Постанова

від 22.08.2024 по справі 903/1227/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року Справа № 903/1227/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Місюк Р.П.

відповідача: Бондарчук Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.2024 р. у справі №903/1227/23, ухвалене суддею Дем`як В.М., повний текст рішення складено 03.04.2024 р. у справі №903/1227/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНДБОРД» (43005, місто Луцьк, проспект Перемоги, будинок 1, код ЄДРПОУ 37572766)

до відповідача Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327)

про стягнення 511 582,44 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю БРЕНДБОРД звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, у якому просить стягнути 511 582,44 грн. матеріальних збитків в порядку ст.1173 ЦК України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії Виконавчого комітету Луцької міської ради в частині прийняття та виконання рішення щодо демонтажу засобів зовнішньої реклами спричинили понесення позивачем матеріальних втрат.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.03.2024 р. у справі №903/1227/23 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської області від 27.03.2024 р. Виконавчий комітет Луцької міської ради звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.2024 р. у справі №903/1227/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Листом №903/1227/23/2814/24 від 25 квітня 2024 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №903/1227/23 з Господарського суду Волинської області.

03.05.2024 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/1227/23.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі №903/1227/23 за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.2024 р. у справі №903/1227/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2024 р. об 11:00 год.

08.05.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Виконавчого комітету Луцької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 р. у справі №903/1227/23 клопотання представника Виконавчого комітету Луцької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/1227/23 - задоволено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 р. виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 р. у справі №903/1227/23. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 р. у справі №903/1227/23 викладено у такій редакції: "1. Розгляд апеляційної скарги призначити на "20" червня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2(ВКЗ).»

17.05.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю БРЕНДБОРД надіслало на адресу апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить постановити ухвалу про розгляд справи №903/1227/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.2024 р. по справі №903/1227/23 залишити без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 р. у справі №903/1227/23 клопотання представника Товариство з обмеженою відповідальністю БРЕНДБОРД про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/1227/23 - задоволено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "22" серпня 2024 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ).

В судовому засіданні 22.08.2024 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Оцінивши наявні матеріали справи в сукупності та перевіривши обставини справи наявними у справі доказами, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи містять достатні, належні та допустимі докази в розумінні приписів вимог процесуального закону в підтвердження наявності у діях відповідача всіх складових, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування шкоди, що вказує на обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 511 582,44 грн.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Луцької міської ради стверджує, що рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.2024 р. є таким що винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, виходячи з наступного.

По-перше, факт знищення зовнішньої реклами позивача нічим не підтверджується. По-друге долучений до позову висновок експерта № 0-28 від 13.11.2023 року не відображає суми прямих збитків понесених позивачем, а містить інформацію про ринкову вартість виготовлення та встановлення нових металоконструкцій і розмір збитків у зв`язку із демонтажем/знищенням біг-бордів.

У вказаному висновку зазначено, що експертом визначається розмір завданої шкоди потерпілому та визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, а опис та аргументи про знищення майна позивача не підтверджені жодним доказом та не відповідає дійсності.

В даному випадку до предмета доказування у даній справі якраз таки входить факт знищення або пошкодження речі, всупереч тому, що вказав суд, а тому це свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Скаржник стверджує, що позивач не звертався з заявою про повернення йому демонтованих ЗЗР, а отже вимога про відшкодування йому збитків в сумі 511582,44 грн. є безпідставною, оскільки вказана сума не є прямим матеріальним збитком. У даному випадку доказуванню підлягає саме факт знищення ЗЗР позивача, і як наслідок відшкодування їх повної вартості, якщо ЗЗР не були знищені, як у нашій справі, позивач повинен доводити вартість ремонту та встановлення демонтованих ЗЗР. Нічого з наведеного позивачем доведено не було.

На даний час усі чотири рекламні конструкції позивача знаходяться на складі ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс», котрі не зруйновані, а лежать цілісними конструкціями. Доказом цього в матеріалах справи наявний Акт наявності на зберіганні демонтованих ЗЗР позивача на складі ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» станом на 22.12.2023 з фото та відео доказами.

Таким чином, відсутній основний елемент це шкода, і саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог.

Законодавець не визначає способу відшкодування шкоди за вибором потерпілого, якщо майно останнього не було знищене та може бути повернуте потерпілому. Більше того, вартість демонтованих конструкцій підлягає повному відшкодуванню тільки у випадку їх повного знищення та неможливості повернути в натурі, а факт їх повного знищення повинен бути доведений позивачем.

Всупереч наведеному, позивач не надав жодних доказів, що його ЗЗР були знищені.

Також, апелянт звертає увагу на те, що сам по собі висновок експерт про вартість ЗЗР не є підтвердженням того, що ці ЗЗР були знищені або пошкоджені до тієї міри, що унеможливлює їх повторне використання, більше того доданий висновок експерта складений без дослідження демонтованих ЗЗР, а тому у даному випадку жодним чином не впливає на розгляд даної справи, оскільки він не підтверджує факт знищення ЗЗР позивача, а інших доказів, які б свідчили про це позивач не надав.

Таким чином, суд мав з`ясувати, чи було майно позивача знищено або пошкоджено, якщо воно не було знищено, то яка вартість ремонту пошкодженого майна, а позивач мав надати такі докази.

Крім того, апелянт вважає, що стягнутий розмір витрат на правову допомогу 25 000 грн. є явно завищеним, так як він є неспівмірним із складністю справи, тривалістю судового розгляду, участю адвоката у одному судовому засіданні та кількістю підготовлених адвокатом процесуальних документів по суті спору, яких було два.

Все вищевикладене є відповідно до статті 277 ГПК України є підставами скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового про відмову у позові.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю БРЕНДБОРД у відзиві вказує на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким яке прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішення щодо майна позивача, відбулось втручання органу місцевого самоврядування у мирне володіння своїм майном останнього, та має місце порушення ст.1 Першого протоколу шляхом позбавлення власності. При цьому позивачу завдана шкода, яка виявляється у вибутті з його користування та розпорядження належного йому майна, а вимога про стягнення з відповідачів збитків є справедлива компенсація за завдану шкоду, внаслідок прийняття незаконних рішень. Відтак, у даній категорії справ, доведення факту знищення майна не входить в предмет доказування, оскільки позивачу слід довести факт позбавлення власності (незаконного вибуття з користування та користування своїм майном) внаслідок втручання органу місцевого самоврядування у мирне володіння майном останнього.

Апелянт жодним чином не спростовує факту виконання свого протиправного рішення, що призвело до позбавлення своєї власності позивачем.

Також, позивач у відзиві стверджує, що наявний в матеріалах справи висновок експерта не викликає сумнівів у його правильності і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, а доводи відповідача в цій частині є нічим іншим, як його припущеннями, що не доведені жодними належними та допустимими доказами та останні не спростовують обґрунтованості визначеного розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок виконання їх неправомірного рішення. Слід відмітити, що відповідач не надав своєї проведеної експертизи, не подавав клопотання про проведення судової експертизи чи виклику експерта тощо. Отже, відповідачем належних доказів на спростування обґрунтованості визначеного розміру збитків, завданих Позивачу не було надано.

Загалом позивач вказує на те, що матеріали справи містять достатні, належні та допустимі докази в розумінні приписів вимог процесуального закону в підтвердження наявності у діях відповідача всіх складових, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування шкоди, що вказує на обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з останнього шкоди в сумі 511 582,44 грн., відтак суд першої інстанції постановив справедливе та обґрунтоване рішення у даній справі.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брендборд" (надалі - Позивач) здійснює на території міста Луцьк господарську діяльність з розміщення зовнішньої реклами на підставі дозволів виданих Луцькою міською радою, що стверджується витягом з ЄДРПОУ наявного в матеріалах справи.

ТОВ "Брендборд" надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами (наявні в матеріалах справи):

- №17, виданий 25.02.2010 на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 25.02.2010 №145-3, строк дії якого було продовжено до 01.06.2022, (двосторонній щит розміром 3.0 м х 6.0 м розміщений на пр-ті Соборності, 26 (розділова смуга));

- №30, виданий 20.01.2011 на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.01.2011 №36-2, строк дії якого було продовжено до 01.08.2022, (двосторонній щит розміром 3.0 м х 6.0 м розміщений на пр-ті Соборності (транспортна розв`язка));

- №109, виданий 03.10.2012 на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 03.10.2012 №665-2, строк дії якого було продовжено до 01.06.2022, (двосторонній щит розміром 3.0 м х 6.0 м розміщений на пр-ті Соборності, 13 (розділова смуга));

- №144, виданий 20.11.2013 на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.11.2013 №720-1, строк дії якого було продовжено до 01.06.2022, (двосторонній щит розміром 3.0 м х 6.0 м розміщений на розі пр-ту Соборності та вул. Карпенка-Карого).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.11.2022 №603-1, у зв`язку із відсутністю дозволів на розміщення зовнішньої реклами було зобов`язано, зокрема ТОВ "Брендборд", як власника засобів зовнішньої реклами, провести демонтаж рекламних конструкцій, КП "Луцькреклама" у разі невиконання власниками засобів зовнішньої реклами пункту 1 даного рішення, доручено провести їх демонтаж (пункт 2 рішення), з покладанням витрат, пов`язаних з демонтажем засобів зовнішньої реклами на власників рекламних конструкцій (а.с. 11-12).

У листопаді 2022 року позивач ТОВ "Брендборд" звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Виконавчого комітету Луцької міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.11.2022 №603-1 "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами" в частині, що стосується ТОВ "Брендборд".

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року по справі №140/7795/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Брендборд до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині що стосується позивача - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.11.2022 №603-1 Про демонтаж засобів зовнішньої реклами в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Брендборд.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дозволи позивача на розміщення зовнішньої реклами №17 від 25.02.2010, №30 від 20.01.2011, №109 від 03.10.2012, №197 від 03.04.2013, №144 від 20.11.2013 вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення, а тому правових підстав для демонтажу рекламних конструкцій з підстав зазначених у спірному рішенні, а саме в зв`язку із відсутністю дозволів, немає. У зв`язку з цим суд визнав оскаржуване рішення відповідача в частині, що стосується ТОВ "Брендборд", протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився Виконавчий комітет Луцької міської ради та оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2023 у справі №140/7795/22 постановлено апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року в адміністративній справі №140/7795/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендборд" до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін (а.с.13-15).

За таких обставин, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року по справі №140/7795/22 набрало законної сили - 19 червня 2023 року.

Разом з цим, під час перебування справи на апеляційному перегляді, КП Луцьреклама здійснила виконання рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.11.2022 №603-1 "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами" в частині, що стосується ТОВ "Брендборд" шляхом демонтажу засобів зовнішньої реклами, а саме:

- двостороннього щита розміром 3.0 м х 6.0 м, розміщеного на розі пр-ту Соборності та вул. Карпенка-Карого;

- двостороннього щита розміром 3.0 м х 6.0 м, розміщеного на пр-ті Соборності, 13 (розділова смуга);

- двостороннього щита розміром 3.0 м х 6.0 м, розміщеного на пр-ті Соборності (транспортна розв`язка);

- двостороннього щита розміром 3.0 м х 6.0 м, розміщеного на пр-ті Соборності, 26 (розділова смуга).

Виконання таких дій підтверджується актами КП Луцьреклама проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 17.06.2023 (а.с. 16-17).

Позивач вважає, що внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішення щодо його майна, відбулось втручання органу місцевого самоврядування у мирне володіння своїм майном останнього, а отже має місце порушення ст.1 Першого протоколу шляхом позбавлення власності. При цьому позивачу завдана шкода, яка виявляється у вибутті з його користування та розпорядження належного йому майна, а вимога про стягнення з відповідача збитків є справедлива компенсація за завдану шкоду, внаслідок прийняття незаконних рішень, у зв`язку із чим і звернувся до суду.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до статей 20 ГК України та 16 ЦК України, до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків (майнової шкоди).

За приписами ч.1-3 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч.3 ст.623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до положень статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 березня 2023 року у справі №925/556/21 причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії Виконавчого комітету Луцької міської ради в частині прийняття та виконання рішення щодо демонтажу засобів зовнішньої реклами спричинили понесення позивачем матеріальних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу було завдано збитки внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.11.2022 №603-1 Про демонтаж засобів зовнішньої реклами в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Брендборд, яким із законного володіння позивача було вилучено належне йому майно, а саме рекламні конструкції типу біг-борд - двосторонній щит розміром 3.0 м х 6.0 м в кількості 4 одиниці.

Протиправність дій органу місцевого самоврядування підтверджено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі №140/7795/22, яким визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.11.2022 №603-1 Про демонтаж засобів зовнішньої реклами в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Брендборд та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2023 у справі №140/7795/22, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Причинно - наслідковий зв`язок між прийнятим органом місцевого самоврядування рішенням та виконаними на його підставі діями та матеріальними втратами позивача вбачається з встановлених судом обставин: демонтаж біг-бордів , які є власністю позивача, виконаний саме на підставі прийнятого Виконавчим комітетом Луцької міської ради рішення. Ці обставини не заперечуються обома сторонами.

Втрата майном позивача його ринкової вартості та розмір цих втрат підтверджено висновками товарознавчої експертизи.

Відповідно до висновку за №О-28 від 13 листопада 2023 року товарознавчої експертизи судового експерта Цепи Юлії Володимирівни (а.с. 18-44), ринкова вартість конструкцій двосторонніх біг-бордів у кількості 4 шт., із вказаними у заяві характеристиками на дату проведення експертизи становить 241 977,04 (двісті сорок одна тисяча дев`ятисот сімдесят сім грн. 04 коп.) грн., розмір матеріальних збитків, завданих ТОВ Брендборд у зв`язку із демонтажем / знищенням зазначених біг бордів третіми особами на дату складання висновку експерта становить 511 582,44 (п`ятсот одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дві грн. 44 коп.) грн. матеріальних збитків.

Відповідно до ст.104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експертизи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідний висновок не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Окрім того, стороною відповідача, в межах розгляду справи, не заявлялося клопотання про проведення іншої судової експертизи.

З огляду на викладене, відповідачем належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості визначеного розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок неправомірних дії відповідача, до матеріалів справи не представлено, а доводи, наведені в апеляційній скарзі відповідачем, не спростовують обґрунтованості та відповідності чинному законодавству позовної вимоги про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 511 582,44 грн.

Щодо доводів апелянта в частині спростування тверджень позивача про неможливість подальшого використання його майна за призначенням апеляційний суд зазначає, що апелянтом не надавались суду першої інстанції докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про належний технічний стан демонтованих біг-бордів, можливість їх повторного встановлення , повного відновлення їх попереднього стану. Відтак твердження позивача про повну втрату ринкової вартості його майна жодним чином не спростовані відповідачем.

Як встановлено апеляційним судом, прийняте Виконавчим комітетом Луцької міської ради рішення було скасоване, як незаконне, проте за наслідками прийнятого рішення для позивача настали несприятливі наслідки у вигляді втрати його майна.

Застосовуючи судову практику ЄСПЛ апеляційний суд зазначає, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові ("Пінкова та Пінк проти Чеської республіки", п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії", п. 38).

Таким чином, внаслідок прийняття Виконавчим комітетом Луцької міської ради незаконного рішення щодо майна позивача, відбулось втручання органу місцевого самоврядування у мирне володіння його своїм майном, а відтак має місце порушення ст.1 Першого протоколу шляхом позбавлення власності. При цьому позивачу завдана шкода, яка полягає у вибутті з його володіння, користування та розпорядження належного йому майна, а вимога про стягнення з відповідачів збитків є справедливою компенсацією за завдану шкоду, внаслідок прийняття незаконного рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведена наявність складу цивільного правопорушення відповідача, який є органом з владними повноваженнями. Доведеним є неправомірність (протиправність) прийняття рішення від 23.11.2022 №603-1 "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами" в частині, що стосується ТОВ "Брендборд", яке визнано судом протиправним та скасовано. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та матеріальною шкодою полягає в тому, що виконання цього рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради спричинило негативні наслідки для позивача у вигляді матеріальних втрат в розмірі 511582,44 грн., що об`єктивно є наслідком протиправної поведінки завдавача шкоди, безпосередньо пов`язаним з прийняттям протиправного рішення.

Застосовуючи положення частини1 статті 1173 ЦК України , апеляційний суд зазначає, що наявність або відсутність вини Виконавчого комітету Луцької міської ради у настанні негативних матеріальних наслідків для позивача, втрати вартості належного йому майна та неможливості його використання за призначенням не впливає на кваліфікацію цивільного правопорушення у цьому випадку, оскільки завдавачем шкоди орган місцевого самоврядування, відтак обов`язок відшкодування шкоди потерпілій особі настає незалежно від вини цього органу.

Відтак, враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріали справи містять достатні, належні та допустимі докази в розумінні приписів вимог процесуального закону в підтвердження наявності у діях відповідача всіх складових, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування шкоди, що вказує на обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 511 582,44 грн.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн є явно завищеними, оскільки адвокатом позивача було підготовлено у суді першої інстанції лише дві заяви по суті спору, а саме позовну заяву та відповідь на відзив. При цьому, разом з вказаною відповіддю на відзив не подавалося нових доказів та матеріалів, не наводилися якісь інші обставини або практика Верховного Суду, ніж ті які наводилися позивачем в позовній заяві. Матеріали справи не є об`ємними, оскільки окрім тих доказів, які долучав позивач до позовної заяви інших фактично не містять, при тому що їх обсяг є не значним. Також є важливим, що представником позивача взято участь у одному судовому засіданні у суді першої інстанції. Тобто це свідчить про те, що судовий розгляд по даній справі не був тривалим та складним.

Дослідивши вище вказаний довід колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 50 000 грн.

В підтвердження надання Адвокатським об`єднанням "МАТВІЮК, СМОЛЕНСЬКИЙ, МІСЮК І ПАРТНЕРИ" послуг з професійної правничої допомоги ТОВ "Брендборд" в суді під час розгляду даної справи позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги від 28.11.2023р., квитанцію до прибуткового касового ордера №28 від 28.11.2023 на суму 50 000 грн.

Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів приймає до уваги, що 28.11.2023р. між Адвокатським об`єднанням "МАТВІЮК, СМОЛЕНСЬКИЙ, МІСЮК І ПАРТНЕРИ" та ТОВ "Брендборд" було укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов п.п. 1.1. котрого, Адвокатське об`єднання зобов`язується представляти інтереси Клієнта у Господарському суді Волинської області, Північно-західному апеляційному господарському суді, Верховному Суді у справі про стягнення з Виконавчого комітету Луцької міської ради збитків в розмірі 511582,44 грн., а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за надану правову допомогу, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Згідно з п. 3.1. договору, договірні сторони домовились, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №28 від 28.11.2023р. АО "МАТВІЮК, СМОЛЕНСЬКИЙ, МІСЮК І ПАРТНЕРИ", на підставі договору про надання правової допомоги від 28.11.2023р., було прийнято від ТОВ "Брендборд" кошти в сумі 50 000 грн.

Враховуючи вказане, позивачем згідно ст. 74 ГПК України доведено понесення витрат в розмірі 50 000 грн. по оплаті наданих послуг з професійної правничої допомоги.

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

З рішення Господарського суду Волинської області вбачається, що суд першої інстанції,

врахував заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, та зменшив розмір таких витрат з 50 000 грн. до 25 000 грн.

Взявши до уваги наведені обставини, а також правову позицію сторін у справі, предмет позову, обсяг доказів, які підлягали дослідженню у справі, судова колегія вважає, що присуджена до стягнення судом першої інстанції сума судових витрат є співмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін.

Cудом першої інстанції були враховані інтереси обох сторін процесу та зменшено витрати на професійну правничу допомогу адвоката до 25 000 грн. Отже, суд приймаючи рішення, не виходив лише з інтересів позивача чи розміру послуг адвоката, який передбачений договором про надання правової допомоги.

Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Виконавчого комітету Луцької міської ради не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.2024 р. у справі №903/1227/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №903/1227/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "30" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.