Ухвала

від 29.08.2024 по справі 18/2694/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 18/2694/11(917/940/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючий, Картере В.І., Огородніка К. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. № 6117/2024)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024

у складі колегії суддів: Хачатрян В. С. (головуючий), Гетьмана Р. А., Россолова В. В.

у справі № 18/2694/11 (917/940/23)

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича

до Фонду державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Пирятинська міська рада Полтавської області

про визнання права господарського відання,-

в межах справи № 18/2694/11

про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", -

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Д. В. (вх.№1011/23 від 09.06.2023) до Фонду державного майна України про визнання права господарського відання на будівлю контори (за інвентарним номером 10350017, 1970 року побудови, літера А-1, загальною площею 302,1 кв.м); архів контори (за інвентарним номером 10350014, 1976 року побудови, літера В-1, загальною площею 29,0 кв.м); гараж легкових авто (за інвентарним номером 10350012, 1974 року побудови, літера Б-1, загальною площею 66,5 кв.м); вбиральня (літера Г, загальна площа 4,6 кв.м), що знаходяться за адресою: вулиця Шевченка, 120, село Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:003:0146.

07.12.2023 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №18/2694/11 (917/940/23) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

25.05.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 05.06.2024) апеляційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Д. В. задоволено.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі №18/2694/11 (917/940/23) скасовано.

Визнано за Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" право господарського відання на будівлю контори (за інвентарним номером 10350017, 1970 року побудови, літера А-1, загальною площею 302,1 кв.м); архів контори (за інвентарним номером 10350014, 1976 року побудови, літера В-1, загальною площею 29,0 кв.м); гараж легкових авто (за інвентарним номером 10350012, 1974 року побудови, літера Б-1, загальною площею 66,5 кв.м); вбиральня (літера Г, загальна площа 4,6 кв.м), що знаходяться за адресою: вулиця Шевченка, 120, село Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:003:0146.

Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн.

02.08.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Заступником керівника Полтавської обласної прокуратури подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Державної інспекції архітектури та містобудування України та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі № 18/2694/11 (917/940/23).

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до закінчення воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, але не більше як до ухвалення Верховним Судом судового рішення у справі.

09.08.2024 зазначену касаційну передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 288 ГПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/940/23) складено 05.06.2024. Таким чином, останнім днем встановленого наведеною вище нормою строку на подання касаційної скарги було 25.06.2024.

Як було зазначено вище, касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у цій справі Заступником керівника Полтавської обласної прокуратури подано 02.08.2024, тобто з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження, водночас, заявлено клопотання про поновлення цього строку.

Звертаючись з касаційною скаргою, прокурор посилається на порушення інтересів держави та наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі уповноважених органів, зокрема, в особі власника майна - Фонду державного майна України та незалучених до участі у справі осіб: власника земельної ділянки - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та органу державного нагляду у сфері містобудування - Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури зазначає, що:

- в ході опрацювання судових рішень, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, виявлено постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі № 18/2694/11 (917/940/23);

- за результатами ознайомлення 11.07.2024 з матеріалами справи № 18/2694/11 (917/940/23) прокурором попередньо було встановлено порушення інтересів держави при прийнятті Східним апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прийнято рішення щодо необхідності встановлення підстав для представництва інтересів держави шляхом подання касаційної скарги;

- за результатами отриманих 25.07.2024 відповідей на запити, які були надіслані Фонду державного майна України, Державній інспекції архітектури та містобудування України та Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, прокурором встановлено підстави для представництва інтересівдержави в особі уповноважених органів - Фонду державного майна України, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Державної інспекції архітектури та містобудування України,

- відповідач у справі - Фонд державного майна України оскаржувану постанову не отримував, а незалучені до участі у справі особи, про права та інтереси яких суд апеляційної інстанції прийняв рішення (Державна інспекція архітектури та містобудування України і Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області), дізнались про оскаржувану постанову лише із направлених Полтавською обласною прокуратурою листів від 18.07.2024 № 15/2-532-вих24 та від 19.07.20224 № 12/2-535вих-24.

З огляду на наведені обставини та враховуючи, що після отримання 25.07.2024 відповідей на свої запити та встановлення підстав для представництва інтересів держави, Заступником керівника Полтавської обласної прокуратури касаційна скарга була подана у без зайвих зволікань, останній вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено ним з поважних причин.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03, від 03.04.2008) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

При цьому клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Зі змісту ухвалених у справі № 18/2694/11 (917/940/23) судових рішень вбачається, що провадження у цій справі за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Д. В. до Фонду державного майна України про визнання права господарського відання було відкрито ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.06.2023.

Отже, у Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури було достатньо часу для здійснення моніторингу інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, та як наслідок, починаючи з червня 2023 року, була можливість дізнатися про цю справу та вчинити дії щодо встановлення наявності/відсутності підстав для представництва інтересів держави.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження прокурор не наводить доводів та не надає доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали йому дізнатися про справу № 18/2694/11 (917/940/23) та ознайомитися з її матеріалами раніше, ніж 11.07.2024. При цьому, прокурором не підтверджено належними доказами наявність певного порядку і строків проведення моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень та дотримання його прокуратурою.

За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", документ в електронному вигляді: ЄДРСР ст. 240, 282 Постанова від 23.05.2024 у справі № 18/2694/11 (917/940/23) (суддя Хачатрян Вікторія Сергіївна) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Фонд державного майна України. Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 05.06.2024 о 19:49. Дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи: 05.06.2024 о 19:59, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду

Відтак, один з органів (Фонд державного майна України), в особі якого в інтересах держави прокурор подав цю касаційну скаргу, як відповідач у справі, був обізнаний про прийняття оскаржуваної прокурором постанови апеляційного суду та, як зазначає сам прокурор, листом від 25.07.2024 № 10-79-20408 повідомив про відсутність підстав для подання касаційної скарги.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Право прокурора на подання касаційної скарги, передбачене статтею 53 ГПК України, не надає йому безумовного права на оскарження судового рішення поза межами строку на таке оскарження.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку із чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам судового процесу перед іншими призведе до порушення вказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Зважаючи на викладене, Заступником керівника Полтавської обласної прокуратури у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі № 18/2694/11 (917/940/23) не доведено наявності обставин, які є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення скаржника і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 288 ГПК України.

Таким чином, оцінивши наведені Заступником керівника Полтавської обласної прокуратури підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі № 18/2694/11 (917/940/23), Верховний Суд визнає їх неповажними.

Крім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 2 684 грн.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога про визнання права господарського відання на майно, яке підлягає грошовій оцінці, тобто вимога майнового характеру.

Отже, звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі № 18/2694/11 (917/940/23), Заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури належало сплатити судовий збір у розмірі 5 368 грн (2 684 х 200%).

Водночас у порушення зазначених вимог скаржником до касаційної скарги не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, водночас, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що в умовах воєнного стану передбачається пріоритетне фінансування Збройних Сил України, а майновий стан державних органів, зокрема, органів прокуратури вкрай обмежений. Відтак, сплата судового збору Полтавською обласною прокуратурою одночасно з поданням цієї касаційної скарги є неможливим до закінчення воєнного стану.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

При цьому, Верховний Суд акцентує, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Зважаючи на викладене, Полтавська обласна прокуратура не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, звертаючись до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі.

За наведених обставин клопотання Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Частиною другою статті 292 ГПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:

1) навести Суду інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/940/23) та належно їх обґрунтувати з наданням відповідних доказів;

2) надати документ про сплату судового збору у розмірі 5 368 грн.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними наведені заступником керівника Полтавської обласної прокуратури підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі № 18/2694/11 (917/940/23).

2. Відмовити у задоволенні клопотання Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/940/23).

3. Касаційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/940/23) - залишити без руху.

4. Надати Заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

5. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали визначені статтею 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік