Постанова

від 22.08.2024 по справі 910/8781/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2024 р. Справа№ 910/8781/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Доманської М.Л.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Падох О.І. згідно ордера

від відповідача-1: Максюк С.В. згідно ордера

від відповідача-2: не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу "Єврокеш" С.А. (Eurocash S.A.) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 року

у справі №910/8781/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом "Єврокеш" С.А. (Eurocash S.A.)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінус-К"

2. Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про припинення дії свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року "Єврокеш" С.А. (Eurocash S.A.) (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Домінус-К" (далі - відповідач-1) та ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - відповідач-2) про припинення дії свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії, в якому просив суд:

- достроково припинити дію свідоцтва на торговельну марку №34485 на території України повністю, а саме для всіх послуг 35, 41 та 42 класів МКТП, для яких надана правова охорона;

- зобов`язати ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв на торговельні марки відомості про дострокове припинення дії свідоцтва №34485 для всіх послуг 35, 41 та 42 класів МКТП на території України та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що торговельна марка "EUROCASH" за свідоцтвом України №34485, власником якої є ТОВ "Домінус-К", не використовується товариством на території України протягом останніх п`яти років та перешкоджає позивачу в отриманні на території України правової охорони чотирьом торговельним маркам за міжнародними реєстраціями №1633683 від 21.06.2021, №1633015 від 21.06.2021, №1633016 від 21.06.2021 та №1633014 від 21.06.2021.

За твердженням позивача, невикористання відповідачем-1 торговельної марки "EUROCASH" є підставою для дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 року у справі №910/8781/23 в позові відмовлено повністю.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з дати отримання відповідачем-1 прав на використання спірного знаку для товарів і послуг від попереднього власника, а саме з 25.08.2020 року станом на час звернення позивача до суду із цим позовом 05.06.2023 року не сплив передбачений законодавством п`ятирічний строк безперервного невикористання такого знаку для товарів та послуг, а тому відсутні правові підстави, передбачені Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", для дострокового припинення дії належного відповідачу-1 свідоцтва на знак для товарів і послуг у зв`язку із невикористанням останнім цього знаку без поважних причин протягом п`ятирічного строку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, "Єврокеш" С.А. (Eurocash S.A.) звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 року у справі №910/8781/23 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; судові витрати покласти ТОВ "Домінус-К".

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 01.07.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою "Єврокеш" С.А. (Eurocash S.A.) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8781/23, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8781/23.

08.07.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/8781/23/3798/24 від 05.07.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду 15.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою "Єврокеш" С.А. (Eurocash S.A.) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 року у справі №910/8781/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 22.08.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу відповідач-1 та відповідач-2 просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

14.08.2024 року через відділ документального забезпечення суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшла заява про проведення судового засідання 22.08.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 року по 16.08.2024 року перебував у відпустці.

Після виходу головуючого судді Остапенка О.М. з відпустки та у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 року для розгляду справи №910/8781/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 20.08.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/8781/23 за апеляційною скаргою "Єврокеш" С.А. (Eurocash S.A.) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, а також відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "Домінус-К" адвоката Артамонової К.А. про участь у судовому засіданні 22.08.2024 року в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 22.08.2024 року надав суду заяву про долучення доказів, а також підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 року у справі №910/8781/23 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, у поданому відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справи їх без участі.

22.08.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 30.04.2024 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки від 13.04.2023 року №3720/2023, 25.08.2020 року відповідачем-2 до Державного реєстру свідоцтв України було внесено відомості про передачу права власності на торговельну марку "EUROCASH" за свідоцтвом України №34485 (дата реєстрації 15.09.2023 року) від власника свідоцтва Торгівельно-виробничої корпорації "Ольвія" до ТОВ "Домінус-К".

Тобто, до 25.08.2020 року власником торговельну марку "EUROCASH" за свідоцтвом України №34485 була Торгівельно-виробнича корпорація "Ольвія".

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що відповідачем-1 не використовується знак для товарів і послуг "EUROCASH" на території України протягом останніх п`яти років, що є підставою для дострокового припинення свідоцтва.

Отже, причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для дострокового припинення дії свідоцтва України №34485 від 15.09.2003 року на торговельну марку "EUROCASH" щодо всіх послуг 35, 41, 42 класів МКТП, для яких цей знак зареєстрований, у зв`язку з його невикористанням в Україні протягом більше ніж п`яти останніх років.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що з дати отримання відповідачем-1 прав на використання спірного знаку для товарів і послуг від попереднього власника, а саме з 25.08.2020 року станом на час звернення позивача до суду із цим позовом 05.06.2023 року не сплив передбачений законодавством п`ятирічний строк безперервного невикористання такого знаку для товарів та послуг, а тому відсутні правові підстави, передбачені Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", для дострокового припинення дії належного відповідачу-1 свідоцтва на знак для товарів і послуг у зв`язку із невикористанням останнім цього знаку без поважних причин протягом п`ятирічного строку.

Однак, апеляційний господарський суд з такими твердженнями суду не погоджується та переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення, погоджується з доводами скаржника та вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є дострокове припинення торговельної марки "EUROCASH" з підстав невикористання її в Україні повністю протягом безперервних п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або з іншої дати після цієї публікації.

Так, підстави для дострокового припинення торговельних марок визначені ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон) та ч. 1 ст. 198 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію).

Так, згідно ч.4 ст.18 Закону, якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п`ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

При цьому, згідно ст. 198 Угоди про асоціацію сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання.

Отже, і в Законі і в Угоді про асоціацію встановлено однакові підставі для дострокового припинення торговельної марки, а отже і обставини, які входять до предмету доказування у даній категорії спорів.

Тобто, і Закон і Угода про асоціацію встановлюють вимогу щодо безперервного використання саме торговельної марки в Україні, а не щодо безперервного використання торговельної марки конкретним власником, який може періодично змінюватись.

Одним із видів правочинів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності є договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (аб. 4 ч. 1 ст. 1107 ЦК України). Згідно ст. 1113 ЦК України за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що є суб`єктом майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Майнові права інтелектуальної власності, набуття яких відповідно до положень цього Кодексу чи іншого закону пов`язується із їх державною реєстрацією, переходять до набувача за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності з моменту такої державної реєстрації (п. 4 ст.1113 ЦК У країни).

Статтею 16 Закону визначено права, що випливають із свідоцтва. Статтею 17 Закону визначено також й обов`язки, що випливають із свідоцтва, яким є обов`язок власника свідоцтва добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

Тобто, в результаті підписання та державної реєстрації договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, в тому числі на торговельну марку, до нового власника переходять як права, так і обов`язки, визначені ст.ст. 16-17 Закону. Сам факт передачі прав на торговельну марку не призупиняє обов`язку з добросовісного використання такої торговельної марки в Україні, а лише посвідчує юридичний факт зміни власника, на якого такий обов`язок покладається в подальшому.

Судова колегія звертає увагу на те, що під час передачі права власності, в тому числі права власності на знак для товарів і послуг, до правонаступника переходять не тільки усі права, але й обов`язки попереднього власника прав на знак для товарів і послуг.

Стаття 16 Закону надає власнику свідоцтва на торговельну марку право використовувати знак та інші права. Відповідно до ст. 17 Закону на власника свідоцтва покладається обов`язок добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

Після передачі права власності на торговельну марку "EUROCASH" за свідоцтвом №34485 на ім`я відповідача-1 до нього перейшли усі обов`язки, які мав попередній власник, зокрема, обов`язок використовувати спірну торговельну марку.

Отже, від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва на власника свідоцтва покладається обов`язок добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва. Публікація в офіційному бюлетені відомостей про передачу права власності на знак є підтвердженням зміни власника свідоцтва на знак для товарів і послуг. В той же час така публікація не є підставою для припинення прав та обов`язків, що виникли у зв`язку з реєстрацією знака та видачею відповідного свідоцтва, а є лише юридичним фактом, що підтверджує перехід передбачених законодавством (тобто вже набутих на підставі видачі свідоцтва) прав та обов`язків до правонаступника.

На переконання суду апеляційної інстанції, чинне законодавство України не ставить можливість дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг у залежність від зміни особи власника свідоцтва, тоді як відповідач-1 мав оцінити наявний ризик при укладенні договору з попереднім власником стосовно передачі прав та одразу з 25.08.2020 здійснювати власні заходи, спрямовані на використання спірної торговельної марки в Україні.

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону, правове значення в даному випадку мають лише: факт використання (кожним з власників та/або іншою особою під їх контролем) чи невикористання торговельної марки для товарів та/або послуг, стосовно яких її було зареєстровано; тривалість невикористання знака (має бути більше п`яти років); причини невикористання. При цьому обов`язок доказування наявності поважних причин невикористання покладається на власника свідоцтва.

Подібні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 у справі №760/9576/16-ц, яка хоч і прийнята за правовим регулюванням Закону в редакції до 18.06.2020 року, однак підлягає врахуванню судом в частині порядку обчислення періоду невикористання свідоцтва без поважних причин протягом визначеного законом періоду (незалежно від особи власника свідоцтва та його зміни).

Суд зазначає, що докази, які можуть підтвердити використання знака для товарів і послуг, повинні бути, як правило, обмежені п`ятирічним строком до дати звернення позивача до суду.

Таким чином, п`ятирічний період, протягом якого торговельна марка "EUROCASH" мала почати використовуватись в Україні, триває з 30.05.2018 по 29.05.2023 (переддень подання позовної заяви засобами поштового зв`язку).

Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, докази та обставини, які входять до предмету доказування у відповідній категорії спорів не дослідив та не надав їм правової оцінки, а також помилково розтлумачив положення ч. 4 ст. 18 Закону та ч. 1 ст. 198 Угоди про асоціацію, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Наведені порушення норм законодавства є підставою для скасування такого рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з приписами частини першої статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. (Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 09.02.2022 у справі № 17/169-07, від 02.06.2022 у справі №905/1732/20, від 07.06.2022 у справі №922/605/15, від 08.11.2022 у справі №922/2315/16, від 29.11.2022 у справі №15/81, від 31.01.2023 у справі №903/64/22, від 28.02.2023 у справі №914/1661/20).

Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, суд апеляційної інстанції має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки, тобто розглянути справу повторно.

Відповідно до пункту 4 статті 18 Закону №3689-XII, якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п`ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково має право будь-яка особа. Закон не містить застереження про те, що в такої особи повинна бути якась зацікавленість в достроковому припиненні дії свідоцтва. Хоча заява і не подається на захист суб`єктивних прав, що може мати місце лише з боку особи, права чи інтереси якої порушені, але оскільки це може спричинити припинення права інтелектуальної власності, видається, що для цього повинна бути відповідна мотивація.

Очевидно, що тільки особа, яка планує набути виключних прав на торговельну марку чи в якої існує інтерес (зокрема використання схожого позначення, використання тотожного позначення на території іншої держави і планування такого використання на території України), повинна мати можливість звернутися з вимогою про дострокове припинення чинності виключних прав при невикористанні торговельної марки.

Отже, суб`єктом (позивачем), який може звертатися із позовом про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку, може бути будь-яка заінтересована особа, оскільки в п. 4 ст. 18 Закону не встановлено певних кваліфікуючих вимог до особи, яка звертається з відповідною вимогою. Втім, очевидно, що особа, яка звертається з такою вимогою, повинна мати щонайменше, інтерес (з урахуванням змісту статей 15 та 16 ЦК України).

Тому, до предмету дослідження в таких категоріях справ повинні входити не тільки обставини використання/невикористання торговельної марки, а й обставини, які підтверджують заінтересованість особи, яка подає заяву про дострокове припинення дії свідоцтва. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі №910/10906/22.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Домінус-К" є власником торговельної марки "EUROCASH" за свідоцтвом України №34485.

З відомостей зі Спеціальної інформаційної системи (СІС) Укрпатенту вбачається, що торгова марка за спірним свідоцтвом відповідача-1 зареєстрована для наступних послуг МКТП:

- 35 клас МКТП: Реклама; керування справами; ділове адміністрування; діловодство; всі послуги, що включені до 35 класу;

- 41 клас МКТП: Освіта, виховування; забезпечування навчання; розваги; влаштовування спортивних і культурних заходів; всі послуги, що включені до 41 класу;

- 42 клас МКТП: Весь перелік послуг, які включені в 42 клас МКТП, включаючи розміщення торгівельним підприємством в одному або декількох місцях товарів, або інформування торгівельним підприємством про ці товари,з метою їх збування, для забезпечення зацікавленим особам, в тому числі і покупцям, огляду і/або придбання цих товарів.

При зверненні до суду позивачем зазначено, що свідоцтво пвідповідача-1 перешкоджає йому в отриманні на території України правової охорони чотирьом торговельним маркам за міжнародними реєстраціями №1633683 від 21.06.2021, №1633015 від 21.06.2021, №1633016 від 21.06.2021 та №1633014 від 21.06.2021.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, що позивачем подано заявки на міжнародну реєстрацію чотирьох торговельних марок з територіальним поширенням в Україні. Всі вищенаведені чотири торговельні марки включають, зокрема, словесне позначення "EUROCASH".

При цьому, із вказаних заявок вбачається, що позивачем подано заявки на реєстрацію торговельних марок для послуг 35 та 39 класів МКТП.

Так, 35 клас МКТП включає в себе: Оптова торгівля харчовими продуктами; оптова торгівля кухонним чи господарським приладдям; оптова торгівля косметичними та парфумерними товарами; послуги організації роздрібної торгівлі харчовими продуктами, послуги з організації роздрібної торгівлі косметичними та парфумерними товарами; ведення переговорів щодо укладання договорів купівлі-продажу товарів між виробником і клієнтом; консультування з питань комерційної діяльності у сфері влаштування магазинів та їх обладнання; розповсюдження рекламних матеріалів, пов`язаних із здійсненням комерційної діяльності; надання комерційної та ринкової інформації; збирання інформації, необхідної для здійснення комерційної діяльності; дослідження ринку; реклама; організація виставок, комерційних презентацій та презентацій товарів з рекламною метою; надання допомоги в управлінні комерційними підприємствами, адміністративні послуги, що надаються у зв`язку з укладенням договорів франчайзингу; комп`ютеризоване діловодство у сфері комерційної інформації; послуги з переїзду комерційних підприємств; послуги програм лояльності, заохочувальних і бонусних програм; стимулювання продажів за допомогою програм лояльності клієнтів; наймання та оренда обладнання для торговельних приміщень, у тому числі магазинів самообслуговування, а саме торгових автоматів, ксероксів, офісних машин і торговельних стендів та офісного обладнання; послуги роздрібного продажу кухонного приладдя або інструментів для домашнього господарства, послуги інтернет-магазинів з продажу кухонного або домашнього приладдя; послуги інтернет-магазинів з продажу продуктів харчування, послуги інтернет-магазинів з продажу косметичних та косметичних препаратів.

39 клас МКТП включає в себе: Фрахтування [перевезення товарів), пакування товарів, зберігання товарів; перевезення посилок; зберігання посилок; збір посилок, поштові послуги.

Керуючись відповідними нормами чинного законодавства України, відповідачем-2 було винесено попередні відмови в реєстрації чотирьох торгових марок позивача для всіх послуг 35 класу через наявність тотожної або схожої настільки, що їх можна сплутати, торговельної марки відповідача-1, що підтверджується наявними у справі відомостями з Мадридської бази торговельних марок щодо міжнародним реєстрацій №1633683 від 21.06.2021, №1633015 від 21.06.2021, №1633016 від 21.06.2021 та №1633014 від 21.06.2021.

Отже, в даному випадку відповідачем-1 порушено охоронюваний законом інтерес позивача до безперешкодної реєстрації (враховуючи матеріали справи) та використання у господарській діяльності торговельної марки за заявленим позначенням у 35 класі МКТП.

Більш того, оскільки зареєстрована за відповідачем-1 торговельна марка була подана на реєстрацію у 1998 році, то послуги з торгівлі товарами (пропонування їх до продажу та продаж) входили до 42 класу МКТП.

В свою чергу, торгова марка позивача подана на реєстрацію в 2021 році, коли відповідні послуги вже включено до 35 класу МКТП.

Таким чином, за висновками суду апеляційної інстанції, охоронюваний законом інтерес позивача до безперешкодної реєстрації та використання у господарській діяльності торговельної марки за заявленим позначенням також порушено відповідачем-1 і у 42 класі МКТП.

Отже, враховуючи викладені обставини та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеним у позивача в спірному випадку охоронюваного законом інтересу, за захистом якого він звернувся до господарського суду, а тому останній справі ставити перед судом питання про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку №34485 на території України частково, а саме для всіх послуг 35 та 42 класів МКТП, для яких надана правова охорона.

Водночас, відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, має наслідком достатню і самостійну підставу для відхилення позовних вимог.

Таким чином, оскільки спірним свідоцтвом в частині послуг 41 класу МКТП права та інтереси позивача не порушуються, а позивачем протилежного не доведено, судова колегія дійшла висновку про відмову у позові в цій частині.

Отже, до предмету доказування в даному випадку належить питання наявності чи відсутності підстав для дострокового припинення дії свідоцтва України №34485 від 15.09.2003 року на торговельну марку "EUROCASH" щодо всіх послуг 35 та 42 класів МКТП, для яких цей знак зареєстрований, у зв`язку з його невикористанням в Україні протягом більше ніж п`яти останніх років.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з статтею 54 Конституції України, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відносини щодо набуття та здійснення права власності на торговельні марки регулюються, зокрема, Законом

Свідоцтво України на знак для товарів і послуг дає власнику право на його використання, виключне право дозволяти або забороняти таке використання. Але із свідоцтва випливають не лише права, а й обов`язки щодо використання торговельної марки. Так, відповідно до статті 17 Закону власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

Відповідно до статті 158 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають зокрема, торговельні марки.

Угодою про асоціацію встановлені окремі стандарти, які доповнюють та уточнюють права і зобов`язання Сторін згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та іншими міжнародними договорами у сфері інтелектуальної власності, зокрема, щодо торговельних марок.

Статтею 198 Угоди про асоціацію визначено, що сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п`ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п`ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв`язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.

Таким чином, наведені норми статті 198 Угоди про асоціацію передбачають анулювання реєстрації торговельної марки, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання.

Відповідно до пункту 4 статті 18 Закону, якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п`ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Для цілей цього пункту використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою.

Дію свідоцтва не може бути припинено, якщо у строк від закінчення п`ятирічного строку невикористання торговельної марки до подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва почалося чи відновилося її використання, крім випадку, коли підготовка до початку використання або відновлення використання торговельної марки розпочалися протягом трьох місяців до подання такого позову та після того, як власник свідоцтва довідався про можливість його подання.

Частиною 2 ст. 157 ГК України передбачено, що умови використання торговельної марки у сфері господарювання визначаються законом.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Закону свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.

Пунктом 4 статті 16 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що саме визнається використанням торговельної марки та коли торговельна марка визнається використаною.

Використанням торговельної марки визнається:

- нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

У розгляді вимог про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельні марки внаслідок її невикористання найбільш значущим є доведення належними допустимими, достовірними чи вірогідними доказами факту невикористання торговельної марки. Незважаючи на те, що тягар доведення у таких справах лежить на особі, щодо свідоцтва якої була подана заява про припинення, одним з основоположних принципів цивільного та господарського процесів є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 129 Конституції України передбачає у якості однієї із основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно і ГПК України також закріпив правило про те, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Змагальність є одним із елементів методу правового регулювання суспільних відносин у сфері господарського судочинства. Вона необхідна як гарантія реалізації принципу всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, захисту порушених прав і інтересів, які є необхідними для повноцінного змагання у всіх стадіях процесу. Вона також є гарантією для утвердження законності і справедливості при винесенні судових рішень.

Водночас, у розгляді справ цієї категорії, враховуючи один із основних принципів господарського судочинства, не повинна здійснюватися трансформація тягаря доведення і його перенесення з особи, щодо свідоцтва якої була подана заява про дострокове припинення.

Аналіз законодавчих приписів, наведених у статтях 1, 16, 17, 18 Закону дає підстави для висновку про те, що, виходячи з правової сутності торговельної марки, умовою належного її використання є використання власником зареєстрованої торговельної марки саме щодо зазначених у свідоцтві товарів і послуг.

Якщо торговельна марка без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, внесених до реєстру, протягом п`яти років від дати публікації про видачу свідоцтва або від іншої дати, то це є достатньою підставою для дострокового припинення за рішенням суду дії свідоцтва на таку торговельну марку повністю або частково щодо відповідних товарів та/або послуг. Не підлягає достроковому припиненню дія свідоцтва у випадку коли використання торговельної марки розпочалося або відновилося до подання позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі №910/10906/22, від 06.04.2023 року у справі 910/5815/21,

На підтвердження використання знака власник свідоцтва має подати суду докази вчинення принаймні деяких дій з числа, зазначених у пункті 4 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

При цьому докази, які можуть підтвердити використання знака для товарів і послуг, повинні бути, як правило, обмежені п`ятирічним строком до дати звернення позивача до суду.

Водночас, саме лише укладення договорів (у тому числі ліцензійних) щодо розпорядження майновими правами на знак для товарів і послуг не може вважатися використанням даного знака. Доказами використання певного позначення у відповідності з укладеним договором можуть виступати, зокрема, договори купівлі-продажу чи поставки товару, на якому розміщено знак, договори про розміщення рекламної продукції про такі товари на відповідних рекламних носіях тощо. Використання позначення може підтверджуватися й фактичними даними про використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва (доказами такого використання позначення мають бути такі ж документи, як і у випадку, якби власник знака використовував його у власній діяльності).

Слід звернути увагу на те, що основна функція торговельної марки - відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів і послуг інших осіб (як засіб індивідуалізації).

Отже, у спірних правовідносинах суд має дослідити докази, що стосуються використання спірної торговельної марки та надати оцінку чи було належне використання спірної торговельної марки стосовно кожної з послуг 35 та 42 класів МКТП, для яких вона зареєстрована.

Так, на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем до матеріалів справи додано низку адвокатських запитів щодо отримання інформації про використання відповідачем-1 торговельної марки "EUROCASH" для різних категорій послуг, надання яких підлягає ліцензуванню та/або отримання додаткових дозволів.

Так, за твердженням позивача, згідно реєстру виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області та журналів обліку дозволів на розміщення зовнішньої реклами межами населених пунктів Дніпропетровської області до департаменту не надходило звернень від ТОВ "Домінус-К" та ТВК "Ольвія" щодо отримання, погодження, переоформлення або анулювання дозволів на розміщення реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області з 01.01.2018 року по 19.04.2023 року, що свідчить про невикористання власником свідоцтва торговельної марки за 35 класом МКТП (реклама).

Щодо 42 класу МКТП (розміщення торгівельним підприємством в одному або декількох місцях товарів, або інформування торгівельним підприємством про ці товари,з метою їх збування, для забезпечення зацікавленим особам, в тому числі і покупцям, огляду і/або придбання цих товарів), то позивачем надано відповіді на адвокатські запити від ТОВ "ФОРА", ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", ТОВ "НОВУС УКРАЇНА", згідно яких відповідні товари, марковані спірною торговельною маркою, не пропонувались та не пропонуються до продажу в мережі вказаних магазинів.

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-1 стверджує, що використовує торговельну марку "EUROCASH" для:

- співпраці із ТОВ "Гільдія К" щодо можливості та перспективи ведення комерційних операцій стосовно торгової марки "EUROCASH" на території м.Дніпро;

- розміщення рекламної продукції ТМ "EUROCASH", яка належить ТОВ "Домінус-К" на праві приватної власності у ТРЦ "ТЕРРА", м. Дніпро;

- розміщення рекламної продукції ТM "EUROCASH", яка належить ТОВ "Домінус-К" на праві приватної власності, у ТРЦ "Славутич", м. Дніпро;

- виготовлення поліграфічної продукції ТМ "EUROCASH", яка належить ТОВ "Домінус-К" на праві приватної власності;

- надання освітніх послуг під ТМ "EUROCASH", яка належить ТОВ "Домінус-К" на праві приватної власності.

На підтвердження факту використання спірної торговельної марки протягом останніх п`яти років, відповідачем до матеріалів справи надано копії:

- Договору №25/04-20 від 25.04.2020 про співробітництво (партнерство);

- Договору б/н від 25.04.2020 про надання інформаційно-консультаційних послуг;

- презентацію ТМ "EUROCASH";

- листа ТОВ "Домінус-К" вих. №26-08/2021 р. від 26.08.2021;

- листа ТОВ "Гільдія-К" вих. №1510/01 від 15.10.2021;

- Попереднього Договору №ПД- від 28.03.2022 про наступне укладання Договору оренди;

- Додатку №1 до Попереднього Договору №ПД- від 28.03.2022 про наступне укладання Договору оренди;

- листа ТОВ "Домінус-К" вих. №06-03/2023 р. від 06.03.2023;

- листа ТОВ "Гільдія-К" вих. №0304/01 від 03.04.2023;

- Договору №1/1 від 16.01.2023 на виконання робіт;

- Акту надання послуг №843/1 від 23.01.2023 згідно рахунку №843/1;

- Ліцензійного Договору від 17.01.2023 на використання торгівельної марки;

- листа ТОВ "Домінус-К" №22-09/2020 від 22.09.2020;

- листа ТОВ "Антарес центр" вих.№1510/01 від 15.10.2020;

- Попереднього договору №ПД- від 20.11.2020 про наступне укладення договору оренди;

- Додатку №1 до Попереднього договору №1Д- від 20.11.2020 про наступне укладення договору оренди;

- листа ТОВ "Домінус-К" вих. №20-11/2021 від 20.11.2021;

- листа ТОВ "АНТАРЕС ЦЕНТР" вих. №2012/01 від 20.12.2021;

- листа ТОВ "Домінус-К" вих. №20-04/2023 від 20.04.2023;

- листа ТОВ "Антарес центр" вих. №2704/01 від 27.04.2023;

- листа ТОВ "Домінус-К" вих. №25-01/2022 від 25.01.2022;

- листа ТОВ "АНТАРЕС ЦЕНТР" вих. №2502/01 від 25.02.2022;

- Попереднього Договору №ПД- від 27.04.2022 про наступне укладання Договору оренди;

- Додатку №l до Попереднього Договору №ПД- від 27.04.2022 про наступне укладання Договору оренди;

- Договору №19/02 від 19.02.2021 на виконання робіт;

- Додатку №1 до Договору №19/02 від 19.02.2021 на виконання робіт;

- Акту приймання-передачі виконання робіт від 01.03.2021;

- прибуткової накладної №05 від 01.03.2021;

- листа ТОВ "Домінус-К" вих.№07-12/2019 від 07.12.2019;

- Договору №Д/0201-21у від 02.01.2020 про надання інформаційно-консультаційних послуг;

- платіжної інструкції №1796 від 18.02.2021;

- Акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2021;

- Акту приймання-передачі наданих послуг від 19.10.2021;

- платіжної інструкції №2012 від 19.10.2021;

- презентації семінару-тренінгу "Контроль касових операцій (ТМ EUROCASH)";

- презентації семінару-тренінгу "Як працювати зі скаргами (TM EUROCASH)";

- виписки по рахунку ТОВ "Домінус-К" від 19.10.2021;

- виписки по рахунку ТОВ "Домінус-К" від 18.02.2021.

Однак, дослідивши надані докази, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем-1 не доведено використання торговельної марки для відповідних послуг 35 та 42 класу МКТП за спірним свідоцтвом.

Так, Договір №25/04-20 від 25.04.2020 про співробітництво (партнерство) між відповідачем-1 та ТОВ "Гільдія-К" укладено з метою спільного та узгодженого співробітництва щодо можливостей та перспектив ведення комерційних операцій щодо ТМ "EUROCASH" на території м. Дніпро.

Пунктом 4 статті 16 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що використанням торговельної марки визнається, зокрема, застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано.

Водночас, відповідний абзац ч. 4 статті 16 Закону не може сприйматися так, що використання торговельної марки є її застосування в будь-якому договорі, якщо це не виконує основну функцію торговельної марки - відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів і послуг інших осіб (як засіб індивідуалізації).

Таким чином, зазначений Договір №25/04-20 від 25.04.2020 року укладено не з метою надання послуг 35, 42 класів МКТП під торговельною маркою "EUROCASH", як наслідок не може вважатись використанням такої торговельної марки.

Щодо Договору б/н від 25.04.2020 про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладеного між відповідачем-1 та ТОВ "Гільдія-К", то предметом даного договору є надання інформаційно-консультаційних послуг, зокрема проведення маркетингових досліджень.

Зазначення в п. 3.8 цього договору торговельної марки "EUROCASH" також не може вважатись використанням такої торговельної марки для надання послуг, оскільки в даному випадку маркетингові дослідження проводяться не під торговельною маркою "EUROCASH", а щодо самої торговельної марки.

У презентації ТМ "EUROCASH" не вказана дата її складання та особа, яка її підготувала, а відтак такий доказ є неналежним, оскільки не свідчить про використання саме протягом п`яти останніх років до дати подання позову.

Більш того, у презентації використано зображення із вивіскою "EUROCASH", однак достеменно неможливо встановити, хто використовує таку вивіску, де вона знаходиться територіально, чи наявний взагалі магазин з такою вивіскою, а також дату та час відповідного фото.

Щодо доказів розміщення рекламної продукції ТМ "EUROCASH", яка належить ТОВ "Домінус-К" на праві приватної власності, у торгових центрах м.Дніпро, то на підтвердження цих обставин відповідачем-1 надано докази наміру орендувати приміщення в Дніпрі.

Однак, судом не вставлено реального наміру відповідача-1 орендувати відповідні приміщення починаючи з 22.09.2020 року до дати подання позову.

Надані докази є попередніми договорами, які лише закріплюють намір сторін укласти відповідні основні договори оренди на погоджених сторонами умовах.

Доказів реальної оренди приміщення у ТРЦ з метою рекламування, пропонування до продажу та продажу товарів під спірною торговельною маркою ТОВ "Домінус-К" не надано та матеріали справи не містять, що спростовує доводи відповідача-1 в цій частині.

Щодо Договору №1/1 від 16.01.2023 на виконання робіт, укладеного між відповідачем-1 та ФОП Захаровим В.В., та Акту надання послуг №843/1 від 23.01.2023 згідно рахунку №843/1, то з них вбачається, що виконавець зобов`язується у встановлені терміни якісно, в обсягах і в порядку, передбачених договором, виконати роботи, а замовник - оплатити та прийняти роботи (результат робіт) відповідно до умов цього Договору: "Виготовлення та монтаж вивіски розміром 2000х500х100 мм" на загальну вартість 3 748,28 грн.

Однак, в наданих доказах відсутня оскаржувана торговельна марка "EUROCASH", а відтак відповідачем-1 не доведено, що виготовлення та монтаж вивіски здійснювався саме з використанням згаданого позначення на такій вивісці.

Крім того, на підтвердження реальності укладення цього договору в січні 2023 року відповідачем-1 не надано жодних доказів оплати по цьому договору.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження ТОВ "Домінус-К" про те, що починаючи з 23.01.2023 року вивіска "EUROCASH" розміщена в ТРЦ "Славутич", розташованому за адресою: проспект Поля, 104А, оскільки згідно з наданих самим же відповідачем-1 доказів, станом на січень 2023 року ТОВ "Домінус-К" ще не орендував відповідне приміщення, а укладення Основного договору оренду сторонами було відтерміновано до 2024 року.

Стосовно укладеного між ТОВ "Домінус-К" та ФОП Стрембовською О.В. Ліцензійного Договору від 17.01.2023 року на використання торгівельної марки, то суд звертає увагу відповідача-1, що саме лише укладення договорів (у тому числі ліцензійних) щодо розпорядження майновими правами на знак для товарів і послуг не може вважатися використанням даного знака.

Будь-яких доказів використання ФОП Стрембовською О.В. (ліцензіатом) позначення у відповідності з укладеним договором відповідачем-1 суду не надано та матеріали справи не містять.

Щодо Договору №19/02 від 19.02.2021 на виконання робіт, укладеного між відповідачем-1 (замовник) та ТОВ "Проджект менеджмент енд девелопмент груп" (виконавець), Додатку №1 до Договору №19/02 від 19.02.2021 на виконання робіт, Акту приймання-передачі виконання робіт від 01.03.2021 та прибуткової накладної №05 від 01.03.2021, то за умовами такого договору, виконавець зобов`язується у встановлені терміни якісно, в обсягах і в порядку, передбачених договором, виконати роботи, а замовник - оплатити та прийняти роботи (результат робіт) відповідно до умов цього Договору: щоденники недатовані, металеве кліше, блокнот А5 на пружині (50 арк.) з логотипом ТМ, календар перекидний настільний "намет", макетування, значки Д=56 мм пластик, магніт Д=63мм, ручки, олівці, папка (далі - Товари).

Разом з тим, з наданих доказів неможливо встановити, які ж саме роботи були виконані виконавцем щодо товарів: виробництво, маркування певним зображенням (якщо так, то яким), утилізація, оренда тощо.

Також з вищенаведених доказів не вбачається факт використання саме оскаржуваної торговельної марки "EUROCASH", відтак відповідачем-1 не доведено суду, що виготовлення відповідних товарів здійснювалось саме з використанням спірного позначення чи з його нанесенням на ці товари.

Більш того, всі товари, вказані у договорі, є товарами 16 класу МКТП (друкована продукція та канцелярські товари), а тому надані відповідачем-1 докази не свідчать про використання ним послуг саме 35 та 42 класів МКТП.

Щодо інших доказів використання спірної торговельної марки, а саме: листа ТОВ "Домінус-К" вих.№07-12/2019 від 07.12.2019, Договору №Д/0201-21у від 02.01.2020 про надання інформаційно-консультаційних послуг, платіжної інструкції №1796 від 18.02.2021, Акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2021, Акту приймання-передачі наданих послуг від 19.10.2021, платіжної інструкції №2012 від 19.10.2021, презентації семінару-тренінгу "Контроль касових операцій (ТМ EUROCASH)", презентації семінару-тренінгу "Як працювати зі скаргами (TM EUROCASH)", виписки по рахунку ТОВ "Домінус-К" від 19.10.2021, виписки по рахунку ТОВ "Домінус-К" від 18.02.2021, то вказані документи можуть свідчити про надання відповідачем-1 освітніх послуг під ТМ "EUROCASH", які, в свою чергу, включено до 41 класу МКТП, а тому колегією суддів не досліджуються під час розгляду даної справи.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt").

Вищенаведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у своїй постанові від 30.11.2021 року по справі №910/21182/15 (910/16832/19).

За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням вважає, що надані позивачем та наявні у справі докази у їх сукупності на підтвердження заявлених позовних вимог, є більш вірогідними, ніж докази на підтвердження протилежних доводів відповідача щодо використання ним спірної торговельної марки, як наслідок, колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги в частині невикористання відповідачем-1 торговельної марки "EUROCASH" за свідоцтвом №34485 на території України протягом останніх п`яти років в частині всіх послуг 35 та 42 класу МКТП, для яких надана правова охорона, та дійшла висновку про наявність підстав для дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку в зазначеній частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 2-1 Закону до владних повноважень, делегованих НОІВ, належить: видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок; опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей тощо.

Отже, до функцій УКРНОІВІ віднесено здійснення державної реєстрації, ведення державних реєстрів щодо об`єктів інтелектуальної власності та видання в установленому порядку охоронних документів на ці об`єкти.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення основних позовних вимог, похідні вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про дострокове припинення дії свідоцтва №34485 для всіх послуг 35 та 42 класів МКТП на території України та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним господарським судом, а відтак наявні підстави для часткового її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із частинами 1, 4, 8 ст.129 Господарського процесуального кодесу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5368,00 грн. та апеляційної скарги у розмірі 6441,60 грн. згідно ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача-1 шляхом їх стягнення на користь "Єврокеш" С.А. (Eurocash S.A.).

Крім того, позивачем в апеляційній скарзі у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат на правову (правничу) допомогу, докази понесення яких та їх розміру позивач зобов`язався подати протягом п`яти днів після ухвалення постанови по суті спору.

Отже, питання розподілу судових витрат позивача буде вирішено судом у додатковому рішенні після надання відповідних доказів.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу "Єврокеш" С.А. (Eurocash S.A.) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 року у справі №910/8781/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 року у справі №910/8781/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Достроково припинити дію свідоцтва на торговельну марку №34485 на території України в частині всіх послуг 35 та 42 класів МКТП, для яких надана правова охорона.

5. Зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв на торговельні марки відомості про дострокове припинення дії свідоцтва №34485 в частині всіх послуг 35 та 42 класів МКТП на території України та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінус-К" (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 45, код ЄДРПОУ 39065107) на користь "Єврокеш" С.А. (Вишньова 11 PL-62-052 Коморники, Польща, ідентифікаційний код 0000213765) 5 368,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 6 441,60 грн. - за подання апеляційної скарги.

7. Доручити господарського суду міста Києва видати наказ.

8. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

9. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 30.08.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Доманська

Б.В. Отрюх