Постанова

від 29.08.2024 по справі 910/2423/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2423/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

боржника - Горєлов О.Л.,

ініціюючого кредитора - Гусляков М.М.,

розпорядника майна - Лозовський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Доманська М.Л., Поляков Б.М.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 (суддя Чеберяк П.П.)

у справі №910/2434/23

за заявою Коммерцбанк Акцієнгезельшафт

до Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог заяви ініціюючого кредитора

1. В лютому 2023 року Коммерцбанк Акцієнгезельшафт (далі - Банк) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" (далі - ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс") у зв`язку з неможливістю останнього погасити наявну кредиторську заборгованість у розмірі 719512723,71 грн (складається з основного боргу та процентів), яка виникла через неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за укладеними кредитними договорами від 26.05.2008 та від 27.05.2008.

2. У поданому відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник заперечив проти її задоволення з огляду на відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство за такою заявою, а також у зв`язку із наявністю існуючого спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора до боржника. Також боржником заявлено про застосування позовної давності до заявлених Банком грошових вимог.

3. В подальшому, Банк звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну розміру вимог кредитора, в якій просив визнати кредиторські вимоги до боржника у розмірі 397870109,93 грн, які складаються з основного боргу за кредитними договорами від 26.05.2008 та від 27.05.2008. Також, ініціюючим кредитором заявлено вимоги, які складають судовий збір у розмірі 26840,00 грн та витрати на авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у розмірі 60300,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. Між Банком та Закритим акціонерним товариством "Кримський Титан" укладено два кредитних договори: кредитний договір від 26.05.2008 на загальну суму кредиту до 24250500 євро та кредитний договір від 27.05.2008 на загальну суму кредиту до 6787034 євро.

5. У подальшому Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" було перейменовано на ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс".

6. Заявник зазначає, що протягом 2008-2011 років, виконуючи умови кредитних договорів, Банк здійснив всі необхідні виплати в загальному розмірі 24250478,52 євро за кредитним договором №1 та 6787034 євро за кредитним договором №2. З березня 2011 року до вересня 2015 року боржник здійснював виплати по наданим кредитам, однак у подальшому припинив виконувати свої зобов`язання на користь Банку та погашати заборгованість. З 2020 року між кредитором та боржником проводилися переговори щодо реструктуризації заборгованості, які не мали успіху.

7. Так, відповідно до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, 26.05.2008 між боржником та кредитором було укладено кредитний договір №1 на загальну суму кредиту до 24250500 євро.

8. Кредитний договір №1 укладено для фінансування 85% вартості експортного контракту, який складався з двох окремих договорів від 07.03.2007, укладених між боржником та Кеміанлагенбау Кемніц ГмбХ (найменування німецькою - Chemieanlagenbau Chemnitz GmbH), на загальну суму 28530000 євро.

9. 01.10.2012 та 12.12.2012 між боржником та кредитором було укладено додаткові угоди, згідно з пунктом С яких сторони домовились внести зміни до кредитного договору №1, зокрема, відповідно до п. 4.1 розділу 4 замінити Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" на Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан".

10. 28.05.2014 між боржником та кредитором укладено додаткову угоду №2, згідно з пунктом С якої сторони домовились внести зміни до кредитного договору №1, зокрема, відповідно до п. 4.1 розділу 4 змінено адресу місцезнаходження боржника з адреси: Україна, 96012, Автономна Республіка Крим, місто Армянськ, Північна Промзона; на адресу: 01601, Україна, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, літера А.

11. 13.05.2015 між боржником та кредитором укладено додаткову угоду №3, згідно з пунктом С якої сторони домовились внести зміни до кредитного договору №1, зокрема, відповідно до п. 4.1 розділу 4 замінити найменування Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" на ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс", а також змінено реквізити банківського рахунку боржника.

12. Відповідно до п. 1 ст. 3 кредитного договору №1 кредити мали надаватися кредитором пропорційно здійсненим поставкам та/або наданим послугам відповідно до листа інструкцій безпосередньо на рахунок експортера №1004001 в Банку, відділенні в Кемніц, банківський код 87040000 (IBAN: DE34 8704 0000 01004001 00).

13. Згідно з домовленістю сторін, кредитор був безвідклично уповноважений боржником здійснювати виплати кредиту безпосередньо на банківський рахунок експортера, передбачений кредитним договором №1.

14. Відповідно до заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, ініціюючий кредитор вказує, що підставою для кожної такої виплати слугували листи експортера за формою, що передбачена додатком А/2 до кредитного договору №1. У відповідь на вказані листи кредитор підтверджував отримання відповідних документів для здійснення виплат.

15. Як зазначив ініціюючий кредитор, за кредитним договором №1 кредитор здійснив виплати сум кредиту на загальну суму 24250478,52 євро.

16. Згідно з приписами п. 1 ст. 11 кредитного договору №1 погашення має бути здійснено не більше ніж 17 однаковими, послідовними, піврічними платежами.

17. Відповідно до п. 2 ст. 11 кредитного договору №1 перший платіж в рахунок погашення боргу зі сторони боржника мав бути здійснений або через 6 місяців з дати надання останнім сертифікату про дату початку (додаток А/З), або 01.06.2011, залежно від того, яка з цих дат настане раніше.

18. Оскільки боржник так і не надав кредитору відповідний сертифікат про дату початку, листом від 28.03.2011 кредитор в односторонньому порядку, керуючись умовами кредитного договору №1, визначив графік платежів боржника в рахунок погашення заборгованості.

19. Відповідно до вказаного графіку перший платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1 мав бути здійснений боржником 01.06.2011, а останній - 03.06.2019.

20. Згідно зі ст. 6 кредитного договору №1 позичальник повинен сплачувати відсотки на кредит в останній день кожного відсоткового періоду. На кредити нараховуються відсотки за ставкою, що складається з маржі та ЮРІБОРа.

21. Відповідно до ст. 1 кредитного договору №1: "ЮРІБОР" означає Європейську міжбанківську ставку пропозиції для депозитів у євро на період, співвідносний з відповідним відсотковим періодом, визначену Європейською банківською асоціацією та опубліковану об 11 годині ранку (за брюссельським часом) або близько цієї години на сторінці екрану Рейтерз EUR1BOR. "Маржа" означає 0,75% річних".

22. 27.05.2008 між боржником та кредитором було укладено кредитний договір №2 на загальну суму кредиту до 6787034 євро.

23. Кредитний договір №2 укладений для фінансування 85% вартості експортного контракту, укладеного між боржником та Кеміанлагенбау Кемніц ГмбХ від 09.03.2007 на загальну суму 7984746 євро.

24. 27.09.2012 та 12.12.2012 між боржником та кредитором було укладено додаткові угоди, згідно з пунктом С яких сторони домовились внести зміни до кредитного договору №2, зокрема, відповідно до п. 4.1 розділу 4 замінити Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" на Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан".

25. 28.05.2014 між боржником та кредитором укладено додаткову угоду №2, згідно з пунктом С якої сторони домовились внести зміни до кредитного договору №2, зокрема, відповідно до п. 4.1 розділу 4 змінено адресу місцезнаходження боржника з адреси: Україна, 96012, Автономна Республіка Крим, місто Армянськ, Північна Промзона; на адресу: 01601, Україна, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, літера А.

26. 13.05.2015 між боржником та кредитором укладено додаткову угоду №3, згідно з пунктом С якої сторони домовились внести зміни до кредитного договору №2, зокрема, відповідно до п. 4.1 розділу 4 замінити найменування Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" на ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс", а також змінено реквізити банківського рахунку боржника.

27. Відповідно до п. 1 ст. 3 кредитного договору №2 кредити мали надаватися кредитором пропорційно здійсненим поставкам та/або наданим послугам відповідно до листа інструкцій безпосередньо на рахунок експортера №1004001 в Банку, відділенні в Кемніц, банківський код 87040000 (IBAN: НОМЕР_1 )

28. Згідно з домовленістю сторін, кредитор був безвідклично уповноважений боржником здійснювати виплати кредиту безпосередньо на банківський рахунок експортера, передбачений кредитним договором №2.

29. Підставою для кожної такої виплати були листи експортера за формою, що передбачена додатком А/2 до кредитного договору №2. У відповідь на вказані листи, кредитор підтверджував отримання відповідних документів для здійснення виплат.

30. Відповідно, як зазначив ініціюючий кредитор, за кредитним договором №2 виплачена сума кредиту в загальному розмірі 6787034,00 євро.

31. Згідно з приписами п. 1 ст. 11 кредитного договору №2 погашення має бути здійснено не більше ніж 17 однаковими, послідовними, піврічними платежами.

32. Відповідно до п. 2 ст. 11 кредитного договору №2 перший платіж в рахунок погашення боргу зі сторони боржника мав бути здійснений або через 6 місяців з дати надання останнім сертифікату про дату початку (додаток А/З), або 01.06.2011, залежно від того, яка з цих дат настане раніше.

33. Оскільки боржник так і не надав кредитору відповідний сертифікат про дату початку, листом від 28.03.2011 кредитор в односторонньому порядку, керуючись умовами кредитного договору №2, визначив графік платежів боржника в рахунок погашення заборгованості.

34. Відповідно до вказаного графіку перший платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2 мав бути здійснений боржником 01.06.2011, а останній - 03.06.2019.

35. Згідно з п. 2 ст. 6 кредитного договору №2 на кредити нараховуються відсотки за ставкою, що складається з маржі та ЮРІБОРа.

36. Заявник зазначає, що боржник сплатив сумарно за тілом та відсотками за користування кредитом за обома кредитними договорами заборгованість на загальну суму 16949261,85 євро.

37. Боржником подано заяву про застосування позовної давності, яку він обґрунтовує тим, що згідно з приписами п. 1 ст. 11 кредитного договору №2 погашення має бути здійснено не більше ніж 17 однаковими, послідовними, піврічними платежами. Згідно з ст. 6 кредитного договору №1 позичальник повинен сплачувати відсотки на кредит в останній день кожного відсоткового періоду.

38. Враховуючи той факт, що кредитними договорами встановлено періодичність платежів в рахунок погашення кредиту та процентів, позовна давність щодо кожного платежу спливає через три роки з відповідної дати чергового платежу.

39. Боржник зазначає, що з огляду на подану заявником таблицю №5 "Погашення заборгованості за кредитними договорами №№1, 2", позовна давність по періодичним платежам спливла.

40. Ініціюючий кредитор вказує, що факт виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором визнавався неодноразово боржником та посилається на: лист від 09.05.2018; Афідевіт від 06.08.2018; лист від 31.03.2020; лист №75 від 19.06.2020; лист від 17.08.2020. Зокрема, одним із двосторонніх документів, в якому наведена конкретна сума визнаного боргу за обома кредитними договорами, а також факт прострочення платежів боржником є лист від 09.05.2018, який був підписаний банком та боржником.

41. Так, відповідно до змісту листа від 09.05.2018 розмір простроченої та невиплаченої заборгованості боржника перед банком станом на 30.04.2018 становить 10838236,56 євро, зокрема: 10169749,94 євро - за тілом боргу за обома кредитними договорами (в тому числі за кредитним договором №1 - 7771222,44 євро та за кредитним договором №2 - 2395423,74 євро); 668486,62 євро - за процентами за користування кредитами.

42. Заявлені кредитором вимоги підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями кредитних договорів, додаткових угод до них, виписок по рахунку боржника про видачу кредиту, а також часткове погашення заборгованості за кредитними договорами, листів між сторонами, а також розрахунком заборгованості боржника за кредитними договорами №1 та №2 за тілом боргу, яке було прострочене станом на 30.04.2018.

43. Боржник заперечує стосовно суми заборгованості та строку виконання зобов`язань за кредитними договорами.

44. Фактично заперечення боржника базуються на твердженні про пропуск позовної давності щодо вимог ініціюючого кредитора на підставі ст. 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з посиланням на те, що кредитні договори укладені в 2008 році, і за цей період було оформлено значну кількість документів, які мають відношення до кредитних договорів, що ускладнює їх опрацювання. Також заперечення боржника зводяться до того, що господарський суд зобов`язаний застосовувати норми Федеративної Республіки Німеччини (далі - ФРН) з огляду на умови кредитних договорів, укладених між сторонами, що ускладнює розгляд спору, впливає на строк розгляду справи та може породжувати додаткові спірні питання, які пов`язані з тлумаченням цих норм. Додатково боржник зазначив про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

45. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

46. Постановою Верховного Суду від 16.11.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2023, якими було відмовлено Банку у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс", скасовано; справу №910/2423/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

47. Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що у справі, яка розглядається, між боржником та Банком-кредитором склались приватноправові відносини за кредитними договорами, у яких наявний іноземний елемент (стороною договору є іноземна юридична особа), а тому з урахуванням умов укладених сторонами кредитних ФРН як щодо наслідків вчинення кредитних договорів для його сторін, так і щодо строку дії кредитних договорів, а також щодо позовної давності за вимогами кредитора до боржника.

48. З огляду на наведене, Верховний Суд вказав, що без з`ясування норм ФРН щодо позовної давності, відсутні підстави стверджувати, що до цих кредитних правовідносин позовна давність спливла, оскільки норми ФРН та законодавства України можуть бути різними.

49. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/2423/23 про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс"; визнано грошові вимоги Банку до ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" у розмірі 397957249,93 грн, з яких: 397870109,93 грн - основний борг, 26840,00 грн - судовий збір, 60300,00 грн - авансування грошової винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

50. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 залишено без змін.

51. Господарські суди з посиланням на приписи ст.ст. 28, 30, 35, 39 КУзПБ, ст.ст. 191, 261 ЦК України, ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.ст. 195, 199, 202, 212 Цивільного кодексу ФРН (далі - ЦК ФРН) дійшли висновку, що станом на день звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство строк позовної давності за вимогами банку, що ґрунтуються на кредитних договорах від 26.05.2008 та від 27.05.2008 не сплив.

52. До того ж, господарські суди встановили, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували виконання боржником взятих на себе зобов`язань за договорами в повному обсязі.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

53. ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити ініціюючому кредитору у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс".

54. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

55. Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 23.04.2023 у справі №910/14473/22, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц стосовно того, що суд, незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору ("суд знає закони").

56. На думку скаржника, судові рішення не містять норм права ФРН, які визначають обов`язки позичальника за кредитним договором, зміст кредитних правовідносин, права кредитора на проценти та інші виплати, порядок виконання зобов`язань та наслідки їх порушення, інші обставини, що мають значення для встановлення судом обов`язку боржника.

57. Також, скаржник вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ до правовідносин, що мають місце у справі №910/2434/23.

58. На переконання скаржника, необхідним в цій справі є встановлення причино-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання боржником зобов`язань перед ініціюючим кредитором та збройною агресією проти України, тоді як відхилення судами доводів боржника щодо застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ ґрунтується на хибному тлумаченні показників фінансової звітності боржника.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

59. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

60. Банк вважає, що аргумент скаржника про не з`ясування змісту норм права спростовується тим, що боржник не наводить жодної норми матеріального права ФРН, яка б спростувала висновки судів попередніх інстанцій, а також яка б унеможливлювала відкриття провадження у справі про банкрутство.

61. На думку Банку, суди попередніх інстанцій детально проаналізували наявність фактичних обставин та юридичних передумов, необхідних для застосування норми п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та правильно констатували відсутність підстав для застосування цієї норми права в цій справі, оскільки до проведення підготовчого засідання боржник не довів, що збройна агресія рф проти України мала такий ступінь впливу на боржника, що унеможливив би задоволення вимог ініціюючого кредитора, а навпаки, збройна агресія росії проти України та анексія АРК не стали першопричиною для незадоволення вимог Банку, а стали обставиною, яку боржник використав на власну користь, в тому числі задля ухилення від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами.

62. Крім того, у відзиві вказано, що встановлені судами попередніх інстанцій обставин, що мали місце після анексії АРК, а саме (1) продовження боржником господарської діяльності на території АРК, (2) отримання прибутку від реалізації виробленого товару, (3) добровільна передача Заводу "Кримський Титан" в оренду російській юридичній особі, що належала власнику боржника, (4) відчуження Заводу "Кримський Титан" за неринковою ціною російській юридичній особі, (5) отримання доходу від відчуження заводу, який не було використано задля погашення зобов`язань перед ініціюючим кредитором, у своїй сукупності спростовують тезу про те, що вимоги Банку не були задоволені внаслідок збройної агресії рф проти України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

63. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс".

64. КУзПБ встановлює порядок та підстави для здійснення провадження у справі з відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює КУзПБ.

65. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.

66. Положення ст. 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

67. Частинами 1, 2 ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

68. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

69. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 23.09.2021 №910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).

70. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі №922/313/20 (922/3069/21)).

71. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КУзПБ.

72. Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

73. Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

74. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19).

75. При цьому, якщо КУзПБ підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з`ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в ч. 6 ст. 39 КУзПБ: - вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; - вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

76. Важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

77. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

78. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 вчергове наголосив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

79. Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

80. При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

81. Верховний Суд враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо правозастосування ст. 39 КУзПБ, згідно якої встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

82. Правова позиція аналогічного змісту викладена Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 16.09.2020 справі №911/593/20 від 25.11.2020 у справі №910/5799/20.

83. Отже, суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.

84. Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 у справі №902/560/20).

85. Господарські суди попередніх інстанцій не встановили обставин про те, що боржник звернувся до суду (арбітражу) з позовною заявою щодо оспорення відповідних кредитних договорів, на яких грунтуються вимоги ініціюючого кредитора, до подання заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

86. Як зазначалося вище, Верховний Суд направляючи постановою від 23.11.2023 цю справу на новий розгляд вказав, що у спірних приватноправових відносинах з іноземним елементом у формі участі в них іноземної юридичної особи (кредитор - нерезидент України та боржник, що є зареєстрований в Україні) сторони обрали право ФРН як таке, що має застосовуватися до укладених ними кредитних договорів (п. 22 кредитних договорів), так і щодо строку дії кредитних договорів, а також щодо позовної давності за вимогами кредитора до боржника, а тому без з`ясування норм ФРН щодо позовної давності, відсутні підстави стверджувати, що до цих кредитних правовідносин позовна давність спливла.

87. Статтею 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" перебачено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави. Так, за приписами частини першої цієї статті вбачається обов`язок суду при застосуванні права іноземної держави встановити зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (ч. 2 ст. 8 цього Закону).

88. Зважаючи на обов`язок суду застосовувати норми іноземного права при розгляді справ у правовідносинах з іноземним елементом, встановлення судом змісту норм іноземного права здійснюється ex officio (за офіційним принципом). Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо.

89. Такі правові висновки викладено Верховним Судом в постановах від 19.05.2021 у справі №501/1350/17 та від 16.09.2020 у справі №642/3886/18 за результатом розгляду справ з іноземним елементом, та які згодом підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2021 у справі №904/2104/19 під час розгляду спірних кредиторських вимог нерезидента у наведеній справі.

90. Отже, встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов`язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється ex officio, тоді як учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

91. Господарські суди попередніх інстанцій на виконання вказівок, які містяться у постанові Верховного Суду у цій справі з`ясували, що у листі від 09.05.2018 ініціюючий кредитор та боржник дійшли згоди стосовно такого: позовна давність для всіх вимог кредитора до позичальника, що виникли або виникнуть на підставі або у зв`язку з кредитними договорами, складає п`ять років; початок перебігу позовної давності цим листом-угодою було змінено таким чином, що до вимог кредитора до позичальника за кредитними договорами, або у зв`язку з ними, що підлягали погашенню до дати укладення листа-угоди, перебіг строку позовної давності розпочинається заново наприкінці 2018 року; щодо вимог кредитора до позичальника за кредитними договорами або у зв`язку з ними, що підлягають погашенню після дати укладення листа-угоди, початок перебігу позовної давності продовжує визначатися відповідно до положень ЦК ФРН.

92. У цьому зв`язку господарські суди врахували, що у матеріалах справи наявні два висновки експерта в галузі права ФРН, зокрема, юридичні меморандуми "Строки позовної давності за німецьким законодавством, зокрема у зв`язку з провадженням у справах про банкрутство" від 05.04.2023 та "Правова оцінка щодо строків позовної давності за певними вимогами за кредитними договорами, що регулюються німецьким законодавством" від 12.04.2023, складеними Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінклейтерс ЛЛП" за підписом експерта з реструктуризації та банкрутства, докторкою Сабіною Ворверк.

93. За змістом ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

94. Так, у наведених вище юридичних меморандумах зазначено, що загальний строк позовної давності, який в тому числі застосовується і до кредитних договорів, відповідно до ст. 195 ЦК ФРН складає 3 роки, і починає перебіг із закінченням календарного року, упродовж якого виникла відповідна вимога і кредитор дізнався (або мав дізнатися) про обставини, у зв`язку з якими виникла вимога, а також про особу боржника.

95. Водночас, відповідно до абз. 1 ст. 199, ст. 202 ЦК ФРН сторони договору мають право вільно визначати тривалість строку позовної давності, а також дату початку його відрахування.

96. Приписами абз. 2 ст. 202 ЦК ФРН визначено, що сторони можуть домовитися про продовження строку позовної давності. Продовження можливе на термін до 30 років і може узгоджуватися як для наявних, так і для майбутніх вимог. Продовження строку позовної давності можна узгодити і після того, як строк позовної давності за конкретною вимогою вже сплив.

97. Згідно з абз. 1 ст. 212 ЦК ФРН строк позовної давності починає відраховуватися заново, зокрема, у випадку визнання боржником наявності боргу.

98. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, сторони визначили у листі від 09.05.2018 умови спливу позовної давності як для минулих, так і для майбутніх вимог ініціюючого кредитора, а отже, позовна давність як для минулих, так і для майбутніх вимог банку складає 5 років; позовна давність для тих вимог банку, які станом на дату укладення листа-угоди від 09.05.2018 вже були простроченими, починає відраховуватися заново з 31.12.2018; перебіг позовної давності для тих вимог банку, які виникнуть після 09.05.2018, починатиметься наприкінці того року, в якому такі вимоги банку виникли (ст. 195 ЦК ФРН).

99. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій про те, що відрахування позовної давності починається з 31.12.2018, строк позовної давність для вимог банку, які заявляються в межах цієї справи, на момент звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі банкрутство не сплив.

100. При цьому, господарські суди встановили, що у листі боржника від 31.03.2020 вказано, поміж іншого, про те, що останній не має можливості виконувати свої зобов`язання перед кредитором за кредитними договорами, а також висловив свою готовність до узгодження умов реструктуризації. Крім того, у додатках до цього листа наявна фінансова звітність боржника за 2018 та 2019 роки, у якій боржник відобразив свою заборгованість перед Банком за кредитними договорами, а також вказав конкретні розміри боргу за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом за обома кредитними договорами.

101. Наведені вище обставини свідчать про фактичне визнання боржником не тільки наявності боргу, а й його розміру. В контексті питання відрахування строків позовної давності, строк давності за всіма вимогами банку почав відраховуватися заново після підписання цього листа.

102. Отже, позовна давність як за вимогами, які існували станом на 09.05.2018, так і за вимогами банку, які існували станом на 31.03.2020, почала відраховуватися заново після 31.03.2020.

103. Господарські суди дійшли правильного висновку, що станом на день звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство позовна давність за вимогами банку, що ґрунтуються на кредитних договорах від 26.05.2008 та від 27.05.2008, не спливла.

104. При цьому, господарські суди встановили, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували виконання боржником взятих на себе зобов`язань за договорами в повному обсязі, а тому дійшли правильного висновку обґрунтованість грошових вимоги Банку у розмірі 397870109,93 грн, що складають основний борг за кредитними договорами від 26.05.2008 та від 27.05.2008.

105. У цьому ж зв`язку Верховний Суд відхиляє як безпідставні твердження скаржника про те, що судові рішення не містять норм права ФРН, які визначають обов`язки позичальника за кредитним договором та зміст кредитних правовідносин, оскільки вони спростовуються змістом судових рішень.

106. Враховуючи викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 23.04.2023 у справі №910/14473/22, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц про те, що суд, незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору ("суд знає закони"), є помилковими.

107. Господарські суди, встановивши норми права ФРН у цій справі, обгрунтовано застосували їх до правовідносин сторін, що склалися між ініціюючим кредитором і боржником.

108. Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду про застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та помилкове незастосування господарськими судами попередніх інстанцій цього пункту до спірних правовідносин сторін, Верховний Суд виходить з такого.

109. Верховна Рада України 13.07.2023 ухвалила Закон України №3249-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ доповнено п. 1-6. Згаданий Закон набрав чинності 29.07.2023.

110. Зазначеним пунктом установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, що він внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони або вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

111. Варто зауважити, що заборона, передбачена п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, є умовною і тимчасовою, застосування її зумовлено введенням воєнного стану в Україні за Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022. Вона має процесуальний характер і підпорядковується загальному правилу застосування процесуального закону, чинного на момент вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

112. Попри набрання відповідними змінами чинності лише з 29.07.2023, вони все ж мають ретроспективну дію: поширюються на всі передбачені вказаною нормою правовідносини та випадки стосовно відкриття провадження у справі про банкрутство. Це приклад законодавчої техніки для застосування дії закону в часі, а саме зворотної дії. Тобто положення п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ є окремим застереженням щодо порядку та календарного періоду застосування зазначеної норми в плані поширення її на правовідносини у часі.

113. Отже, заборона за п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ поширюється і на ті правовідносини й випадки, що існували до набрання з 29.07.2023 чинності відповідною нормою, однак не раніше 24.02.2022 (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/3561/23, від 05.03.2024 у справі №911/414/23), оскільки передбачені цією нормою обставини/події (початок збройної агресії проти України, перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до визначеного законом переліку тощо) як причини, за яких вимоги кредитора (кредиторів) не могли бути задоволені боржником, відбулися до моменту врегулювання зазначених правовідносин відповідним законом.

114. З огляду на те, що норма п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не містить інших умов, окрім тих, що в ній наведені, її застосування не залежить від строків виникнення в боржника боргу, що став підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (до/після початку збройної агресії російської федерації проти України).

115. Слід звернути увагу, що вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника потребує врахування наявності між сторонами господарських правовідносин, у яких у боржника утворилася заборгованість перед кредитором, причини виникнення такої заборгованості, а також перебування активів, єдиного майнового комплексу на території, яка з 24.02.2022 була включена до переліку територій можливих бойових дій, та відсутність у підприємства боржника майна на території України, підконтрольній органам державної влади України.

116. Так у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №908/2344/23 Верховний Суд зазначив, що для застосування визначеної п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як незадоволення боржником - юридичною особою вимог кредитора (кредиторів) саме внаслідок перебування цілісного майнового комплексу боржника на тимчасово окупованій російською федерацією території, необхідним є встановлення судом певних обставин: наявність незадоволених боржником вимог кредитора (кредиторів) на дату проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство; перебування цілісного майнового комплексу боржника на тимчасово окупованих російською федерацією територіях (відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій).

117. Отже, Верховний Суд відхиляє твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

118. Господарські суди встановили, що в обґрунтування наявності підстав для застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, боржник посилається на обставини окупації Автономної Республіки Крим, на території якої боржник мав у своїй власності завод із виготовлення сірчаної кислоти. Боржник стверджує, що вже після тимчасової окупації Автономної Республіки Крим російською федерацією, ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" продовжило провадити господарську діяльність та реалізувало товарні запаси на мільярди гривень на рік, зокрема заробивши дохід у розмірі 4114506000 грн у 2014 році та 2421567000 грн у 2015 році. В подальшому, змінивши місцезнаходження підприємства на м. Київ, боржник продовжував вести свою господарську діяльність на окупованій території України, проте не вчиняв жодних дій, спрямованих на релокацію майнового комплексу з Автономної Республіки Крим та на відновлення виробництва на неокупованій території України. При цьому, втрату прибутків із заводу боржник пов`язує не зі збройною агресією російської федерації, а із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 16.12.2015 №1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію", яка унеможливила поставки товарів на неокуповану територію України.

119. Господарські суди надали відповідну оцінку наведеним поясненням боржника та поданим у справі доказам та встановили, що з огляду на продовження господарської діяльності боржником у 2014-2015 роках та отримання суттєвого доходу, останній міг у повному обсязі задовольнити вимоги кредитора як за поточними, так і за довгостроковими зобов`язаннями.

120. Також господарські з`ясували, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №361236629 від 09.01.2024 вбачається, що за боржником зареєстровано 37 об`єктів нерухомого майна, із яких 15 знаходяться на неокупованій території України, у тому числі 12 належать боржнику на праві приватної власності та 3 на праві оренди.

121. З наведеного слідує, що за наявними у матеріалах справи доказами та поясненнями, наданими представником боржника до проведення підготовчого засідання, як це передбачено в п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, боржником не доведено наявності у його власності єдиного майнового комплексу, який перебуває на окупованій території, та неможливості виконання своїх грошових зобов`язань перед ініціюючим кредитором саме внаслідок збройної агресії проти України, оскільки: по-перше, у боржника наявне крім зазначеного нерухомого майна, інше нерухоме майно на території України, підконтрольній органам державної влади України; по-друге, боржник ще протягом 2014-2015 років продовжував господарську діяльність на території АРК та отримував прибуток від реалізації виробленого товару; по-третє, заборона за п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ поширюється на ті правовідносини й випадки, що існували до набрання з 29.07.2023 чинності відповідною нормою, однак не раніше 24.02.2022, тоді як в даному випадку кредитні договори між сторонами укладені в 2008 році, зміни до них вносилися протягом 2012-2020 років, анексія АРК відбулась ще в 2014 році, тобто на правовідносини сторін не розповсюджується норма п. 1-6.

122. Скаржником не спростовані встановлені судами попередніх інстанцій обставини. Заперечення з цього приводу, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди боржника з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 300 ГПК України.

123. Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій про відсутність умов для застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" з цих підстав.

124. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо відкриття провадження у справі про банкрутство відповідають вимогам ГПК України та КУзПБ, що не спростовано доводами касаційної скарги, у зв`язку з чим підстави для їх зміни чи скасування відсутні, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

125. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

126. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції.

Судові витрати

127. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/2434/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк