Постанова

від 29.08.2024 по справі 910/349/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2024 р. Справа№ 910/349/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 року

у справі № 910/349/24 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терратоп»

про стягнення 56 530, 31 грн штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терратоп» про стягнення 56 530,31 грн штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № ЦЗВ-15-00923-03 від 06.07.2023 в частині надання послуг у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі №910/349/24 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на адресу АТ «Укрзалізниця в особі філії «Центр забезпечення виробництва» листа про погодження технічної документації на виконання умов договору від відповідача не надходило. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3237/24 встановлено, що технічна документація була направлена на погодження на адресу філії «Центр управління промисловості» АТ «Укрзалізниця».

Водночас, скаржник зазначає, що виконавчий директор АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» не надавав будь-яких довіреностей в порядку передоручення працівникам філії «Центр управління промисловістю» щодо можливості здійснення останніми погодження будь-якої технічної документації із землеустрою.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця». Розгляд апеляційної скарги призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

10.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зокрема, відповідач зазначив, що посилання апелянта на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3237/24 є необґрунтованими, оскільки вказане рішення не набрало законної сили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06.07.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терратоп» (виконавець) укладено договір надання послуг № ЦЗВ-15-00923-03 (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельної ділянки та забезпечення реєстрації ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрації права постійного користування за АТ «Укрзалізниця» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку (далі - послуги), а замовник - прийняти такі послуги та оплати їх відповідно до розрахунку вартості послуг.

Результатам надання послуг є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який підтверджує право постійного користування земельною ділянкою АТ «Укрзалізниця» та який виконавцем передається замовнику разом із документами, зазначеними в п. 8 додатку 1.1 договору, вимоги по яким зазначені в п. 6 додатку 1.1 договору (п. 1.2 договору).

Як визначено в п. 1.3 договору, зазначені послуги включають склад послуг та робіт, визначений у п. 5 додатку 1.1 договору, які надаються в терміни, визначені в договорі.

Згідно з п. 1.4 цього договору з метою розроблення документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, виконавець має виконати обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні проектні та проектно-вишукувальні роботи (роботи із землеустрою).

Відповідно до вимог п. 3.1 договору надання послуг здійснюється протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до отримання послуг.

Строк надання послуг із складання документації з землеустрою та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - протягом 100 календарних днів з моменту направлення Замовником письмової рознарядки.

Відповідно до п. 3.3 договору сторони домовились, що рознарядка замовника на надання послуг направляється ним виконавцю, зокрема, способом вручення уповноваженому представнику виконавця під розпис.

Датою надання послуг вважається дата підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг (п. 3.4 договору).

Крім того, додатковою угодою № 1 від 25.07.2023 сторонами внесено зміни до ціни договору, встановивши її в розмірі 406 264,12 грн без ПДВ, а також внесено зміни до кошторисів вартості послуг.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 25.07.2023 позивачем передано відповідачу рознарядку, під особистий підпис директора, вказана обставина підтверджується сторонами у даній справі.

Таким чином, кінцевим терміном надання послуг за умовами укладеного договору є 03.11.2023.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем не виконано умови договору, у зв`язку з чим останньому нараховані штрафні санкції в розмірі 60 939,62 грн (штраф) та 18 688,19 грн (пеня) за вирахуванням 23 097,50 грн суми договірного забезпечення, передбаченого п. 10.1 договору. Таким чином, позивачем у даній справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача 56 530,31 грн штрафних санкцій (60 939,62 + 18 688,19 - 23 097,50).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що ним виконані взяті на себе зобов`язання та листом від 19.09.2023 надіслано позивачу для підписання технічну документацію із землеустрою щодо земельних ділянок, які були об`єктами надання послуг, а також проекти землеустрою щодо земельних ділянок з проханням в найкоротший термін погодити вищевказану документацію.

Проте, позивачем, всупереч п. 5 додатку 1.1 до договору, не було погоджено таку документацію.

Крім того, листом від 11.10.2023 № 2023-10/7 відповідач пропонував розірвати укладений між сторонами договір, посилаюсь на звільнення кваліфікованих представників виконавця та необхідність значного часу на пошук нових працівників.

Заперечуючи проти вказаного, апелянт зазначає, що технічну документацію із землеустрою щодо земельних ділянок, які були об`єктами надання послуг, а також проект землеустрою щодо земельних ділянок було направлено відповідачем на адресу відокремленого структурного підрозділу АТ «Укрзалізниця» - філію «Центр управління промисловістю», а не на адресу філії «Центр забезпечення виробництва», яка є стороною договору надання послуг № ЦЗВ-15-00923-03.

Факт направлення відповідачем листа № 2023-09/11 від 19.09.2023 на адресу філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця» (а не на адресу філії «Центр забезпечення виробництва») досліджено та встановлено в рішенні Господарсього суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3237/24 з-а позовом ТОВ «Терратоп» до АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр збезпечення виробництва» про визнання договору недійсним та стягнення коштів у сумі 23 097, 50 грн.

Беручи до уваги зазначене, апелянт вважає, що обставина надіслання відповідачем листа № 2023-09/11 від 19.09.2023 на адресу філії «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця», а не на адресу філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» не підлягає доказуванню, як преюдиціальна.

Колегія суддів не погоджується із даними доводами апелянта, оскільки статтею 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Враховуючи, що у справі № 910/3237/24 була подання апеляційна скарга, рішення Господарського суду міста Києва не набрало законної сили в розумінні ст. 241 ГПК України, а тому колегія суддів погоджується із доводами відповідача, що посилання апелянта на ст. 75 ГПК України та на рішення у справі № 910/3237/24, як на преюдиційну обставину є необгрунованим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення по справі № 910/3237/24 було винесено вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та погоджено сторонами, зокрема, в п. 7.1.3 договору, замовник зобов`язаний надати виконавцю всю необхідну для надання послуг документацію, яка наявна у замовника.

При цьому одним з етапів надання послуг погоджено, зокрема, передачу на погодження розробленої документації із землеустрою в порядку, встановленому ст. 186 Земельного кодексу (за необхідності - ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України), а також виправлення зауважень, отриманих за результатом розгляду документації із землеустрою розпорядником/землекористувачем земельних ділянок на стадії затвердження (п. 5 додатку 1.1 до договору).

Крім того, як погоджено п. 5 додатку 1.1 до договору, виконавець (відповідач) надсилає/надає документацію із землеустрою на затвердження до землекористувача супровідним листом у довільній формі або за зразком (текстова частина): «Прошу затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею __га, розташованих на території (місце розташування земельних ділянок зазначається враховуючи актуальні відомості) та підписати акт наданих послуг».

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем 19.09.2023 листом № 2023-09/11 надано позивачу технічну документацію у кількості 6 шт., а також проект землеустрою в кількості 1 шт.

Колегія суддів зазначає, що із наданого листа № 2023-09/11 від 19.09.2023 не можна дійти однозначного висновку, що вказаний лист був отриманий філією «Центр управління промисловістю» АТ «Укрзалізниця», а не філією «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця».

Так,, вказаний лист був адресований філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» та вказана адреса саме зазначеної філії.

Колегія суддів наголошує, що внутрішня організація господарської діяльності позивача, а саме можливе прийняття вказаного листа іншою філією (яке не було адресоване на її ім`я) та не повернення листа та документів відправнику - відповідачеві як помилково відправлених/отриманих не може слугувати підставою для покладення на відповідача штрафних санкцій за невиконання умов договору.

Згідно з умовами договору та додатків до нього обов`язок щодо погодження підготовлених відповідачем матеріалів або надання зауважень щодо поданих документів для усунення недоліків покладено на позивача.

Позивачем, у свою чергу, не доведено факту погодження технічної документації, наданої відповідачем на таке погодження.

Так, позивачем не надано суду доказів направлення листа № ЦУП-8/4088 від 29.09.2023, який адресовано відповідачу. Крім того, під час розгляду даної справи позивачем не доведено того, чому надана відповідачем документація погоджена позивачем частково.

Крім того, як вбачається з листа № ЦУП-08/168 від 26.10.2023 директора філії «Центр управління промисловістю», адресованого директору філії «Центр забезпечення виробництва», погоджена позивачем документація не направлялась відповідачу, а у вказаному листі зазначено, що працівники відповідача не з`явились для отримання такої документації.

При цьому позивачем не доведено посилання на численні усні звернення позивача до відповідача та прохання позивача отримати документацію (надання заяв свідків, телефонограм, телеграм тощо).

Також судом не береться до уваги лист позивача № ЦУП-08/1063 від 15.03.2024, оскільки останній є листуванням між структурними підрозділами позивача та не підтверджує повідомлення відповідача про погодження позивачем технічної та проектної документація для надання останнім послуг згідно з умовами договору (повністю/частково).

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання обов`язку з надання послуг на погоджених договором умовах, оскільки обов`язок щодо погодження та затвердження технічної та проектної документації передує обов`язку відповідача щодо її реєстрації у відповідних органах.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 56 530,31 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 року у справі № 910/349/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 року у справі № 910/349/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/349/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич