Постанова

від 28.08.2024 по справі 922/5457/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/5457/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача - Горбунова Ю.О., наказ №03.06.2024 року №222к;

третьої особи на стороні позивача (Тернівська сільська рада) -не з`явився;

третьої особи на стороні позивача (Липецька сільська військова адміністрація)- не з`явився;

відповідача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи на стороні відповідача- не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." (вх. № 962 Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2024 року у справі №922/5457/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Буракова А.М.), повний текст якого складено 04.04.2024 року

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тернівська сільська рада , Харківська область, Харківський район, село Тернова,

Липецька сільська військова адміністрація, село Липці, Харківського району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.", с. Веселе Харківського району Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Харків,

про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2024 року у справі №922/5457/23 позов задоволено повністю. Витребувано у ТОВ "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ: 39792822) - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору 2684,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2024 року у справі №922/5457/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Право власності ОСОБА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 травня 2019 року, про що заявлено і позивачем; відповідач правомірно покладався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пересвідчився у праві власності на відчужувану земельну ділянку, і є добросовісним набувачем.

Є неприпустимим витребування майна із володіння добросовісного набувача, оскільки позбавлення ТОВ "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." права власності на спірну земельну ділянку є незаконним втручанням у мирне володіння майном та прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19, від 15.03.2023 року у справі № 725/1824/20, від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16, від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16, від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19, від 22.02.2023 року у справі № 202/8669/19, від 09.03.2023 року у справі № 910/15443/14.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024 року для розгляду справи № 922/5457/23 сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2024 року у справі №922/5457/23 залишено без руху та встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів доплати у встановленому порядку судового збору в розмірі 3220,80 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 року витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5457/23.

23.04.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи (вх.№5757).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку головуючого судді Шевель О.В. для розгляду справи № 922/5457/23 сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

26.04.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№5963), на виконання вимог ухвали від 17.04.2024 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 року, з урахуванням ухвал від 09.05.2024 року, від 20.05.2024 року, прийнято справу №922/5457/23 до провадження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." (вх. № 962 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2024 року у справі №922/5457/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "05" червня 2024 р. о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104; вчинено інші процесуальні дії.

06.05.2024 року на адресу суду від позивача -Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу ( вх.6320), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що матеріали справи містять докази того, що волевиявлення позивача було спрямоване на передачу земельної ділянки фізичній особі, яка відповідно до вказаних у заяві відомостей не використовувала право на безкоштовне отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства; в даному випадку, волевиявлення позивача було спрямовано на реалізацію повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення та передачу у межах повноважень земельної ділянки громадянину України, який не використовував право на отримання земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 року у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи № 922/5457/23 сформовано склад колегії суддів: головуюча суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року залучено до участі у справі № 922/5457/23 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тернівську сільську раду (ідент. код юридичної особи 04396673, місцезнаходження: 62421, Харківська область, Харківський район, село Тернова, вул.Світла, 347)) та Липецьку сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області (ідент. код юридичної особи 44707228, 62414, Харківська область, Харківський район, село Липці, вул. Покровська, 5); оголошено в судовому засіданні перерву; розгляд справи відбудеться "24" липня 2024 р. о 15:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104; зобов`язано протягом двох днів з дня оголошення даної ухвали надіслати (вручити) Тернівській сільській раді та Липецькій сільській військовій адміністрації Харківського району Харківської області: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області -копії позовної заяви з додатками, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." -копії апеляційної скарги з додатками. Докази направлення вказаних документів надати до Східного апеляційного господарського суду; запропоновано Тернівській сільській раді та Липецькій сільській військовій адміністрації Харківського району Харківської області після отримання копій позовної заяви та апеляційної скарги надати пояснення щодо позову та відзив на апеляційну скаргу, встановивши строк для їх подання - до 18.07.2024 року; вчинено інші процесуальні дії.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 року, у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., на підставі п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 року, з урахуванням ухвали від 02.09.2024 року, зокрема, прийнято справу №922/5457/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2024 року до провадження; доведено до відома учасників справи про те, що дата наступного розгляду справи у відкритому судовому засіданні буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю сторін спору та інших учасників судового процесу; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2024 року учасників справи ухвалено повідомити додатково; вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 року, з урахуванням ухвали від 02.09.2024 року, зокрема, призначено справу №922/5457/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2024 року до розгляду на "28" серпня 2024 р. о 16:00 год.у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; вчинено інші процесуальні дії.

У судовому засіданні 28.08.2024 року представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за їх відсутності.

Ухвали суду від 23.07.2023 року було надіслано засобами поштового зв`язку: ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 ) адресат відсутній.

Разом з цим, ухвали від 23.07.2024 року надіслано ТОВ "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.", Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 23.07.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

12.06.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було отримано заяву ОСОБА_1 від 12.06.2017 року, відповідно до якої останній просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 (два) га із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та передати йому зазначену земельну ділянку; у заяві ОСОБА_1 від 12.06.2017 року вказано, що правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України він не скористався.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 12.06.2017 року Головним управлінням прийнято наказ від 16.06.2017 року № 10673-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у відповідності до якого, надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення розташованої за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

05.03.2018 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 від 28.02.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та передачу зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, доданого до заяви від 28.02.2018 року ОСОБА_1 земельна ділянка щодо якої викладено прохання затвердити проект землеустрою та яку заявник просив передати йому у власність мала кадастровий номер 6325184500:02:001:0388.

Заявником вказано, що правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України він не скористався.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області після розгляду заяви від 05.03.2018 року прийнято наказ від 14.03.2018 року № 1559-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388 площею 2,0000 га, яка розташована на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Право власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.03.2018 року № 1559-СГ на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001.0388 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстровано 21.05.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Гончаренко Оленою Анатоліївною, номер відомостей про речове право: 31694503, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1836766863251.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388 ОСОБА_1 було передано за актом приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 5503, 5504, виданого 27.11.2019 року, Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАГПТАЛ. (код ЄДРПОУ 34630924), на підставі чого 27.12.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності, номер відомостей про речове право: 34968183.

З 27.12.2019 року власником та фактичним користувачем спірної земельної ділянки є відповідач у справі.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) попередньо вже було реалізовано своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.05.2018 року № 3884-СГ, яким було надано йому у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6320810100:01:004:0416 площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320810100:01:004:0416 було зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Балух Наталією Вікторівною 20.06.2018 року, номер відомостей про речове право: 26739132, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1582660363208.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:01:004:0416 була відчужена ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2018 року (серія та номер: 3084), виданого приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Костенко С.О., у власність ОСОБА_2 , номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 26867601.

Позивач посилається на те, що внаслідок протиправних дій, ОСОБА_1 було двічі отримано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що є порушенням статей 116 та 121 ЗК України та як наслідок, відбулось порушення інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388. управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822).

25.03.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення , з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

За змістом положень частини першої, пункту "в", частини третьої, четвертої статті 116, частин першої, сьомої, дев`ятої статті 118, частини першої статті 121, статті 122 ЗК України, які визначають право громадян на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності шляхом приватизації та порядок його реалізації, така передача здійснюється шляхом прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень відповідного рішення і не допускає безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок певного виду використання більш як один раз (Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц, де, між іншим, вказано на те, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз).

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України). Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому, у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном таке введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28.11.2018 року у справа № 504/2864/13-ц.

Враховуючи відчуження права власності на земельну ділянку після протиправного повторного отримання безоплатно земельної ділянки, належним способом захисту прав та інтересів держави є витребування земельної ділянки у кінцевого набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388 вибула з власності поза волею належного розпорядника землі, існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача на підставі статті 388 ЦК України.

У ст. 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 року, викладеному у справі № 911/3680/17, зокрема, зазначено на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, усіх договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аргументи апелянта на те, що право власності ОСОБА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 травня 2019 року, про що заявлено і позивачем, не приймаються з огляду на наступне.

Так, за матеріалами справи, право власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.03.2018 року № 1559-СГ на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001.0388 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстровано 21.05.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Гончаренко Оленою Анатоліївною, номер відомостей про речове право: 31694503, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1836766863251.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388 ОСОБА_1 було передано за актом приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 5503, 5504, виданого 27.11.2019 року, Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАГПТАЛ. (код ЄДРПОУ 34630924), на підставі чого 27.12.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності, номер відомостей про речове право: 34968183.

Таким чином, з 27.12.2019 року власником та фактичним користувачем спірної земельної ділянки є відповідач у справі.

Втім, ОСОБА_1 попередньо вже було реалізовано своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.05.2018 року № 3884-СГ, яким було надано йому у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6320810100:01:004:0416 площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що волевиявлення позивача було спрямоване на передачу земельної ділянки фізичній особі, яка відповідно до вказаних у заяві відомостей не використовувала право на безкоштовне отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Так, волевиявлення позивача було спрямовано на реалізацію повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення та передачу у межах повноважень земельної ділянки громадянину України, який не використовував право на отримання земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації.

Разом з цим, не приймаються аргументи апелянта на те, що відповідач правомірно покладався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пересвідчився у праві власності на відчужувану земельну ділянку, і є добросовісним набувачем.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 904/7803/21).

Таким чином, позивачем правомірно заявлено вимогу про витребування у ТОВ "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388, площею 2,0 га.

Аргументи апелянта на те, що є неприпустимим витребування майна із володіння добросовісного набувача, оскільки, як зазначає апелянт, позбавлення ТОВ "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." права власності на спірну земельну ділянку є незаконним втручанням у мирне володіння майном та прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не приймаються, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18), окрім іншого, зазначено на те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)). Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України"). Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

За змістом ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Окрім того, у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 360/1998/18 від 31.03.2021 року, зокрема, вказано на те, що добросовісний набувач внаслідок вилучення земельної ділянки з його незаконного володіння не понесе надмірний тягар, оскільки він не позбавлений права отримати кошти, сплачені ним за цю земельну ділянку від продавця у порядку двосторонньої реституції. Також, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких придбано (отримано) земельну ділянку, про відшкодування збитків.

Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею (встановленому порядку) власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, подальше відчуження спірної земельної ділянки та набуття її у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." відбулось з порушенням вимог ст. ст. 328, 330 ЦК України, у зв`язку з цим, земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави в особі позивача.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пунктах 95-100 постанови від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц "метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Щодо органу, який на момент звернення з позовом наділений правом розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, слід зазначити на таке.

У відповідності до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 року № 1302, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 року № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023року № 85) (чинного на момент звернення із відповідний позовом) (далі - Положення), Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. У свою чергу, пункт 3 зазначеного вище Положення передбачало, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області. Відповідно до підпункту 16 пункту 4 Положення Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

При цьому, відповідно до пункту "є-1" 1 статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктом права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Частина 2 статті 84 ЗК України визначає, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

За змістом ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, законодавець передбачив можливість розпорядження земельними ділянками державної форми власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у виключних випадках, зокрема, у разі визнання за державою в особі відповідного органу виконавчої влади права власності на земельну ділянку за рішенням суду.

Беручи до уваги те, що органом, який на момент звернення з позовом наділений правом розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

За таких обставин, позовні вимоги про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0388, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не приймаються посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19 та від 15.03.2023 року у справі № 725/1824/20, де, зокрема, вказано на те, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно); від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16, де, між іншим, вказано на те , що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом; від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16, де, окрім іншого, вказано на те, що за змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна; від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17, де, зокрема, вказано на те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень; від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19, від 22.02.2023 року у справі № 202/8669/19, від 09.03.2023 року у справі № 910/15443/14, де, між іншим, вказано на те, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

У даних випадках волевиявлення позивача було спрямовано на реалізацію повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення та передачу у межах повноважень земельної ділянки громадянину України, який не використовував право на отримання земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г.

Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається апелянт та обставини вказаних справ № 925/1351/19, № 725/1824/20, № 914/3224/16, № 907/50/16, № 922/3537/17, № 610/1030/18, № 922/2416/17, № 925/1351/19, № 202/8669/19, № 910/15443/14, не є подібними до правовідносин у справі №922/5457/23, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ." залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2024 року у справі №922/5457/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов