Постанова

від 17.06.2024 по справі 160/8284/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/8284/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., секретар судового засіданні Беседа Г.Р., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури Чабан О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року в адміністративній справі №160/8284/23 (головуючий суддя першої інстанції Юхно І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування протоколу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати протокол засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури з установлення періоду проходження служби (стажу) для виплати надбавки за вислугу років від 15.03.2023 року у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 05.10.2004р. по 22.08.2006р. головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради;

- зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період з 05.10.2004р. по 22.08.2006р. на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради;

- зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратури повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 24.02.2023 року щодо зарахування періоду з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року роботи юрисконсультом Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради роботи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано протокол засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури з установлення періоду проходження служби (стажу) для виплати надбавки за вислугу років від 15.03.2023 року у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років.

Зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2023 року щодо зарахування періоду з 05.10.2004 по 22.08.2006 року на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років з 20.04.2022 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної прокуратури сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімсот три гривні шістдесят копійок) (а.с.133-140).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1995 року №397 «Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.1994 року №758 для службовців, які після прийняття цієї постанови, тобто після 08.06.1995 року, при просуванні по службі зайняли посади державних службовців, визначені у статті 25 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», стаж державної служби для надання додаткової оплачуваної відпустки та призначення пенсії державного службовця обчислюється з дня призначення на посаду державного службовця. При цьому, стаж враховувався для виплати надбавок за вислугу років за період роботи на посадах службовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 року №1049, а за період роботи на посадах державних службовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, отже до 01.05.2016 року та після 01.05.2016 року порядок встановлення надбавки за вислу років державним службовцям різний. У зв`язку з цим період трудової діяльності позивача з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року на посадах службовців не можуть бути зараховані до стажу державної служби, зокрема для встановлення надбавки за вислугу років, якщо просування по службі відбулося після 08.06.1995 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, за даними трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.10.2004 року, копія якої міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 , зокрема, працювала:

- Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної ради:

- 05.10.2004 року призначена на посаду головного спеціаліста юрисконсульта за конкурсом (наказ №71-к від 05.10.2004 року);

- 05.10.2004 року приведена до присяги посадової особи місцевого самоврядування (наказ №71-к від 05.10.2004 року);

- 05.10.2004 року присвоєно 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 7 категорії (наказ №71-к від 05.10.2004 року);

- 01.03.2006 року переведена у відділ з питань кадрово-правової роботи, діловодства та контролю на посаду головного спеціаліста юрисконсульта (наказ №17-ос від 01.03.2006 року);

- 17.05.2006 року - Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної ради перейменовано в Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради з 17.05.2006 року (рішення райради №6 від 01.02.2006 року; наказ №29/1 від 17.05.2006 року);

- 22.08.2006 року звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №56-ос від 22.08.2006 року).

З 07.12.2012 року ОСОБА_1 працює в органах прокуратури Дніпропетровської області.

Згідно з проколом засідання комісії прокуратури Дніпропетровської області по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років від 01.03.2016 року трудовий стаж позивача, який дає право на отримання відсоткової надбавки за вислугу років станом на 01.03.2016 року складає 9 років 11 місяців 10 днів, а саме:

- 01.09.1999-30.06.2004 роки навчання у Дніпропетровському національному університеті студент (за денною формою навчання на юридичному факультеті) 4 роки 9 місяців 29 днів;

- 05.10.2004-22.08.2006 роки управління праці та соціального захисту населення Бабушкінскої районної ради м. Дніпропетровська головний спеціаліст-юрисконсульт 1 рік 10 місяців 17 днів;

- 07.12.2012-по теперішній час органи прокуратури Дніпропетровської області прокурор прокуратури, старший прокурор прокуратури, прокурор прокуратури, старший прокурор прокуратури, прокурор відділу.

Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.10.2021 року №3316к позивача звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області та органів прокуратури з 22.10.2021 року на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у зв`язку з неуспішним проходженням атестації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 року у справі №160/22576/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 року № 315 про неуспішне проходження прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички;

- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.10.2021 року № 3316к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 та з органів прокуратури з 22.10.2021 року;

- поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 з 23.10.2021 року;

- стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2021 року по 13.04.2022 року у розмірі 43 227,94 грн. (сорок три тисячі двісті двадцять сім гривень дев`яносто чотири копійки);

- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць;

- у задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Наказом Дніпропетровської обласної прокуратури від 20.04.2022 року №415к згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про прокуратуру», стаття 235 КЗпП України:

- скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №3316 про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 22 жовтня 2021 року;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органах прокуратури з 23 жовтня 2021 року;

- прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області ОСОБА_2 визначено робоче місце у Центральній окружній прокуратурі міста Дніпра Дніпропетровської області.

У наказі в якості підставі для його прийняття зазначено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 року у справі №160/22576/21.

Наказом Дніпропетровської обласної прокуратури від 02.01.2023 року №1к згідно з статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», п.18 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» переведено прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 на посаду прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області. Підстава: заява ОСОБА_1 , рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 15.12.2021 року №1.

ОСОБА_1 звернулась до керівника Дніпропетровської обласної прокуратури із заявою від 24.02.2023 року, у якій просила на засіданні Комісії розглянути її заяву та зарахувати період з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року, де вона працювала головним спеціалістом юрисконсультом в Управлінні праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська, починаючи з 20.04.2023 року, а також надати інформацію за результатами розгляду, а саме протокол засідання та рішення. У заяві також повідомлено, що Комісією у 2016 році враховано в трудовий стаж на отримання надбавки за вислугу років період з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року.

Листом від 21.03.2023 року №07-30-22 (вих. від 21.03.2023 №07-600вих-23) позивача поінформовано, що Протоколом засідання комісії обласної прокуратури по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років від 27.04.2022 року їй зараховано до трудового стажу, який дає право на отримання відсоткової надбавки за вислугу років станом на 20.04.2022 року - 14 років 02 місяці 18 днів.

Відповідно до підпункту 9 пункту 6 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1090 до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Відповідно до трудової книжки, 05.10.2004 року її призначено на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної ради, прийнято Присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 7 категорії. Звільнена 22.08.2006 року за власним бажанням.

Питання щодо зарахування до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, час роботи в органах місцевого самоврядування, розглянуто 15.03.2023 року на засіданні комісії обласної прокуратури.

До листа надано копію протоколу засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури з установлення періоду проходження служби (стажу) для виплати надбавки за вислугу років від 15.03.2023 року, згідно з яким період роботи в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 не зараховано до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури.

Означений протокол вмотивований тим, що «Протоколом засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років від 27.04.2022 року ОСОБА_1 зараховано до трудового стажу, який дає право на отримання відсоткової надбавки за вислугу років станом на 20.04.2022 року - 14 років 02 місяці 18 днів.

Відповідно до підпункту 9 пункту 6 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1090, до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Відповідно до наданої ОСОБА_1 копії трудової книжки, 05.10.2004 року її призначено на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної ради, нею прийнято Присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 7 категорії. Звільнено ОСОБА_1 22.08.2006 року за власним бажанням.

Вищезазначений період роботи в органах місцевого самоврядування не підлягає зарахуванню до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтею 22 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу» (далі - Закон) та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229. Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрати чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Таким чином, стаж державної служби самоврядування за періоди роботи (служби, та служби в органах місцевого самоврядування за періоди роботи (служби, навчання) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло до 1 травня 2016 року, а за періоди роботи (служби, навчання) з 1 травня 2016 року - згідно зі статтею 46 Закону та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок), Додатку до нього та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 3 Порядку було передбачено, що до стажу державної служби включається час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Просуванням по службі вважається безпосередній перехід з посади службовця на посаду державного службовця у період роботи в державних органах, які передбачені в пункті 2 Порядку обчислення стажу державної служби та додатку до нього.

Статтею 1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» було визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи були державними службовцями і мали відповідні службові повноваження.

До 1 травня 2016 року посади державних службовців були віднесені до відповідних категорій посад статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу». Віднесення наявних посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідних категорій нових посад державних службовців проводилося Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом, тобто шляхом видання відповідного акта Кабінету Міністрів України.

Статтею 2 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету, є посадовою особою місцевого самоврядування.

Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорії посад статтею 14 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Отже, посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування при переході на посади, віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, не можуть бути зараховані до стажу державної служби.

Крім того, ОСОБА_1 05.10.2004 року прийняла саме Присягу посадової особи місцевого самоврядування, Присяга державного службовця відповідно до статті 17 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» нею не приймалась.

У зв`язку з вищевикладеним, період роботи в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 не підлягає зарахуванню до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури».

Вважаючи протиправним протокол засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури з установлення періоду проходження служби (стажу) для виплати надбавки за вислугу років від 15.03.2023 року щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до частини другої статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Законом, який установлює правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, а також систему прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII).

За змістом частин першої і другої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок, зокрема, надбавки за вислугу років.

Частиною сьомою цієї статті передбачено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090, яка набрала чинності 05.01.2016 року, затверджений Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, який, серед іншого, визначає механізм обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки (далі Порядок №1090).

Згідно з підпунктом 9 пункту 6 Порядку №1090 до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що відповідно до приписів пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється в порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підпункт 9 пункту 6 Порядку №1090 не підлягає застосуванню при обчисленні стажу, який ОСОБА_1 набула до набрання чинності як цим Порядком, так і Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Разом з тим, стаж державної служби позивачки за час роботи з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року підлягає обчисленню відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу», Закону України від 07.06.2001 року №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283.

Колегія суддів зауважує, що поняття «стаж державної служби» не є тотожним поняттю «стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років», і передбачена підпунктом 9 пункту 6 Порядку №1090 умова щодо вищої юридичної освіти встановлена не для зарахування певних періодів роботи до стажу державної служби, а для зарахування відповідного стажу державної служби до стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років.

Водночас, обчислення стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, здійснюється в порядку та на умовах, які є чинними на час виплати прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури щомісячної надбавки за вислугу років, оскільки є складовою механізму визначення розміру цієї надбавки. Застосування порядку та умов обчислення вказаного стажу, чинних на час відповідної роботи (служби), Законом №1697-VII та Порядком №1090 не передбачено.

Варто також зазначити, що умова щодо наявності у особи вищої юридичної освіти при проходження державної служби для можливості зарахування стажу державної служби до стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, була передбачена й законодавством, яке діяло до набрання чинності Порядком №1090, а саме: підпунктом 10 пункту 5 Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року №425 (містив норму, аналогічну викладеній у підпункті 9 пункту 6 Порядку №1090), та підпунктом 4.4 пункту 4 Положення про порядок виплати процентних надбавок за вислугу років до заробітної плати працівникам органів прокуратури України, затвердженого Указом Президента України від 20.12.1991 року №11/91, в якому було обумовлено зарахування до спеціального стажу часу роботи в державних установах, інших організаціях працівників, що мають класні чини і були направлені туди, а потім повернулись в прокуратуру для продовження роботи, з чого беззаперечно слідує наявність у таких осіб вищої юридичної освіти на проміжному етапі проходження державної служби.

Отже, ні чинне законодавство України, ні законодавство, що діяло у періоди роботи позивачки на посадах державних службовців, не включало час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи без вищої юридичної освіти, до стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури.

Наведеної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 року у справі №380/13406/21 (№ в ЄДРСР 107249760).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас, суд наголошує, що обчислення стажу державної служби на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалось відповідно до Закону № 3723-XII, Порядку №283.

Згідно зі статтею 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 2 Закону № 3723-XII визначено, що посада це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Статтею 14 Закону 2493-III передбачено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, як: сьома категорія посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Згідно зі статтею 15 Закону 2493-III при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.

Пунктом 3 Порядку № 283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

З огляду на те, що робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування, зараховувалась до стажу державної служби у порядку та відповідно до Порядку 283 спірний досліджуваний період роботи ОСОБА_1 в Управлінні праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради слід зарахувати до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, оскільки позивач перебувала на посадах спеціаліста виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, що передбачено положеннями статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Враховуюче викладене, апеляційний суд та суд першої інстанції не приймають до уваги посилання відповідача на складення ОСОБА_1 присяги посадової особи місцевого самоврядування, а не державного службовця, оскільки позивач не стверджує, що вона у спірний період була державним службовцем, а просить зарахувати період роботи на визначених посадах до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, що відповідає вимогам пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №889-VІІІ.

При цьому, суд наголошує, що підставою позову є відмова відповідача зарахувати до періоду роботи з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року позивача до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, до якої, зокрема, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою. Водночас, суд вказує, що наявність у позивача вищої юридичної особи у спірний період роботи не оскаржується сторонами та підтверджується записами трудової книжки позивача.

Отже, право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, на розмір якої безпосередньо впливає, в тому числі й стаж, який зараховується до стажу державної служби, до якого позивач відмовився зараховувати спірний період роботи ОСОБА_1 .

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06.03.2020 року у справі № 1.380.2019.000417 (№ в ЄДРСР 88062719).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність протоколу засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури з установлення періоду проходження служби (стажу) для виплати надбавки за вислугу років від 15.03.2023 року щодо відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання Дніпропетровської обласної прокуратури повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2023 року щодо зарахування періоду з 05.10.2004 року по 22.08.2006 року на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років з 20.04.2022 року.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв правомірне рішення, а підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року в адміністративній справі №160/8284/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року в адміністративній справі №160/8284/23 залишити без змін.

В повному обсязі постанова складена 29.08.2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко