Ухвала

від 14.08.2024 по справі 757/20089/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/4122/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/20089/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року, -

за участю:

представника - адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000002066 від 03.11.2023 року та накладено арешт на документи вилучені під час обшуку 01.05.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 52660 російських рублів; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 з відміткою про непридатність та зняття з військового огляду; довідка ВЛК від 05.07.2023 року №146/2/78 на ім`я ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах власника майна ОСОБА_6 в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_6 .

Мотивуючи доводи апеляційної скарги представник зазначає, що ухвала слідчого Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2024 року є незаконною та необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню.

Зазначає, що тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 та довідка ВЛК від 05.07.2023 року №146/2/78 на ім`я ОСОБА_6 не мають ніякого відношення до кримінального провадження № 12023000000002066 від 03.11.2023 року.

Крім того, апелянт звертає увагу суду, що кошти, які особисто належать ОСОБА_6 , вказані в клопотанні були вилучені під час обшуку квартири, який проводився 01.05.2024 року. Однак, з клопотанням про арешт майна прокурор звернувся до суду тільки 08.05.2024 року, тобто з грубим порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України.

Зауважує, що вилучене майно не набуте злочинним шляхом, не використовувалось для ведення будь-якої злочинної діяльності, не містить злочинної діяльності, не містить на собі слідів вчинення кримінального правопорушення, не є предметом, отриманим внаслідок вчинення злочину.

Вказує, що в матеріалах судового провадження і в клопотанні також відсутні докази того, що зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження представник зазначає, що про існування оскаржуваної ухвали стало відомо лише 21.05.2024 року з реєстру судових рішень, копія оскаржуваної ухвали ні представнику, ні власнику майна не направлялась.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_7 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2024 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 12023000000002066, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що службові особи відділу з питань цивільного захисту Херсонської міської ради за попередньою змовою з службовими особами суб`єктів господарювання та іншими підконтрольними особами, організували злочинну схему заволодіння бюджетними коштами, під час проведення публічних закупівель, стосовно ремонтних робіт укриттів цивільного захисту.

Так для реалізації злочинного плану, службові особи відділу з питань цивільного захисту Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44169896) (далі - замовник) прийняли рішення про проведення публічних закупівель стосовно ремонту укриттів на території міста Херсон.

З метою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, службові особи замовника за попередньою змовою з службовими особами групи компаній «Пространство» залучили підконтрольну підрядну організацію ТОВ «Максімінхаусбуд» (код ЄДРПОУ 42182716) (далі - підрядник) та пов`язаного з ними інженера - проектувальника, які фактично визначили вартість предмету закупівлі.

В подальшому використовуючи процедуру публічної закупівлі передбачену постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», замовником укладено прямі договори про надання послуг з проектувальником та ТОВ «Максімінхаусбуд» (код ЄДРПОУ 42182716).

Надалі службові особи групи компаній «Пространство», використовуючи підконтрольне підприємство ТОВ «Максімінхаусбуд» (код ЄДРПОУ 42182716) та «фірми-прокладки» ТОВ «Віракс-про» (код ЄДРПОУ 43399284), ТОВ «Тирос» (код ЄДРПОУ 44476144), з метою заволодіння бюджетними коштами, здійснювали продаж товарів на підрядну організацію за завищеними цінами, при цьому фактично товари купувались підконтрольними особами за ринковими цінами.

У подальшому, з метою заволодіння бюджетними коштами до актів приймання виконаних послуг (актів приймання виконаних будівельних робіт) та довідок про вартість виконаних послуг (довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати) вносились завищені об`єми робіт та вартість матеріальних ресурсів.

Вищевикладене свідчить про те, за результатом вказаних узгоджених дій службові особи відділу з питань цивільного захисту Херсонської міської рад за попередньою змовою з службовими особами суб`єктів господарювання та іншими підконтрольними особами заволоділи бюджетними коштами, виділеними на проведення поточного ремонту укриттів для колективного захисту у м. Херсон.

Згідно матеріалів виконаного доручення Управління СБУ в Херсонській області від 04.03.2024 року, допитів свідків встановлено, що до вчинення злочину може бути причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , входить до керівництва групи компаній «Пространство».

ОСОБА_6 керував діями інших учасників злочинної схеми, зокрема ОСОБА_9 , який виступав «номінальним» директором ТОВ «Максімінхаусбуд» (код ЄДРПОУ 42182716). Зокрема під час проведення підрядних робіт по поточному ремонту укриттів за договорами:

- № 19/07-Кед від 19.07.2023 ремонт укриття за адресою: АДРЕСА_2 ;

- № 19/07-Пот від 19.07.2023, ремонт укриття за адресою: АДРЕСА_3 ;

- № 19/07-Прив від 19.07.2023 ремонт укриття за адресою: АДРЕСА_4 ;

- № 19/07-Уш від 19.07.2023 ремонт укриття за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_10 використовував заздалегідь складені представниками групи компаній «Пространство» первинні бухгалтерсько - облікові документи на товари та послуги, а також будівельно - виконавчі документи ТОВ «Максімінхаусбуд» (код ЄДРПОУ 42182716) з внесеними до них недостовірними відомостями, з метою завищення вартості товарів та об`ємів робіт, під час виконання поточного ремонту укриттів за договорами.

Крім цього, за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що неодноразово підписи господарських документів ТОВ «Максімінхаусбуд» код ЄДРПОУ 42182716 від імені ОСОБА_9 здійснював саме ОСОБА_6 або бухгалтер ОСОБА_11 .

Також слід зауважити, що під час проведення обшуку у компанії забудовника «Пространство» 01.05.2024 за адресою: АДРЕСА_6 вилучено фінансово - господарську документацію та будівельно - виконавчу ТОВ «Максімінхаусбуд» код ЄДРПОУ 42182716 стосовно виконання робіт по поточному ремонту укриттів за вищевказаними адресами.

01.05.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва №757/15350/24-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 52660 російських рублів; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 з відміткою про непридатність та зняття з військового огляду; довідка ВЛК від 05.07.2023 №146/2/78 на ім`я ОСОБА_6 .

В клопотанні зазначено, що ОСОБА_6 під час обшуку не зміг пояснити походження грошових коштів «країни агресора», а стосовно непридатності до військової служби під час мобілізації за станом здоров`я ОСОБА_6 , оперативним шляхом отримано відомості про внесення недостовірних відомостей до військово - облікових документів ОСОБА_6 з метою зняття останнього з військового обліку.

Постановою слідчого від 02.05.2024 року вказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023000000002066 від 03.11.2023 року.

03.05.2024 року (клопотання датоване 02.05.2024 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на документи вилучені під час обшуку 01.05.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 52660 російських рублів; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 з відміткою про непридатність та зняття з військового огляду; довідка ВЛК від 05.07.2023 року №146/2/78 на ім`я ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2024 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Що стосується доводів представника стосовно пропуску стороною обвинувачення 48-годинного строку для звернення з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як вбачається з матеріалів провадження, обшук було проведено 01.05.2024 року. З клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку майно прокурор звернувся до Печерського районного суду міста 02.05.2024 року, дата зазначається на клопотанні, тобто на наступний день після проведення обшуку та вилучення майна.

Вказані відомості, що містяться у матеріалах провадження, засвідчують факт дотримання стороною обвинувачення визначених законом строків для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, а отже спростовують доводи представника в цій частині, які в свою чергу не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000002066 від 03.11.2023 року та накладено арешт на документи вилучені під час обшуку 01.05.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 52660 російських рублів; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 з відміткою про непридатність та зняття з військового огляду; довідка ВЛК від 05.07.2023 року №146/2/78 на ім`я ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4