Ухвала

від 30.08.2024 по справі 914/2114/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.08.2024 Справа № 914/2114/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва

розглянув заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Дубенське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Рівненська область, Дубенський район, м. Дубно,

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп М», Львівська область, Миколаївський район, с. Пісочна, заборгованості в сумі 179 315, 13 грн на підставі договору купівлі продажу непереробленої деревини №UUB-13540-5 від 15.05.2024, товарно транспортних накладних серії ЮЛЖ №450871 від 27.05.2024, №45904 від 31.05.2024, №450952 від 07.06.2024, №450981 від 14.06.2024, №880212 від 20.06.2024, №880211 від 20.06.2024, №451011 від 21.06.2024, претензії №858/26.12-2024 від 18.07.2024 разом з докази надсилання та трекінгом поштового відправлення.

Розглянувши матеріали заяви, суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення, та зазначає таке.

Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу.

Зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України містить імперативну вимогу про зазначення у заяві про видачу судового наказу відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

Процесуальні наслідки недодержання вимог ст. 150 Господарського процесуального кодексу України визначено у п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

18 жовтня 2023 року введено в дію Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX, яким внесено зміни, зокрема, до положень Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Суд звертає увагу заявника, що обов`язком визначених у п. 1 ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України учасників судового процесу є не тільки реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а й зазначення у будь-якій письмовій заяві, закрема і у заяві про видачу судового наказу відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

У п. 4 ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей.

Проте, заявником подано заяву про видачу судового наказу в письмовій формі засобами поштового зв`язку, а не через електронний кабінет.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Однак заявник не долучив до матеріалів заяви доказів на підтвердження здійснених відповідачем оплат у загальній сумі 259 142, 09 грн, як зазначено у заяві про видачу судового наказу.

Відтак, з огляду на недодержання заявником імперативних вимог п. 2 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України про зазначення у заяві про видачу судового наказу відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, долучення до заяви про видачу судового наказу документів або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу на підставі у п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно суд звертає увагу заявника, що долучені до матеріалів заяви копії доказів не містять обов`язкового реквізиту - дати засвідчення копії.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 прийнято національний стандарт ДСТУ 4163:2020. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. З набранням чинності з 01 вересня 2021 року. Відповідно до п. 5.26 вказаного стандарту відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

Згідно з ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 147, 150, 151, 152, 153 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Дубенське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін груп М» заборгованості в сумі 179 315, 13 грн відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.