Рішення

від 22.08.2024 по справі 914/1780/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024 Справа № 914/1780/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кифа"

про стягнення 105344,30 грн

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кифа" про стягнення 105344,30 грн, з яких 70006,07 грн - основний борг, 27020,91 грн - інфляційні втрати та 8317,32 - 3% річних.

Ухвалою суду від 22.07.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 22.08.2024.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кифа" (покупець) була досягнута домовленість про поставку товару, у відповідності до умов якої постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити пакувальні матеріали в асортименті, кількості і у терміни, обговорені сторонами.

Так, відповідно до видаткової накладної №30817 від 03.08.2022 позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар на загальну суму 200005,20 грн з ПДВ.

Як зазначив позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кифа" оплатило частково борг в сумі 129999,13 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №856 від 05.07.2023, №1002 від 10.08.2023, №1482 від 17.11.2023 та №2190 від 12.02.2024.

Однак, як вказано у позовній заяві, решту коштів в сумі 70006,07 грн відповідач не оплатив.

Керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 27020,91 грн (за період з серпня 2022 року по травень 2024 року) та 8317,32 грн 3% річних (за період з 04.08.2022 по 03.07.2024).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 105344,30 грн, з яких 70006,07 грн - основний борг, 27020,91 грн - інфляційні втрати та 8317,32 - 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 та частинами 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

При цьому, згідно із частинами 1 та 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із видаткової накладної №30817 від 03.08.2022 позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар на загальну суму 200005,20 грн. Відповідач частково виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару, що підтверджується такими платіжними інструкціями: від 12.02.2024 на суму 20000,00 грн, від 17.11.2023 на суму 10000,00 грн, від 10.08.2023 на суму 70000,00 грн, від 05.07.2023 на суму 30000,00 грн.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 70005,20 грн, а не, як зазначив позивач, 70006,07 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 27019,04 інфляційних втрат та 8287,06 грн 3% річних.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 70005,20 грн основного боргу, 27019,04 грн інфляційних втрат та 8287,06 - 3% річних.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2906 від 04.07.2024 на суму 3027,05 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3027,05 грн, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кифа" (90122, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Мідяниця, будинок 226"А", ідентифікаційний код 32637357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак" (81700, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Жидачів, вул.Вокзальна, будинок 1, ідентифікаційний код 30028601) 70005,20 грн - основного боргу, 27019,04 грн - інфляційних втрат, 8287,06 - 3% річних та 3027,05 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.08.2024.

СуддяПетрашко М.М.