Постанова

від 02.09.2024 по справі 916/1086/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1086/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024

у справі №916/1086/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг

до Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Херсонської області

про стягнення 318,03 грн,-

головуючий суддя Малярчук І.А.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі по тексту - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Херсонської області про стягнення заборгованості у загальному розмірі 318,03 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 225,81 грн., пені у розмірі 56,25 грн., трьох відсотків річних у розмірі 7,71 грн. та збитків від інфляції у розмірі 28,26 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 01.11.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Відділом освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Херсонської області був укладений договір про постачання природного газу № 20-1020/21-БО-Т. Так, позивач поставив відповідачу природній газ за договором поставки № 20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021 у період з листопада 2021 року по квітень 2022 року на суму 18305,38грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача. Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконав грошові зобов`язання за договором № 20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021 на суму 225,81 грн, на яку позивачем нараховано пеню у розмірі 56,25 грн, три проценти річних у розмірі 7,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 28,26 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 по справі №916/1086/24 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Херсонської області про стягнення 318,03грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд зазначив, що у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу, місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України. Звідси вбачається, що позивач в період з березня по квітень 2022 року не мав права та можливості фактично здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу за адресою місця реєстрації останнього. Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у справі №916/1086/24 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити в повному обсязі, судові витрати по справі покласти на відповідача.

Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст..ст. 3,13,131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасового окупованій території України» та з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими.

Зокрема, заявник апеляційної інстанції зазначає, що територія Скадовського району визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення ст..ст. 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території з урахуванням частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022 позивач вважає, що положення ст..ст. 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не можуть бути застосовані до правовідносин сторін та, як наслідок, рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1086/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у справі №916/1086/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

21.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали №916/1086/24.

Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем Діброва Г.І. 24.06.2024 по 28.06.2024 та з 01.07.2024 по 26.07.2024 відповідно до наказів голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 №147-в та 149-в перебуває у відпустці.

У зв`язку з вищевикладеним 24.06.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №153 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1086/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/1086/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у справі №916/1086/24; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Відділом освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Херсонської області було укладено договір розподілу природного газу № 20-1020/21-БО-Т.

Відповідно до п. 2.1 договору № 20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021 позивач передав відповідачу в період з листопада 2021 по грудень 2022 замовлений Відповідачем обсяг (об`єм) природного газу, в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об`єму) наведено в п. 2.1 Договору.

Підпунктами 3.5.1. - 3.5.4 договору № 20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021 визначено, що Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем. На підставі даних отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період. Споживач прогягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов?язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку не повернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу.

Пунктом 5.1 договору № 20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021 передбачено, що оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Згідно п.п. 7. 2., 13.1. договору № 20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021 у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов?язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

У матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 1337,57грн, від 31.12.2021 на суму 8465,71грн, від 31.01.2022 на суму 5088,70грн, від 28.02.2024 на суму 1542,83грн, від 31.03.2022 на суму 1673,62грн, від 25.04.2022 на суму 1672,10грн, від 30.04.2022 на суму 198,47грн, які не завірені та не підписані Відділом освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Херсонської області, однак направлені позивачем на електронну адресу відповідача, як то передбачено умовами договору № 20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021.

Відповідачем частково було проведено оплату за спожитий природній газ згідно договору № 20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021, таким чином, згідно інформації про надходження коштів на рахунки ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Херсонської області за період з 01.11.2021 по 31.07.2023 заборгованість відповідача складає 225,81 грн за березень 2022 року.

Несплата відповідачем залишку заборгованості за договором №20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд зазначив, що у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу, місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України. Звідси вбачається, що позивач в період з березня по квітень 2022 року не мав права та можливості фактично здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу за адресою місця реєстрації останнього. Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Колегія суддів у даному випадку погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь- якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відповідно до п. 4 гл. 5 розділу VI Кодексу ГРМ за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними доказами у матеріалах справи, а саме актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2024, від 31.03.2022, від 25.04.2022, від 30.04.2022, розрахунком заборгованості, відповідач здійснив оплату спожитого природнього газу за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року, однак, за позицією позивача відповідач не сплатив за поставлений природній газ на суму 225,81 грн, тому у останнього наявна заборгованість за період з березня 2022 року по квітень 2022 року згідно договору № 20-1020/21-БО-Т від 01.11.2021.

Разом з тим, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у спірний період часу (з березня по квітень 2022 року) місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: Україна, 75600, Херсонська область, Скадовський район, м. Гола Пристань, вул.. 1 травня,буд.38.

За визначенням ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації Російською Федерацією всієї території Скадовського району, Херсонської області, в тому числі м. Гола Пристань з 24.02.2022.

Тобто у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (з березня по квітень), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ч. 11 Закону).

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону колегія суддів зазначає, що його дія розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.

Отже позивач в період з березня по квітень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.

Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, обставини та правовідносини якої є подібними до тих, які розглядаються у даній справі.

З огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, у задоволенні позову про нарахування на цю суму пені, 3% річних та інфляційних втрат також слід відмовити.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у справі №916/1086/24.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024р. у справі №916/1086/24 - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 02.09.2024 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.С. Богацька

Суддя Я.Ф. Савицький