Ухвала

від 29.08.2024 по справі 372/2188/13-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2188/13-ц

Провадження № 4-с-23/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рабчуна Р.О.,

за участю секретаря судових засідань Редьки Н.Н.,

представника скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Обухівського районного суду Київської області скаргу ОСОБА_2 , заінтересована особа: Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ АВТО» на бездіяльність державного виконавця,

в с т а н о в и в:

20 серпня 2024 року ОСОБА_2 , звернувся до Обухівського районного суду Київської області із вищезазначеною скаргою, просить суд: визнати неправомірною бездіяльність Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 у виконавчого провадженні № 44162119; зняти арешт та заборону відчуження з усього нерухомого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 , накладений постановою від 24.07.2014 року в межах виконавчого провадження № 44162119 з примусового виконання виконавчого листа № 372/2188/13-ц виданого 23.06.2014 року Обухівським районним судом Київської області.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що Обухівським відділом Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) 24.07.2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 372/2188/13 виданого 23.06.2014 року виданого Обухівським районним судом Київської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» боргу у розмірі 25247 грн. 98 коп. (виконавче провадження № 44162119). У даному виконавчому провадженні 24.07.2014 року було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження за якою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна. 27.11.2014 року у цьому ж виконавчому провадження державним виконавцем на підставі п2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме повернуто виконавчий лист № 372/2188/13, виданий 23.06.2014 року Обухівським районним судом Київської області. На даний час виконавче провадження має статус «завершений». Окрім цього, скаржник зазначає, що строк для повторного пред`явлення виконавчого листа № 372/2188/13 рахується від дати повернення виконавчого листа, а саме з 27.11.2014 року, тоді як строк для повторного пред`явлення до виконання, згідно ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» є трирічний термін, тобто до 27.11.2017 року. ОСОБА_2 у серпні 2024 року звернувся до Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна. Як вбачається з листа вих.№ 71567 від 16.08.2024 року Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ), 27.11.2014 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Закінчення виконавчого провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту з майна боржника. Згідно реєстру інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, все нерухоме майно перебуває під арештом та під забороною на її відчуження, яке було накладено у виконавчому провадженні № 44162119, незважаючи на те, що вказане виконавче провадження було припинено, а виконавчий документ не було пред`явлено до виконання у встановлені законом строки. Дане виконавче провадження є завершеним, повторно виконавчий документ не було пред`явлено до виконання у встановлений строк, а будь-які інші виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 відсутні. Даний факт також підтверджується відсутністю виконавчих проваджень за даними автоматизованої системи виконавчих проваджень та відсутністю відомостей у Єдиному реєстрі боржників. У зв`язку із пропуском терміну, стягувач втратив можливість повторно пред`явити виконавчий лист до виконання. Окрім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та про що у реєстрі 12.07.2021 року зроблений відповідний запис № 1000701170134000869, 19.04.2021 року рішення суду у справі № 910/9445/16 припинено юридичну особу ПАТ «УСК Гарант Авто» у зв`язку із визнання її банкротом. Стягувача Пат «УСК Гарант Авто» ліквідовано та юридичну особу припинено.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 , скаргу просив задовольнити у частині зняття арешту та заборони відчуження з усього нерухомого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 , накладений постановою від 24.07.2014 року в межах виконавчого провадження № 44162119 з примусового виконання виконавчого листа № 372/2188/13-ц виданого 23.06.2014 року Обухівським районним судом Київської області. Щодо іншої вимоги про визнання неправомірною бездіяльність Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 у виконавчого провадженні № 44162119 представник скаржника не наполягав.

Представник Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги заяв, клопотань суду не подав.

Відповідно ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26.09.2013 по цивільній справі № 372/2188/13-ц (провадження № 2-965/13) позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «УСК «Гарант Авто» суму збитків в порядку регресу у розмірі 24 998 грн. 00 коп. Стягнуто ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «УСК «Гарант Авто» судовий збір у розмірі 249 грн. 98 коп.

На виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 26.09.2013 до Обухівського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області було подано на примусове виконання виконавчий лист № 372/2188/13-ц від 23.06.2014. Відкрито виконавче провадження № 44162119 з накладенням арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.07.2014.

Постановою державного виконавця від 27.11.2014 року повернуто виконавчий документ, керуючись пунктом другим частиною першою статті 47ЗУ «Провиконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV).

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень за параметрами пошуку за прізвищем, ім`ям та по батькові боржника відомості про виконавче провадження (ВП № 44162119) стан завершено.

На звернення скаржника до Обухівського районногосуду Київськоїобласті щодо скасування арешту майна по ВП № 44162119 ОСОБА_2 отримав відповідь № 71567 від 16.08.2024, що скасувати арешт неможливо, оскільки у державного виконавця відсутні законні підстави для зняття арешту з майна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №391443234 від 19.08.2024 року, яка сформована за критерієм пошуку «за ідентифікаційним кодом фізичної особи ОСОБА_2 - НОМЕР_1 », наявні обтяження всього нерухомого майна.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свобод.

До спірних правовідносин суд застосовує Закон України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року N 606-XIV , який був чинний на момент виникнення таких правовідносин.

Відповідно до частин 1-3 статті 57Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 1 статті 30Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Зі змісту наведеного вбачається дійсна мета застосування процедури арешту майна боржника для забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

Суд враховує, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, відсутності боргу або вимог перед особою, яка придбала право вимоги за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід, не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме - справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо реалізації нею права власності.

Крім того, наявність протягом тривалого часу (10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, встановленої судом неможливості поновлення виконавчого провадження в зв`язку з непоновленням пропущеного стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання - є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін. Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що порушене право скаржника підлягає захисту шляхом скасування арешту нерухомого майна, що накладений постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 44162119.

Викладені мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Керуючись ст. 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_2 , заінтересована особа: Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ АВТО» на бездіяльність державного виконавця задовольнити частково.

Зняти арешт та заборону відчуження з усього нерухомого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 , накладений постановою від 24.07.2014 року в межах виконавчого провадження № 44162119 з примусового виконання виконавчого листа № 372/2188/13-ц виданого 23.06.2014 року Обухівським районним судом Київської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 02 вересня 2024 року.

Суддя Р.О. Рабчун