Рішення

від 20.08.2024 по справі 927/413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/413/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

За позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі

позивача: Фонду комунального майна Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 14227121, вул. Мстиславська, 8, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія»,

код ЄДРПОУ 35884309, вул. Любецька, 60а, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 371 761,82 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Неговська О. М., представник;

від відповідача: не з`явився;

за участю прокурора: Юзвак Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія», у якому просить суд стягнути з відповідача 371 761,82 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування комунальним майном.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 01.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30.05.2024 на 11:30. Також цією ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду від 01.05.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС 01.05.2024 о 22:55, а отже останнім днем для подання відзиву на позов є 17.05.2024.

09.05.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 30.05.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 30.05.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 30.05.2024 суд долучив до матеріалів справи відзив відповідача на позов, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з його урахуванням.

Суд у підготовчому засіданні 30.05.2024 постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.06.2024 на 10:30.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, судове засідання, призначене на 27.06.2024 на 10:30, не відбулось.

Ухвалою суду від 16.07.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 01.08.2024 о 10:00 та повідомлено учасників справи про час та місце проведення цього судового засідання.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у судове засідання 01.08.2024 не з`явився.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 01.08.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У судовому засіданні 01.08.2024 суд оголосив перерву до 13.08.2024 до 10:40.

Ухвалою суду від 01.08.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання 13.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, судове засідання, призначене на 13.08.2024 на 10:40, не відбулось.

Ухвалою суду від 15.08.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.08.2024 на 11:20 та повідомлено учасників справи про час та місце проведення цього судового засідання.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у судове засідання 13.08.2024 не з`явився.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 20.08.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У судовому засіданні 20.08.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова, №520 від 10.11.2009 в частині сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 371 761,82 грн.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що спірна заборгованість виникла внаслідок постійного списання всіх коштів, які надходять на рахунок підприємства, на підставі договору, укладеного між відповідачем і ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» на виконання постанови КМУ №812. Відповідач зазначає, що він не отримує гарантованої законом державної компенсації різниці у тарифах, а тому утворився борг за постачання природного газу перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг». Як вказує відповідач, він звертався до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», АТ «Державний ощадний банк України», Чернігівської міської ради, Обласної військової адміністрації з проханням допомогти вирішити зазначену проблему, але такі дії не дали жодного позитивного результату.

Інших заяв по суті у встановлений судом строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

10.11.2009 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (далі Орендодавець) та Приватним підприємством «Спеціальна енергетична компанія» (далі Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова, № 520 (далі Договір).

Надалі до Договору сторони неодноразово вносили зміни, про що були укладені додаткові угоди №1 від 30.11.2009, №2 від 03.02.2010, №3 від 14.09.2011, №4 від 30.04.2014, №5 від 01.10.2014, №6 від 07.03.2017, №7 від 31.03.2017, №8 від 03.09.2018, №9 від 06.02.2020, №10 від 10.12.2021.

Відповідно до п. 1.1 Договору, у редакції Додаткової угоди №9 від 06.02.2020, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, що належить територіальній громаді м. Чернігова: нежитлову будівлю котельні площею 94,6 кв. м, розташованої на вул. Елеваторній, 2в, у м. Чернігові; мережу теплопостачання житлового будинку з прибудовою №2 загальною довжиною 35,5 м пог. на вул. Елеваторній у м. Чернігові; мережу теплопостачання житлового будинку №4 довжиною 38,0 м пог. на вул. Елеваторній, 4, у м. Чернігові; мережу теплопостачання житлового будинку №8а довжиною 229,2 м пог. на вул. Елеваторній у м. Чернігові; мережу теплопостачання житлового будинку №4б довжиною 134,0 м пог. на вул. Елеваторній у м. Чернігові; відрізок теплотраси від теплової камери на вул. Захисників України (Одинцова), біля автостоянки до поліклініки, ПТУ-15, житлового будинку на вул. Г. Вірьовки, 12, у м. Чернігові: опалення 494,0 м пог., гарячого водопостачання 514,0 м пог.; відрізок теплотраси від теплової камери на вул. Захисників України (Одинцова), біля автостоянки до технікуму, НВЦ (вул. Шевченка, 160) у м. Чернігові: опалення 455,0 м пог., гарячого водопостачання 455,0 м пог.

Згідно з п. 1.2 Договору, у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2014, майно передається в оренду з метою розміщення в ньому котельні та для опалення будівель.

Відповідно до п. 2.1 Договору, у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2014, вступ Орендаря у строкове платне користування Майном настає у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання акта приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1 Договору, у редакції Додаткової угоди №10 від 10.12.2021, визначено, що орендна плата є платежем, який Орендар вносить Орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності і визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, затвердженої рішенням міської ради від 25.11.2021 року №13/VIII-12, враховуючи результати конкурсу (протокол №81 засідання конкурсної комісії від 04.11.2009), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) жовтень 2021 року без ПДВ 40 087,17 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2021 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад та грудень 2021 року.

Орендодавець та Орендар домовились нарахування орендної плати здійснити з 02 грудня 2021 року.

За умовами п. 3.3 Договору, у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2017, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, що друкується Мінстатом України (п.3.3. Договору, в редакції Договору про внесення змін №1 від 29.04.2015).

Установлену в п. 3.1 орендну плату Орендар зобов`язаний перераховувати на рахунок Орендодавця щомісяця, не пізніше останнього числа поточного місяця (п. 3.4. Договору, у редакції Додаткової угоди №10 від 10.12.2021).

Згідно з п. 3.6 Договору, у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2014, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Орендар зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату (п. 5.2. Договору, у редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2014).

Відповідно до п. 10.1 Договору, у редакції Додаткової угоди №9 від 06.02.2020, цей Договір діє з 06.02.2020 до 31.01.2023 включно.

На підставі акта приймання-передачі майна, що надається в оренду, від 10.11.2009 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в платне користування приміщення теплопункту, площею 94,6 кв. м, що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Елеваторна, 2, та мережі теплопостачання житлового будинку з прибудовою №2 (довжиною 35,5 м), житлового будинку №4 (довжиною 38 м), житлового будинку №4б (довжиною 134 м), житлового будинку №8а (довжиною 229,2 м), каналізаційної насосної станції (довжиною 66 м) на вул. Елеваторна.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату за користування спірним майном, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 371 761,82 грн, яка складається з частково несплаченої орендної плати за жовтень 2023 року та повністю несплаченої орендної плати за листопад 2023 року-березень 2024 року.

Відповідно до наданого розрахунку спірна заборгованість розрахована за період з червня 2023 року по березень 2024 року, з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

20.03.2024 позивач направив відповідачу претензію від 19.03.2024 №74/96 про сплату заборгованості з орендної плати, яка станом на 15.03.2024 становила 299 125,69 грн.

Доказів сплати спірної заборгованості у розмірі 371 761,82 грн відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

За змістом ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради у зв`язку із невиконанням ним своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Фонд комунального майна Чернігівської міської ради Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, , утворений Чернігівською міською радою і відповідно до чинного законодавства України здійснює реалізацію політики органів місцевого самоврядування м. Чернігова у сфері управління, приватизації та оренди об`єктів: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухоме майно будівлі, споруди, нежитлові приміщення та інше окреме індивідуально визначене майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова.

Згідно п. 1.2 Положення Фонд здійснює управління майном комунальної власності в межах повноважень, визначених міською радою.

Одними з завдань Фонду є реалізація державної та регіональної політики щодо ефективного управління майном комунальної власності, зокрема у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження комунального майна; забезпечення стабільного надходження до міського бюджету коштів за рахунок продажу майна комунальної власності та здачі його в оренду (п. 2.1.1, 2.1.7 Положення).

Отже, Фонд комунального майна Чернігівської міської ради є компетентним органом у спірних правовідносинах.

У листі № 7-4/115 від 08.04.2024, адресованому Чернігівській окружній прокуратурі, Фонд зазначив про існування у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 371 761,82 грн та у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору просив прокурора звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентними органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської області про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Разом із тим передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 N 2269-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 3 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 N 2269-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, однією із істотних умов договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналогічні положення містить ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, який введений в дію з 01.02.2020 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, 10.11.2009 між позивачем та відповідачем був укладений Договір, за умовами якого останній отримав в оренду майно комунальної власності та зобов`язався сплачувати оренду плату за таке користування у порядку та строки, визначені у Договорі.

Строк дії Договору неодноразово продовжувався. Так, відповідно до Додаткової угоди №9 від 06.02.2020 цей Договір діє до 31.01.2023.

Разом з тим, 27.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Відповідно до пункту 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.

У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (абзац 6 пункту 5 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022).

Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов:

- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

- відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

- рішення про продовження договорів оренди не прийнято на аукціоні, який оголошено до дати набрання чинності цією постановою.

Отже, вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладено обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022. Тобто має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія) шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.

Враховуючи те, що термін дії Договору закінчився 31.01.2023, тобто у період дії воєнного стану, відсутність відповідних повідомлень про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», спірний Договір оренди вважається продовженим, починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.

За умовами п. 3.4 Договору, у редакції Додаткової угоди №10 від 10.12.2021, установлену в п. 3.1 орендну плату Орендар зобов`язаний перераховувати на рахунок Орендодавця щомісяця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Згідно з наданим прокурором розрахунком заборгованості з орендної плати відповідач у період з червня 2023 року по березень 2024 року несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, у зв`язку з чим була нарахована пеня. З урахуванням здійснених відповідачем оплат заборгованість відповідача за користування спірним майном становить 371 761,82 грн та складається з частково несплаченої орендної плати за жовтень 2023 року та повністю несплаченої орендної плати за листопад 2023 року-березень 2024 року.

Відповідач не заперечує проти наявності у нього заборгованості та її розміру, натомість у своєму відзиві посилається на постійне списання усіх коштів з його рахунку для погашення заборгованості за іншим договором, а також відсутність державної компенсації різниці у тарифах, що об`єктивно унеможливило виконання зобов`язання за Договором.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини, які фактично зводяться до відсутності у нього коштів для сплати заборгованості, не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем за Договором, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив у повному обсязі орендну плату у встановлені у Договорі строки, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 371 761,82 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений прокуратурою судовий збір у розмірі 5576,43 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 35884309, вул. Любецька, 60а, м. Чернігів, 14021) на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 14227121, вул. Мстиславська, 8, м. Чернігів, 14000, р/р UA578201720314281007203031717 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) 371 761,82 грн заборгованості зі сплати орендної плати.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 35884309, вул. Любецька, 60а, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 5576,43 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 30.08.2024.

Суддя В. В. Шморгун