Рішення

від 30.08.2024 по справі 924/577/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2024 р. Справа № 924/577/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерджі 2022", м. Київ

до Летичівської селищної ради

про стягнення 19 517,48 грн. боргу за договором №350-86 від 25.10.2023 року,

представники сторін: не викликались;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 19 517,48 грн. боргу за договором №350-86 від 25.10.2023 року. Вимоги мотивує несплатою відповідачем спожитої понад замовлений згідно договору обсяг електричної енергії у листопаді 2023 року.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що за положеннями п. 3.3. договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за постачання електричної енергії, крім передбаченої умовами договору. Водночас, споживачем в повному обсязі сплачено за замовлену та спожиту у листопаді 2023 року згідно договору електроенергію, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25.10.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укренерджі 2022" (постачальник) та Летичівською селищною радою (споживач) укладено договір №250-86 (далі - договір), умови якого розроблені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно п. 2.1. договору Постачальник зобов`язується постачати Споживачу у період з 01 листопада по 31 грудня 2023 року включно електричну енергію, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (далі - електрична енергія / товар / електроенергія), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.

Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором становлять 24400 кВт*год та визначені в Додатку 1 до Договору (п. 2.2. договору).

Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби замовника в електроенергії (п. 2.3. договору).

За положеннями п. 3.1. договору термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в Повідомленні, що є Додатком 3 до цього Договору, але не раніше дати зміни Постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерційного обліку до 31.12.2023 року включно.

У п. 3.3. договору передбачено, що Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за постачання електричної енергії, крім передбаченої умовами цього Договору.

Поставка по цьому договору починається з дати, вказаної у Повідомленні Споживача, що є Додатком 3 до цього договору. Повідомлення направляється Споживачем на електронну адресу Постачальника не пізніше ніж за три дні до початку дати поставки (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору загальна вартість цього Договору становить 150000,00 грн, крім того, ПДВ - 30000, 00 грн, разом з ПДВ - 180000,00 грн.

Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 2 до цього Договору.

У п.п. 5.2. - 5.9. договору сторонами погоджено, що до загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі та розподілу електричної енергії за регульованими тарифами.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Споживач бере зобов`язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені цим Договором.

Оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Оплата по цьому Договору буде здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. Розрахунки за спожиту електроенергію проводяться відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості очікуваних договірних обсягів постачання електричної енергії Споживачу.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника за умови надання Постачальником у строк до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим, акта про прийняття-передання та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному вебсайті постачальника ukrtntrgy2022@gmail/com/ Вартість спожитої електричної енергії визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1 кВт*год, визначеної згідно з Додатком 2 до Договору.

Фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно з даними приладів обліку та фіксується в акті про прийняття-передання. Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

У п. 6.2. договору до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

В свою чергу, постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором (п. 7.2. договору).

Згідно п. 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором.

За положеннями п. 13.10. договору усі повідомлення за Договором вважаються зробленими належним чином, а документи отримані, якщо вони здійснені / направлені одним із зазначених нижче способів:

13.10.1. у письмовій формі та надіслані листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися дата їх особистого вручення або третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований Споживач або об`єкт споживача;

13.10.2. направлені на адресу електронної пошти, яка зазначена в Договорі. Електронні документи оформлюються відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги» з обов`язковим використанням електронного підпису. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися дата їх направлення іншій Стороні, за умови, що такі повідомлення направлені до 17 год 00 хв. Повідомлення, направлені після зазначеного часу, вважаються такими, що отримані на наступний день після дати відправлення.

Договір набуває чинності з « 25» жовтня 2023 року та діє до « 31» грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором (п. 14.1. договору).

У додатках до договору сторонами погоджено очікувані договірні обсяги закупівлі електроенергії, порядок визначення та зміни ціни постачання електричної енергії, повідомлення про термін поставки, інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі.

22.12.2023 року між ТОВ "Укренерджі 2022" та Летичівською селищною радою укладено договір на постачання з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року електроенергії обсягом 12618 кВт/год.

Відповідачем продано, а позивачем отримано згідно договору №350-86 від 25.10.2023 року електричну енергію у листопаді 2023 року на суму 180000,00 грн. з ПДВ обсягом 24400 кВт, про що свідчить підписаний сторонами акт №50 купівлі-продажу електричної енергії від 12.12.2023 року. Також згідно акту №51 від 25.12.2023 року на підставі договору №086 від 22.12.2023 року відповідачем передано, а позивачем прийнято електричну енергію у грудні 2023 року обсягом 12618 кВт/год вартістю 98996,39 грн.

АТ "Хмельницькобленерго" у листі від 17.04.2024 року, адресованому позивачу, повідомило, що обсяг спожитої електричної енергії споживачем - Летичівська селищна рада за листопад 2023 року становив 26873 кВт/год.

Позивачем сформовано акт №71 приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2023 року на поставку відповідачу у листопаді 2023 року 2473 кВт/год. електроенергії згідно договору №350-86 від 25.10.2023 року вартістю 18243,44 грн.

Відповідачем сплачено позивачу за спожиту у листопаді 2023 року електроенергію платіжними інструкціями №19 від 19.12.2023 року 1427,28 грн., №339 від 19.12.2023 року 83155,24 грн., №97 від 19.12.2023 року 95369,48 грн. На загальну суму 180000,00 грн.

У зв`язку з недоплатою селищною радою вартості спожитої у листопаді 2023 року електроенергії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладені між cторонами договори є договорами поставки електричної енергії (енергопостачання).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктом 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

З матеріалів справи стверджується, що між сторонами існує спір з приводу оплати заборгованості в розмірі 18243,44 грн. за спожиту відповідачем електроенергію у листопаді 2023 року обсягом 2473 кВт/год, яка виникла внаслідок перевищення селищною радою замовленого згідно договору №350-86 від 25.10.2023 року обсягу споживання.

Так, на виконання умов договору від 350-86 від 25.10.2023 року позивачем продано, а відповідачем спожито у листопаді 2023 року електричну енергію вартістю 180000,00 грн. обсягом 24400 кВт, що підтверджується підписаним сторонами актом №50 купівлі-продажу електричної енергії від 12.12.2023 року. Відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунки згідно вказаного акту.

Після підписання акту №50 позивачем на підставі його звернення отримано від оператора системи розподілу, який здійснює комерційний облік електричної енергії з метою використання таких даних для здійснення розрахунків - АТ "Хмельницькобленерго", інформацію щодо фактичного споживання електроенергії, згідно якої Летичівською селищною радою спожито у листопаді 2023 року на 2473 кВт/год. більше, ніж замовлено та оплачено.

Доказів протилежного або доказів споживання вказаного обсягу від іншого постачальника відповідачем не надано.

Так, випадки набуття майна або його збереження без достатньої правової підстави врегульовані статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.

Сторонами не спростовано, що постачання позивачем відповідачу спірної електричної енергії у листопаді 2023 року в обсязі 2473 кВт/год вартістю 18243,44 грн. відбулося поза межами договірних відносин.

Електрична енергія споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута.

Оскільки спожита відповідачем спірна електрична енергія не може бути повернутою Споживачем Постачальнику в натурі, відповідач повинен відшкодувати позивачу її вартість.

При цьому, обов`язок відповідача оплатити фактично спожиту електричну енергію не може залежати від здійснення фінансування.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними в постанові від 29.05.2019 у справі №906/567/18.

Щодо вартості спожитої електричної енергії судом враховуються приписи частини 3 статті 670 Цивільного кодексу України, яка визначає, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Вказані приписи щодо визначення вартості майна суд вважає можливим застосувати в порядку статті 8 Цивільного кодексу України як аналогію закону.

Відповідач не надав суду доказів того, що сторони погоджували між собою іншу, ніж заявлена в позові, ціну на електричну енергію, спожиту у розрахунковому періоді листопада 2023 року.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлення судом факту отримання відповідачем спірної електричної енергії у сумі 18 243,44 грн., суд дійшов висновку, що ця сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача як така, що без належної правової підстави утримується відповідачем у якості плати за отриману електричну енергію поза межами укладеного Договору від 25.10.2023 року.

При цьому факт виконання договору від 25.10.2023 року, про що зазначає відповідач у відзиві на позов, не спростовує необхідності оплати спожитої останнім електроенергії.

В даному контексті суд також враховує, що виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18, від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню та три відсотки річних, нарахованих за період з 20.01.2024 року по 10.06.2024 року.

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, неустойка поділяється на ту, яка встановлена законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі).

Оскільки, як встановлено вище, електрична енергія на суму 18 243,44 грн отримана відповідачем без достатньої правової підстави, а не на підставі договору (який, з-поміж іншого, також не містить умови про нарахування пені), суд дійшов висновку про безпідставне нарахування відповідачу та заявлення до стягнення пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ч. 1 ст. 1212 ЦК України встановлюють обов`язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, причому обов`язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.

Жодних доказів обізнаності відповідача із тим, що ним безпідставно набуто електроенергію у листопаді 2023 року на суму 18 243,44 грн., окрім як після звернення позивача із даним позовом до суду, матеріали справи не містять.

Відтак, з огляду на встановлення тільки під час розгляду справи в суді, що сума 18 243,44 грн утримується відповідачем без достатньої правової підстави, суд вважає безпідставним нарахування 3% річних за період з 20.01.2024 року по 10.06.2024 року, позаяк позивачем не доведено обізнаність відповідача у вказаному періоді про безпідставне отримання ним електричної енергії у листопаді 2023 року.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Отже, беручи до уваги вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 18 243,44 грн. боргу. В стягненні 212,34 грн. 3% річних та 1061,70 грн. пені суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Летичівської селищної ради (вул. Героїв Крут, 2/1, селище Летичів, Хмельницький район, Хмельницька область, 31500, код 04404548) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерджі 2022" (вул. Василя Тютюнника, 5А, м. Київ, 03150, код 44883515) 18 243,44 грн. (вісімнадцять тисяч двісті сорок три грн. 44 коп.) заборгованості, 2 830,34 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять грн. 34 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 1 061,70 грн. 3% річних та 1 061,70 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети