Постанова

від 29.08.2024 по справі 912/1107/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/1107/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

прокурора: Зарудяна Н.О.

позивача-1: не з?явився

позивача-2: Неборак А.В.

відповідача - 1: Шаповалов Д.В.

відповідача - 2: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024

(головуючий - Кощеєв І.М., судді Чус О.В., Дармін М.О.)

у справі №912/1107/23

за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Кіровоградської обласної ради, Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

до 1) Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни, 2) Комунального закладу «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради»

про визнання недійсним додаткових угод, стягнення 245 695,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2024.

Короткий зміст позовних вимог

2. Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради (далі - Кіровоградська облрада, позивач - 1) та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі - Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби, позивач - 2) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни (далі - СПД ФО Арсірій О.В., відповідач - 1), Комунального закладу «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» (далі - КЗ, відповідач - 2) про:

1. Визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 10.03.2022 до договору № 1 від 06.01.2022, укладену між ФОП Арсірій О.В. та КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» ( вимога до ФОП Арсірій О.В. та КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» ).

2. Визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 13.06.2022 до договору №1 від 06.01.2022, укладену між ФОП Арсірій Оксана Вікторівна та КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» (вимога до ФОП Арсірій О.В. та КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради»).

3. Стягнення з ФОП Арсірій О.В. на користь бюджету грошових коштів, які необхідно перерахувати на розрахунковий рахунок КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради», у розмірі 245 695,00 грн ( вимога до ФОП Арсірій О.В.).

3. Позов обґрунтовано тим, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки такі угоди укладено без належного підтвердження коливання цін на ринку, в період виконання умов договору. Оскільки на підставі додаткових угод надмірно сплачено бюджетні кошти на загальну суму 245 695,00 грн, прокурор просить повернути їх на користь держави.

Короткий зміст судових рішень у справі

4. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2024 позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 10.03.2022 до договору №1 від 06.01.2022, укладену між ФОП Арсірій О.В. та КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради». Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 13.06.2022 до договору № 1 від 06.01.2022, укладену між ФОП Арсірій О.В. та КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради».

Стягнуто з СПД ФО Арсірій О.В., на користь бюджету грошові кошти у розмірі 245 695,00 грн, які перерахувати на розрахунковий рахунок, який належить КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради».

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суд від 22.05.2024 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2023 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

6. Постанову мотивовано тим, що прокурором невірно визначено склад учасників судового процесу, що призвело до неналежного та неефективного судового захисту порушених прав та є самостійною підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, прокурор, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження, згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції невірно витлумачив зміст позовних вимог прокурора, не дослідив у повній мірі статуту відповідача-2 та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

9. Посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначав, що апеляційний суд належним чином не врахував всіх обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Позивач-2 у відзиві на касаційну скаргу, підтримав доводи викладені прокурором у касаційній скарзі, зазначаючи, що комунальний заклад є розпорядником бюджетних коштів, а тому бюджетні кошти має витрачати раціонально. У справі, прокурор звернувся з позовом про визнання недійсними додаткових угод за договором, якими збільшено ціну за одиницю товару, як таких, що суперечать положенням Закону України «Про публічні закупівлі», з посиланням на безпідставну зміну ціни товару за договором та нераціональне їх витрачання. А тому позивач - 2 просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову, рішення залишити в силі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2021 році Комунальним закладом «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» (далі - Замовник) проведено відкриті торги по закупівлі UА-2021-11-26-012828-а) ДК 021:2015:09110000-3:Тверде паливо.

12. У відкритих торгах брали участь два суб`єкти господарювання, а саме: ПП «Інвест Альянс» з остаточною пропозицією 2 153 000,00 грн; ФОП Арсірій О.В. з остаточною пропозицією 2 153 650,00 грн.

13. За результатами вказаних торгів Замовником з переможцем відкритих торгів ФОП Арсірій О.В. (Учасник) укладено 06.01.2022 договір №1 про закупівлю товарів (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Учасник зобов`язується поставити Замовникові товари, а саме тверде паливо (код ДК 021:2015:09110000-3), зазначене в Додатку 1 до цього договору в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі товари у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

14. Найменування товару зазначено в Додатку 1 до цього Договору (п. 1.2. Договору).

15. Ціна цього Договору становить 2 153 650,00 грн з урахуванням ПДВ - 356 941,67 грн (п. 3.1. Договору).

16. Відповідно до п. 3.2. Договору ціна може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. У Замовника виникають бюджетні зобов`язання за цим Договором виключно у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

17. Як передбачено у п. 5.1., 5.2. Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів до 30.12.2022. Місце поставки (передачі) товарів: 28042, Кіровоградська область, смт Нова Прага, вул. Тітаренка, буд. 24.

18. Згідно з п. 10.1. Договору останній вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022.

19. Усі додатки та Додаткові Угоди до Договору набувають чинності з моменту їх підписання повноважними представниками сторін та діють протягом строку дії Договору, якщо сторонами не встановлено інше (п. 11.1. Договору).

20. У п. 11.2. Договору сторонами погоджено, що цей Договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, що оформляється в письмовій формі та підписується уповноваженими представниками обох сторін.

21. За умовами передбаченими у п. 11.5. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Договором та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

22. Додатком 1 до Договору - Специфікацією на постачання твердого палива сторони визначили найменування товару - вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) в кількості 430,730 тонн, ціною за 1 тонну - 5 000,00 грн з ПДВ на загальну суму 2 153 650,00 грн з ПДВ.

23. У Додатку 2 до Договору передбачені якісні показники твердого палива.

24. Додатковою угодою №1 від 10.03.2022, укладеною між замовником та ФОП Арсірій О.В. до Договору, у зв`язку з підвищенням ціни на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на ринку, сторони збільшили ціну за одиницю товару на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 460,00 грн з ПДВ, при цьому зменшивши обсяги закупівлі вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 36,2886 тон. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання.

25. Додаткову угоду №1 від 10.03.2022 укладено на підставі висновку за результатами цінового моніторингу Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 24.01.2022 №В-33, в якому вказано середню ринкову вартість вугілля кам`яного марки ДГ (30-80) станом на 24.01.2022.

26. Додатковою угодою №2 від 13.06.2022, укладеною між замовником та ФОП Арсірій О.В. до Договору, у зв`язку з підвищенням ціни на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на ринку, сторони збільшили ціну за одиницю товару на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 540,54 грн без ПДВ, при цьому зменшивши обсяги закупівлі вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 35,532 тон. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання.

27. Додаткову угоду №2 від 13.06.2022 укладено на підставі висновку за результатами цінового моніторингу Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 02.06.2022 №В-225, в якому вказано середню ринкову вартість вугілля кам`яного марки ДГ (30-80) станом на 02.06.2022.

28. Додатковою угодою № 3 від 08.08.2022, укладеною між замовником та ФОП Арсірій О.В. до Договору, сторонами погоджено викласти підпункт 3.1. Договору в наступній редакції: «Ціна цього Договору становить 1 473 500,00 грн без ПДВ».

29. Крім того, вказаною додатковою угодою Додатки №1, №2 до Договору викладено в новій редакції. Договір, додатки та додаткові угоди до нього підписано сторонами та скріплено печатками.

30. За твердженням прокурора, вказані вище додаткові угоди №1 та №2 до Договору укладено в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, за відсутності доказів на підтвердження коливання цін на ринку, надані висновки Торгово-промислової палати не можуть слугувати достатньою підставою для зміни істотної умови за договором №1 від 06.01.2022 в частині підвищення ціни за одиницю товару.

Позиція Верховного Суду

31. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача-2 та відповідача -1, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити.

32. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

33. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

34. Як вказувалось прокурор звернувся з позовом про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 10.03.2022 та додаткової угоди № 2 від 13.06.2022 до договору, щодо закупівлі твердого палива. Позов обґрунтовано тим, що оспорювані додаткові угоди суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку в період виконання умов договору. На підставі додаткових угод надмірно сплачено бюджетні кошти на загальну суму 245 695,00 грн.

35. Суд першої інстанції, розглядаючи спір у справі, встановив, що оспорювані додаткові угоди не відповідають вимогам, передбаченим п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі», щодо допущення можливості збільшення ціни за одиницю товару за договором про закупівлю до 10%, у разі коливання ціни такого товару, що є підставою для визнання оспорюваних угод недійсними. Оскільки на виконання договору було поставлено 245,561 т. твердого палива та сплачено грошових коштів в загальному розмірі 1 473 500,00 грн з ПДВ, тоді як, за договором, без врахування оспорюваних додаткових угод, при ціні твердого палива 5 000,00 грн/т за 245,561 т підлягає сплаті 1 227 805,00 грн, а отже грошові кошти в сумі 245 695,00 грн (різниця в ціні за основним договором та додатковими угодами) підлягають стягненню на користь бюджету.

36. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що повернення спірної суми коштів комунальному закладу - школі не відновлює права держави в особі Кіровоградської обласної ради або Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (позивачів), а в межах заявлених позовних вимог не вбачається можливим застосування судом іншого ефективного способу захисту порушених прав держави, отже, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

37. Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.

38. Так, стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

39. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3 ст.53 ГПК України).

40. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 ГПК (ч.4 ст.53 ГПК України).

41. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5 ст.53 ГПК України).

42. Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у ст.23 Закону «Про прокуратуру».

42. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3 ст.23 Закону «Про прокуратуру»).

43. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

44. Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4 ст.23 Закону «Про прокуратуру»).

45. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

46. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

47. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

48. Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

49. Водночас Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.11 постанови від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 дійшла такого висновку: «У кожному випадку звернення до суду в інтересах держави перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити насамперед: а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; в) залежно від установленого - коло відповідачів. При цьому слід мати на увазі, що вимогу про визнання недійсним договору може заявити як його сторона, так й інша заінтересована особа.

50. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

51. Розглядаючи спір судом першої інстанції встановлено що прокуратурою, за результатами опрацювання інформації управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, яке відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є органом державного фінансового контролю, зокрема, щодо проведення закупівель, встановлено факт порушення Закону України «Про публічні закупівлі» при здійсненні закупівлі твердого палива комунальним закладом «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради», за результатами відкритих торгів (UА-2021-11-26-012828-а).

52. Відповідно до п. 1, 4 Розділу 1 статуту комунального закладу «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» засновником закладу є Кіровоградська обласна рада.

53. Відповідно до п. 13.1 Статуту відповідача- 2 фінансово -господарська діяльність Спеціалізованої школи здійснюється на основі її кошторису за рахунок обласного бюджету.

54. Згідно з п. 12.11 Статуту відповідача- 2 контроль за фінансово - господарською діяльністю Спеціалізованої школи здійснюється на основі її кошторису за рахунок обласного бюджету.

55. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що прокурор вірно визначив, що Кіровоградська обласна рада є особою, за рахунок бюджетних коштів якої створено та здійснюється діяльність відповідача - 2. Отже, укладенням оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлі вугілля порушено матеріальні інтереси відповідної ради, оскільки з урахуванням цих угод комунальний заклад «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради», який створений Кіровоградською обласною радою на основі її кошторису та за рахунок бюджету, отримав менше твердого палива у порівнянні з основним договором за вищою ціною, та відповідно відповідачем - 2 безпідставно набуто стягувані грошові кошти (кошти за непоставлений товар - тверде паливо).

56. Судом першої інстанції встановлено, що прокуратура листом № 55-3031 вих-23 від 08.05.2023 повідомила Кіровоградську обласну раду про порушення законодавства під час укладення додаткових угод до Договору та про намір звернутися до суду із позовною заявою на захист інтересів держави.

57. Листом № 01-35/763-1 від 17.05.2023 Кіровоградською обласною радою повідомлено прокуратуру про те, що цивільний позов не подавалися з приводу стягнення надмірної оплати за товар. У разі подання позову Олександрійською окружною прокуратурою Кіровоградська обласна рада підтримуватиме позовні вимоги. Інших заходів для усунення порушення вимог законодавства про публічні закупівлі обласною радою не вжито.

58. Тобто, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Кіровоградська обласна рада, не вживала заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при внесенні змін до договору про закупівлю твердого палива, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

59. З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області та Кіровоградської обласної ради є правомірним і виправданим, оскільки, як зазначалося вище, вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними.

60. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 у подібних за змістовним критерієм (зокрема суб`єктним складом та у правовідносинах, де Рада не була безпосередньо стороною договору) міститься, наступний висновок: використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

61. Отже, оскільки засновником комунального закладу та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

62. Як вбачається з доводів касаційної скарги прокурор вказує на те, що апеляційний суд невірно витлумачив зміст позовних вимог прокурора, не дослідив у повній мірі зміст статуту відповідача- 2, та не врахував, що в даному випадку прокурором подано позов в інтересах територіальної громади Кіровоградської області в особі Кіровоградської обласної ради, до того ж, апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

63. Вказані доводи прокурора знайшли своє підтвердження, оскільки, апеляційним господарським судом не були враховані висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, відповідно апеляційний суд зробив помилкові висновки, у справі, яка розглядається про те, що звернення Прокурора відбулося з порушенням приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в особі неналежного позивача - Ради. Водночас, зробивши такі висновки, суд апеляційної інстанції необгрунтовано зазначив, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, який не призведе до реального відновлення порушених прав держави. Апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що суд першої інстанції стягував кошти, сплачені за оспорюваними додатковими угодами, на користь бюджету відповідної ради. А тому суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне рішення суду першої інстанції у справі, та прийняв помилкове рішення про відмову у позові.

64. Щодо суті заявлених позовних вимог, судом першої інстанції встановлено, що між комунальним закладом (замовник) та ФОП Арсірій О.В. (учасник) на відкритих торгах укладено договір №1 про закупівлю товарів, відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов`язується поставити замовникові товари, а саме тверде паливо (код ДК 021:2015:09110000-3), зазначене в Додатку 1 до цього договору в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі товари у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Додатком 1 до договору - Специфікацією на постачання твердого палива сторони визначили найменування товару - вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) в кількості 430,730 тонн, ціною за 1 тонну - 5 000,00 грн з ПДВ на загальну суму 2 153 650,00 грн з ПДВ.

65. За умовами передбаченими у п. 11.5. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Договором та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

66. Додатковою угодою №1 від 10.03.2022, сторони збільшили ціну за одиницю товару на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 460,00 грн з ПДВ, до того ж, зменшивши обсяги закупівлі вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 36,2886 тон. Додаткову угоду №1, укладено на підставі п. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

67. Додатковою угодою №2 від 13.06.2022, сторони збільшили ціну за одиницю товару на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 540,54 грн без ПДВ, до того ж, зменшивши обсяги закупівлі вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) на 35,532 тон.

68. Судом першої інстанції відхилено обґрунтування відповідачів підстав для збільшення ціни за договором, висновком цінового моніторингу Кіровоградської ТПП від 02.06.2022 № В-22, оскільки наданий висновок не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку, в період з дати укладання додаткової угоди від 10.03.2022 № 1 (10.03.2022) до дати укладання додаткової угоди від 13.06.2022 № 2 (13.06.2022), зважаючи, що зазначений діапазон цін на вугілля кам`яне марки ДГ (30-80) вказано на одну дату (02.06.2022), отже, не відображає коливання ціни такого товару на ринку.

69. До того ж, судом першої інстанції вірно зазначено, що висновок цінового моніторингу Кіровоградської ТПП складено без дотримання положень ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, та за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

70. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що укладання вказаних угод сторонами стало наслідком, безпідставного підвищення ціни договору на 245 695,00 грн, і відповідно відповідач - 2 отримав менше товару за договором за більшою ціною, у порівнянні з основним договором, що свідчить про істотне порушення сторонами Закону «Про публічні закупівлі», яким передбачено порядок внесення змін у договір укладений за процедурою закупівлі.

71. Прокурор вказував, що оспорювані угоди укладено з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому, угоди необхідно визнати недійсними та повернути на користь ради, сплачені за такими угодами кошти.

72. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

73. Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

74. Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

75. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

76. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

77. Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

78. За змістом частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на час укладення оспорюваних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 цієї частини).

79. Таким чином системний аналіз положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

80. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, викладено висновок про те, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56).

81. Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд вказав про те, що укладаючи договір сторонами визначено ціну за товар. Проте після укладення договору сторонами договору підписано додаткові угоди до договору та збільшено вартість товару, зменшивши кількість товару, що належить поставити, з порушенням порядку визначеному у частині 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

82. З огляду на вказане, місцевий господарський суд зробив обґрунтований висновок, що оспорювані додаткові угоди суперечать вимогам статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» та положенням статті 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідно підлягають визнанню недійсними. Оскільки спірні додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними, підстава для оплати поставленого товару за ціною, встановленою у додаткових угодах, фактично відпала, а тому, сплачені грошові кошти за такими додатковими угодами у розмірі 245 695, 00 грн, необхідно повернути раді, як засновнику комунального закладу, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

83. Суд апеляційної інстанції вказав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави, а саме: Північно-Східного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Кіровоградської обласної ради є правомірними і виправданими, оскільки, вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними. До того ж суд апеляційної інстанції фактично погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод, але, скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у позові, посилаючись на неефективність обраного прокурором способу захисту порушених прав держави, оскільки, права держави залишились незахищеними.

84. Касаційний суд вважає хибними такі висновки апеляційного суду, оскільки, розглядаючи позовні вимоги про стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів, суду необхідно було врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19, згідно з яким в процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus), та наділений повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема, шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.

85. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

86. Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину, зокрема, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

87. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судом першої інстанції в повній мірі було встановлено обставини справи, надано їм належну правову оцінку, з урахуванням всіх доводів, заперечень сторін та положень ст.ст. 73, 74, 86, 236 ГПК України, отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову визнання недійсними оспорюваних прокурором додаткових угод та повернення в бюджет ради сплачених за такими угодами коштів, тоді як апеляційний суд, в порушення зазначених положень матеріального законодавства та правових висновків щодо їх застосування, безпідставно та необґрунтовано скасував законне рішення суду першої інстанції.

88. Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи прокурора про безпідставне скасування законного рішення суду першої інстанції та неврахування апеляційним судом правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21

89. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1,4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга, є обґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

91. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

92. Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, а судом апеляційної інстанції помилково та безпідставно скасовано судове рішення, яке відповідає закону. За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

93. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв?язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 18 106,84 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з фізичної особи-підприємця Арсірій О.В. на користь Дніпропетровської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №912/1107/23 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2023 у справі № 912/1107/23 залишити в силі.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Арсірій Оксани Вікторівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 02909938, розрахунковий рахунок UА228201720343160001000000291,) 18 106,84 (вісімнадцять тисяч сто шість) 84 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.Р. Кібенко

О.О. Мамалуй