Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/7999/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2024Справа № 910/7999/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафрон», м. Київ

до відповідача: Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», м. Київ

про стягнення 24102,90 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сафрон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про стягнення заборгованості в сумі 24102,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором купівлі-продажу №313-К-23 від 23.11.2023 в частині повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 24102,90 грн.

Ухвалою від 01.07.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що внаслідок поставки позивачем товару за договором із порушенням визначених його умовами строків, бюджетними призначеннями було втрачено чинність після закінчення бюджетного періоду.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказано, що фактично відповідачем обставини наявності заборгованості не заперечуються, а непогодження із позовом зводиться до посилань на порушення продавцем строків поставки товару та передачі документів, що визначені п.4.1 договору №313-К-23 від 23.11.2023.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідачем вказано, що порушення позивачем строків поставки зумовило неможливість оплати з боку Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», оскільки первинні документи було передано у новому бюджетному році.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сафрон» (продавець) та Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №313-К-23, згідно п.1.1 якого продавець зобов`язується продати і відвантажити ДК 021- 2015:15610000-7 Продукція борошномельно-круп`яної промисловості (крупи кукурудзяні шліфовані) в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору круп кукурудзяних у кількості 19 350 кг загальною вартістю 196 789,50 грн.

У п.3.1 договору №313-К-23 від 23.11.2023 вказано, що ціна цього договору становить 196 789,50 грн, у тому числі обов`язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.

За умовами п.4.1 договору №313-К-23 від 23.11.2023 розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 20 банківських днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.

У разі затримки бюджетного фінансування покупця та/або затримки з боку органів Державної казначейської служби України у здійсненні розрахунково-касового обслуговування, розрахунки за фактом поставки товару здійснюються протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надходження асигнувань на реєстраційні рахунки ПОКУПЦЯ, та/або з моменту можливості органів Державної казначейської служби України здійснювати розрахунково - касового обслуговування. Сторони домовились, що будь-які штрафні санкції до покупця в такому випадку не застосовуються.

Згідно п.4.2 договору в разі затримки продавцем у наданні зазначених в пункті 4.1. документів покупець не несе відповідальність за невчасну оплату товару.

Датою отримання товару є дата, зазначена в накладній (п.4.3 договору №313-К-23 від 23.11.2023).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору №313-К-23 від 23.11.2023 поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 10 грудня 2023 року. Продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010), за адресами, що вказані в рознарядках покупця.

У п.5.6 договору №313-К-23 від 23.11.2023 сторони домовились, що якщо термін поставки визначається до настання певної дати, наприклад, до 1 серпня 2023 року, то останнім днем для здійснення поставки вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2023 року). Водночас коли термін поставки визначено "по 1 серпня 2023 року" або "включно до 1 серпня 2023 року", то останнім днем для здійснення поставки буде 1 серпня 2023 року.

У п.5.7 договору вказано, що моментом поставки товару визначається момент передачі товару від представника продавця Територіальному уповноваженому представнику покупця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року (п.10.1 договору №313-К-23 від 23.11.2023).

У додатку №1 до договору №313-К-23 від 23.11.2023 сторонами затверджено рознарядку на поставку кукурудзяних шліфованих Територіальним уповноваженим представника покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах договору №313-К-23 від 23.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сафрон» було поставлено, а Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» прийнято товар, в тому числі, згідно видаткової накладної №РН-226 від 28.12.2023 на суму 24 102,90 грн та акту приймання №117 від 28.12.2023.

Проте, як вказує позивач та не спростовує відповідач, товар, який було поставлено за видатковою накладною №РН-226 від 28.12.2023 на суму 24 102,90 грн, покупцем оплачено не було, грошові кошти продавцю не перераховано.

У листі від 08.02.2024 Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» було вказано, що станом на 08.02.2024 у відповідача наявні первинні документи (накладні, рахунки, акти приймання), які були подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Сафрон» лише у січні 2024, в тому числі за договором №313-К-23 від 23.11.2023 на суму 24 102,90 грн, а також вказано, що у зв`язку із закінчення бюджетного року, означені документи не може бути зареєстровано в органах казначейства для оплати.

Отже, відсутність з боку відповідачем оплати за поставлений в межах договору №313-К-23 від 23.11.2023 згідно видаткової накладної №РН-226 від 28.12.2023 на суму 24 102,90 грн товар і стали підставою для звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п.3.1 договору №313-К-23 від 23.11.2023 вказано, що ціна цього договору становить 196 789,50 грн, у тому числі обов`язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.

За умовами п.4.1 договору №313-К-23 від 23.11.2023 розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 20 банківських днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.

У разі затримки бюджетного фінансування покупця та/або затримки з боку органів Державної казначейської служби України у здійсненні розрахунково-касового обслуговування, розрахунки за фактом поставки товару здійснюються протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надходження асигнувань на реєстраційні рахунки покупця, та/або з моменту можливості органів Державної казначейської служби України здійснювати розрахунково - касового обслуговування. Сторони домовились, що будь-які штрафні санкції до покупця в такому випадку не застосовуються.

Судом вище було встановлено, що в межах договору №313-К-23 від 23.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сафрон» було поставлено, а Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» прийнято товар, в тому числі, згідно видаткової накладної №РН-226 від 28.12.2023 на суму 24 102,90 грн та акту приймання №117 від 28.12.2023.

Наразі, суд не погоджується із запереченнями відповідача стосовно того, що прострочення строків поставки товару і, як наслідок, його передання після закінчення бюджетного періоду стало підставою для не здійснення Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» оплати поставленого згідно видаткової накладної №РН-226 від 28.12.2023 на суму 24 102,90 грн та акту приймання №117 від 28.12.2023 товару. При цьому, суд звертає увагу на таке.

У ст.1 Цивільного кодексу України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за виконані позивачем підрядні роботи.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

В контексті заперечень відповідача слід також звернути увагу на те, що умовами укладеного між сторонами правочину визначено, що у договорі №313-К-23 від 23.11.2023 сторони домовились, що будь-які штрафні санкції до покупця у випадку затримки бюджетного фінансування не застосовуються.

До того ж, судом прийнято до уваги, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року (п.10.1 договору №313-К-23 від 23.11.2023).

Суд зауважує, що згідно ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Тобто, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що уу відповідача виник обов`язок з оплати поставленого згідно видаткової накладної №РН-226 від 28.12.2023 на суму 24 102,90 грн та акту приймання №117 від 28.12.2023 товару, строк виконання якого настав.

Наразі, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо доказової обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафрон» звернулось до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про стягнення заборгованості в сумі 24102,90 грн та ненаданні відповідачем більш вірогідних на спростовування обставин, які повідомлено позивачем.

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафрон» звернулось до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про стягнення заборгованості в сумі 24 102,90 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафрон» звернулось до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про стягнення заборгованості в сумі 24 102,90 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (03115, м.Київ, вул.Святошинська, буд.27, ЄДРПОУ 41220556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафрон» (04058, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.11, офіс 3, ЄДРПОУ 45407878) основний борг в сумі 24 102,90 грн та судовий збір в розмірі 2442, 40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 02.09.2024.

Суддя В.В. Князьков