Постанова

від 21.08.2024 по справі 916/2992/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2992/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - Хомко С.В.,

АТ КБ «Приватбанк» - Куценка О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 (в частині визнання вимог кредитора)

та постанову Південного-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024

у справі № 916/2992/23

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Боржник) звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою вх. ГСОО №2304№3486/23 від 13.07.2023р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ), посилаючись на наявність заборгованості у сумі 692725, 84 грн.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 06.09.2023 відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів Боржника призначив арбітражного керуючого Данілова А.І.

06.09.2023 на офіційному сайті Касаційного господарського суду України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі № 916/2992/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (публікація № 71349 від 06.09.2023).

25.10.2023 господарським судом постановлено ухвалу попереднього засідання суду, якою визначено розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів.

06.11.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) з грошовими вимогами до ОСОБА_1 у сумі 1186459,65 грн, а саме, за кредитним договором № OD03AE00000023 від 15.11.2006 у розмірі 1 159 169,52 грн та за кредитним договором №ODH0RK07060625 від 16.02.2006 у розмірі 27 290,13 грн, посилаючись на їх неналежне виконання боржником.

21.11.2023 до Господарського суду Одеської області надійшов відзив Боржника на заяву з грошовими вимогами АТ КБ «ПриватБанк», у якому ОСОБА_1 заперечує щодо визнання заявлених грошових вимог у повному обсязі.

Щодо вимог за кредитним договором № OD03AE00000023 Боржник доводив, що пред`явлення кредитором у справі про банкрутство грошових вимог до боржника на підставі судового рішення, строк пред`явлення до примусового виконання якого за положеннями законодавства закінчився і не був поновлений, матиме наслідком "штучне" збільшення даного строку на невизначений термін, і безпосередньо вплине на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку.

Визнаючи заборгованість по суті вимог за кредитним договором №ODH0RK07060625 від 16.02.2006, Боржник, просив суд відмовити у визнанні грошових вимог кредитора у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2023 заяву АТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 прийнято та призначено до розгляду у засіданні суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій

Щодо вимог за кредитним договором №ODH0RK07060625 від 16.02.2006

16.02.2006 між ОСОБА_1 (Позичальник) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») було укладено кредитний договір №ODH0RK07060625. Відповідно до умов даного Договору, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 7 194,00 грн, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленими кредитним Договором.

Згідно наданих Банком розрахунків заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_1 , Боржник, у порушення умов даного Договору, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв`язку із чим станом на 05.09.2023 розмір заборгованості складає 27 260,13 грн, з яких 2 580,68 грн заборгованості за тілом кредиту, 21 112,45 грн заборгованість за процентами, 3 597 грн пені.

Боржник, визнав заборгованість по суті вимог в цій частині, однак просив суд відмовити у визнанні грошових вимог кредитора у зв`язку із пропуском строків позовної давності. Керуючий реструктуризацією боргами позицію Боржника підтримував.

Щодо грошових вимог за кредитним договором № OD03AE00000023 від 15.11.2006

15.11.2006 між ОСОБА_1 (Позичальник) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») було укладено кредитний договір №OD03AE00000023.

Відповідно до умов даного Договору, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 19697,00 дол. США на термін до 15.11.2011, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленими кредитним Договором.

Відповідно до умов вказаного Договору, погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця у період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного Договору.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору, забезпеченням виконання позичальником зобов`язання за даним договором виступає договір застави автомобіля MAZDA 3, 2004 р.в., та порука ОСОБА_2 15.11.2006 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0023/Р.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2012 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №OD03АЕ00000023 від 15.11.2006 звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль MAZDA, модель 3, рік випуску 2004, тип ТЗ: шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

16.03.2016 рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №520/14564/15-ц відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №OD03АЕ00000023 від 15.11. 2006 у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

07.11.2016 рішенням Апеляційного суду Одеської області у справі №520/14564/15-ц апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2016 скасовано, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість за кредитом - 4 369,92 долара США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5 128,78 доларів США; пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання - 94 000 грн; судові витрати у сумі 9 555,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2023, залишеною без змін постановою Південного-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, визнано конкурсні грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 354 033,90 грн, що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів, 94 000,00 грн, що підлягають задоволенню у третю чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5 368,00 грн (судовий збір), що підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; у задоволенні іншої частини грошових вимог відмовлено.

Суди визнали вимоги Банку, які виникли на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.11.2016 у справі №520/14564/15-ц, за яким стягнуто з Боржника на користь Банку: заборгованість за кредитом - 4 369,92 долара США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 5128,78 доларів США, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання - 94 000 грн, судові витрати у сумі 9555,00 грн.

Заявлення кредитором заборгованості по нарахованим процентам за договором та пені після ухвалення 07.11.2016 рішення Апеляційного суду Одеської області про стягнення суми основного боргу, суди визнали безпідставним та відхилили такі вимоги.

Крім того, суди відхилили вимоги кредитора у частині визнання заборгованості Боржника за кредитним договором № ОDН0RK07060625 від 16.02.2006 у загальному розмірі 27 290,13 грн у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 (в частині визнання вимог кредитора) та постанову Південного-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні вимог АТ КБ "Приватбанк" до фізичної особи ОСОБА_1 .

Касаційне оскарження здійснюється на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України - суди неправильно застосували норму матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 45, 122 КУзПБ при розгляді конкурсних кредиторських вимог, які виникли на підставі рішення суду, за яким закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Боржник звертає увагу касаційного суду на те, що на виконання вимог статті 115 КУзПБ при звернені із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначав про наявні у нього невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами, зокрема перед АТ КБ «ПриватБанк» на підставі Рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.11.2016 у справі №520/14564/15-ц у розмірі 441 354,16 грн. При цьому вказував, що АТ КБ «ПриватБанк» не звертався за примусовим виконанням рішення суду про стягнення боргу.

За доводами касаційної скарги, повідомлення Боржником у заяві про неплатоспроможність про наявність невиконаного зобов`язання перед кредитором, жодним чином не звільняє такого кредитора від обов`язку доведення своїх вимог, в тому числі обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення за захистом свого права.

ОСОБА_1 вважає, що при зверненні з заявою з кредиторськими вимогами на підставі рішення суду від 07.11.2016, за яким закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд не може захистити це право без поважних причин пропуску строків звернення за захистом такого права.

В касаційній скарзі скаржник вказує на помилкове застосування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі № 914/21/17.

Позиція інших учасників справи

АТ КБ «Приватбанк» подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувані ухвали та постанову судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Вважає касаційну скаргу ОСОБА_1 безпідставною, необґрунтованою та такою, що не спростовує законних й обґрунтованих судових рішень, ухвалених на підставі належних та допустимих доказів, з чітким дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Банк звертає увагу на суперечливу поведінку Боржника, який звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визнає заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк», крім того, така заборгованість стала однією з підстав відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (була підтвердженням неплатоспроможності Боржника). При цьому в подальшому подає заперечення проти грошових вимог та оскаржує судові рішення про визнання таких вимог.

Позиція Верховного Суду

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду грошових вимог АТ КБ «Приватбанк» до Боржника.

У силу частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.

За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Зокрема, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Зі змістом частини 1 статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи або фізичної особи - підприємця здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ).

Згідно положень частини четвертої статті 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до частини шостої статті 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Водночас, розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Наведені правові висновки відповідають сталій практиці Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та щодо ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство (у попередньому засіданні).

АТ КБ "ПриватБанк" заявлено до визнання заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №OD03AE00000023 від 15.11.2006 у розмірі 1 159 169,52 грн та за кредитним договором №ODH0RK07060625 від 16.02.2006 у розмірі 27290, 13 грн, посилаючись на їх неналежне виконання боржником.

Щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №ODH0RK07060625 від 16.02.2006 суди дійшли висновку про необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності (про що Боржником зроблено відповідну заяву) та відповідно відхилили вимоги Кредитора у цій частині. Судові рішення в цій частині не оскаржуються.

Щодо заявлених грошових вимог до Боржника за кредитним договором №OD03AE00000023 від 15.11.2006, судові рішення мотивовані встановленими в рішенні Апеляційного суду Одеської області у справі №520/14564/15-ц від 07.11.2016 обставинами справи, які мають преюдиційний характер і не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" до Боржника з огляду на наступне.

Погашення заборгованості в зв`язку з затвердженням плану реструктуризації боргів боржника чи у зв`язку з визнанням боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника не є за своєю суттю добровільним виконанням боржником (фізичною особою) своїх зобов`язань, а являється погашенням заборгованості внаслідок введення вищезазначених судових процедур у справі про банкрутство.

Закінчення строку пред`явлення виконавчих документів на примусове виконання судового рішення і непоновлення цього строку, у встановленому законом порядку, позбавляє можливості визнання кредиторських вимог (за вказаним судовим рішенням) у справі про банкрутство.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 909/1347/19, від 13.12.2022 у справі № 910/1959/22, від 26.03.2024 у cправі № 910/6702/22.

Визнавши грошові вимоги Банку до Боржника за рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.11.2016у справі № 520/14564/15-ц, поза увагою судів залишились не з`ясованими обставини наявності/відсутності доказів відкриття виконавчого провадження та/або поновлення строку пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання за вказаним рішенням суду.

Водночас, кредитор не назвав і в матеріалах справи відсутні докази того, що ним вчинялись дії з виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.11.2016 у справі № 520/14564/15-ц про примусове стягнення з Боржника у межах встановленого для цього строку, чи звертався до суду про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Наведене прямо стосується стадій виконавчого провадження, оскільки саме виконавче провадження, в розумінні статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», є завершальною стадією судового провадження.

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.08.2021 у справі №691/1029/15-ц).

Відтак, у справі, що переглядається, судам попередніх інстанцій належало надати оцінку аргументам арбітражного керуючого та Боржника, з`ясувати чи звертався кредитор до виконання судового рішення у примусовому порядку (рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.11.2016 у справі №520/14564/15-ц) та чи було кредитором пред`явлено такі виконавчі документи до виконання в межах встановленого законом строку, чи закінчився чи не закінчився встановлений законом строк пред`явлення виконавчих документів на примусове виконання судового рішення, на підставі якого АТ КБ "Приватбанк" подало заяву про визнання кредиторських вимог.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надавалась оцінка вказаним вище обставинам, не було надано відповідь на аргумент Боржника щодо закінчення строків пред`явлення виконавчих документів для примусового виконання судових рішень, що позбавило суди попередніх інстанцій можливості встановити фактичні обставини справи щодо наявності/відсутності правових підстав для визнання кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк".

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про визнання Боржником у своїй заяві вказаної заборгованості. Повідомлення Боржником у заяві про неплатоспроможність про наявність невиконаного зобов`язання перед кредитором, жодним чином не звільняє такого кредитора від обов`язку доведення своїх вимог, в тому числі обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення за захистом свого права.

Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" таким вимогам закону не відповідають, оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення, про які зазначено вище, унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що у підсумку не дає можливості дійти однозначного висновку про наявність чи відсутність правових підстав для визнання заявлених АТ КБ «Приватбанк» кредиторських вимог.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").

Суд касаційної інстанції вважає, що допущені процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин спору є такими помилками, які порушили принцип пропорційності господарського судочинства з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство, яка розглядається, та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи на даному етапі. Рішення судів, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дійшовши вказаного висновку, суд касаційної скарги визнав частково обґрунтованими доводи касаційної скарги.

Направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення вказаних обставин, позбавляє суд касаційної інстанції можливості сформувати висновок щодо застосування статей 45, 122 КУзПБ при розгляді конкурсних кредиторських вимог, які виникли на підставі рішення суду, за яким закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень в частині визнання грошових вимог Банку з направленням матеріалів цієї справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого та вимог закону, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 (в частині визнання вимог кредитора) та постанову Південного-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 916/2992/23 скасувати.

3. Справу № 916/2992/23 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков