Постанова

від 12.08.2024 по справі 443/1321/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 443/1321/23 Головуючий у 1 інстанції: Павлів А.І.

Провадження № 22-ц/811/1489/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддівЦяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цьони С.Ю.,

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Галань В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 нарішення Жидачівськогорайонного судуЛьвівської областівід 09квітня 2024року тана додатковерішення Жидачівськогорайонного судуЛьвівської областівід 22квітня 2024року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» Львівська регіональна філія, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування державної реєстрації земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

В липні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відповідачі), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» Львівська регіональна філія, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування державної реєстрації земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що постановою Львівського апеляційного суду від 28.02.2023 у справі №443/746/14-ц рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11.05.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано рішення Жирівської сільської ради Львівської області №2 від 05.10.2008 про безоплатну передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,6050 га в с. Городище для ведення особистого селянського господарства та рішення №3 від 05.10.2008 про безоплатну передачу ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1250 га в с. Городище для ведення особистого селянського господарства. Визнано недійсними Державні акти: серії ЯЖ №807042 від 05.10.2008 на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4621582700:05:009:0003 площею 0,1249 га, що знаходиться в с. Городище Жидачівського району Львівської області, виданий на ім`я ОСОБА_3 , для ведення особистого селянського господарства та Державний акт серії ЯЖ №807043 від 05.10.2008 на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4621582700:05:009:0004 площею 0,6051 га, що знаходиться в с. Городище Жидачівського району Львівської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства. Отримавши зазначене рішення суду (постанову апеляційного суду) ОСОБА_1 звернувся до структурного підрозділу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у м.Жидачів з заявою про виключення (скасування реєстрації) права власності відповідачів на їхні земельні ділянки. Однак у відповідь на свої звернення ОСОБА_1 отримав відмови мотивовані тим, що рішенням суду скасовується рішення Жирівської сільської ради та державний акт, але не скасовується державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: Львівська область, Стрийський район, с. Городище), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» Львівська регіональна філія, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування державної реєстрації земельних ділянок задоволено повністю.

Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 4621582700:05:009:0003 площею 0,1249 га, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №807042, зареєстрованого 29.05.2009 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010945100032.

Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 4621582700:05:009:0004 площею 0,6051 га, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №807043, зареєстрованого 22.05.2009 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010945100030.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп (в рівних частинах з кожної).

Додатковим рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галань Василя Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» Львівська регіональна філія, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування державної реєстрації земельних ділянок задоволено частково.

Ухвалено у справі №443/1321/23за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» Львівська регіональна філія, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування державної реєстрації земельних ділянок додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення та додаткове рішення в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Вважають, що при ухваленні рішень не були з`ясовані усі обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому вони є незаконними та необґрунтованими.

Звертають увагу, що будівельний паспорт ОСОБА_1 зроблений без державного акту на землю, на ділянку, яка навіть не межує з їх ділянками, так, як там проходить польова дорога, шириною 4 м. Рішення на приватизацію ділянки, площею 0,2450га, було видане Жирівською сільською радою 24.03.2007р згідно будівельного паспорта. Проте, позивач ОСОБА_1 самовільно захопив ділянку, яка межує з ділянками відповідачів і значно менша, тому незаконно намагається збільшити її за рахунок землі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до 0,2450га. Кадастровий план ОСОБА_1 зроблено на самовільно зайняту ділянку.

Оскільки вважають, що рішення суду першої інстанції незаконне і має бути скасоване, відтак слід скасувати і додаткове рішення суду.

Простять рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Галань В.М. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що частковим задоволенням постановою Львівського апеляційного суду від 28.02.2023 вимог позивача, його порушене право не у повній мірі було відновлено, оскільки цим рішенням скасовано підстави набуття відповідачками у власність вказаних спірних земельних ділянок та правовстановлюючі документи, якими засвідчено їхнє речове право на ці земельні ділянки. Водночас, питання скасування державної реєстрації згаданих земельних ділянок як об`єктів, права на які, по суті, було скасоване цим судовим рішенням, судом не вирішувалося, оскільки таке перед судом не ставилося.

Колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанції.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ухвалою Жирівської сільської ради народних депутатів Жидачівського району Львівської області ІІІ сесії ІІ Демократичного скликання від 25.07.1995 передано у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства одну земельну ділянку ОСОБА_5 загальною площею 0,60 га в межах населених пунктів, для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,25 га. Залишити в постійному користуванні 0,13 га.

Листом голови Жидачівської районної ради від 07.03.1995 повідомлено ОСОБА_2 , що виділення земельних ділянок під будівництво в с. Городище входить в компетенцію Жирівської сільської ради народних депутатів. Подана нею заява 24.10.1993 була відхилена сесією Жирівської сільської ради народних депутатів 04.11.1993 через відсутності розробленого кварталу під індивідуальне будівництво.

Листом Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області від 26.05.1997 за №653 повідомлено ОСОБА_6 , що для оформлення будівельного паспорту на будівництво йому необхідно представити рішення Жирівської сільської ради народних депутатів про дозвіл на будівництво та приватизаційний акт на земельну ділянку.

З проекту забудови земельної ділянки АДРЕСА_3 вбачається графічне та текстове представлення проекту будівництва на земельній ділянці ОСОБА_1 .

На кадастровому плані земельної ділянки ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 міститься аналітичне графічне зображення зовнішніх меж його земельної ділянки, меж земельних угідь та земель, обмежених у використанні та обмежених правами інших осіб.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 18.06.2015 повідомив ОСОБА_3 , що за результатами розгляду її звернення посадовою особою Департаменту 18.06.2015 було проведено перевірку та встановлено, що ОСОБА_1 проводить будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 без права на виконання будівельних робіт та не виконує при цьому вимог припису №14/11-Ф від 29.05.2014, чим порушено п.п.3 ч.4 ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю». За результатами перевірки посадовою особою Департаменту складено акт перевірки від 18.06.2015 №18/11-ф, протокол про адміністративне правопорушення від 18.06.2015 №18/07-ф, а також ОСОБА_1 видано припис від 18.06.2015 №18/07-ф про зупинення виконання будівельних робіт. Справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 буде розглядатися Департаментом 01.07.2015 у відповідності до вимог законодавства України.

Відповідно дост. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, ч. 4ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до положень частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно, до ч. 10ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

За змістом пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Отже, відповідно до наведених норм права, задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі можливо лише з одночасним припиненням судовим рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного суду від 28.02.2023 у справі №443/746/14-ц рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11.05.2021 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Жирівської сільської ради Львівської області №2 від 05.10.2008 про безоплатну передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,6050 га, в с. Городище для ведення особистого селянського господарства. Визнано незаконним та скасовано рішення Жирівської сільської ради Львівської області №3 від 05.10.2008 про безоплатну передачу ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,1250 га, в с. Городище для ведення особистого селянського господарства. Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №807042 від 05.10.2008 на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4621582700:05:009:0003, площею 0,1249 га, що знаходиться в с.Городище Жидачівського району Львівської області, виданий на ім`я ОСОБА_3 , для ведення особистого селянського господарства. Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №807043 від 05.10.2008 на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4621582700:05:009:0004, площею 0,6051 га, що знаходиться в с.Городище Жидачівського району Львівської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства. В задоволенні решти вимог відмовлено (а.с.6-13).

Відповідно до ухвали Верховного суду від 17.11.2023 касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 28.02.2023 у справі №443/746/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватне підприємство «Картограф», Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» Львівська регіональна філія, відділ Держгеокадастру у Жидачівському районі про визнання рішень незаконними та державних актів про право власності на землю недійсними визнано неподаною та повернуто.

Вимоги про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі зазначених земельних ділянок позивачем перед судом не ставилися.

06 березня 2024 року позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора з метою скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі згаданих земельних ділянок, однак у цьому йому було відмовлено з причини відсутності відповідного судового рішення про це.

З врахуванням зазначених норм права та обставин справи щодо судового рішення про визнання незаконними та скасування рішень про безоплатну передачу земельних ділянок, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на належну позивачу земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельних ділянок 4621582700:05:009:0003 та 4621582700:05:009:0004.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом в даній справі та справі № 443/746/14-ц.

Що стосується додаткового рішення суду то слід вказати наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно договору №03/08/2023 про надання правової допомоги від 15.08.2023, укладеного між адвокатським бюро «Галань і партнери» в особі керуючого бюро адвокатом Галань В.М. та Панічиком Я.М., Бюро приймає на себе доручення Клієнта про надання парвової допомоги: надання Клієнту повного спектру правових послуг у справі №443/1321/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, про скасування державної реєстрації земельних ділянок, що перебуває у провадженні Жидачівського районного суду Львівської області (п.1.1. Договору). Отримання винагороди Бюро за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (п.4.1. Договору). Для цілей визначення вартості окремих послуг, що надаватимуться в процесі виконання доручення, Строни погодили вартість таких послуг у відповідних розмірах (п.4.4. Договору). За надання правової допомоги відповідно до умов Договору Клієнт сплачує Бюро гонорар у розмірі, що становить загальну вартість окремих послуг, наданих Бюро/адвокатом в процесі ведення справи, розраховано відповідно до пункту 4.4. Договору (п.4.5. Договору).

За змістом акта про надані послуги згідно Договору №03/08/2023 про надання правової допомоги від 15.08.2023 на виконання умов Договору АБ «Галань і партнери» в особі адвоката Галань В.М. було надано наступні послуги: вивчення наданих Клієнтом документів та напрацювання правової позиції по справі 1 500,00 грн, підготовка позовної заяви 1 500,00 грн, участь у 6 судових засіданнях 12 000,00 грн

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Такі висновки зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов`язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою і не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявниками розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, їх дійсність та необхідність, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, те, що позовні вимоги позивачів задоволено в повному обсязі, колегія суддів вважає, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, їх розумності, такий не є завищеним щодо відповідачів і такий не становитиме для них надмірний тягар, не суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому погоджується з розміром стягнутих судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу з відповідачів на користь позивачів.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення суду та додаткове рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.ст.375,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Жидачівського районногосуду Львівськоїобласті від09квітня 2024року тана додатковерішення Жидачівськогорайонного судуЛьвівської областівід 22квітня 2024року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26.08.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.