Рішення

від 30.08.2024 по справі 910/5554/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2024Справа № 910/5554/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська Торгова Компанія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "КМА Технологія"простягнення 66587,39 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська Торгова Компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМА Технологія" про стягнення 66587,39 грн, з яких 25000,00 грн основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 12179,17 грн, 2556,16 грн 3% річних та 26852,06 грн пені. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу позивача на суму 15000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки №44/2020 від 12.08.2020 в частині оплати поставленого позивачем товару у встановлений цим правочином строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська Торгова Компанія" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 судом відкрито провадження у справі №910/5554/24; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600270177309, відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 була вручена відповідачу.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська Торгова Компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КМА Технологія" (покупець) було укладено договір поставки №44/2020 (договір) згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопрокат, далі-товар, сортамент, кількість, якість та ціна якого вказані у специфікації або рахунку-фактурі, які надаються постачальником покупцю відповідно до умов цього договору (п.1.1).

Загальна сума договору складає сумарну вартість товару згідно видаткових накладних (п.3.1 договору).

Термін оплати товару вказується у специфікації або рахунку-фактурі і здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% передплати на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури. За домовленістю сторін можлива відстрочка платежу терміном не більше 12 банківських днів після факту поставки товару (п.3.5 договору).

Згідно з п.4.2 договору датою поставки товару згідно договору вважається дата отримання покупцем товару та видаткових накладних.

У разі несвоєчасного виконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару, вказаних в договорі, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу (п.6.2.3 договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020 (п.10.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 40079,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №959 від 23.09.2020.

Відповідачем було сплачено за отриманий за вказаною накладною товар лише 15079,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №213 від 27.11.2020.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору оплатив поставлений позивачем товар частково, у зв`язку з чим у відповідача виникла відповідна заборгованість. Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, пеню та 3% річних.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч.1. 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

На підтвердження факту поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну на суму 40079,00 грн.

Обставини щодо належного виконання позивачем зобов`язань з поставки товару на суму не були спростовані чи заперечені відповідачем, доказів не прийняття товару відповідачем чи висування останнім претензій щодо поставленого позивачем товару суду також не надані.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У п.3.5 договору визначено, що термін оплати товару вказується у специфікації або рахунку-фактурі і здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% передплати на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури. За домовленістю сторін можлива відстрочка платежу терміном не більше 12 банківських днів після факту поставки товару.

У рахунку на оплату №1437 від 21.09.2020 на суму 40079,00 грн вказано, що рахунок дійсний до оплати протягом 3-х банківських днів, а отже строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості товару настав 24.09.2020.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання по оплаті зазначеного товару належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором, не виконав. За поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість загальну суму 25000,00 грн.

Зазначені обставини відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення зазначеної суми заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2556,16 грн, нарахованих за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 27.11.2020 по 23.04.2024 та 12179,17 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з грудня 2020 року по лютий 2024 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2556,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 12179,17 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За прострочення виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на суму 26852,06 грн за загальний період прострочення з 27.11.2020 по 23.04.2024.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.2.3 договору у разі несвоєчасного виконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару, вказаних в договорі, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати за поставлений позивачем товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто з наведеного полягає, що пеня розраховується від заборгованості за кожним періодом (кожною накладною) окремо з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати товару.

За висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України та умов п.3.5 договору, а отже є невірним.

За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1819,54 грн за період з 25.09.2020 по 25.03.2021.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 15000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3-5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Для розподілу витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- договір про надання правової допомоги від 08.04.2024, укладений між позивачем та адвокатом Леоновим О.Є., акт здачі-прийняття послуг №1 від 23.04.2024 на суму 15000,00 грн, згідно якого адвокат надав клієнту наступні послуги: консультації та надання роз`яснень з питань порядку стягнення заборгованості в судовому порядку на суму 2000,00 грн, складання та підрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 3000,00 грн, підготовка, складання та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КМА Технологія" грошових коштів, платіжна інструкція №646 від 23.04.2024 на суму 15000,00 грн, ордер серії СВ №1085812 від 23.04.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000618 від 25.01.2019.

За змістом ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Аналізуючи обсяг наданих адвокатом послуг суд визнає такі витрати позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованими та підтвердженими на суму 15000,00 грн, внаслідок чого такі витрати підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КМА Технологія" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 20 А, ідентифікаційний код 43561317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська Торгова Компанія" (14033, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Льотна, будинок 25-Б, ідентифікаційний код 36278908) 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 1819 (одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять) грн 54 коп. пені, 12179 (дванадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 17 коп. інфляційних витрат, 2556 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн 16 коп. 3% річних, 1889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 67 коп. витрат по сплаті судового збору та 9360 (дев`ять тисяч триста шістдесят) грн 98 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова