ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
29 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/16098/24
категорія 103000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГурінаД.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення сесії №1412 «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами)» від 11.06.2024.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення сесії Бердичівської міської ради №1412 «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів" (зі змінами)" від 11.06.2024 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення сесії №1412 «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами)» від 11.06.2024 порушено законодавчо визначений механізм голосування депутатів та порушено відповідну процедуру, у формі врахування голосів депутатів та регламент. Початок реалізації міським головою прийнятого оскаржуваного рішення Бердичівської міської ради (розпорядження Бердичівського міського голови №76/05-01 від 13.06.2024) вже призвело до суттєвого порушення конституційних та трудових прав та обов`язків позивача, оскільки в умовах воєнного стану процес звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням посади суттєво змінено і скорочено. У подальшому, це може призвести до суттєвого порушення конституційних та трудових прав позивача та неможливості їх відновлення у майбутньому, зважаючи на те, що Бердичівським міським головою постійно порушуються вимоги ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині дотримання термінів скликання сесії.
Також, на виконання пункту 4 рішення Бердичівської міської ради №1412 від 11.06.2024, міський голова видав Розпорядження Бердичівського міського голови №76/05-01 від 13.06.2024 «Про затвердження штатного розпису та посадових окладів Бердичівської міської ради та її виконавчого комітету», тобто ще за день до вступу в законну силу рішення Бердичівської міської ради №1412 від 11.06.2024 яке опубліковане на офіційному сайті Бердичівської міської ради 14.06.2024, чим порушив ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Отже, станом на 13.06.2024 у штатному розписі апарату Бердичівської міської ради та її виконавчого комітету вже відсутня посада першого заступника міського голови.
Позивач також вказав, що станом на час подання позовної заяви, його, як посадову особу, яка затверджена на виборну посаду першого заступника міського голови рішенням Бердичівської міської ради №9 від 11.12.2020 офіційно в будь-який спосіб про скорочення не повідомлено.
Отже, з 13.06.2024 згідно прийнятого рішення Бердичівською міською радою №1412 та розпорядження міського голови №76/05-01, позивач вказав, що він як посадова особа місцевого самоврядування, яка займає виборну посаду має невизначений правовий статус, тобто посада відсутня, а посадова особа не звільнена. Позивачу невідомо якою буде дата його можливого незаконного звільнення, які обов`язки він маю наразі виконувати, чи взагалі буде йому нараховуватись заробітна плата, як посадовій особі, затвердженій на посаду, яка віднесена до виборних згідно ст.3 та ст.10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» і може бути звільнена тільки рішенням ради, якій запис буде вчинено у його трудовій книжці.
На думку позивача, міський голова умисно створив правовий колапс запропонованим проектом рішення, який 11.06.2024 за №1412 прийняла Бердичівська міська рада, а своїм розпорядженням №76/05-01 від 13.06.2024 голова Бердичівської міської ради тільки підтвердив своє упереджене та негативне ставлення до позивача і бажання будь-якою ціною звільнити його з посади, грубо порушуючи його конституційні та трудові права.
У випадку невжиття заходів забезпечення позову, виконання рішення суду для позивача буде неможливим, оскільки відповідне рішення буде реалізовано і в наступному його скасування не матиме правової значущості, а тому, на думку позивача, постає необхідність в забезпеченні позову.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Положеннями статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
За приписами пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі №826/5233/18 (адміністративне провадження №К/9901/59189/18).
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд звертає увагу на те, що зазначені у заяві про забезпечення позову обставини щодо очевидної протиправності оскаржуваного рішення можуть бути встановлені виключно у ході судового розгляду адміністративної справи по суті, при перевірці правомірності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.
Враховуючи співвідношення інтересу заявника, про захист якого він просить суд, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб, суд дійшов висновку, що обрані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із вимогами, які він висуває до відповідача та не підтверджені жодним доказами.
Суд наголошує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оскарження рішення Бердичівської міської ради яким скорочено посаду першого заступника міського голови Бердичівської міської ради, яку обіймає позивач, таким чином спір стосується можливого звільнення позивача через скорочення.
Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність спірного рішення та продовження трудових правовідносин до вирішення адміністративної справи, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Крім того, як встановлено зі змісту заяви про забезпечення позову, на виконання п.4 рішення Бердичівської міської ради №1412 від 11.06.2024, міський голова видав розпорядження Бердичівського міського голови №76/05-01 від 13.06.2024 «Про затвердження штатного розпису та посадових окладів Бердичівської міської ради та її виконавчого комітету».
Отже, рішення Бердичівської міської ради №1412 від 11.06.2024 вже реалізоване, станом на 13.06.2024 внесені зміни до штатного розпису апарату Бердичівської міської ради та її виконавчого комітету, у якому після внесення змін відсутня посада першого заступника міського голови.
У даному випадку, оскільки оскаржуване рішення вже реалізоване, відсутні підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить та зробить неможливим виконання рішення суду у справі, а тому зупинення дії оскаржуваного рішення та заборона відповідачу вживати заходи щодо його реалізації не досягне мети забезпечення позову, визначеної Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 належить відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.08.2024 |
Оприлюднено | 02.09.2024 |
Номер документу | 121296889 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо статусу народного депутата України, депутата місцевої ради, організації діяльності представницьких органів влади, з них |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Гурін Дмитро Миколайович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Гурін Дмитро Миколайович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Гурін Дмитро Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні