Постанова

від 30.08.2024 по справі 520/9884/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 р. Справа № 520/9884/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА СП" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/9884/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА СП"

до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

про визнання протиправним та скасування розрахунку сум,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА СП" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Харківського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2023 рік, про нарахування адміністративно-господарських санкцій в розмірі 157448,67 грн.;

- стягнути з відповідача суму судового збору сплаченого позивачем.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 закрито провадження у справі.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку. Зазначає, що 07.03.2024 апелянтом отримано Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Харківського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2023 рік, про нарахування адміністративно-господарських санкцій в розмірі 157448,67 грн. Звертає увагу, що вказаний Розрахунок за своєю природою є формою накладення штрафу суб`єктом владних повноважень, який прямо зачіпає права апелянта та порушує їх, оскільки зобов`язує вчинити сплату санкцій за дії, які Товариством не вчинялись, а тому існує юридичний спір. Таким чином, суд закриваючи провадження у справі не зазначив в якій формі судочинства повинні вирішуватись вказані правовідносини, якщо на його думку вони не підлягають розгляду в порядку КАС України.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 311, ст. 312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи спірну ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції, з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 340/4174/23 виходив з того, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, не створює для суб`єкта господарювання правові наслідки у вигляді зміни (припинення) прав та встановлення обов`язків, а отже, заявлені вимоги позову не містять складу юридичного спору, а тому не підлягають розгляду та вирішенню у порядку адміністративного судочинства України і не можуть бути розглянуті у судовому порядку взагалі, а тому необхідним є закрити провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 13, 14 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до частин 4, 5, 9, 10 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 року №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 року №17 затверджено Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, а додатком до цього Порядку установлено форму такого розрахунку (пункт 2).

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що надісланий у березні 2024 року позивачу розрахунок за 2023 рік, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судова колегія зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У спірних правовідносинах відповідач діяв у межах своїх повноважень, прав, свобод чи інтересів позивача не порушував, будь-якої шкоди йому не завдав.

Крім того, оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 340/4174/23, яку апеляційний суд враховує відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Посилання апелянта на позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 13 липня 2020 року зроблено висновок: « у справі № 804/4097/18 Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами (постанови від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, 13.06.2018 у справі № 819/639/17, 20.05.2019 у справі Ns 820/1889/17) та висловлював правовий висновок про те, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів», колегія суддів відхиляє, оскільки при розгляді цієї справи судом апеляційної інстанції взято до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, відповідно до якого суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у даному випадку є позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 340/4174/23.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч.1 ст.238 КАС України.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в заяві аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА СП" - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 по справі №520/9884/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич