Постанова

від 30.08.2024 по справі 140/4354/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Ковальчук В.Д.

30 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4354/24 пров. № А/857/16072/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Довгої О.І., Хобор Р.Б.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 140/4354/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедіал" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

22.04.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедіал" (далі по тексту ТзОВ "Укрмедіал") звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024р. №UA205140/2024/000051/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2024р. ТзОВ УКРМЕДІАЛ (покупець) та DS Trans Polska Sp.z o. (Польща) (продавець) уклали договір купівлі-продажу №2/02/2024, за умовами якого продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за нього обумовлену суму.

Відповідно до п.1.2 цього договору майно, передбачене п.1.1. Сідельний тягач, бувший у користуванні, марки SCANIA модель R440, країна походження Швеція, 2013 року випуску, номер шасі YS2R4X20005334717, потужність мотора 324 кВт, об`єм двигуна 12740 см. куб, тип палива: дизель, код УКТЗЕД 8701219000, в кількості 1 штука, що відчужується за даним договором, далі по тексту Автомобіль. Як визначено п.2.1, 2.2 цього договору, ціна Автомобіля становить 10500,00 євро; форма оплати 100% попередня оплата на розрахунковий рахунок згідно фактури.

14.03.2023р. ТзОВ УКРМЕДІАЛ на митний пост Волинської митниці подав МД №24UA205140017876U0, згідно якої заявлено до митного оформлення товар Сідельний тягач б/в, призначений для перевезення та буксирування вантажів по дорогах загального користування, марка за довідником-SCANIA, модель за довідником-К440, календарний рік виготовлення-2013, модельний рік виготовлення-2013, шасі №YS2R4X20005334717, номер двигуна - HB, потужність 324 кВт, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна 12740 см3, колісна формула - 4х2, кількість місць - 2, тип ТЗ - сідельний тягач, власна маса 8150 кг, повна маса 19000 кг, категорія ТЗ за документами виробника - №3 виробник Sacania Truck Driving Simulator, SE торгівельна марка - SCANIA, де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 10500,00 євро.

В графі 45 зазначено митну вартість товару в сумі 446 892,15 грн. (еквівалентно 10535,36 євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту, з урахуванням витрат на транспортування до митного кордону України.

З метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД подані такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 19.02.2024р. №FV 119/2024; автотранспортну накладну (CMR) від 11.03.2024р. №1304118; МД від 14.03.2024р. №24UA205140017742U2.00; акт огляду від 14.03.2024р. №24UA205140017742U2; картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.03.2024р. №UA205140/2024/000646; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.09.2022р. №DR/BAS 3208358; платіжну інструкцію в іноземній валюті №82 від 20.02.2024р.; рахунок на оплату №124 від 14.03.2024р.; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 14.03.2024р. №43/24; договір купівлі-продажу №2/02/2024 від 19.02.2024р.; договір про надання послуг митного брокера від 10.05.2018р.; №33-к; договір №04/01/18 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні від 04.01.2018р.; довідку №0318-24 від 14.03.2024р.; характеристику від 14.03.2024р.; копію митної декларації країни відправлення від 11.03.2024р. №24PL301010E0320084.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митний орган у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні 14.03.2024р. декларанту згідно ст.53, ст. 54 МК України у 10-ти денний термін запропонував подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) договір (контракт) про перевезення; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) банківські платіжні документи щодо оплати перевезення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

14.03.2024р. Декларант додатково надав на підтвердження заявлених даних наступні документи: висновок авто-товарознавчого дослідження №49/24, згідно якого кінцева вартість автомобіля складає 11200 євро. Проте, в декларації заявлено митну вартість на рівні 10535,36 євро; платіжну інструкцію №722 від 15.03.2024р. щодо оплати транспортних послуг з призначенням За транспортні послуги по рах. №124 від 14.03.2024р. по договору №04/01/18 від 04.01.2018р.. Однак, до митного оформлення не надано письмову заявку Замовника, як обов`язковий документ, який передбачений зазначеним у платіжці договором; лист Biuro Rachunkowe Renoma б/н від 15.03.2024р., яким засвідчено залишкову вартість транспортного засобу у відправника DS TRANS POLSKA SP.Z O.O., що не підтверджує фактично понесені витрати покупцем товару.

15.03.2024р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000051/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205000/2024/000654.

Із змісту графи 33 оскаржуваного рішення від 15.03.2024р. №UA205140/2024/000051/2 видно, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: згідно рахунка-фактури від 19.02.2024р. № FV 119/2024 вартість товару становить 10500 євро (зазначеного в рахунку курсу 45584,70 польських злотих), а в копії митної декларації країни відправлення від 11.03.2024р. №24PL301010E0320084 - 45451 польських злотих. В договорі транспортного перевезення та експедирування вантажів №04/01/18 від 04.01.2018р. зазначено, що Виконавець здійснює перевезення на підставі письмових заявок Замовника. Проте, до митного оформлення вказаний документ як підтвердження понесених транспортних витрат не надано.

Декларанту запропоновано в 10-денний термін надати документи, які зазначені у повідомленні митного органу.

У зв`язку з тим, що декларант додатково надав документи, які зазначені вище, що не усували розбіжностей, та відмовився надати інші додаткові документи для підтвердження митної вартості, та у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України на підставі цінової інформації, яка міститься в ЄАШС Держмитслужби, а саме: товар на рівні 16000 Євро/шт. за МД №UA205150/2024/004228 від 13.03.2024р.

Декларанту запропоновано звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та ст.55 МК України.

Товар випущено у вільний обіг за МД №24UA205140018171U7 від 15.03.2024р. з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) від 19.02.2024р. №FV 119/2024; автотранспортну накладну (CMR) від 11.03.2024р. №1304118; МД від 14.03.2024р. №24UA205140017742U2.00; акт огляду від 14.03.2024р. №24UA205140017742U2; картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.03.2024р. №UA205140/2024/000646; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.09.2022р. №DR/BAS 3208358; платіжну інструкцію в іноземній валюті №82 від 20.02.2024р.; рахунок на оплату №124 від 14.03.2024р.; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 14.03.2024р. №43/24; договір купівлі-продажу №2/02/2024 від 19.02.2024р.; договір про надання послуг митного брокера від 10.05.2018р.; №33-к; договір №04/01/18 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні від 04.01.2018р.; довідку №0318-24 від 14.03.2024о.; характеристику від 14.03.2024р.; копію митної декларації країни відправлення від 11.03.2024р. №24PL301010E0320084.

Крім того, на вимогу митного органу декларант додатково долучив на підтвердження заявлених даних наступні документи: висновок авто-товарознавчого дослідження №49/24, згідно якого кінцева вартість автомобіля складає 11200 євро. Проте, в декларації заявлено митну вартість на рівні 10535,36 євро; платіжну інструкцію №722 від 15.03.2024р. щодо оплати транспортних послуг з призначенням За транспортні послуги по рах. №124 від 14.03.2024р. по договору №04/01/18 від 04.01.2018р.. Однак, до митного оформлення не надано письмову заявку Замовника, як обов`язковий документ, який передбачений зазначеним у платіжці договором; лист Biuro Rachunkowe Renoma б/н від 15.03.2024р., яким засвідчено залишкову вартість транспортного засобу у відправника DS TRANS POLSKA SP.Z O.O., що не підтверджує фактично понесені витрати покупцем товару.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що договором купівлі-продажу №2/02/2024 від 19.02.2024р. та рахунком-фактурою (інвойсом) від 19.02.2024р. №FV 119/2024 чітко визначено ціну товару у сумі 10500,00 грн. В той же час, платіжна інструкція в іноземній валюті №82 від 20.02.2024р. підтверджує оплату на суму 19000,00 євро, де призначенням даного платежу визначено передоплату за контрактами №3/02/2024 від 19.02.2024р., №2/02/2024 від 19.02.2024р. З урахуванням сум, вказаних у наведених контрактах №3/02/2024 від 19.02.2024р., №2/02/2024 від 19.02.2024р., загальна сума оплати становила 19000,00 євро, де 10500,00 євро вартість сідельного тягача, 8500,00 євро вартість напівпричепа вантажного.

Митний орган не надав належної оцінки поданим під час митного оформлення документам, що підтверджують ціну товару, покликаючись на те, що згідно рахунка-фактури від 19.02.2024р. № FV 119/2024 вартість товару становить 10500 євро (що зазначено в рахунку курсу 45584,70 польських злотих), а в копії митної декларації країни відправлення від 11.03.2024р. №24PL301010E0320084 - 45451 польських злотих.

Стосовно вказаних доводів апелянта, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказані обставини обумовлені курсовою різницею, а саме курсом валют в країнах Євросоюзу та зазначенням внаслідок цього вартості товару в митній декларації країни відправлення, а не заниженням декларантом ціни товару згідно з документами, виданими продавцем.

Також колегія суддів зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Різниця статистичної вартості товару в експортній декларації обумовлена застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу.

При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів. Тому, розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою не може бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Стосовно покликань суб`єкта владних повноважень щодо транспортних витрат, які включені до митної вартості, колегія суддів зазначає таке.

На підтвердження понесених витрат на транспортування декларантом надано, зокрема, рахунок на оплату №124 від 14.03.2024р., яким визначено вартість транспортування сідельного тягача в сумі 1500,00 грн. до митного кордону України (з м. Хелм до митного переходу Краківець-Корчова). Вказана вартість транспортних витрат включена до митної вартості, яка зазначена в МД №24UA205140017876U0 від 14.03.2023р.

В оскаржуваному рішенні митний зазначає, що в договорі транспортного перевезення та експедирування вантажів №04/01/18 від 04.01.2018р. зазначено, що Виконавець здійснює перевезення на підставі письмових заявок Замовника, проте до митного оформлення вказаний документ як підтвердження понесених транспортних витрат не надано.

Відсутність під час митного оформлення письмової заявки Замовника на здійснення перевезення, за наявності рахунку на оплату №124 від 14.03.2024р., не позбавляло митний орган перевірити вартість транспортних витрат до митного кордону України, які включені до митної вартості. Письмова заявка Замовника лише визначає предмет та маршрут перевезення, однак не визначає ціну такого перевезення, яку формує перевізник. Саме у рахунку на оплату №124 від 14.03.2024р. перевізник визначив вартість перевезення, в тому вимога надати під час розмитнення письмової заявки Замовника є безпідставною, оскільки не впливає на складові митної вартості.

Крім того, додатково на вимогу митного органу позивач подав платіжну інструкцію №722 від 15.03.2023р. щодо оплати транспортних послуг.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що додатково поданий ТзОВ «Укрмедікал» на вимогу митного органу висновок авто-товарознавчого дослідження №49/24 від 14.03.2024р., згідно якого кінцева вартість автомобіля складає 11200 євро, не визначає договірну вартість, а лише розрахована експертом на підставі цінової інформації про такий товар з інтернет-джерел.

Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Будь яких посередницьких та комісійних договорів із третіми особами ТОВ УКРМЕДІАЛ ні з ким не укладало, щодо придбання вказаного товару, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не оплачувалось. Як зазначено у вищенаведеній калькуляції, витрати на страхування за рахунок позивача не здійснювались, тому такі документи безпідставно вимагались у декларанта.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що безпідставними є вимоги митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки апелянт не вказав, яким чином такі висновки нададуть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

Таким чином, відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Витребувавши виписку з бухгалтерської документації, митний орган не зазначив, які саме відомості вона має підтвердити, у зв`язку із якими недоліками у документах вимагаються та яким чином може усунути виниклі сумніви. Слід зауважити, що запитувані документи за своєю суттю не мають жодного стосунку до вищезгаданих сумнівів митного органу у правильності визначення декларантом митної вартості товару. Тобто, вимога про надання виписки з бухгалтерської документації є необґрунтованою.

Колегія суддів також звертає увагу апелянта і на той факт, що як у спірному рішенні, так і апеляційній скарзі митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA205150/2024/004228 від 13.03.2024р.), на основі якої здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі №815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оспорюваних рішень митний орган використав виключно інформацію з бази даних митного органу. Тобто, відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п. 2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.

Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 140/4354/24- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді О. І. Довга Р. Б. Хобор