Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/6937/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2024Справа № 910/6937/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів» (вул.Луценка Дмитра, буд.10, м.Київ, 03193; ідентифікаційний код 42964487)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартум Технолоджіс» (вул.Туполєва Академіка, буд.17, м.Київ, 04128; ідентифікаційний код 40400333)

про стягнення 2 844 975,00 грн

За участі представників:

позивача: Валько І.В.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меддів» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартум Технолоджіс» про стягнення 2 844 975,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару відповідно до здійсненої позивачем попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2024 та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

21.06.2024 від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без його участі.

У підготовче засідання 24.06.2024 представники сторін не з`явились.

У зв`язку з неявкою сторін підготовче засідання було відкладено на 29.07.2024

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 29.07.2024.

У підготовче засідання 29.07.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача.

У підготовчому засіданні 29.07.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 відповідача було повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.09.2024.

29.07.2024 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У судове засідання 02.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 02.09.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меддів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартум Технолоджіс» існували господарські правовідносини, в межах яких відповідач поставляв, а позивач, приймав та оплачував медичні товари.

Відповідно до платіжних доручень № 902 від 06.05.2021 на суму 6 000,00 грн, № 903 від 06.05.2021 на суму 25 700,00 грн, № 949 від 21.05.2021 на суму 3 000,00 грн, № 987 від 08.06.2021 на суму 4 000,00 грн, № 1023 від 30.06.2021 на суму 3 200,00 грн, № 1071 від 21.07.2021 на суму 1 750,00 грн, № 1202 від 19.10.2021 на суму 2 875,00 грн, № 1252 від 16.11.2021 на суму 2 000,00 грн, № 1266 від 30.11.2021 на суму 7 500,00 грн, № 1381 від 04.02.2022 на суму 26 750,00 грн, № 1253 від 17.11.2021 на суму 315 000,00 грн, № 1352 від 21.01.2022 на суму 235 000,00 грн, № 2 від 21.01.2022 на суму 2 300 000,00 грн з рахунку позивача на користь відповідача були перераховані грошові кошти в загальній сумі 2 932 775,00 грн.

Призначення вказаних платежів містять посилання на низку рахунків, які виставлялись на оплату медичних товарів.

Позивач зазначає, що внаслідок проведення інвентаризації після зміни керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів», він дізнався про те, що відповідач поставив лише частину товару на суму 87 800,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 441 від 06.05.2021 на суму 6 000,00 грн, № 442 від 06.05.2021 на суму 25 700,00 грн, № 531 від 08.06.2021 на суму 4 000,00 грн, № 571 від 01.07.2021 на суму 3 200,00 грн, № 602 від 21.07.2021 на суму 1 750,00 грн, № 795 від 19.10.2021 на суму 2 875,00 грн, № 878 від 17.11.2021 на суму 2 000,00 грн, № 911 від 30.11.2021 на суму 7 500,00 грн, а також видатковими накладними № 480 від 21.05.2021 на суму 3 000,00 грн, № 79 від 07.02.2022 на суму 26 750,00 грн, № 37 від 24.01.2022 на суму 5 025,00 грн, які не збереглись.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із претензією № 1, у якій просив у семиденний строк з моменту її отримання поставити оплачений товар, або повернути авансові платежі в сумі 2 844 975,00 грн.

З наявного в матеріалах справи витягу із сервісу відстеження поштових пересилань АТ «Укрпошта», вбачається, що поштове відправлення № 0829000824440 із претензією № 1 від 19.04.2024 було доставлено до поштового відправлення відповідача 23.04.2024, а 08.05.2024 поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

З огляду на те, що зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару не виконано, суму попередньої оплати вартості товару відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь попередню оплату в розмірі 2 844 975,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 2 932 775,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 902 від 06.05.2021 на суму 6 000,00 грн, № 903 від 06.05.2021 на суму 25 700,00 грн, № 949 від 21.05.2021 на суму 3 000,00 грн, № 987 від 08.06.2021 на суму 4 000,00 грн, № 1023 від 30.06.2021 на суму 3 200,00 грн, № 1071 від 21.07.2021 на суму 1 750,00 грн, № 1202 від 19.10.2021 на суму 2 875,00 грн, № 1252 від 16.11.2021 на суму 2 000,00 грн, № 1266 від 30.11.2021 на суму 7 500,00 грн, № 1381 від 04.02.2022 на суму 26 750,00 грн, № 1253 від 17.11.2021 на суму 315 000,00 грн, № 1352 від 21.01.2022 на суму 235 000,00 грн, № 2 від 21.01.2022 на суму 2 300 000,00 грн.

При цьому кількість та вартість товару погоджувались сторонами шляхом виставлення рахунків, посилання на які міститься у призначеннях вищенаведених платежів.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Обставини справи свідчать про те, що відповідач поставив лише частину попередньо оплаченого позивачем товару на суму 87 800,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 441 від 06.05.2021 на суму 6 000,00 грн, № 442 від 06.05.2021 на суму 25 700,00 грн, № 531 від 08.06.2021 на суму 4 000,00 грн, № 571 від 01.07.2021 на суму 3 200,00 грн, № 602 від 21.07.2021 на суму 1 750,00 грн, № 795 від 19.10.2021 на суму 2 875,00 грн, № 878 від 17.11.2021 на суму 2 000,00 грн, № 911 від 30.11.2021 на суму 7 500,00 грн, а також видатковими накладними № 480 від 21.05.2021 на суму 3 000,00 грн, № 79 від 07.02.2022 на суму 26 750,00 грн, № 37 від 24.01.2022 на суму 5 025,00 грн, які у позивача не збереглись.

Матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами строку поставки решти товару, водночас, направивши відповідачу претензію № 1 від 19.0.2024, позивач тим самим скористався своїм правом, передбаченим частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України та визначив строк поставки товару на суму 2 844 975,00 грн - протягом семи днів з моменту отримання цієї претензії.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що строк поставки оплачених позивачем медичних товарів на суму 2 844 975,00 грн є таким, що настав.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов`язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме недотримання строку поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, встановивши, що відповідач не поставив товар, і у визначений строк суму попередньої оплати позивачу не повернув, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 2 844 975,00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає попередня оплата в розмірі 2 844 975,00 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 34 139,70 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартум Технолоджіс» (вул.Туполєва Академіка, буд.17, м.Київ, 04128; ідентифікаційний код 40400333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів» (вул.Луценка Дмитра, буд.10, м.Київ, 03193; ідентифікаційний код 42964487) попередню оплату в розмірі 2 844 975 (два мільйони вісімсот сорок чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 139 (тридцять чотири тисячі сто тридцять дев`ять) грн 70 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.09.2024.

Суддя Т.П. Капцова