Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/7529/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2024Справа № 910/7529/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного (виробничого) підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2» філії Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві Білдінг», м. Київ

про стягнення 428 222,62 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного (виробничого) підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2» філії Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві Білдінг» про стягнення основного боргу в сумі 282 092,95 грн, пені в розмірі 90 320,82 грн, штрафу в сумі 11 476,99 грн, інфляційних втрат в сумі 30 552,39 грн, 3% річних в сумі 13 779,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів за період з 01.09.2022 по 07.12.2023.

Ухвалою від 24.06.2024 позовну заяву було залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.07.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 08.07.2024 відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що після відкриття провадження частина заборгованості з орендної плати була сплачена, а залишок становить 147 604,55 грн. Також відповідачем наголошено, що порушення зобов`язання виникло не з вини орендаря, а внаслідок дії обставин форс мажору, а саме збройної агресії російської федерації. Крім того, відповідачем вказано на необґрунтованість розрахунку штрафних санкцій, а саме не врахування позивачем обмежень,що визначені ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

У відповіді на відзив позивач погодився із тим, що станом на теперішній час основний борг за договором №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 становить 147 604,55 грн. Одночасно, позивач надав заперечення з приводу посилань відповідача на невідповідність наведеного розрахунку штрафних санкцій приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки умовами договору, а саме п.14.7 передбачено, що сторони дійшли згоди, що строк позовної давності, в тому числі, з питань відповідальності та щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій становить три роки.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2022 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного (виробничого) підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2» філії Акціонерного товариства «Українська залізниця» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛВІ БІЛДІНГ» (орендар) було укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна №ЦОЗ/ТН-1055 про передачу в строкове платне користування майна - транспортного засобу автобус Богдан ( НОМЕР_1 ) з вбудованим рентгено- флюорографічним обладнанням.

Відповідно до п. 6.2.3 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 орендар зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Згідно п.3.1 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць січень 2022 користування майном 15 566 грн, крім того податок на додану вартість - 3131,20 грн, а всього разом з податком на додану вартість 18 787,20 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції, розрахований Державною службою статистики України та опублікований на офіційному ресурсі.

У п. 3.2 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 вказано, що орендна плата нараховується починаючи від дати передачі майна за Актом приймання-передачі від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця за попередній місць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку не звільняє Орендаря від сплати орендної плати.

Нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (п. 3.4 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022).

У разі припинення (розірвання) договору Орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення майна за актом приймання-передачі. Закінчення строку договору не звільняє Орендаря від обов`язку виконання всіх грошових зобов`язань за договором, враховуючи відповідальність за порушення його умов, (п.3.6 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022).

Відповідно до п. 11.1 договір укладений до 16.02.2025.

За п. 11.4., пп. 3. п. 11.4.5 договір №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 може бути припинений достроково орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення письмового повідомлення про припинення не пізніше ніж 15 календарних днів до дати припинення при порушенні строків оплати орендної плати більш, ніж за 3 місяці, або сплати її не у повному обсязі.

В силу п. 11.7 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 договір вважається розірваним з дати отримання повідомлення про намір розірвати Договір, але не раніше дати повернення орендодавцю майна за актом приймання-передачі.

У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання (п.8.2 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022).

За умовами п.8.4 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 якщо на дату сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 3% від суми заборгованості.

У п.14.7 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 вказано, що сторони дійшли згоди, що строк позовної давності, в тому числі, з питань відповідальності, відшкодування збитків та щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій за цим договором, складає три роки.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 2.1 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 орендарю за актом приймання-передачі майна від 21.02.2022 було передано об`єкт оренди.

Як вказує позивач та не заперечує відповідач, протягом дії договору орендар припустився порушень його умов у частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

07.12.2023. сторони уклали додаткову угоду № 1 від 07.12.2023 про дострокове припинення договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022, у п. 2 якої погодили, що договір припиняється 07.12.2023. Сторони визнали, що станом на день укладення угоди № 1 заборгованість орендаря з орендної плати становить 420 425,16 грн. Відповідач повернув майно позивачу за актом приймання-передачі від 07.12.2023.

У позовній заяві позивачем вказано, що після припинення договору орендар здійснив часткове погашення боргу, проте станом на день подання позову несплаченою залишалась сума у розмірі 282 092,95 грн, що стало підставою для нарахування пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Як вказувалось судом, у відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що після відкриття провадження частина заборгованості з орендної плати була сплачена, а залишок становить 147 604,55 грн. На підтвердження вказаних обставин відповідачем було долучено до матеріалів справи платіжні доручення.

Позивачем у відповіді на відзив вказані обставини підтверджено.

Наразі, судом враховано, що згідно ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі (тобто, з 08.07.2024) відповідачем було сплачено на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 109 488,40 грн. Означене підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2024 по 11.07.2024, а також платіжними дорученнями за період з 12.07.2024 по 22.07.2024.

Отже, з огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що провадження у справі за в частині стягнення основного боргу на суму 109 488,40 грн підлягає закриттю.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності, враховуючи, що сплату частини суми основного боргу до відкриття провадження у справі, а саме на суму 25 000 грн (25.06.2024 та 04.07.2024) та визнання обома сторонами обставин наявності боргу з орендних платежів на суму 147 604,55 грн, суд дійшов висновку щодо задоволення позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного (виробничого) підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2» філії Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві Білдінг» про стягнення основного боргу на суму 147 604,55 грн та відмови в його задоволенні в частині стягнення орендної плати в сумі 25 000 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що виконання зобов`язань за договором є неможливим з огляду на дію форс - мажорних обставин як такі, що не спростовують наведених вище висновків щодо задоволення позову. При цьому, суд зауважує таке.

Частиною ст.617 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань. Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного, відповідачем обставин того, що збройна агресії російської федерації унеможливила виконання договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 не надав.

До того ж, суд звертає увагу на те, що умовами п.10.2 договору передбачено, що сторони у п`ятиденний термін (строк) повинні сповістити одна одну про початок таких обставин, що у подальшому має бути підтверджено документом, виданим компетентним органом, але не більше ніж через 20 днів з дати виникнення обставин. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє сторону права посилання на ним.

Проте, доказів повідомлення орендарем орендодавця про настання обставин непереборної сили у строки, що передбачені п.10.2 договору матеріли справи не містять.

Одночасно, суд критично ставиться до наданого відповідачем листа №14/04-02 від 14.04.2022, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Олві Білдінг» не надано доказів його направлення на адресу позивача, а також останній фактично складено із порушенням строків, обумовлених договором.

Отже, заперечення відповідача в цій частині ніяким чином не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 90 320,82 грн, штрафу в сумі 11 476,99 грн, інфляційних втрат в сумі 30 552,39 грн, 3% річних в сумі 13 779,47 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання (п.8.2 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022).

За умовами п.8.4 договору №ЦОЗ/ТН-1055 від 21.02.2022 якщо на дату сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 3% від суми заборгованості.

З огляду на порушення відповідачем строків внесення орендних платежів, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 90 320,82 грн та штраф в розмірі 11 476,99 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку суми штрафу, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені з урахуванням тверджень відповідача стосовно недотримання позивачем приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України суд зазначає таке.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповіді на відзив позивач надав заперечення з приводу посилань відповідача на невідповідність наведеного розрахунку штрафних санкцій приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки умовами договору, а саме п.14.7 передбачено, що сторони дійшли згоди, що строк позовної давності, в тому числі, з питань відповідальності та щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій становить три роки.

Однак, така правова позиція позивача є помилковою, оскільки приписом ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Однак, означене ніяким чином не спростовує обґрунтованості нарахування позивачем пені за період, що перевищує 6 місяців, оскільки ані позивачем, ані відповідачем не враховано, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Приписами статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатує, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Дійсно, збільшення строку нарахування штрафних санкцій не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Водночас наведений припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок пені містить інші помилки, а саме позивачем не враховано, що пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Означені приписи заявником не було враховано при визначенні періоду нарахування неустойки за порушення відповідачем строків внесення орендних платежів за лютий 2022, квітень 2022, липень 2022, жовтень 2022, грудень 2022, квітень 2023, липень 2023.

Здійснивши власний перерахунок, судом встановлено, що арифметично розрахунок пені обмежено шістьма місяцями, хоча період нарахування визначено більший. Тобто, сукупно, визначена позивачем сума пені є обгрунтованою, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, в тому числі, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань зі своєчасного внесення орендних платежів позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат в сумі 30 552,39 грн, 3% річних в сумі 13 779,47 грн.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок, суд зазначає, що останній містить такі ж самі помилки, що і при нарахуванні пені (визначення початкової дати періоду нарахування).

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що арифметично сума 3% річних, розрахована позивачем є вірною, а отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Одночасно, судом вставновлено правильність наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, внаслідок чого позов в цій частині також задовільняється судом.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, в частині вимог, провадження за якими підлягає закриттю, покладається на відповідача. В іншій частині судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/7529/24 в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного (виробничого) підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2» філії Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві Білдінг» про стягнення основного боргу на суму 109 488,40 грн.

2. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного (виробничого) підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2» філії Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві Білдінг» про стягнення основного боргу в сумі 172 604,55 грн, пені в розмірі 90 320,82 грн, штрафу в сумі 11 476,99 грн, інфляційних втрат в сумі 30 552,39 грн, 3% річних в сумі 13 779,47 грн - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві Білдінг» (04071, м.Київ, вул.Оболонська, буд.9, літ.А, ЄДРПОУ 33305027) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ. вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 9 код 40081352) в особі структурного (виробничого) підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2» філії Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 9 код 40081352/609) основний борг в сумі 147 604,55 грн, штраф в сумі 11 476,99 грн, пеню в розмірі 90 320,82 грн, 3% річних 13 779,47, інфляційні втрати в сумі 30 552,39 грн та судовий збір в розмірі 6048, 34 грн.

4. В задоволенні позову в частині стягнення основного боргу на суму 25 000 грн відмовити.

5. Судовий збір в сумі 375 грн залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 02.09.2024.

Суддя В.В. Князьков