Ухвала

від 02.09.2024 по справі 192/2302/24

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/2302/24

Провадження № 1-кс/192/293/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2024 року слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області скаргу начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» ОСОБА_2 на постанову від 28 червня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024041570000384, відомості про що внесені до ЄРДР 22 червня 2024 року за ст. 391 КК України,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_3 ,

представника скаржника - ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

Начальник Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на постанову від 28 червня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024041570000384, відомості про що внесені до ЄРДР 22 червня 2024 року за т. 391 КК України.

На обґрунтування скарги зазначив, що постанова слідчого прийнята передчасно та не відповідає вимогам кримінального матеріального та процесуального права. Зазначає, що у постанові не обґрунтована підстава для закриття провадження, а тому просив скасувати постанову про закриття кримінального провадження.

Представник Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримав та пояснив, що слідчий у вступній частині постанови вказав невірну дату та кваліфікацію «ч. 1 ст. 263 КК України», в той час як відомості до ЄРДР внесені 22 червня 2024 року за ст. 391 КК України. Також вважає, що слідчий невірно тлумачить диспозицію ст. 391 КК України, зазначаючи про відсутність систематичності непокори засудженим протягом року.

У судове засідання слідчий та прокурор не з`явилися. Причини неявки суду не повідомили. Матеріали кримінального провадження слідчому судді не надали.

Вирішуючи питання про розгляд скарги за відсутності слідчого та прокурора, слідчий суддя посилається на наступне.

Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Тому слідчий суддя, з`ясувавши думку представника скаржника, постановив проводити розгляд скарги без участі слідчого та прокурора, оскільки їх явка не є обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 303 КПК України під час досудового провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження, при цьому згідно ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, а якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 283 КПК України однією із форм закінчення досудового розслідування є закриття кримінального провадження.

Згідно п. 2 ч. 1, ч. 6 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, а копія постанови дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.

У судовому засіданні встановлено, що постановою від 28 червня 2024 року кримінальне провадження будо закрите слідчим СВ ВП № 9 ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України у зв`язку з тим, що на думку слідчого не встановлено систематичність (не менше як три рази протягом року) непокори засудженого ОСОБА_6 .

Слідчий суддя зазначає, що диспозиція статті 391 КК України передбачає кримінальну відповідальність за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання.

Диспозиція ст. 391 КК України не передбачає необхідності вчинення такої непокори систематично, тобто не менше трьох разів протягом року, про що вказує слідчий в оскаржуваній постанові, оскільки злісна непокора є самостійним складом кримінального правопорушення.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому згідно ст. 9 цього Кодексу, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне одстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема і обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження.

У відповідності до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

При цьому, положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на дізнавача, слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження від 28 червня 2024 року прийнята передчасно у зв`язку з невірним розумінням слідчим складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про дотримання строку на оскарження постанови, встановленого ст. 304 КПК України, слідчий суддя зазначає, що оскільки до скарги додані докази про отримання скаржником постанови лише 16 серпня 2024 року, тому слідчий суддя вважає, що строк на подання скарги не пропущений.

Також слідчий суддя звертає увагу слідчого ОСОБА_5 на необхідність уважного ставлення до складання процесуальних документів та на необхідність недопущення помилок в частині зазначення вірної правової кваліфікації та дати внесення відомостей до ЄРДР, оскільки оскаржувана постанова у вступній частині містить відомості про кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 04 січня 2024 року за ч. 1 ст. 263 КК України. Разом з тим слідчий ОСОБА_5 закриває зовсім інше кримінальне провадження, а саме - відомості про яке внесені до ЄРДР 22 червня 2024 року за ст. 391 КК України.

Вирішуючи питання про повернення матеріалів кримінального провадження до СВ ВП № 9 слідчий суддя зазначає, що такі повноваженні під час розгляду скарги не передбачені ст. 307 КПК України. Тому в цій частині скарга не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 303-307, 318-380 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» ОСОБА_2 на постанову від 28 червня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024041570000384, відомості про що внесені до ЄРДР 22 червня 2024 року за ст. 391 КК України - задовольнити частково.

Постанову слідчого слідчого відділення відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 28 червня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024041570000384, відомості про що внесені до ЄРДР 22 червня 2024 року за ст. 391 КК України, скасувати.

Відмовити у задоволенні скарги в частині повернення матеріалів кримінального провадження до ВП № 9 для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1