних матеріалів, призначених для виконання своїх посадових обов`язків водія службового автомобіля марки «КРАЗ-63221 АЦНГ-11», д.н.з. « НОМЕР_1 ».

Зважаючи на вказані вище обставини, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 вступили між собою у злочинну змову щодо привласнення та розтрати паливних матеріалів, призначених для експлуатації ввіреного їм службового автомобіля марки «КРАЗ-63221 АЦНГ-11», д.н.з. « НОМЕР_1 », який належить філії БУ «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», та розподілили між собою злочинні ролі, за змістом яких кожен з них, хто безпосередньо керує транспортним засобом, відхиляється від завданого маршруту до адреси свого мешкання та за допомогою заздалегідь підготовлених засобів зливає частину пального у відповідні ємності каністри, тари, бочки.

Так, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше ніж 23.05.2024, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 реалізували злочинну схему, за змістом якої вони позмінно виконуючи свої безпосередні посадові обов`язки водія, будучи матеріально-відповідальними особами, систематично, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення дизельного пального, належного цеху технологічного транспорту і спеціальної техніки Шебелинського відділення бурових робіт БУ «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправність, суспільну небезпечність та кримінально-протиправні наслідки своїх дій, свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, діючи за заздалегідь розподіленими злочинними ролями, під час здійснення перевезень службовим автомобілем марки «КРАЗ-63221 АЦНГ-11», д.н.з. « НОМЕР_1 », білого кольору, 2017 року випуску, шляхом зливу дизельного пального з паливних баків вказаного вище автомобіля, привласнювали, тобто незаконно безоплатно обертали на свою користь майно АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», а саме: ввірене їм дизельне пальне, після чого розтрачували привласнене паливо, шляхом продажу його третім особам, з метою отримання грошової винагороди.

Слідством встановлено, що 23 травня 2024 року ОСОБА_11 , перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_6 , діючи за заздалегідь розподіленими ролями, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправність, суспільну небезпечність та кримінально-протиправні наслідки своїх дій, свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, домовився з раніше незнайомим йому ОСОБА_12 про передачу останньому 500 (п`ятиста) літрів дизельного пального, яке, з відому ОСОБА_6 , перебувало у підсобній споруді на території приватного домоволодінні матері ОСОБА_6 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .

Того ж дня, прибувши за вказаною вище адресою, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 увійшли до приміщення, в якому ОСОБА_6 зберігав дизельне пальне та ОСОБА_11 , з дозволу ОСОБА_6 , шляхом переливання передав ОСОБА_12 500 (п`ятсот) літрів дизельного пального, за що отримав від останнього 20000,00 (двадцять тисяч) гривень, тим самим розтратив ввірене йому акціонерним товариством «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» майно дизельне пальне.

Здобуті внаслідок злочинної діяльності кошти ОСОБА_11 та ОСОБА_6 розподілили між собою.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 03.06.2024 ОСОБА_11 , перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_6 , діючи за заздалегідь розподіленими ролями, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправність, суспільну небезпечність та кримінально-протиправні наслідки своїх дій, свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, знов домовився з ОСОБА_12 про передачу останньому 700 (семиста) літрів дизельного пального, яке перебувало у підсобній споруді (гаражі) на території приватного домоволодінні ОСОБА_11 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .

Того ж дня, прибувши за вказаною вище адресою, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 увійшли до підсобної споруди (гаража), в якому ОСОБА_11 зберігав дизельне пальне й в подальшому, шляхом переливання, передав ОСОБА_12 700 (сімсот) літрів дизельного пального, за що отримав від останнього 28000,00 (двадцять вісім тисяч) гривень, тим самим розтратив ввірене йому акціонерним товариством «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» майно дизельне пальне.

Здобуті внаслідок злочинної діяльності кошти ОСОБА_11 та ОСОБА_6 розподілили між собою.

В клопотанні зазначається, що вина ОСОБА_6 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, які додані до матеріалів клопотання.

23 серпня 2024 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

У зв`язку із повідомленням про підозру 23.08.2024 у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років,у органудосудового розслідування є підстави вважати, що у підозрюваного ОСОБА_6 , можуть виникнути передбачені пп. 1, 2, 3 ст. 177 КПК України спроби:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, і, знаходячись на свободі, може негативно вплинути на хід досудового розслідування та встановлення істини у справі.

Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з пп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні посилався на наявність ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні, не оспорюючи обґрунтованість підозри та провину ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що прокурором не доведено ризики вказані у клопотанні. Зазначили, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, офіційно працює, одружений, має двох дітей, мати похилого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування, просили обрати запобіжний захід, який не пов`язаний з позбавленням волі, а саме: особисте зобов`язання.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені пп. 1-11 ч. 1ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділенням ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222080000028 від 05 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

23серпня 2024року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_6 , в порядку ст. 208 КПК України, не затримувався.

Обґрунтованість повідомленої підозри відносно ОСОБА_6 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

-протоколами допитів свідка ОСОБА_12 від 31.01.2024, від 25.03.2024, від 24.05.2024;

-протоколом огляду місця події від 24.05.2024;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 24.05.2024;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 24.05.2024;

-протоколом обшуку за адресою:

АДРЕСА_2 від 19.06.2024;

-протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 10.04.2024;

-протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 24.05.2024;

-проколом огляду предметів від 26.06.2024;

-протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 08.07.2024.

Отже, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно дост. 12 КК Україниє тяжким злочином.

Частиною 2ст.29Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозри кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначених у клопотанні.

За змістом положень ст.ст.193,194 КПК України, слідчий суддя на даній стадії кримінального судочинства не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

З огляду на вказані положення закону, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , що є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, приходить до висновку про наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних (фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Отже, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в кримінальному провадженні обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбаченихст. 176 КПК України.

Як передбачено ст.ст.131,132 КПК України, запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1ст. 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює сукупність обставин, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується.

Слідчий суддя вважає, що слідчий, прокурор не довели наявність всіх обставин, передбаченихст. 194 КПК України, для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , оскільки обставини, які викладені в клопотанні свідчать про достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченихст. 177 КПК України.

Так, на даній стадії кримінального провадження, наданих прокурором доказів, достатньо для висновку про обґрунтовану підозру у незалежного спостерігача.

Щодо ризиків, слід зазначити таке, прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3 ч. 1ст. 177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини. Сама по собі наявність ризиків та обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування інших запобіжних заходів.

Аналізуючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_6 з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що він є громадянином України, має зареєстроване та постійне місце проживання, працює, одружений, має на утриманні двох дітей та матір похилого віку. З цих підстав, є незначним ризик того, що підозрюваний, під важкістю відповідальності, переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий або прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, норма ч. 4 ст. 194 КПК України містить вказівку про те, що слідчий суддя, суд при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу має право застосувати більш м`який запобіжний захід, якщо прокурор не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.Тобто зі змісту цієї норми вбачається право слідчого судді на власний розсуд вирішувати, який запобіжний захід може забезпечити запобігання ризикам.

Таким чином, законодавець залишив вирішення цього питання для суддівського розсуду, тобто можливості суддівської дискреції, а саме, право слідчого судді обирати між альтернативами, іншими більш м`якими запобіжними заходами, кожен з яких є законним, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу підозрюваної, справедливості й достатності обраного запобіжного заходу.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

Разом з цим, у відповідності до вищенаведених норм закону, ті обставини, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має постійне місце проживання, працює, одружений, має на утриманні двох дітей, при цьому син є неповнолітньою дитиною, має на утриманні матір похилого віку, слідчий суддя вважає, що вказані обставини свідчать про наявність міцних соціальних зв`язків, що суттєво мінімізує існування ризику того, що підозрюваний може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування тому не обґрунтованими є доводи слідчого та прокурора щодо наявності підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість злочину не може сама по собі слугувати виключною підставою для тримання особи під вартою, до чого прирівняно і домашній арешт.

При встановленнінаявності ризику щодо можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення слідчий суддя враховує, що на цей час досудове розслідування кримінального провадження триває, вирішується питання про проведення низки слідчих дій, з метою отримання доказів, з урахуванням механізму злочинної діяльності підозрюваного, знищення доказів даного кримінального провадження полягає у можливості знищення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На підставі вказаного, слідчий суддя доходить висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності та актуальності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження на час розгляду клопотання.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченоїКПК Українипроцедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розглядуусно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

Виходячи з наведеного вище, слідчий суддя вважає наявним ризик, передбачений п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу відповідно дост. 178 КПК України.

Згідно Постанови Пленуму № 14 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може замінити запобіжний захід на більш м`який.

Відповідно доЗУ « Про попереднє ув`язнення»таст. 177 КПК Українизазначено, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

У відповідності до Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України» вказано, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 2ст. 177 КПК Україниє наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків , які дають достатню підставу вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбаченіч. 1 ст. 177 КПК України.

Як зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини/надалі ЄСПЛ/ «Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 року) підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами.

В п. 85 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10. 02. 2011 р) вказано, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» (№ 72967/01 від 01.03.2007 року) зазначено, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних підстав) для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

В Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№ 15217/07 від 12.03.2007 року) вказано, що національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

В п. 51 Рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 року) зазначено, що попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Попков проти Росії» підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою, а влада зобов`язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винним у кримінальному злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, той факт, що підозрюваний має постійне місце проживання, працює, одружений, має на утриманні двох дітей, матір похилого віку, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, провину у злочині, якому йому інкримінується органом досудового розслідування, визнає, перешкоджати встановленню фактичних обставин справи підозрюваний не має наміру.

Виходячи з наведеного та враховуючи міцність соціальних зв`язків та вищевказані дані про особу обвинуваченого, суд вважає можливим обрати запобіжний захід відносно підозрюваного нічний домашній арешт в межах строку досудового розслідування до 20 вересня 2024 року, який полягає в забороні підозрюваному залишати місце свого постійного проживання у період часу з 22:00 год до 06:00 год наступного дня.

Будь яких доказів, передбачених ч. 1 п. 3 ч. 194КПК України, які могли вказувати на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні і на які вказує слідчий, прокурор, суду не надано.

Суд також приходить до висновку, що клопотання захисників підозрюваного ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - задоволенню не підлягає, оскільки вказаний захід не є ефективним та не відповідає характеру, тяжкості інкримінованого злочину, та є недостатнім для забезпечення процесуальної поведінки

Відповідно до ч. 4ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати строку досудового розслідування.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України № 64/2022 22.02.2022 року введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб. Станом на теперішній час строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Встановлюючи умови домашнього арешту, слідчий суддя враховує також, необхідність дотримання стандартів, визначених Кодексом цивільного захисту України, зокрема, щодо створення необхідних умов для уникнення загрози для життя і здоров`я громадян під час воєнного стану, у тому числі, під час відповідного оповіщення (сигналу повітряної тривоги).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,182-184,186,187,193-194,196,197,202,205,309,372,395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погоджено прокуроромДергачівської окружноїпрокуратури Харківськоїобласті ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222080000028 від 05 жовтня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лиман Зміївського району Харківської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 - запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування до 20 вересня 2024 року, який полягає в забороні підозрюваному залишати місце свого постійного проживання у період часу з 22:00 год до 06:00 год наступного дня за виключенням випадків необхідності перебування в найближчому до місця проживання укритті під час оголошеної владою України повітряної тривоги та отримання невідкладної медичної допомоги.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту такі обов`язки:

- не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_2 , в період часу з 22 год 00 хв по 06 год 00 хв наступної доби;

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 42023222080000028 від 05 жовтня 2023 року, окрім як з дозволу та в порядку визначеному слідчим, прокурором або судом;

-здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.

У задоволенні клопотання підозрюваного та його захисників про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - відмовити.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 20 вересня 2024 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу вчастині застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту відносно ОСОБА_6 направити для виконання начальнику ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області.

Відповідальна посадоваособа повиннанегайно поставитина облік ОСОБА_6 .

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 29 серпня 2024 року о 08 годині 30 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1