Рішення

від 30.08.2024 по справі 910/2601/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2024Справа № 910/2601/24

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/2601/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Трейд» (45603, Волинська обл., Луцький р-н, с. Струмівка, вул. Рівненська, буд. 180)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоруська Цементна Компанія-Україна» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, оф. 1)

про стягнення 600 075, 63 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блок Трейд» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоруська Цементна Компанія-Україна» про стягнення 600 075, 63 грн за Договором купівлі-продажу №10 від 05.04.2021 та Додатковою угодою №б/н від 30.03.2022, з яких: 476 512, 00 грн - попередня оплата, 26 078, 04 грн - 3% річних, 97 485, 59 грн - інфляційні витрати. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

08.03.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи 910/2601/24 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову)

05.04.2021 між ТОВ «Білоруська Цементна Компанія-Україна» (продавець, відповідач) та ТОВ «Блок Трейд» (покупець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу №10 (надалі- Договір) за умовами п.1.1. кого продавець зобов`язується постачати, а покупець прийняти та оплатити будівельну продукцію, іменовану надалі «Товар».

У відповідності до пункту 6.1. Договору - оплата партії Товару запланованого до постачання, здійснюється за рахунок покупця в порядку 100% передплати, із зазначенням в платіжному дорученні покупцем дати і номера цього Договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем.

Згідно пункту 6.4 Договору - на письмову вимогу покупця, продавець має право здійснити повернення грошових коштів, сплачених покупцем за непоставлений Товар протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги.

Згідно пункту 10.6 Договору - договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 04.04.2022, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов Договору, позивач здійснив попередню оплату в розмірі 2 536 920 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Проте, позивач стверджує, що відповідач здійснив поставку товару лише на суму 1 522 152, 00 грн, про що надає відповідні видаткові накладні.

30.03.2022 сторони підписали Додаткову угоду до Договору №10 від 05.04.2021, в пунктах 1,2 якої погодили, що станом на 30.03.2022 по Договору №10 від 05.04.2021 рахується переплата (попередня оплата), здійснена покупцем в розмірі 1 014 768, 00 грн (1 пункт). Продавець зобов`язується повернути покупцю суму переплати (попередньої оплати) зазначену в пункті 1 цієї Додаткової угоди протягом 30 днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди (пункт 2).

30.03.2022 між сторонами був укладений Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань згідно п. 2.1. та 2.2. якого відповідач (первісний кредитор) передав позивачу (новому кредитору) своє право вимоги за Договором №34 від 25.01.2022 до боржника - ТОВ «Торговельно-виробничий комплекс», а позивач набуває право вимоги та сплачує відповідачу за відступлення права вимоги 338 256, 00 грн.

24.05.2022 між сторонами був укладений Договір № 2 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань згідно п. 2.1. та 2.2. якого відповідач (первісний кредитор) передає позивачу (новому кредитору) своє право вимоги за Договором №30 від 09.11.2021 до боржника - ФОП Іващенко Л. І., а позивач набуває право вимоги та сплачує відповідачу за відступлення права вимоги 200 000, 00 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 600 075, 63 грн, а саме по неповернутій попередній оплаті у розмірі 476 512, 00 грн (1 014 768, 00 грн-338 256, 00 грн-200 000, 00 грн), 97 485, 59 грн - інфляційних витрат та 26 078, 04 грн - 3 % річних.

2. Предмет позову.

Предметом позову в даній справі є вимога позивача про стягнення попередньої оплати у розмірі 476 512, 00 грн, 3 % річних у розмірі 26 078, 04 грн за період з 02.05.2022 до 26.02.2024 та інфляційних витрат у розмірі 97 485, 59 грн за період з 02.05.2022 до 26.02.2024.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) позивач здійснив попередню оплату за товар на загальну суму 2 536 920 грн, відповідно до умов Договору купівлі-продажу №10 від 05.04.2021.

(2) відповідач поставив товар на загальну суму 1 522 152, 00 грн, частину товару у розмірі 1 014 768 грн відповідачем не було поставлено.

(3) між позивачем та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань від 30.03.2022 та договір №2 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань від 24.05.2022, відповідно до яких ТОВ «Білоруська Цементна Компанія-Україна» було відступлено права вимоги на користь ТОВ «Блок Трейд» на суму 338 256, 00 грн та 200 000, 00 грн відповідно, які були зараховані в якості зменшення суми виниклої заборгованості відповідача по Договору №10 від 05.04.2021. Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість по неповернутій попередній оплаті на загальну суму 476 512, 00 грн.

(4) відповідно до додаткової угоди від 30.03.2022 до Договору №10 від 05.04.2021 відповідач зобов`язувався повернути суму попередньої оплати протягом 30 календарних днів з моменту підписання додаткової угоди.

(5) відповідач, на момент подання позовної заяви, попередню оплату за Договором №10 від 05.04.2021 не повернув, тому позивач просить суд стягнути з відповідача на рахунок позивача не повернуту суму попередньої оплати у розмірі 476 512, 00 грн, 3 % річних у розмірі 26 078, 04 грн за період з 02.05.2022 до 26.02.2024 та інфляційних витрат у розмірі 97 485, 59 грн за період з 02.05.2022 до 26.02.2024.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.03.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних особі-підприємців та громадських формувань, а саме: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, оф. 1 (оскільки, згідно відповіді №588700 про наявність зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС від 07.03.2024, у відповідача відсутній електронний кабінет).

При цьому, в ухвалі від 08.03.2024 суд на виконання приписів. 6 ст. 42 ГПК України повідомляв відповідача про визначений статтею 6 ГПК України обов`язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення, ухвалу суду від 08.03.2024 відповідач отримав через представника за довіреністю - 15.03.2024.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, а останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином. Втім, відзиву або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю або відсутністю підстав для повернення відповідачем суми попередньої оплати за непоставлений товар. З огляду на предмет та підстави позову, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи був порушений відповідачем обов`язок поставити позивачу товар за Договором №10 від 05.04.2021, а відтак з якого моменту відповідача виник обов`язок з повернення суми попередньої оплати?

- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо стягнення суми основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджено матеріалами справи, 05.04.2021 сторони уклали Договір поставки №10 за умовами якого відповідач (продавець) зобов`язався поставити, а позивач (покупець) прийняти та оплатити будівельну продукцію, іменовану надалі товар.

Пунктом 6.1 Договору №10 від 05.04.2021 сторонами погоджено, що оплата за партії товару, запланованого до постачання, здійснюється за рахунок покупця в порядку 100% передплати з зазначенням в платіжному дорученні покупцем дати і номера цього Договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив попередню оплату товару на загальну вартість 2 536 920, 00 грн, а саме:

- 845 640, 00 грн за платіжним дорученням № 5901 від 25.01.2022

- 1 014 768, 00 грн за платіжним дорученням № 5921 від 26.01.2022

- 676 512, 00 грн за платіжним дорученням № 5934 від 27.01.2022

В свою чергу відповідач, поставив товар на загальну суму 1 522 152, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №88 від 12.02.2022 на суму 169 128 грн

- №89 від 12.02.2022 на суму 169 128 грн

- №96 від 14.02.2022 на суму 169 128 грн

- №97 від 14.02.2022 на суму 169 128 грн

- №98 від 14.02.2022 на суму 169 128 грн

- №99 від 14.02.2022 на суму 169 128 грн

- №107 від 23.02.2022 на суму 169 128 грн

- №115 від 24.02.2022 на суму 169 128 грн

- №116 від 24.02.2022 на суму 169 128 грн

У п. 1 Додаткової угоди від 30.03.2022 до Договору №10 від 05.04.2021 сторони погодили, що станом на 30.03.2022 рахується переплата (попередня оплата), здійснена покупцем в розмірі 1 014 768, 00 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди від 30.03.2022 до Договору №10 від 05.04.2021 сторони погодили, що продавець зобов`язується повернути покупцю суму переплати (попередньої оплати) зазначену в пункті 1 цієї Додаткової угоди протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписанні цієї Додаткової угоди.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до умов Додаткової угоди від 30.03.2022 до Договору №10 від 05.04.2021 відповідач визнав факт відсутності поставки товару та зобов`язався повернути позивачеві суму попередньої оплати у розмірі 1 014 768, 00 грн у строк до 29.04.2022.

Матеріалами справи також підтверджено, що 30.03.2022 сторони уклали Договір про відступлення права грошових зобов`язань, а також 24.05.2022 сторони уклали Договір №2 про відступлення права грошових зобов`язань, згідно яких відповідач відступив позивачеві право вимоги за Договором №34 від 25.01.2022 до боржника - ТОВ «Торговельно-виробничий комплекс» на суму 338 256, 00 грн та за Договором №30 від 09.11.2021 до боржника - ФОП Іващенко Л. І., на користь позивача на суму 200 000, 00 грн.

Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (частина 1 статті 601 Цивільного кодексу України).

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (частина 2 статті 601 Цивільного кодексу України).

При здійсненні обрахунку розміру неповернутої попередньої оплати за Договором №10 від 05.04.2021, позивач фактично здійснив одностороннє зарахування зустрічних однорідних вимог та вирахував із суми неповернутої попередньої оплати вартість відступлених грошових вимог.

Отже, сума неповернутої відповідачем попередньої оплати становить 476 512, 00 грн та матеріали справи не містять доказів повернення вказаної суми відповідачем.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем щодо повернення суми попередньої оплати за Договором №10 від 05.04.2021 складає 476 512, 00 грн, а тому вимога позивача щодо стягнення суми основного боргу (попередньої оплати) підлягає задоволенню.

(2) Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

За неналежне виконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 26 078, 04 грн та інфляційних втрат у розмірі 97 485, 59 грн за період прострочення з 02.05.2022 по 26.02.2024.

За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Суд за допомогою ІПС «Ліга:Закон» перевіривши проведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат за визначений позивачем період з 02.05.2022 по 26.02.2024, дійшов до висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 26 078, 04 грн та в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 97 485, 59 грн.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач в позовній заяві зазначив, що ним понесені судові витрати, які складається з судового збору - 9 001, 14 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 грн (20 000, 00 грн та 10% (40 000, 00 грн гонорар успіху) від суми заборгованості, по якій досягнуто практичного ефекту).

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що позивачем в якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 20 000, 00 грн долучено до матеріалів справи копії: Договору про надання правової допомоги № Д23/02/24-1 від 23.02.2024; Акт приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2024 згідно Договору про надання правничої допомоги № Д23/02/24-1 від 23.02.2024; Рахунок-фактура № 28/02/24-1 від 28.02.2024; платіжна інструкція № 11309 від 28.02.2024.

Згідно з частинами 2- 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Однак, суд констатує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Крім того, в постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зроблено висновок, що разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, суд констатує, що позовні вимоги були заявлені у розмірі 600 075, 63 грн, тобто в даному випадку сам розмір витрат є релевантним до ціни позову. Разом з тим, суд константує, що дана справа є стандартною, не складною та щодо якої є стала та численна судова практика, а отже адвокату не потрібно витрачати значної кількості часу для виконання відповідних робіт з аналізу діючого законодавства з питань стягнення попередньої оплати та вивчення судової практики Верховного Суду.

Позивач надав суду Акт приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2024, в якому надав наступні послуги:

- надання правових консультацій та роз`яснень з питань стягнення попередньої оплати з відповідача. Витрачений час - 0,5 год. Вартість робіт - 1 000, 00 грн;

- складання розрахунку заборгованості з відповідача. Витрачений час - 1,5 год. Вартість робіт - 2 000, 00 грн;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідач. Витрачений час - 6,5 год. Вартість робіт - 17 000, 00 грн.

Суд, з огляду на наданні адвокатом послуги, вважає справедливим з огляду на шаблонність даної справи, незначний об`єм матеріалів справи (кількість сторінок позовної заяви на правове обґрунтування заявлених вимог та виклад обставин), середній розмір оплати праці на ринку юридичних послуг, витрачений адвокатом час (6.5 годин на написання позовної заяви, яка містить 2,5 сторінки правового обґрунтування заявлених вимог та викладу обставин справи), а також складання розрахунку заборгованості, який адвокат не повинен розраховувати окремо від складання позовної заяви, адже такі розрахунки входять до складу позовної заяви, стягнути з відповідача на користь відповідача його витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, що на переконання суду відповідає критеріям співмірності, а саме складності справи.

Щодо «гонорару успіху» у розмірі 40 000, 00 грн, то слід зазначити наступне.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72) [пункти 5.34, 5.40, 5.41, 5.42, 5.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18].

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Вказаного висновку продовжує дотримуватись Верховний Суд у складі Касаційного господарського сулу, зокрема в постанові від 14.02.2022 у справі № 903/326/21.

Суд враховує зазначену судову практику у вирішення питання щодо стягнення "гонорару успіху".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 40 000, 00 грн, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату (зокрема, справа не є складною, а результат вирішення справи щодо стягнення заборгованості, обсяг яких не оспорюється відповідачем є передбачуваним, а отже не може йтися про варіативність результату вирішення спору, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер), тому у цій частині витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Трейд» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоруська Цементна Компанія-Україна» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, оф. 1; ідентифікаційний код: 43920640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Трейд» (45603, Волинська обл., Луцький р-н, с. Струмівка, вул. Рівненська, буд. 180; ідентифікаційний код: 34827056) 476 512 (чотириста сімдесят шість тисяч п`ятсот дванадцять) грн 00 коп. - основного боргу (попередньої оплати), 97 485 (дев`яносто сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн 59 коп. - інфляційних втрат, 26 078 (двадцять шість тисяч сімдесят вісім) грн 04 коп. - 3 % річних, а також 9 001 (дев`ять тисяч одну) грн 14 коп. - судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн та 40 000, 00 (гонорар успіху) - покласти на позивача.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких