Рішення

від 02.09.2024 по справі 914/1618/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 Справа № 914/1618/24

за позовом: Приватного підприємства «В.І.Б.-Сервіс», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Васюти Михайла Михайловича, м. Львів,

про стягнення 10'065,00 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «В.І.Б.-Сервіс» до Фізичної особи-підприємця Васюти Михайла Михайловича про стягнення 10'065,00 грн заборгованості за договором №12/19 про надання послуг з охорони від 01.12.2019, з яких: 10'000,00 грн основний борг, 40,00 грн втрати від інфляції та 25,00 грн 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.06.2024 року справу № 914/1618/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута відправнику за закінченням терміну зберігання. Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.). Негативні наслідки неодержання звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19).

28.08.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява, що відповідач заборгованість не оплатив і вона не змінилася, а тому позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати наданих послуг. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем за період 01-31.01.2024 нараховано 40,00 грн втрат від інфляції та 25,00 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01 грудня 2019 року Приватним підприємством «В.І.Б.-СЕРВІС» (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Васютою Михайлом Михайловичем (замовник) укладено договір №12/19 про надання послуг з охорони, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов?язки надавати послуги з охорони та збереження майна замовника та цілодобового здійснення замовником внутрішньооб?єктного порядку (режиму) охорони на території комплексу споруд замовника, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Янева, 3, 5, 7, 9, 11, 15, 16, 17, 18, 20, 22, 24 та 28. Замовник в даному договорі виступає та діє в інтересах власників, користувачів та орендарів житлових та нежитлових приміщень котеджного містечка «Паркове» по вул. Яневій у м.Львові.

Прийняття виконавцем об?єкта та майна під охорону здійснюється з моменту підписання сторонами акту обстеження та прийняття об?єкта під охорону (додаток №1 до договору), а зняття з охорони з моменту розірвання договору (п.2.1 договору).

За умовами п.2.3 договору дислокація постів, кількість охоронників визначаються замовником та виконавцем спільно у дислокації розташування постів (додаток №1 до договору)

Відповідно до п.3.1-3.3 договору вартість послуг охорони, що надаються виконавцем є фіксованою сумою за розрахунковий період та визначається з розрахунку 31 (тридцять одна) грн за годину охорони. Розрахунковий період надання послуг з охорони - календарний місяць з першого до останнього числа місяця. Оплата замовником послуг з охорони проводиться в безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок виконавця щомісячно до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Фактичне надання послуг за цим договором фіксується сторонами у двосторонньому акті приймання-передачі наданих послуг, який є підставою для взаємних розрахунків та платежів між замовником та виконавцем.

Відповідно до п.11.3 договору цей договір вступає в дію після його підписання повноважними особами сторін. Початок терміну дії договору вважати з 01.12.2019. договір пролонгується на 1 наступний рік на тих же умовах, якщо кожна із сторін не заявить про припинення дії договору за 30 днів до закінчення строку його дії.

У подальшому сторонами укладено ряд додаткових угод до договору №12/19 від 01.12.2019 щодо ціни за одиницю товару (годину охорони). Так, угодою від 01.01.2022 ціну змінено до 52,00 грн за годину охорони за один пост. З 01.01.2024 вартість наданих послуг за договором становить 57,00 грн гривні без ПДВ за годину охорони об`єкту з розрахунку 1 (одного) поста.

На виконання умов укладеного договору позивачем було надано послуги охорони упродовж січня 2023 - січня 2024, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг №02 від 31.01.2023 на суму 14?176,00 грн, № 04 від 28.02.2023 на суму 22?824,00 грн, №06 від 31.03.2023 на суму 14?176,00 грн, №08 від 30.04.2023 на суму 18?880,00 грн., №10 від 31.05.2023 на суму 24?000,00 грн; №12 від 30.06.2023 на суму 18?880 грн; №14 від 31.07.2023 на суму 30?000 грн; №16 від 31.08.2023 на суму 30?000,00 грн; №18 від 30.09.2023 на суму 31?632,00 грн; №20 від 31.10.2023 на суму 29?432,00 грн; №22 від 30.11.2023 на суму 20?000,00 грн; №24 від 31.12.2023 на суму 10?000,00 грн та №02 від 31.01.2024 на суму 26?591,00 грн. Акти наданих послуг підписані сторонами без зауважень. Відповідач вартість наданих послуг оплатив частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 10?000,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем за період 01-31.01.2024 нараховано 40,00 грн втрат від інфляції та 25,00 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

25.03.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №12/19 про надання послуг з охорони від 01.12.2019 з додатками та додатковими угодами до нього. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих послуг.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати, відтак, позовна вимога про стягнення 10000,00 грн основного боргу є обґрунтованою, адже розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується належними доказами та не спростований відповідачем.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, із врахуванням положень ст.ст.13, 14 та ч.2 ст.237 ГПК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 40,00 грн втрат від інфляції та 25,00 грн 3% річних.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3718311710.1 від 20.06.2024 на суму 3'028,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Васюти Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «В.І.Б.-СЕРВІС» (79053, м. Львів, вул. Керамічна, 4/82; ідентифікаційний код 39345044) 10'000,00 грн основного боргу, 40,00 грн втрат від інфляції, 25,00 грн 3% річних та 3?028,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б. Яворський.