Постанова

від 02.09.2024 по справі 916/5308/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5308/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг

на рішення Господарського суду Одеської області

від 26 лютого 2024 року (повний текст складено 04.03.2024)

у справі № 916/5308/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг

до відповідача: Центру надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області

про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу від 10.11.2021 №20-1092/21-БО-Т в розмірі 94 096,38 грн., з якої 65 084,19 грн. сума основного боргу, 13 983,91 грн. пеня, 2 507,46 грн. 3 % річних, 12 520,82 грн. інфляційні втрати,-

суддя суду першої інстанції: Шаратов Ю.А.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (далі також позивач, ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Центру надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області (далі також відповідач, Центр надання соцпослуг» про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу від 10.11.2021 №20-1092/21-БО-Т в розмірі 94 096,38 грн., з якої: 65 084,19 грн. сума основного боргу, 13 983,91 грн. пеня, 2 507,46 грн. 3 % річних, 12 520,82 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Нафтогаз Трейдинг зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу від 10.11.2021 №20-1092/21-БО-Т в частині повної та своєчасної оплати заборгованості за поставлений газ у період протягом листопада 2021 березня 2022. При цьому позивач посилається на положення ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230-232 Господарського кодексу України, умови спірного Договору постачання природного газу, інформацію банку про надходження коштів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі №916/5308/23 (суддя Шаратов Ю.А.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг задоволено частково. Стягнуто з Центру надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг 65 084,19 грн. суми основного боргу, 1 398,39 грн. пені, 2 507,46 грн. - 3 % річних, 12 520,82 грн. інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору 2 147,20 грн. У задоволенні решти вимог, а саме: стягненні 12 585,52 грн. пені відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений газ, у зв`язку з чим за ним рахується відповідна заборгованість. Водночас судом враховано те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків, внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тому, з огляду на присуджену до стягнення компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3%, беручи до уваги інтереси сторін, співвідношення суми пені із основним боргом, суд першої інстанції за власною ініціативою зменшив розміром пені, заявлений позивачем, до 1 398,39 грн.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі №916/5308/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12 585,52 грн. пені та ухвалити нове рішення, в якому задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг зазначає, що оскаржуване рішення в частині відмови у позові щодо стягнення пені у розмірі 12 585,52 грн. прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України та порушенням норм процесуального права - ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, а також з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, за доводами апелянта, уклавши спірний Договір, сторонами погоджено його умови, зокрема пункт 7.2 Договору щодо розміру штрафних санкцій за порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу.

Апелянт стверджує, що зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Зазначаючи, що розмір пені становить 14.58% від вартості природного газу, позивач наполягає на тому, що заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача, а тому ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг дотримано співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що за положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо останні надмірно великі порівняно із збитками кредитора, але обов`язок доведення обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка допустила правопорушення.

Водночас, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанову Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, скаржник звертає увагу на те, що кредитора не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, є таким, що протирічить вищевикладеній позиції Верховного Суду.

Скаржник вказує, що при вирішенні питання про зменшення розміру пені суд першої інстанції мав об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача.

Більш детально доводи ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» викладені в апеляційній скарзі.

Також, позивач просить покласти судові витрати за розгляд апеляційної скарги на відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі №916/5308/23. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; Центру надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

18.04.2024 від Центру надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Водночас, відповідач у вказаному відзиві просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановите нове рішення по залишення позову без розгляду.

Так, Центр надання соцпослуг зазначає про те, що він не був обізнаний про існування судового провадження у даній справі та, відповідно, був позбавлений можливості участі в господарському процесі в першій інстанції, що грубо порушує право на захист, гарантоване Конституцією України, національним та міжнародним законодавством, оскільки суд першої інстанції не перевірив відповідність позовної заяви статтям 164 та 172 Господарського процесуального кодексу України щодо підтвердження позивачем надіслання відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами, і в подальшому суд сам не використав усі можливості для залучення відповідача до розгляду даної справи. Тому, посилаючись на п. 3 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, відповідач наполягає на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду.

Судова колегія залишає поза увагою вищенаведені вимоги та доводи Центру надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області, викладені останнім у відзиві на апеляційну скаргу, з огляду на таке.

За приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Також, згідно з ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України визначені вимоги для форми та змісту апеляційної скарги.

Так, за вказаною статтею, в апеляційній скарзі апелянтом зазначається, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення; нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції тощо.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія зазначає, що по суті відзив Центру надання соцпослуг і є апеляційною скаргою. Однак, як зазначалось вище, для подання апеляційної скарги встановлюються окремі вимоги щодо її форми, строку на її подання та документів, що надаються разом з апеляційною скаргою.

Разом з цим, згідно зі ст. 265 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Втім, як свідчать наявні матеріали справи, Центр надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області до суду апеляційної інстанції не звертався з окремою апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі №916/5308/23, а також не скористався своїм правом на приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг.

В той же час, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на наведені законодавчі приписи, учасник справи у відзиві на апеляційну скаргу зазначає своє обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а не додаткові вимоги (підстави) для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони викладаються в окремій апеляційній скарзі, з якою як вже було зазначено вище, Центр надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області до Південно-західного апеляційного господарського суду не звертався.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що жодного заперечення стосовно доводів апеляційної скарги Центр надання соцпослуг у своєму відзиві на навів, а тому останній не враховується судовою колегією при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану постійні повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування апеляційної колегії у відпустках, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг, зміст її доводів та вимог зводиться до тверджень про необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення стягуваної суми пені до 1 398,39 грн. З огляду на таке, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

Матеріали справи свідчать про те, що 10.11.2021 між ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Центром надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області (споживач) (ЕІС-код 56ХS0000U40FM00G) було укладено Договір постачання природного газу№20-1092/21-БО-Т (далі - Договір) (а.с. 45-55), відповідно до якого відповідачу протягом листопада 2021 березня 2022 передано природний газ на загальну суму 95 868,82 грн, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу, наявними у матеріалах справи та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо використання природного газу споживачем з ЕІС-кодом 56ХS0000U40FM00G з ресурсу позивача (а.с. 56-76).

Відповідно до п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для власних потреб.

Згідно з п. 5.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем на рахунок позивача у наступні строки: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Положеннями пп. 3.5.4 п. 3.5 Договору встановлено, що у випадку неповернення Відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Відповідача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, зокрема, що споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу (ч. 4).

В разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку, він зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).

Договір, у відповідності до п. 13.1., набирає чинності з дати його кладення і діє у частині постачання природного газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх виконання.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі, оскільки споживачем частково оплачено за газ суму в розмірі 30 784,63 грн., а саме: 20.12.2021 платіж на суму 2 642,84 грн., 30.12.2021 платіж на суму 20 934,84 грн., 30.12.2021 платіж на суму 7 206,95 грн.

Отже, споживач не виконував господарські зобов`язання у визначений Договором строк, внаслідок чого за відповідачем рахується основна заборгованість за поставлений позивачем природний газ на суму 65 084,19 грн. (95 868,82 - 30 784,63), на яку постачальник здійснив нарахування штрафних санкцій та звернувся до суду з відповідним позовом.

Детальний розрахунок пені (в розмірі 13 983,91 грн.), 3% річних (в розмірі 2 507,46 грн.) та інфляційних втрат (в розмірі 12 520,82 грн.) наявний в матеріалах справи (а.с. 42-44).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ ГК Нафтогаз Трейдінг, однак, з огляду на відсутність доказів щодо понесення постачальником збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань та враховуючи компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3% річних, суд з власної ініціативи зазначив про можливість зменшення розміру нарахованої позивачем пені з 13 983,91 грн. до 1 398,39 грн., з чим не погодився позивач, оскарживши в цій частині рішення в апеляційному порядку.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, яка співвідноситься з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч. 1 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 231 Господарського кодексу України, які узгоджуються також з ч. 2 ст. 343 цього Кодексу, встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін у Договорі, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось вище, пунктом 7.2. Договору встановлено зобов`язання відповідача у разі порушення ним порядку та строків оплати отриманого газу, сплатити постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи встановлення місцевим господарським судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 13 983,91 грн., вважає, що розрахунок є правильним, зробленим відповідно до умов Договору та на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Водночас, апеляційним судом враховується, що за змістом ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, апеляційна колегія наголошує, що чинне законодавство не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), саме за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та обставин справи у їх сукупності у кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

При цьому, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язань боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення у виконанні зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто - сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Колегія суддів бере до уваги, що територія Каланчацької територіальної громади, де зареєстровано місцезнаходження юридичної особи відповідача, з 24.02.2022 по даний час перебуває в тимчасовій окупації РФ, що є загальновідомим фактом. При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що на момент подачі позовної заяви відповідачем було повністю оплачено вартість спожитого ним газу за листопад 2021 (платіж на суму 2 642,84 грн.) та за грудень 2021 (платіж на суму 20 934,84 грн.). Також у розмірі 7 206,95 грн. було частково оплачено вартість спожитого в січні 2022 природнього газу.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що заявлені ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до стягнення нарахування 3%, інфляційних втрат та пені становлять фактично половину від несвоєчасно оплаченої суми заборгованості, в т.ч. значним є розмір нарахованої пені.

Разом з цим, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції стосовно того факту, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору від 10.11.2021 №20-1092/21-БО-Т.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що предметом даного апеляційного перегляду є стягнення штрафних санкцій, що в свою чергу, не є основним доходом ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» і не може впливати на його господарську діяльність.

Також, судова колегія зазначає, що в межах розгляду даної справи, якою розглядались, зокрема, вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення штрафних санкцій з Центру надання соціальних послуг Каланчацької селищної ради Херсонської області за спірним Договором постачання природного газу, позивачем вже було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, що в певній мірі забезпечує баланс інтересів сторін та врахування матеріального стану не лише відповідача, а і позивача, що співвідноситься з аналогічною правовою позицією, яка знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц.

Наведеним спростовується посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не врахував інтереси ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Таким чином, апеляційна колегія вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

За наведених обставин правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Судовою колегією відхиляються посилання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на невстановленість місцевим судом винятковості обставин та неправильного застосування ст. 233 Цивільного кодексу України, адже зауваження апелянта відносно недостатності обґрунтування з боку суду підстав зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер.

Окремо, судова колегія звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така позиція апеляційного суду узгоджується із правової позицією, яка викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013; постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

З огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, апеляційна колегія вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, заявленого до стягнення, а тому висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Тому, інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін, а апеляційної скарги ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі №916/5308/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складений та підписаний 02.09.2024, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Діброви Г.І. з 24.06.2024 по 26.07.2024, головуючого судді Савицького Я.Ф. та судді-учасника судової колегії Колоколова С.І. з 29.07.2024 по 30.08.2024 у відпустках.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.