Рішення

від 29.08.2024 по справі 759/12340/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12340/24

пр. № 2/759/4283/24

29 серпня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та індексу інфляції, 3 % річних внаслідок не виконання грошового зобов`язання за договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ СП «Партнер» 17.06.2024 року звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , яким просить суд постановити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за користування послугами автостоянки за період з 01.01. 2017 р. по 10.03.2024 р. в розмірі 41400,00 грн., 3 % річних в розмірі 1096,46 грн., інфляційні втрати у розмірі 4248,48 грн., пеня в розмірі 41000,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 являється користувачем збудованого гаражного боксу № НОМЕР_1 на автостоянці № 5, який знаходиться на земельній ділянці відведеній позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 1-А . Зазначив, що позивач охороняє гаражний бокс № НОМЕР_1 , який належить відповідачу і розташований на земельній ділянці, землекористувачем та балансоутримувачем якої є ПрАТ СП «Партнер». Однак відповідач грубо порушує чинне законодавство, категорично відмовляється сплачувати заборгованість за фактичне користування послугами та охорону автомобіля, незважаючи на те, що послугами автостоянки користується регулярно, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості за користування послугами автостоянки.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спільне підприємство «Партнер» створено у відповідності до вимог діючого законодавства і є правонаступником МДКП « Партнер» відповідно до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києві № 1292 від 09.10.1996 року.

Відповідно до п.1 Рішення Виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів № 138 від09.03.1992 р. « Про передачу відкритої автостоянки на в. Жмеринській, 1-А в м. Києві передано в експлуатацію малому підприємству « Партнер», правонаступником якого є ПрАТ СП « Партнер».

Судом встановлено, що 12.12.2000 року між СП «Партнер» та відповідачем був підписаний договір № 444 на експлуатацію, обслуговування та зберігання автомобіля.

Відповідно до п.1.1. укладеного між сторонами договору на експлуатацію та обслуговування позивач бере на себе обов`язки по зберіганню і охороні автомобіля автовласника в автогаражі № НОМЕР_1 на автостоянці №5, який розміщений на земельній ділянці по в. Жмеринська, 1-а. Автовласник, тобто відповідач, бере на себе зобов`язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати відповідно до умов п.5.1 вказаного вище договору.

Згідно умов договору позивач бере на себе обов`язки по зберіганню автомобіля автовласника марки ВАЗ 21043 року, державний номер № НОМЕР_2 в автогаражі № НОМЕР_1 на автостоянці 5, за адресою: м. Київ в. Жмеринська,1-А. ПрАТ СП «Партнер» у своїй діяльності керується «Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених постановою КМ України 22.01.1996 року, які регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання усіх типів автотранспортних засобів, які належать громадянам, і поширюються на всі автостоянки (крім гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами підприємницької діяльності, чи належать цим суб`єктам.

Згідно з п.27 зазначених Правил, автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання, а у разі їх зникнення, розукомплектовування або пошкодження під час зберігання, несуть повну матеріальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Зазначена автостоянка обладнана відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.З.- 15:2007».

Для обслуговування автостоянки та утримання її в належному стані позивач вживає всі чинні вимоги, укладає договори з постачальниками електроенергії, здійснює пропускний і внутрішній режим, забезпечує цілодобову охорону об`єкта, сплачує всі податки згідно чинного законодавства, що підтверджується рахунками по сплаті електроенергії, оплата заробітної плати електромонтеру , охоронцям , податки на зарплату, прибирання території, покос трави та ін.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).

Згідно із положеннями статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (частина 1 статті 946 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов`язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (частина 2 статті 936 ЦК України).

Тобто, зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати внесків на відшкодування витрат на утримання, експлуатацію та благоустрій автостоянок і гаражів, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

На підтвердження вищезазначеного, позивач надає взаєморозрахунок заборгованості за період з 01.01. 2017 р. по 10.03.2024 р. в розмірі 41400,00 грн., 3 % річних в розмірі 1096,46 грн., інфляційні втрати у розмірі 4248,48 грн., пеня в розмірі 41000,00 грн.

Відповідачем не надано конкретного розрахунку, заперечень щодо правильності даного розрахунку, а також не подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, оскільки судом встановлено наявність заборгованості у відповідача за спожиті послуги, позовні вимоги в даній частині підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1096,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4248,48 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 41000,00 грн. то судом встановлено наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Положення частини 3 статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 920/1013/18, від 26 березня 2020 року у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 4 червня 2019 року у справі № 904/3551/18).

Пунктом 4.1. договору на експлуатацію та обслуговування від 12.12.2000 року № 444 передбачено, що автовласник при затримці оплати наданих послуг, сплачує підприємству крім боргів, штрафні санкції у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості, розмір пені за прострочення сплати грошового зобов`язання згідно з договору за період з 01.01.2017 року по 10.03.2024 року становить 41000,00 грн.

Таким чином, аналіз вищезазначеної статті свідчить про те, що за рішенням суду розмір неустойки, в тому числі пені, може бути зменшений.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 6000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 10/03-24 від 10.03.2024 року, протокол погодження гонорару від 10.03.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 16 за договором про надання правової допомоги № 10/03/24 від 10.03.2024 року, квитанцію від 10.03.2024 року про оплату юридичних послуг на суму 4500,00 грн.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь ПрАТ СП «Партнер» в сумі 3500,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 76-81, 141, 263-268, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та індексу інфляції, 3 % річних внаслідок не виконання грошового зобов`язання за договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» ( 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1А, код ЄДРПОУ 13684158) борг за спожиті послуги по зберіганню і охороні автомобіля автовласника в розмірі в розмірі 41400 грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 1096 грн. 46 коп., інфляційні втрати в розмірі 4248 грн. 48 коп., пеню в розмірі 6000 грн. 00 коп., а всього стягнути 52744 (п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» ( 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1А, код ЄДРПОУ 13684158) судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн. 00 коп., а всього стягнути 6528 (шість тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.В. П`ятничук