Рішення

від 28.08.2024 по справі 904/2989/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2989/24

за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест", м. Дніпро

про стягнення 1 865 350,08 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача: Пронюк В.Я., довіреність №58 від 01.04.2024

від відповідача: Пашинський М.І., довіреність від 22.07.2024.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" на свою користь 1 296 535,68 грн. пені, 568 814,40 грн. штрафу.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" строків поставки товару, на підставі чого Акціонерним товариством "Укртранснафта" відповідно до пункту 7.1 договору поставки №23-03/90-22 від 25.11.2022 нараховані 1 296 535,68 грн пені та 568 814,40 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.07.2024.

25.07.2024 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника в час призначення судового засідання на шляху до міста Києва.

29.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" надійшов відзив на позовну заяву в якій просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вказаного відзиву зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" належним чином та у визначені договором строки повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин, при тому, як вбачається з відповіді Акціонерного товариства "Укртранснафта" (Лист №33-01/6/7456-23 від 09.10.2023), останній не мав будь-яких претензій до постачальника у зв`язку з виявленими обставинами (форс-мажору). Більше того, покупець повідомив у листі, що строк виконання зобов`язань відповідача автоматично продовжено на строк дії форс-мажорних обставин, а також те, що враховуючи відсутність повідомлення про припинення дії обставин непереборної сили, у нього є можливість виконати свої зобов`язання по договору в частині поставки товару.

Також зауважує на тому, що 28 грудня 2023 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки, якою сторони погодили дію договору до 31 березня 2024 року включно. В подальшому, відповідач поставив та передав товар позивачу, а, в свою чергу, позивач прийняв та оплатив такий товар.

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" повторно звернулося до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин за договором поставки №23-02/90-22 від 25.11.2022 року. Зі змісту сертифікату вбачається наступне: - дата настання форс-мажорних обставин: 04.09.2023 року, - дата закінчення: 11.04.2024 року.

Разом з тим, за весь період дії форс-мажорних обставин, тобто з 04.09.2023 року по 11.04.2024 року, відповідач жодного разу не повідомляв позивача про припинення дії обставин непереборної сили, як про це зазначав у позовній позивач.

Враховуючи зміст пункту 11.3 договору, підтверджені відповідачем належними документами форс-мажорні обставини та відсутність будь-яких претензій з боку позивача щодо збільшення строку поставки товару на період дії форс-мажору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" розраховувало, що строк поставки продовжено на період дії форс-мажорних обставин, тобто до 11 квітня 2024 року.

Також відповідач не погоджується з заявленим періодом прострочення, а саме вважає, що останнім днем для усунення недоліків за Актом недоліків №2 було 20.12.2023 року, строк обрахування пені мав би починатися з 21.12.2023 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" вважає що, з урахуванням повністю виконаного зобов`язання з поставки товару та відсутності збитків у позивача внаслідок такої несвоєчасної поставки, тягар (пеня та штраф у розмірі 1 865 350, 08 грн.) є невиправдано обтяжливим та навіть непосильним.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.07.2024, господарським судом оголошено перерву до 15.08.2024.

02.08.2024 представником позивача подано відповідь на відзив в якій просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Так, позивач зауважує, що кінцевий термін поставки товару до 25.09.2023. Листом від 07.09.2023 №1709/23 постачальник повідомив покупця про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що унеможливлюють виконання зобов`язань у терміни визначені договором. 18 вересня 2023 року листом № 1909/23 постачальник звернувся до покупця щодо можливості укладання додаткової угоди до договору про збільшення строків поставки на 30 (тридцять) календарних днів через форс-мажорні обставини та на підтвердження форс-мажорних обставин надав сертифікат Київської (регіональної) ТПП № 3200-23-3920. В подальшому, 28 вересня 2023 року постачальник листом № 2809/23 повідомив покупця, що вирішена проблема з затримкою постачання лічильників NIK 2104 AP6T.1602.MC21 та підтверджує зобов`язання щодо поставки товару на склад АТ "Укртранснафта" протягом 30 календарних днів. Таким чином, позивач вважає, що кінцевий термін поставки товару продовжено до 25.10.2023.

06.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких зазначає, що враховуючи зміст Листа АТ "Укртранснафта" № 33-01/6/7456-23 від 09.10.2023 (у відповідь на Лист відповідача про настання форс-мажорних обставин), позивачем було визнано факт настання обставин непереборної сили, зокрема, вказане опосередковано випливає зі змісту останнього абзацу зазначеного листа: "З урахуванням викладеного та з огляду відсутності від Вас повідомлення про припинення дії обставин непереборної сили, Ви маєте можливість виконати свої зобов`язання по договору в частині поставки товару."

Зважаючи на вчинення позивачем конклюдентних дій якими було визнано наявність обставин непереборної сили, які унеможливлювали вчасно виконати зобов`язання, а також те, що відповідач не повідомляв позивача про припинення дії обставин непереборної сили, належним є висновок, що строк виконання зобов`язань за договором було автоматично продовжено на строк дії обставин непереборної сили.

Також зауважує на тому, що відповідач об`єктивно не міг запобігти настанню зазначених обставин, їх наслідкам та передбачити настання таких обставин, а тому такі обставини мали надзвичайний характер та були невідворотними. Причинно-наслідковий зв`язок за даних обставин полягає в: систематичних призупиненнях виробничої діяльності за наслідком ворожих обстрілів, повітряних тривог та відключень світла (обставини, які унеможливлювали виконання зобов`язання вчасно), та неможливості поставити товар у строки передбачені договором у зв`язку із зазначеними обставинами.

13.08.2024 від представника Акціонерного товариства "Укртранснафта" надійшли додаткові пояснення у справі в яких просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Звертає увагу суду на тому, що 18 вересня 2023 року листом №1909/23 постачальник звернувся до покупця щодо можливості укладання додаткової угоди до Договору про збільшення строків поставки на 30 (тридцять) календарних днів через форс-мажорні обставини та на підтвердження форс-мажорних обставин надав сертифікат Київської (регіональної) ТПП № 3200-23-3920.

У вищевказаному листі-відповіді від 09.10.2023 позивач дійсно повідомляє про те, що покупець маєте можливість виконати свої зобов`язання по договору в частині поставки товару, у зв`язку із чим, було продовжено строк поставки на 30 днів.

Крім того, на дату (09.10.2023) надання відповіді на лист, не сплинув строк поставки (25.10.2023), який було продовжено.

Враховуючи вищевказане, строк виконання зобов`язання в частині поставки товару за договором було автоматично продовжено на 30 днів.

Більше того, відповідач на підтвердження взятих на себе зобов`язань в частині поставки товару протягом 30 днів, додатково (повторно) листом від 28.09.2023 № 2809/23 повідомив позивача, що вирішена проблема з затримкою постачання лічильників NIK 2104 AP6T.1602.MC21, а також про готовність поставки товару (листи від 03.10.2023 № 0310/23-1 та від 09.10.2023 № 0910/23-1 наявні в матеріалах справи).

Таким чином позивач вважає, що доводи відповідача щодо автоматичної пролонгації строків поставки товару на період дії договору (до 31.03.2024) не відповідають обставинам справи, є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 28.08.2024.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.08.2024, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача підтримав заперечення в повному обсязі.

У судовому засіданні 28.08.2024 оголошені вступна та резолютивна частини.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

25.11.2022 року між Акціонерним товариством "Укртранснафта", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест", як постачальником, укладено договір поставки №23-02/90-22 (далі договір) згідно з пунктом 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю у погоджені сторонами строки електротехнічне обладнання (перетворювачі УКЗ з телеметрією з регіоном поставки Одеська область), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Номенклатура, кількість, ціна умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною. (пункт 2.1. договору).

Відповідно до змісту додатку №1 до договору (специфікації), постачальник мав поставити високочастотний перетворювач постійного струму ВППС-1,2-АР-ТК-У1 у кількості 90 шт., загальна вартість яких становить 8 125 920, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 354 320, 00 грн.). Строки поставки товару: протягом 300 (трьохсот) календарних днів з дати отримання постачальником письмової заяви від покупця.

Відповідно до пункту 7.2. договору поставки, у випадку поставки некомплектного товару або товару неналежної якості (товар, який має приховані недоліки), постачальник зобов`язаний у термін не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з дати відмови покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами, строк, замінити товар на ідентичний належної якості та/або комплектації. При цьому постачальник несе витрати з заміни та доставки товару самостійно.

Відповідно до пункту 9.1 договору сторона звільняється від визначеної цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому Договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим Договором порядку.

За приписами пункту 9.2 договору під обставинами непереборної сили у цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо Сторін характеру, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

З огляду на укладення цього Договору в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який триває, Сторони визнаватимуть воєнний стан як обставину непереборної сили виключно у випадку доведення безпосереднього впливу на можливість виконання зобов`язань за цим Договором.

Сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна не пізніше п`яти календарних днів з моменту їх настання, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу Сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за Договором (пункт 9.4 договору).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (пункт 9.5 договору).

За приписами пункту 9.7 договору наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.

Відповідно до пункту 11.3. договору сторони погодили, що строк дії договору та строк виконання постачальником зобов`язань щодо поставки може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинити таке продовження, у тому числі непереборної сили, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в пункті 3.2. договору.

29.11.2022 відповідач отримав заявку про готовність позивача до виконання договору.

Враховуючи зазначене, останній день поставки товару вважалося 25.09.2023 року.

07.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" звернулося з листом Вих. №1709/23 до Акціонерного товариства "Укртранснафта", яким повідомило останнього про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що унеможливлюють виконання зобов`язання у терміни визначені договором, а саме: масові ворожі атаки(обстріли) та часті сигнали повітряної тривоги на території України, що стали перешкодою для здійснення виробничих процесів Товариства і призводять до уповільнення надання послуг та унеможливлюють виконання зобов`язання у терміни визначені договором.

18.09.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест", листом Вих. №1909/23, повідомило позивача про отримання Сертифікату №3200-23-3920 про форс-мажорні обставини (копію Сертифікату було додано до листа).

Відповідно до Сертифікату №3200-23-3920 від 18.09.2023 року, Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" за договором поставки №23-02/90-22 від 25.11.2022.

Як вбачається зі змісту сертифікату, дата настання форс-мажорних обставин: 04.09.2023 року, дата закінчення: тривають на 18.09.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" у листі Вих. №1909/23 просило розглянути та погодити можливість підписання додаткової угоди до договору, в якій закріпити перенесення строків поставки на 30 календарних днів.

09.10.2023 Акціонерне товариство "Укртранснафта" направило на електронну адресу відповідача лист №33-01/6/7456-23 від 09.10.2023, в якому зазначило, що розглянувши лист щодо можливості збільшення строку поставки на 30 днів, з урахуванням викладеного та з огляду відсутності повідомлення про припинення дії обставин непереборної сили, маєте можливість виконати свої зобов`язання по договору в частині поставки товару. Крім цього, позивач зазначив у листі, що обставини непереборної сили автоматично продовжують строк виконання зобов`язань за цим договором. Автоматична пролонгація строків згідно з умовами договору не вимагає від сторін додаткового врегулювання шляхом укладання додаткових угод, окрім випадків, коли тривалість форс-мажорних обставин може перевищувати строк дії договору.

16.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест", листом Вих. №1610/23-2 повідомило позивача, щодо готовності частково поставити високочастотні перетворювачі постійного струму ВППС-1,2-АР_ТК-У1 у кількості 60 шт.

Акціонерному товариству "Укртранснафта" було передано високочастотні перетворювачі постійного струму ВППС-1,2-АР-ТК-У1 у кількості 60 шт., за наслідком чого складено видаткову накладну №40 від 16.10.2023.

Комісією, яка перевіряла характеристики поставленого товару, було складено Акт перевірки товару відповідності договору поставки від 25.11.2022 року №23-02/90-22 від 19.10.2023 року (далі Акт недоліків №1), яким надано висновок, що зазначений товар не відповідає таким критеріям:

- Пульсація вхідного струму на суто активне навантаження у всьому діапазоні регулювання не більше 3,0%;

- Вхідний опір регулювального пристрою, призначеного для підключення електроду порівняння, не менше 10 МОм;

- Коефіцієнт потужності перетворювача, не менше 0,9;

- Живлення станції катодного захисту автоматичної, при якому забезпечується повна функціональність і надійна робота: напруга від 150 до 260 В;

- Автоматичний перехід з режиму стабілізації захисного потенціалу в режим стабілізації струму при відмові електрода порівняння.

Акціонерне товариство "Укртранснафта" направило на електронну адресу лист, яким повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" про необхідність усунути вищевказані недоліки за власний рахунок у строк 20 (двадцять) робочих днів з дати складання Акту.

07.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" звернувся з листом №0311/23-1 від 07.11.2023 до позивача в якому виклав свої заперечення щодо Акту перевірки товару відповідності договору поставки.

14.11.2023 року Акціонерне товариство "Укртранснафта" надало відповідь на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" в якій було запропоновано відповідачу поставити партію товару на територію Южненської міської територіальної громади (комплекс будівель і споруд №2, Одеський район, Одеська область), узгодити методику випробувань та провести спільну перевірку відповідності товару.

16.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" поставило Акціонерному товариству "Укртранснафта" товар у кількості 90 шт. (включаючи 60 шт. товару з усуненими недоліками).

22.11.2023 року було складено Акт перевірки товару відповідності договору поставки (далі Акт недоліків №2), яким надано висновок щодо застереження по 2(двом) параметрам товару та невідповідності 1(одного) параметру.

25.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" отримало від Акціонерного товариства "Укртранснафта" лист (включаючи акт виявлених недоліків), в якому Акціонерне товариство Укртранснафта зобов`язало постачальника у термін не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з дати складання акту недоліків замінити товар на ідентичний належної якості та/або комплектації.

30.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" направило лист № Вих. №3011/23 від 30.11.2023 року на адресу позивача, в якому просило врахувати наявність форс-мажорних обставин та продовжити строк дії договору до 31 березня 2024 року шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

05.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" надіслало на електронну пошту позивача лист Вих. 0512/23-1 в якому виклав свої заперечення щодо виявленого недоліку та 2(двох) застережень.

15.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" листом Вих. 1512/23-1 просило позивача врахувати форс-мажорні обставини, які були викладені у листах Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" та продовжити строк дії договору до 31 березня 2024 року.

28.12.2023 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки, якою сторони погодили дію договору до 31 березня 2024 року включно.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" поставило та передало Акціонерному товариству "Укртранснафта" товар у кількості 90 шт., що підтверджується такими документами:

- видаткова накладна №4 від 05 березня 2024 року (5 шт.);

- видаткова накладна №6 від 25 березня 2024 року (80 шт.);

- видаткова накладна №10 від 11 квітня 2024 року (5 шт.).

Акціонерне товариств "Укртранснафта" прийняло та оплатило такий товар.

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" повторно звернулося до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин за договором поставки №23-02/90-22 від 25.11.2022.

Зі змісту сертифікату вбачається наступне: дата настання форс-мажорних обставин: 04.09.2023 року, - дата закінчення: 11.04.2024 року.

Акціонерне товариство "Укртранснафта" посилається на неналежне виконання Товариствлом з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" зобов`язань за договором поставки №23-02/90-22 від 25.11.2022 в частині своєчасної поставки товару, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 296 535,68 грн пені, 568 814,40 грн штрафу.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки №23-02/90-22 від 25.11.2022, строк поставки товару за договором, строк дії договору, наявність прострочення передачі товару за договором, наявність / відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1 договору при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару, визначеної в Заявці, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару.

Позивач на підставі пункту 7.1 договору нарахував та просить стягнути з відповідача: пеню в розмірі 1 296 535,68 грн а саме: за прострочення поставки товару на суму 451 440,00 грн. за період з 26.10.2023 по 11.03.2024; за прострочення поставки товару на суму 7 223 040,00 грн. за період з 26.10.2023 по 02.04.2024; за прострочення поставки товару на суму 451 440,00 грн. за період з 26.10.2023 по 16.04.2024; 7% штраф у сумі 568 814,40 грн.

Відповідач проти нарахованих штрафних санкцій заперечує, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, підтверджених Сертифікатами №3200-23-3920 та №3200-24=1030 обставини (обставини непереборної сили), повідомлення позивача про наявність таких обставин та погодження позивача з наявністю форс-мажорних обставин.

Суд враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Сталою та послідовною є позиція Верховного Суду також про те, що сам по собі сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від19.08.2022 у справі №908/2287/17 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Так, за приписами статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару у визначений договором строк.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктриниcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі -concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, сторонами у розділі 9 договору погодили, що сторона звільняється від визначеної цим договором та(або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку (пункт 9.1. договору).

Згідно з пунктом 9.4. договору, сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна не пізніше п`яти календарних днів з моменту їх настання, із за застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин.

Обставини непереборної сили автоматично продовжують строк виконання зобов`язань за цим договором (пункт 9.6. договору).

Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України (пункт 9.7. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" у листі Вих. №1909/23 просило розглянути та погодити можливість підписання додаткової угоди до договору, в якій закріпити перенесення строків поставки на 30 календарних днів.

09.10.2023 Акціонерне товариство "Укртранснафта" у листі №33-01/6/7456-23 від 09.10.2023 розглянувши лист щодо можливості збільшення строку поставки на 30 днів, з урахуванням викладеного та з огляду відсутності повідомлення про припинення дії обставин непереборної сили, маєте можливість виконати свої зобов`язання по договору в частині поставки товару.

За таких обставин господарський суд погоджується із доводами позивача про те, що на звернення відповідача про продовження строків поставки на 30 днів у зв`язку із форс-мажорними обставинами погодив такий строк, тому строк виконання зобов`язання з поставки товару 25.10.2023, прострочення виконання зобов`язання з 26.10.2023.

Щодо доводів відповідача про погодження продовження строків у зв`язку із форс-мажорними обставинами позивачем (укладення додаткової угоди №1, то вказані обставини стосуються укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору, а не продовження строків поставки, узгодженому сторонами в установленому порядку.

Також відповідач не погоджується з заявленим періодом прострочення та вважає, що останнім днем для усунення недоліків за Актом недоліків №2 було 20.12.2023 року, строк обрахування пені мав би починатися з 21.12.2023.

Господарський суд частково погоджується із такими доводами відповідача.

Так, 16.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест", листом Вих. №1610/23-2 повідомило позивача, щодо готовності частково поставити високочастотні перетворювачі постійного струму ВППС-1,2-АР_ТК-У1 у кількості 60 шт.

16.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" поставило Акціонерному товариству "Укртранснафта" товар у кількості 90 шт. (включаючи 60 шт. товару з усуненими недоліками).

Таким чином, у період з 26.10.2023 (початок прострочення виконання зобов`язання з поставки) по 16.11.2023 (поставка товару у кількості 90 шт. (включаючи 60 шт. товару з усуненими недоліками), наявне прострочення щодо поставки товару за 30 шт. високочастотних перетворювачів постійного струму.

Після здійсненого перерахунку (з урахуванням встановлених дат виникнення прострочення) господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у загальній сумі 966 081,60 грн. за період з 26.10.2023 по 16.11.2023 та з 21.12.2023 по 16.04.2024; 7% штрафу у сумі 568 814,40 грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, аргументовано прийняв до уваги, що: спірний договір укладений сторонами 25.11.2022, у договорі сторони передбачили умови виконання своїх зобов`язань за договором під час існування воєнного стану; з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а саме: зобов`язання з поставки товару виконані відповідачем у повному обсязі до моменту звернення позивача із позовом до суду; відповідач, маючи на меті добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, повідомляв позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором у встановлений строк, а також пояснив причини, які це зумовили; в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушення; пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може.

Судом також враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення на 40 % розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача та стягнення пені у розмірі 579 648,96 грн. та штрафу у розмірі 341 288,64 грн.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру штрафних санкцій більше, ніж на 40%. Порушення строків поставки мало місце, договір укладений під час воєнного стану, сторонами враховані під час укладення договору обставини існування воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 920 937,60 грн (579 648,96 грн пені + 341 288,64 грн 7%).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у сумі 18 418,75 грн. (пропорційно розміру вимог, які заявлені позивачем правомірно). При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Укртранснафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" стягнення 1 865 350,08 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо-комерційне підприємство "Газінвест" (49045, м. Дніпро, вул. Кільченська, 8, ідентифікаційний код: 36839409) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозький, буд. 32/2; ідентифікаційний код: 31570412) 579 648,96 грн. пені, 341 288,64 грн. штрафу, 18 418,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.08.2024

Суддя Ю.А. Бажанова