Рішення

від 30.08.2024 по справі 300/2710/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2024 р. справа № 300/2710/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0014534-2413-0901-UA26040030000091528, №0014543-2413-0901-UA26040030000091528, №0014547-2413-0901-UA26040030000091528, №0014538-2413-0901-UA26040030000091528, №0014549-2413-0901-UA26040030000091528, №0014539-2413-0901-UA26040030000091528, №0014546-2413-0901-UA26040030000091528, №0014537-2413-0901-UA26040030000091528 від 14.02.2024

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ), 09.04.2024 через систему "Електронний суд" звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі, також відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0014534-2413-0901-UA26040030000091528, №0014543-2413-0901-UA26040030000091528, №0014547-2413-0901-UA26040030000091528, №0014538-2413-0901-UA26040030000091528, №0014549-2413-0901-UA26040030000091528, №0014539-2413-0901-UA26040030000091528, №0014546-2413-0901-UA26040030000091528, №0014537-2413-0901-UA26040030000091528 від 14.02.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем безпідставно визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості), за податковий період 2021-2022 роки на загальну суму 101735,18 грн. Вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки цими рішеннями нараховано податок на будівлі, які є будівлями сільськогосподарського призначення у розумінні підпункту "ж" пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України і не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказала, що позивач є сільськогосподарським виробником, оскільки займається веденням фермерського господарства та вирощуванням зернових культур. Належні йому на праві власності будівлі використовує для ведення фермерського господарства, а саме: корівник, складські приміщення, гаражі. Зазначає, що нежитлові будівлі є комплексом будівель ліквідованого Радгоспу Богородчанський", які передані йому співвласниками в рахунок викуплених ним майнових паїв членів Радгоспу Богородчанський". З огляду на наведене, позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 15.04.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.8-9).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.04.2024. Згідно даного відзиву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості, зокрема посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.11.2020 у постановах від 24.12.2020 у справі №160/9721/18, від 16.12.2021 у справі №160/9061/20, від 11.04.2023 у справі №380/2434/20 (а.с.67-71).

01.05.2024 представник позивача подала суду відповідь на відзив, в якій зокрема покликається на висновки Верховного Суду у постанові від 09.05.2023 у справі №380/10802/22, у якій підтверджено правомірність висновку про те, що фізична особа, яка веде фермерське господарство через юридичну особу, є сільськогосподарським товаривиробником та має право на застосування пільги у вигляді звільнення від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просила позовні вимоги задовольнити (а.с.79-80).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 на праві власності належать такі об`єкти нерухомого майна:

-корівник площею 2141,60 кв м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.04.2008;

-складські приміщення на тоці загальною площею 1727,8 кв м, з яких складські приміщення "А" площею 927,5 кв.м., навіс "А" плошею 800,3 кв м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2009;

-гараж "А" площею 136,4 кв м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2009;

-гараж "А" площею 20,1 кв м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2009 (а.с.42-48).

Усі об`єкти нерухомого майна є комплексом ліквідованого Радгоспу "Богородчанський" та є будівлями і спорудами сільськогосподарського призначення. Ці об`єкти разом із сільськогосподарською технікою (трактор, причіп, навантажувач) передані у власність ОСОБА_1 в рахунок належних йому майнових паїв Радгоспу "Богородчанський".

Дана інформація підтверджується довідкою Богородчанської селищної ради від 21.03.2024 №18/02-36/1134, та рішенням Похівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 23.03.2008 №240-10/2008 (а.с.49, 54).

Разом з тим, позивач є засновником та головою Фермерського господарства "Павликівський" (код ЄДРПОУ 35490755). Основним видом господарської діяльності Господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.21-22).

Також у власності ОСОБА_1 є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 0,3218 га, КН 2620487801:01:001:0127, розташована в урочищі "Коло ГРП" с. Похівка, Богородчанського району, Івано-Франківської області, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 55-61).

Дані об`єкти нерухомого майна безпосередньо використовуються у сільськогосподарській діяльності (для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0014534-2413-0901-UA26040030000091528, №0014543-2413-0901-UA26040030000091528, №0014547-2413-0901-UA26040030000091528, №0014538-2413-0901-UA26040030000091528, №0014549-2413-0901-UA26040030000091528, №0014539-2413-0901-UA26040030000091528, №0014546-2413-0901-UA26040030000091528, №0014537-2413-0901-UA26040030000091528 від 14.02.2024, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2022 рік, а саме:

-№0014534-2413-0901-UA26040030000091528 - на суму 27840,80 грн - податок на нерухоме майно (нежиле приміщення) площею 2141,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за 2022 рік;

-№0014543-2413-0901-UA26040030000091528 - на суму 25699,20 грн - податок на нерухоме майно (нежиле приміщення) площею 2141,60 кв м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за 2021 рік;

-№ 0014547-2413-0901-UA26040030000091528 - на суму 603,00 грн. - податок на нерухоме майно (гаражі) площею 20,10 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , за 2021 рік;

-№ 0014538-2413-0901-UA26040030000091528 - на суму 39,20 грн - податок на нерухоме майно (гаражі) площею 20,10 кв м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , за 2022 рік;

-№0014549-2413-0901-UA26040030000091528 - на суму 4092,00 грн - податок на нерухоме майно (гаражі) площею 136,40 кв м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за 2021 рік;

-№0014539-2413-0901-UA26040030000091528 - на суму 265,98 грн - податок на нерухоме майно (гаражі) площею 136,40 кв м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за 2022 рік;

- № 0014546-2413-0901-UA26040030000091528 - на суму 20733,60 грн - податок на нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 1727,80 кв м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за 2021 рік;

- №0014537-2413-0901-UA26040030000091528 - на суму 22461,40 грн - податок на нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 1727,80 кв м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за 2022 рік (а.с.62-65).

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для виникнення податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки протиправними, звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

-Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових будівель, що розташовані за адресою: корівник площею 2141,60 кв м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.04.2008; складські приміщення на тоці загальною площею 1727,8 кв м, з яких складські приміщення "А" площею 927,5 кв.м., навіс "А" плошею 800,3 кв м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2009; гараж "А" площею 136,4 кв м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2009; гараж "А" площею 20,1 кв м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2009 (а.с.42-48. Ці об`єкти нерухомості є комплексом будівель ліквідованого Радгоспу "Богородчанський", є будівлями і спорудами сільськогосподарського призначення та використовуються ним у сільськогосподарській діяльності.

Згідно з підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Зазначений вище висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 лютого 2020 року в справі №820/3706/17.

Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").

Водночас, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 в справі № 140/2700/19.

Суд звертає увагу на те, що позивач має у власності землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями витягів з Реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру. ОСОБА_1 є єдиним засновником Фермерського господарства "Павликівський", предметом діяльності якого є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п.6.9 Статуту ФГ "Павликівський" для ведення господарської діяльності Господарство використовує майно, що належить йому на праві власності чи користування як юридичній особі, а також за рішенням Голови майно, що належить засновнику чи членам фермерського господарства на праві власності (а.с.35-41).

Позивачем долучено до матеріалів справи протокол загальних зборів членів ФГ "Павликівський" №2 від 17.05.2019, акт приймання-передачі майна від 17.05.2019, декларацією платника єдиного податку четвертої групи ФГ "Павликівський", довідкою про те, що описані вище об`єкти нерухомості є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства Радгоспу "Богородчанський" та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ "Павликівський" в сільськогосподарській діяльності для ведення фермерського господарства, та рішенням Похівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 23.03.2008 року №240-10/2008 (а.с.51-54).

Зазначені документи підтверджують факт передачі об`єктів нерухомості та використання таких у господарській діяльності.

З урахуванням вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача, що належні йому на праві власності будівлі використовуються для ведення фермерського господарства, а саме зерносклад для зберігання зерна, гаражі - для зберігання сільськогосподарської техніки, що необхідна для обробітку полів, майстерня - для ремонту сільськогосподарської техніки, нафтобаза - для зберігання пального для власних потреб (заправки сільськогосподарської техніки), пилорама - для виконання робіт монтажу ангарів на сільськогосподарську продукцію.

Суд звертає увагу на те, що позивач є єдиним засновником ФГ "Павликівський", яке є сільськогосподарським виробником, видами економічної діяльності якого є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, кореноплодів і бульбоплодів, а нежитлові будівлі, що належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, то у даному випадку не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Водночас, у справі відсутні також докази, що позивач впродовж 2019, 2020 та 2021 років використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.

Доказів того, що зазначена нерухомість здається позивачем в оренду чи лізинг відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0014534-2413-0901-UA26040030000091528, №0014543-2413-0901-UA26040030000091528, №0014547-2413-0901-UA26040030000091528, №0014538-2413-0901-UA26040030000091528, №0014549-2413-0901-UA26040030000091528, №0014539-2413-0901-UA26040030000091528, №0014546-2413-0901-UA26040030000091528, №0014537-2413-0901-UA26040030000091528 від 14.02.2024 винесені відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для їх скасування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.05.2023 в справі №380/10802/22, яка є релевантною до обставин даної справи.

Щодо посилання відповідача на висновки Верховного Суду, які викладені у справах №160/9061/20 від 16.12.2021, №280/2434/20 від 11.04.2023 та №160/9721/18 від 24.12.2020, то такі висновки не є релевантними до правовідносин у даній справі, оскільки у жодній з цих справ позивач не займався фермерським господарством. Отже, фактичні обставини та правове регулювання є відмінними.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0014534-2413-0901-UA26040030000091528, №0014543-2413-0901-UA26040030000091528, №0014547-2413-0901-UA26040030000091528, №0014538-2413-0901-UA26040030000091528, №0014549-2413-0901-UA26040030000091528, №0014539-2413-0901-UA26040030000091528, №0014546-2413-0901-UA26040030000091528, №0014537-2413-0901-UA26040030000091528 від 14.02.2024 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 14.02.2024 №№0014534-2413-0901-UA26040030000091528, 0014543-2413-0901-UA26040030000091528, 0014547-2413-0901-UA26040030000091528, 0014538-2413-0901-UA26040030000091528, 0014549-2413-0901-UA26040030000091528, 0014539-2413-0901-UA26040030000091528, 0014546-2413-0901-UA26040030000091528, 0014537-2413-0901-UA26040030000091528.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Сторонам рішення надіслати через підсистему Електронний суд.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ Мої справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.