Постанова

від 29.08.2024 по справі 160/11184/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11184/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (суддя Юрков Е.О.) у справі №160/11184/22 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради, Комунального підприємства Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади, Марганецької міської ради про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації,-

в с т а н о в и В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи об`єкта, а саме: будівлі за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський район, місто Марганець, вул. Єдності, 66 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради (код ЄДРПОУ - 03192193), до повного усунення порушень, зазначених в акті від 04.02.2022 №17.

Заявлений позов обґрунтовувався тим, що в ході перевірки відповідача встановлено порушення вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, у зв`язку з чим експлуатація об`єктів створює загрозу життю та здоров`ю людей.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року позов задоволено.

Рішення суду мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про доведеність позивачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, які допущені відповідачем та які створюють загрозу для життя та здоров`я людей.

Не погоджуючись з рішенням суду, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Фактично позиція відповідача полягає в тому, що недоліки, які зазначені в акті перевірки, не є співмірними з заходами реагування, які застосовані судом у спірному випадку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що 04.02.2022 на виконання наказу №583 від 17.12.2021, посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №155 від 06.01.2022 Нікопольським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області проведено планову перевірку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради за адресою:53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 66.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт №17 від 04.02.2022, яким встановлені порушення вимог законодавства, а саме:

1.Пункт 1.2. глави 1 розділу V ППБУ, будівлю управління не обладнано системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту, а саме: системою пожежної сигналізації та системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей (пункт 4. Таблиці А.1 додатку А, пункт 20 таблиці Б.1 додатку Б Державних будівельних норм України Системи протипожежного захисту ДБН В.2.5-56:2014 (далі ДБН В.2.5.-56:2014));

2.Пункт 2.3 глави 2 розділу ІІІ ППБУ, знижено клас вогнестійкості елементу заповнення прорізу у протипожежній перешкоді 2-го поверху будівлі управління, а саме: в горищному перекритті не встановлено протипожежний люк 2-го типу (пункти 6.1, 6.3, 6.4, 8.6 державних будівельних норм Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги (далі - ДБН В. 1.1-7:2016));

3.Абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ, дерев`яні елементи горищного покриття будівлі управління не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

4.Пункт 22 розділу ІІ, пункт 2.23 глави 2 розділу ІІІ ППБУ, допущено зменшення кількості евакуаційних виходів з будівлі управління, а саме: відсутній другий евакуаційний вихід з другого поверху будівлі (пункт 7.2.4 ДБН В.1.1-7:2016);

5.Абзац 13 пункту 2.37 розділу ІІІ ППБУ, зняті пристрої для самозачинення дверей сходової клітки на першому та другому поверхах в будівлі управління (пункт 7.2.11 ДБН В.1.1-7:2016);

6. Пункт 2.23 глави 2 розділу ІІІ ППБУ, на шляхах евакуації в коридорі першого та другого поверхів, в сходовій клітині першого та другого поверхів будівлі управління встановлено двостулкові двері з шириною у просвіті одного з полотен менше ніж 0,8 м (пункт 7.2.7 ДБН В.1.1 -7:2016);

7.Пункт 2.3 глави 2 розділу ІІІ ППБУ, протипожежні двері в приміщенні архіву знаходяться в несправному стані, а саме: зняті пристрої для самозачинення (п.6.29 ДБН В.1.1-7:2016);

8.Пункт 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ, не забезпечений захист будівлі управління від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (пункт 6.1 розділу 6 державного стандарту України Захист від блискавки. Частина 1. Загальні принципи (далі - ДСТУ EN 62305-1:2012), пункт 5.5 розділу 5 державного стандарту України Захист від блискавки. Частина 2. Керування ризиками (далі-ДСТУ ІЕС 62305-2:2012));

9.Пункт 1.6. глави 1 розділу IV ППБУ, з`єднання жил проводів і кабелів в підвальному приміщенні здійснюється не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

10.Пункт 1.18. глави 1 розділу IV ППБУ, допускається підвішування світильника безпосередньо на струмопровідні проводи в кабінеті №7 будівлі управління;

11.Пункт 8 частини 1 статті 20 КЦЗУ, керівник не пройшов навчання з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;

12.Пункти 6.1,6.2 розділу 6 наказу МНС №330, не забезпечено термінів та умов зберігання засобів радіаційного та хімічного захисту.

Виявлення за результатами перевірки вказаних порушень, які, за позицією органу державного контролю, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, стало підставою звернення з позовом до суду.

Визначаючи наявність чи відсутність підстав для застосування заходів реагування на яких наполягав позивач, суд першої інстанції виходив з встановлених перевіркою порушень, які свідчать про експлуатацію об`єктів підприємства з порушенням вимог пожежної безпеки, що у свою чергу становить загрозу життю та здоров`ю людей.

При цьому, судом першої інстанції визначено суть виявлених порушень та їх вплив на техногенну та пожежну безпеку. Оцінюючи ризики виявлених порушень, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що значна кількість порушень, їх суть та характер, безперечно створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст..64 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно із ст. 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно статті 68 Кодексу Цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення.

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Наведені вище положення Кодексу цивільного захисту України вказують на те, що підставою застосування за рішенням суду заходів реагування у виглядів повного або часткового зупинення роботи (експлуатації) підприємства (установи), його окремих об`єктів, є виявлення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Не заперечуючи наявність виявлених порушень, відповідач вказує на те, що ці порушення не є співмірними з заходами реагування, на застосуванні яких наполягав позивач та які застосовані судом першої інстанції у спірному випадку.

З такою позицією відповідача, яким не надано жодних доказів на усунення чи вжиття заходів для усунення виявлених порушень, погодитися неможливо з огляду на таке.

Поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Заявлені позивачем позовні вимоги відповідають основним засадам дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілям, на досягнення яких вони спрямовані, оскільки заявлені в інтересах людей, що знаходяться (перебувають) на такому об`єкті, для забезпечення безпеки їхнього життя і здоров`я та уникненню можливих несприятливих наслідків.

Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

До того ж, заявлений захід реагування як повне або часткове зупинення роботи - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Отже, ураховуючи те, що відповідачем не надано до суду доказів повного усунення виявлених позивачем порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, а порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №160/11184/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України

Повне судове рішення складено 29.08.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк