Рішення

від 27.08.2024 по справі 755/7133/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/7133/24

Провадження № 2/761/7467/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участі секретаря Каніковського Б.А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява від представника позивача - адвоката Сікача О.М. згідно якої позивач ОСОБА_2 просить суд встановити факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 ) із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю з 18.03.2011 року і до часу відкриття спадщини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що проживала з ОСОБА_3 , у фактичних шлюбних відносинах як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина і позивач, як єдиний спадкоємець спадщину прийняла шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено, оскільки вона не надала підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України), що суперечить нормам Глави 10 Розділу 4 п. 4.4. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. З урахуванням наведеного позивач просить встановити юридичний факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю з 18.03.2011 року і до часу відкриття спадщини, тобто більше п`яти років.

У квітні 2024р. до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою суду від 25.04.2024 року вищевказана цивільна справа за підсудністю направлена до Шевченківського районного суду м. Києва.

22 травня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою від 23.05.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.06.2024 року витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гавриленка А.М. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 14/2023 відкриту після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

08.07.2024 року надійшла копія спадкової справи № 14/2023.

Ухвалою суду від 23.07.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку за місцем своєї реєстрації, в судове засідання не з`явився, поважності причин неявки суду не повідомив, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , пояснила, що позивачка ОСОБА_2 є її рідною матір`ю, а померлий є її вітчимом. З 2011 року після розірвання шлюбу, батьки продовжували проживати однією сім`єю, а саме вели спільне господарство піклувались один про одного та вели спільний бюджет.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідка, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 293, 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що з 22.03.2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 22.03.2005 року, актовий запис № 413.

17.03.2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, про що Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено актовий запис № 138 (підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00041274026 від 06.09.2023 року).

Як стверджує позивач, офіційно шлюб хоч і було припинено зі спадкодавцем, але фактично вони продовжили проживати однією сім`єю як чоловік та жінка.

Причиною офіційного розірвання шлюбу було в потребі оформлення субсидій на сплату комунальних послуг. Спадкодавець являвся власником квартири в якій був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , а позивач власником квартири в якій зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , і оскільки вони перебували в шлюбі то і розрахунок субсидії здійснювався з врахуванням доходів другого із подружжя.

Як під час перебування у офіційному шлюбі, так і після його розірвання, фактично заявник і спадкодавець (до дня його смерті) проживали в квартирі позивача за адресою АДРЕСА_1 , але були зареєстровані кожний в свої квартирі.

Після розірвання шлюбу між позивачем і спадкодавцем 17.03.2011 року вони продовжили вести спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, здійснювали спільні витрати.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 06.01.2023 року виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З метою оформлення спадкового майна після спадкодавця, позивач у строк визначений законодавство звернулась із заявою про прийняття спадщини, в зв`язку з чим 27.04.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриленко А.М. було заведено спадкову справу № 14/2023.

Спадкове майно складається з однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 .

27.07.2023 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, як особа яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

27.07.2023 року за № 87/02-31 приватний нотаріус КМНО Гавриленко А.М. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ОСОБА_2 не надала підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 УК України), що суперечить нормам Глави 10 Розділу 4 п. 4.4. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Тому на сьогоднішній день, видати свідоцтво про право на спадщину є неможливим.

Слід зазначити, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Судом досліджено копію спадкової справи №14/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 та встановлено, що за життя спадкодавець заповіту не складав, спадщину за законом прийняла позивач ОСОБА_2 , в спадковій справі наявна відповідна заява. Інших спадкоємців у ОСОБА_3 немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто, основною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Ч. 1, 2 ст. 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз`яснено наступне, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №695/1732/16-ц (провадження №61-38901св18) вказав, що обов`язковою умовою для визначення чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Згідно з вимогами ч.1 та ч.3 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положення ч.1 та ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи покази свідка, суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості, оскільки свідок не заінтересований в справі і підстав для обмови заявниці в неї немає, її покази не суперечать іншим матеріалам справи.

Крім того, представником позивача надано письмові докази, які підтверджується факт спільного ведення господарства між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , а саме: видаткова накладна № 5191561 від 10.06.2020 року на пральну машину, видаткова накладна № 5214378 від 04.08.2020 на холодильник. Крім того, Позивач здійснювала поховання спадкодавця та несла всі витрати, що підтверджується: договором про надання ритуальних послуг від 06.01.2023 року стосовно померлого ОСОБА_3 , замовником в якому є ОСОБА_2 ; довідка на одержання праху № 9.195711К; квитанція оплати послуг КП «Київський крематорій» від 08.01.2023 на суму 3714,26 грн.; квитанція оплата послуг поховання від 09.01.2023 на суму 9950,00 грн.

Також обставину спільного проживання позивача та спадкодавця підтверджується нотаріально засвідченою заявою від 22.08.2023 року мешканців будинку АДРЕСА_3 від ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (квартира № 6 ) та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 (квартира № 16 ) які заявляють про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали як подружжя з 2003 року за адресою АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_3 04.01.2023 року, вели спільне господарство та піклувались один про одного.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України Необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини може сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, підтвердження факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини заявниці необхідне для оформлення спадкових прав.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм процесуального права, надані позивачем докази на підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 у контексті положень статей 77-80 ЦПК України є належними, допустимими, достовірними та достатніми, а тому суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81-83, 229, 235, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Київської міської ради про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 ) із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю з 18.03.2011 року і до часу відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

27 серпня 2024 року