Рішення

від 29.08.2024 по справі 910/5000/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2024Справа № 910/5000/24За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

про стягнення коштів у розмірі 4048842,93 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники сторін:

Від позивача: Засядьвовк А.І.

Від відповідача: не з`явились

У судовому засіданні 29.08.2024, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про стягнення 4048842,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявність заборгованості у відповідача за спожиту електричну енергію на підставі публічного договору приєднання.

Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.04.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 29.04.2024.

Ухвалою суду від 30.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/5000/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2024.

23.05.2024 через електронний суд від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує на скрутне фінансове становище, пов`язане з військовою агресі6ю рф.

31.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.

У підготовчому засіданні 10.06.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 27.06.2024.

Ухвалою суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 11.07.2024.

08.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, з копіями платіжних інструкцій, в підтвердження обставин часткової оплати заборгованості.

10.07.2024 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в зв`язку з частковою оплатою.

В судовому засіданні 11.07.2024 оголошено перерву до 19.08.2024.

05.08.2024 від відповідача надійшли докази часткової оплати заборгованості.

15.08.2024 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в зв`язку зі здійсненою відповідачем частковою оплатою заборгованості.

16.08.2024 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому він просить повернути йому 50 % сплаченого ним судового збору, оскільки, відповідач у відзиві визнав позов.

В судовому засіданні 19.08.2024 позивачем оголошено заяву про зменшення суми позовних вимог.

Відповідно до ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки, ухвалою суду від 27.06.2024 підготовче провадження у справі було закрито, заява про зменшення розміру позовних вимог, подана після закінчення підготовчого засідання, підлягає залишенню без розгляду.

Суд, протокольною ухвалою від 19.08.2024 залишив без розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 19.08.2024 оголошено перерву до 29.08.2024.

28.08.2024 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову. В заяві відповідач вказує, що при поданні відзиву на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги та з моменту звернення позивача до суду, здійснив часткову оплату заборгованості за спожиту електричну енергію на суму 1200000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, Концерн РРТ просить суд: прийняти заяву про визнання позову в частині фактичної наявної заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 2 775 309,52 грн, інфляційних втрат в сумі 15 156,94 грн та 15 % річних в сумі 58 376,47 грн.

Відповідно до ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд відзначає, що згідно ордеру серії АІ № 1500134 від 10.06.2024 повноваження адвоката Гєгіної І.В., яка підписала заяву про визнання позову, не обмежені. Крім того, вказана заява не порушує права та інтереси третіх осіб і не суперечить закону.

Отже, відповідач скористався своїм правом на подання заяви про визнання позову, передбаченим ст. 46 ГПК України, та подав відповідну заяву до початку розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2024 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача визнав позов

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача не заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 233 ГПК України виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Суд робить застереження, що при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення, не було оголошено про закриття провадження у справі в частині позовних вимог на суму 1200000,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (постачальник), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 №1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

За даними ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", відповідача було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 22.12.2023, що підтверджується повідомленням оператора системи про споживачів, постачання електроенергії яким здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора систем розподілу (передачі) ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" від 22.12.2023 (порядковий № 47).

Законодавством України, зокрема положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Так, положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу III ПРРЕЕ).

На виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; "Комерційна пропозиція № 8 від 07.11.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Додаток №1 до Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 до Договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Відповідно до положень ч. 8, 9 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в Комерційній пропозиції № 8 від 07.11.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не виконав обов`язку з оплати спожитої електричної енергії у період з грудня 2023 по лютий 2024, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3975309,52 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 58376,47 грн 15% річних та 15156,94 грн інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За загальним правилом, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (надалі - Правила/ПРРЕЕ).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного Договору ДПЗД "Укрінтеренерго", на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії відповідачем, за даними отриманими від оператора системи розподілу ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1411, із змінами), відповідачу було виставлено:

- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за грудень 2023 року, рахунку №000001190043/08/О12/59992 від 12.01.2024 та Акту № 052265 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2023 від 31.12.2023 року, спожито електричної енергії - 104324 кВт.*год., на загальну суму 744153,53 грн з ПДВ,

- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2024 року, рахунку №000001190043/08/О01/61071 від 13.02.2024 та Акту № 053334 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2024 від 31.01.2024 року, спожито електричної енергії - 252083 кВт.*год., на загальну суму 1838510,89 грн з ПДВ,

- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2024 року, рахунку №000001190043/08/О02/62584 від 13.03.2024 та Акту № 054830 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2024 від 23.02.2024 року, спожито електричної енергії - 215457 кВт.*год., на загальну суму 1392645,10 грн з ПДВ.

Загалом відповідачем згідно означених документів було спожито електричної енергії на суму 3975309,52 грн.

Станом на день звернення позивача до суду, вартість спожитої електричної енергії у сумі 3975309,52 грн відповідачем оплачена не була.

В процесі розгляду справи відповідач оплатив частково наявну заборгованість у сумі 1200000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 15811 від 02.08.2024 на суму 400000,00 грн, № 15535 від 05.07.2024 на суму 344153,53 грн, № 15536 від 05.07.2024 на суму 55846,47 грн., № 15466 від 27.06.2024 на суму 400000,00 грн.

Відповідно до ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 2) відсутній предмет спору.

Судом встановлено, що в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1200000,00 грн спір у справі відсутній, в зв`язку з їх оплатою, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Решта позовних вимог, зокрема і щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2775309,52 грн (3975309,52-1200000,00) визнана відповідачем у поданій до суду заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.8 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору. Спосіб визначення ціни на електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Розрахунковий період за цим договором є календарний місяць.

Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10 договору).

Пунктами 4.2-4.5 комерційної пропозиції передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно, виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни. 100% попередня оплата здійснюється споживачем не пізніше чим за 1 день до початку розрахункового періоду. Оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію здійснюється споживачем у строк до 20 (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника.

Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 2775309,52 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Наявність та розмір заборгованості Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за спожиту електричну енергію у період грудня 2023 по лютий 2024 у сумі 2775309,52 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та визнані відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2775309,52 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 58376,47 грн за загальний період з 20.01.2024 по 31.03.2024 та втрати від інфляції у розмірі 15156,94 грн за загальний період з 20.01.2024 по 31.03.2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.4 комерційної пропозиції передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електричної енергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Оскільки умовами договору сторонами погоджено інший розмір процентів річних ніж той, що визначений у ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем 15% річних.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 15156,94 грн та 15% річних у розмірі 58376,47 грн.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідач визнав позов у повному обсязі, в зв`язку з чим, він підлягає задоволенню. З приводу питання про повернення з бюджету 50% судового збору, сплаченого позивачем, та повернення судового збору, в зв`язку з закриттям провадження у справі в частині суми осиного боргу, судом буде винесено ухвалу.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі, за виключенням сум, які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суму основного боргу у розмірі 1200000,00 грн, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код: 01190043) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600) суму основного боргу у розмірі 2775309 (два мільйони сімсот сімдесят п`ять тисяч триста дев`ять) грн 52 коп., 15% річних у розмірі 58376 (п`ятдесят вісім тисяч триста сімдесят шість) грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 15156 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят шість) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 21366 (двадцять одну тисячу триста шістдесят шість) грн 32 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко