Постанова

від 02.09.2024 по справі 915/1474/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/1474/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Парус"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 року, суддя в І інстанції Коваль С.М., повний текст якого складено 29.04.2024, в м. Миколаєві

у справі №915/1474/23

за позовом: Управління освіти Первомайської міської ради

до відповідача: Фермерського господарства "Парус"

про стягнення 53 962,53 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Управління освіти Первомайської міської ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Фермерського господарства "Парус", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 53 962, 53 грн, із яких: 42 104,70 грн - основний борг (оренда); 11 857,83 грн - податок на землю.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФГ "Парус" у період травень 2022 року - лютий 2023 року грошових зобов`язань за укладеним між ними договором оренди від 14.11.2014 р. №1734, а саме зобов`язань щодо своєчасного та в повному обсязі здійснення щомісячних платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість з орендної та плати податку на землю у спірній сумі (основний борг).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1474/23 позов Управління освіти Первомайської міської ради задоволено повністю; стягнуто з Фермерського господарства "Парус" на користь управління освіти Первомайської міської ради грошові кошти в сумі 53962, 53 грн, із яких: 42104,70 грн - основний борг (оренда); 11857,83 грн - податок на землю, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2684 грн.

Вказане рішення мотивоване тим доведеністю факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань із здійснення щомісячних платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість з орендної та плати податку на землю у спірній сумі (основний борг), яка досі не є оплаченою.

23.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства "Парус", в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1474/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що дійшовши взаємної згоди з Орендодавцем щодо дострокового припинення сторонами договору оренди, ФГ «Парус», зважаючи на дотримання позивачем у фінансово-господарських відносинах принципу добросовісності, вважало орендні відносини припиненими з квітня 2022 року. Про взаємність та узгодженість таких домовленостей між сторонами свідчить: отримане управлінням освіти Первомайської міської ради 21.02.2022 року клопотання ФГ «Парус» про припинення за взаємною згодою сторін договору оренди від 01.11.2014 року; рішення Первомайської міської ради від 24.02.2022 року №42 «Про дострокове припинення договору оренди комунального майна Первомайської міської ради» ініційоване за взаємними клопотаннями управління освіти міської ради від 23.02.2022 року №328/04.06.01-14 та ФГ «Парус»; відсутність виставлених, протягом періоду з квітня 2022 року до квітня 2023 року рахунків на оплату оренди та податку на землю; відсутність претензій та будь-яких інших вимог фінансового характеру у сторін протягом періоду з квітня 2022 року до квітня 2023 року; пункт 2 договору про розірвання договору оренди від 31.01.2023 року відповідно до якого, сторонами засвідчено про те, що на час укладання цього договору жодних невирішених питань, претензій та невиконаних зобов`язань, в тому числі і фінансових, один до одного вони не мають.

Тобто, на думку скаржника, позивач демонструє суперечливу поведінку, чим фактично нівелюється виконання чинного рішення Первомайської міської ради від 24.02.2022 року №42 «Про дострокове припинення договору оренди комунального майна Первомайської міської ради».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що договірні зобов`язання по договору оренди припинилися з моменту підписання сторонами акту приймання передачі орендованого майна скаржник, а саме 14 лютого 2023 року. Перевірка від Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в якому вимагається вжити заходів щодо стягнення з ФГ «Парус» недоотриманої орендної плати, податку на землю згідно договору оренди 4 листопада 2014року за реєстровим №1734 є фактом підтверджуючим порушення договірних зобов`язань саме ФГ «Парус».

У відповіді на відзив відповідач зазначив, що отримавши від управління освіти Первомайської міської ради рішення Первомайської міської ради від 24.02.2022 року №42 «Про дострокове припинення договору оренди комунального майна Первомайської міської територіальної громади», Орендар обґрунтовано оцінив такі дії Орендодавця, як досягнення між сторонами згоди про дострокове, за взаємною згодою сторін, припинення договірних відносин. Орендодавець не обґрунтував у своєму відзиві та не зазначив причин зволікання із виконанням свого обов`язку, передбаченому п. 2 рішення міської ради та пунктом 10.10 договору оренди від 04.11.2014 року.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 53 962,53 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Парус" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1474/23; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Між управлінням освіти Первомайської міської ради (орендодавцем) та ФГ "Парус" (орендарем), укладено договір оренди від 14.11.2014 р. №1734 (надалі - договір), згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно комунальної власності міста - комплекс нежитлових будівель (Підсобне господарство) та земельну ділянку для обслуговування комплексу нежитлових будівель, розміщених за адресою: Миколаївська область, м.Первомайськ, вул. Пригородна, 31, район Семихаток, що перебувають в постійному користуванні управління освіти Первомайської міської ради, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 10 квітня 2012 і становить 77116 грн. (п. 1.1 договору).

ФГ "Парус" зобов`язалася за користування орендованим майном своєчасно вносити орендну плату, визначену на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням міської ради від 27.06.2014 № 10, та за результатами конкурсу на право оренди майна і на дату підписання договору становить 1035 грн. в місяць; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць; орендна плата сплачується орендарем тільки в грошовій формі незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем орендодавцю, згідно з наданих орендодавцем рахунком, який орендар до 10 числа щомісячно самостійно отримує в кабінеті «Фінансовий відділ» управління освіти. Податок на землю сплачується орендарем згідно наданих орендодавцем рахунків щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітнім місяцем (п.п. 3.1, 3.3, 3.6, 3.9 договору).

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п. 3.8 договору).

Договір діє з 27-го жовтня 2014 року до 27.04.2037 року (п. 10.1 договору).

У разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендодавцю за актом приймання-передачі. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 10.9, 10.10 договору).

24 лютого 2022 року, на 26 сесії Первомайської міської ради Миколаївської області було прийнято рішення №42, відповідно до пункту 1 якого надано дозвіл управлінню освіти Первомайської міської ради достроково, за взаємною згодою сторін, припинити дію договору, укладеного 04.11.2014 року між управлінням освіти міської ради та ФГ «Парус» щодо оренди комплексу нежитлових будівель. Пунктом 2 рішенням міської ради №42 від 24.02.2022 року прийнято доручити саме управлінню освіти Первомайської міської ради здійснити заходи щодо припинення договору оренди від 04.11.2014 року.

31.01.2023 між сторонами укладено договір про розірвання договору оренди, який був посвідчений нотаріусом Цихоня В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 415. За умовами якого представники сторін заявляють, що їх повноваження є дійсними і на час укладення цього договору жодних невирішених питань, претензій та невиконаних зобов`язань, в тому числі фінансових, один до одного не мають (п. 2 договору про розірвання договору).

22.05.2023 позивачем було отримано акт ревізії №15-14-11/6 щодо здійсненої перевірки від Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області? в якому вимагається вжити заходів щодо стягнення з ФГ «Парус» недоотриманої орендної плати, податку на землю згідно договору оренди 4 листопада 2014року за реєстровим №1734.

14 лютого 2023 року приміщення (та/або майно) об`єкту оренди були передані відповідно до акту приймання - передачі майна та підписаний сторонами.

Управління зверталося до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати, що випливає із змісту претензії позивача від 30.06.2023 № 1176/04.06-01-14, отримання якої відповідачем підтверджується описом вкладення та накладною № 5521313346917.

Викладене у вказаному листі вимоги ФГ "Парус" залишено без реагування та виконання.

За доводами позивача, ФГ "Парус" після розірвання договору оренди не вносить орендні платежі, внаслідок чого на період дії договору за користування орендованим майном та податку на землю у період травень 2022 рік - 14.02.2023 (повернення майна орендарю) утворилася заборгованість у загальній сумі 53 962 грн. 53 коп., із яких: 42104 грн. 70 коп. - основний борг (оренда); 11857 грн. 83 коп. - податок на землю, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України)

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За вказане в п.1.1 договору приміщення суборендар сплачує орендареві орендну плату. Розмір і розрахунок орендної плати вказаний в протоколі узгодження величини орендної плати (додаток №1). Оплата здійснюється за кожен місяць вперед до 5-го числа поточного місяця (п.4.1 договору суборенди).

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Колегія суддів враховує, що у спірному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Підписавши договір оренди, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у них платежів, зокрема орендної плати.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.3.1. договору ФГ "Парус" зобов`язалося за користування орендованим майном своєчасно вносити орендну плату, визначену на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням міської ради від 27.06.2014 № 10, та за результатами конкурсу на право оренди майна і на дату підписання договору становить 1035 грн в місяць.

У відповідності до п.п.3.3.,3.6. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць; орендна плата сплачується орендарем тільки в грошовій формі незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем орендодавцю, згідно з наданих орендодавцем рахунком, який орендар до 10 числа щомісячно самостійно отримує в кабінеті «Фінансовий відділ» управління освіти.

Пунктом 3.9. договору визначено, що податок на землю сплачується орендарем згідно наданих орендодавцем рахунків щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітнім місяцем.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 06.04.2023 відповідачем була здійснена остання оплата оренди та відшкодування податку по рахункам за квітень 2022.

В той же час, п. 10.1 договору було передбачено, що договір діє з 27-го жовтня 2014 року до 27.04.2037 року.

31.01.2023 між сторонами укладено договір про розірвання договору оренди, який був посвідчений нотаріусом Цихоня В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 415. За умовами якого представники сторін заявляють, що їх повноваження є дійсними і на час укладення цього договору жодних невирішених питань, претензій та невиконаних зобов`язань, в тому числі фінансових, один до одного не мають (п. 2 договору про розірвання договору).

У разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендодавцю за актом приймання-передачі. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 10.9, 10.10 договору).

Крім того, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п. 3.8 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2023 року приміщення (та/або майно) об`єкту оренди були передані відповідно до акту приймання - передачі майна та підписаний сторонами.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає про обов`язок відповідача здійснити оплату оренди та податку на землю до 14.02.2023, тобто до дати підписання акту приймання-передачі майна, включно, як то передбачено умовами п.п.3.8, 10.9, 10.10 договору.

Судова колегія наголошує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів здійснення останнім оплат з оренди майна та податку на землю за період травень 2022 року по 14 лютого 2023 року.

Позивачем за вказаний період нараховано суму основного боргу у розмірі 42104 грн. 70 коп. та податку на землю у сумі 11857 грн. 83 коп., судова колегія вважає вірним вказаний розрахунок. Відповідач власного контррозрахунку заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням за період травень 2022 року по 14 лютого 2023 року, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення відповідача на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 53962, 53 грн, із яких: 42104,70 грн - основний борг (оренда); 11857,83 грн - податок на землю.

Судова колегія відхиляє доводи скаржника, що отримане управлінням освіти Первомайської міської ради 21.02.2022 року клопотання ФГ «Парус» про припинення за взаємною згодою сторін договору оренди від 01.11.2014 року, а також рішення Первомайської міської ради від 24.02.2022 року №42 «Про дострокове припинення договору оренди комунального майна Первомайської міської ради» ініційоване за взаємними клопотаннями управління освіти міської ради від 23.02.2022 року №328/04.06.01-14 та ФГ «Парус» свідчить про те, що сторони дійшли взаємної згоди щодо дострокового припинення сторонами договору оренди з квітня 2022 року.

Судова колегія зазначає, що згідно рішення Первомайської міської ради від 24.02.2022 року №42 «Про дострокове припинення договору оренди комунального майна Первомайської міської ради» надано дозвіл управлінню освіти достроково, за взаємною згодою сторін припинити дію договору оренди та доручено управлінню освіти здійснити заходи щодо припинення договору оренди.

За змістом частини 6 ст. 283 та частини 4 ст. 291 ГК України вбачається, що до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Аналіз ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди. Припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди.

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц, постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №926/2119/17, постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №924/195/16, постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №921/309/18, постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №906/565/18).

Судом встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендодавцю за актом приймання-передачі.

Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 10.9, 10.10 договору).

Отже, сторони не встановили інший порядок припинення орендних правовідносин при поверненні орендарем об`єкту оренди орендодавцю після закінчення дії договору, ніж визначений законом, тобто шляхом підписання акту приймання-передачі.

Вказане узгоджується з п. 10.12 договору оренди, в якому сторони погодили, що взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.

За наведеного, оскільки законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі, в даному випадку актом приймання-передачі нерухомого майна від 14.02.2023 підтверджується факт користування відповідачем орендованим згідно договору оренди нерухомим майном, в тому числі за спірний період з травня 2022 року по 14.02.2023, чим спростовуються аргументи скаржника, що сторони дійшли взаємної згоди щодо дострокового припинення сторонами договору оренди з квітня 2022 року.

Крім того, відповідач в апеляційні скарзі зазначає про відсутність виставлених, протягом періоду з квітня 2022 року до квітня 2023 року рахунків на оплату оренди та податку на землю, однак судова колегія зауважує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару (рахунок-фактури) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №910/32579/15, від 22 травня 2018 року в справі №923/712/17, від 21 січня 2019 року в справі №925/2028/15, від 2 липня 2019 року в справі №918/537/18, від 29 серпня 2019 року у справі №905/2245/17, від 26 лютого 2020 року в справі №915/400/18, від 29 квітня 2020 року №915/641/19.

Також судовою колегією не приймаються до уваги аргументи скаржника, що у пункті 2 договору про розірвання договору оренди від 31.01.2023 року сторонами засвідчено про те, що на час укладання цього договору жодних невирішених питань, претензій та невиконаних зобов`язань, в тому числі і фінансових, один до одного вони не мають, а отже останній звільнений від сплати орендної плати, оскільки, як вже зазначалося вище, згідно п. 3.8 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на неприйняття відзиву на позов та не надання йому оцінки, судова колегія відхиляє, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть слугувати підставою для скасування правильного рішення лише з формальних підстав.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1474/23.

За таких обставин, апеляційна скарга Фермерського господарства "Парус" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1474/23 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Парус" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1474/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1474/23 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська