Ухвала

від 29.08.2024 по справі 285/1485/16-к

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/1485/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/790/24

Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд

в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в приміщенні апеляційного суду в м. Житомирі матеріали контрольного провадження № 285/1485/16-к за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07.08.2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 жовтня 2024 року включно,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання з 21 години до 06 години. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи. Посилається на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недоведеність прокурором їх існування. Зазначає, що інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку. Стверджує, що суд навіть не запитав у обвинуваченого чи вручалась йому пам`ятка про його права та обов`язки.

Ухвалою Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 07.08.2024року задоволеноклопотання прокурората продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05.10.2024 включно.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що в провадженні суду перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України та інших. Строк тримання під вартою обвинуваченого за попередньою ухвалою суду закінчується, проте судовий розгляд триває та ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, що свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працює, неодружений, постійного джерела доходів не має.

Прокурор, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду. Від прокурора надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду без його участі. Захисник ОСОБА_5 в телефоному режимі просив проводити апеляційний розгляду у його відсутності та у відсутності його підзахисного, повідомив що надійшле на адресу суду клопотання коли з`явиться технічна можливість. Від обвинуваченого ОСОБА_6 клопотання про участь в апеляційному розгляді не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим проводити апеляційний розгляд без участі сторін кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК Україниза наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2ст.331 КПК Українивирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема, у ст.199 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції повністю дотримано вимоги ст.ст.176-178, 196, 199, 331 КПК України.

Так, з контрольного судового провадження №285/1485/16-к вбачається, що в провадженні Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.185 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 06.02.2023 року до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався.

В судовому засіданні 07 серпня 2024 року прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки такий строк спливає, а ризики передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.

Відповідно до ст.177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст.178 КПК Українипри вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК Українивіднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, а тому під тяжкістю можливого покарання останній може переховуватися від суду у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Ризик можливого незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження обґрунтований тим, що всі учасники кримінального провадження судом ще не допитані на стадії судового розгляду, тому є достатні підстави вважати, що ризик впливу на них існує.

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення обгрунтований тим, що ОСОБА_6 не одружений, не працює та постійного джерела доходів не має.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про реальність існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою на даній стадії процесу.

Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою до обвинуваченого та наявність зазначених ризиків, а саме: можливість переховування останнього від суду, незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не надано доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, які суд також не обґрунтував у своєму рішенні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в клопотанні прокурора наведено обґрунтування вказаних ризиків та неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Доводи апелянта про те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби зможе повною мірою забезпечити його належну процесуальну поведінку обвинуваченого, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки захисником в апеляційній скарзі не наведено переконливих аргументів, які б свідчили про наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку останнього своїх зобов`язань в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_6 на захист, оскільки не запитав у обвинуваченого чи вручалась йому пам`ятка про його права та обов`язки, апеляційний суд вважає безпідставними враховуючи, що дане кримінальне провадження перебуває на розгляді в Новоград-Волинському міськрайонному суді Житомирської області з лютого 2023 року і клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого розглядалося під час чергового судового засідання, а тому суд не повинен кожного судового засідання вручати обвинуваченому пам`ятку про його права та обов`язки. Крім того, як вбачається з журналу судового засідання, розгляд клопотання прокурора було проведено за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 , що свідчить про дотримання права обвинуваченого на захист.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на продовження дії альтернативного виду запобіжного заходу застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06.02.2023 року у вигляді застави.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07.08.2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 жовтня 2024 року включно без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :