Рішення

від 19.08.2024 по справі 699/1047/15-ц

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/1047/15-ц

Провадження № 2/691/2/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судового засідання Шаповал Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до правонаступника Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області - Стеблівської селищної ради Черкаської області, правонаступників ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Черкаської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та за позовною заявою ОСОБА_1 до правонаступника Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області - Стеблівської селищної ради Черкаської області, правонаступників ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та Державного акта на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ :

09.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовною заявою до Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Черкаської областіпро визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що його мати ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай) та на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 . Місцем відкриття спадщина є останнє постійне місце проживання спадкодавця село Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, що підтверджується довідкою №473, виданою 10.11.2015 року виконкомом сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, згідно якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала по АДРЕСА_1 . Проживала одиноко. Ніхто, крім неї, в господарстві не зареєстрований та не проживає. Спадкодавець залишила заповіт від 09.02.1998 року, яким заповідала свій сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_8 (доводиться спадкодавцю сином, а йому - рідним братом). Решта майна залишилася не заповіданою. Після смерті його матері Корсунь-Шевченківського державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №469/2000. Згідно вказаної спадкової справи після смерті ОСОБА_7 її син ОСОБА_8 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом і одержав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай). ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Він прийняв спадщину в шестимісячний термін після смерті його матері шляхом фактичного вступу в управління та володіння її спадковим майном - житловим будинком по АДРЕСА_1 . Постановою державного нотаріуса Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, що належав його матері ОСОБА_7 , в зв`язку із відсутністю документа, який засвідчує право власності на будинок.

Посилаючись на викладене та на те, що право власності спадкодавця на вказане домоволодіння та обставини його фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном підтверджуються довідками Зарічанської сільської ради, виданими на підставі даних погосподарських книг та земельно-облікових даних, рішеннями Зарічанської сільської ради, постановою нотаріуса, технічним паспортом на житловий будинок, висновком судового експерта та іншими доказами, які, відповідно до вимог діючого на той час законодавства, підтверджували право власності покійної ОСОБА_7 на домоволодіння та факт його вступу в управління і володіння цим майном, просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, згідно технічного паспорта на житловий будинок, виданого 26.10.2015 року комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», позначений літерою А-1, збудований в 1965 році; прибудову а, збудовану в 1965 році; погріб з шийкою Д, збудований в 1965 році; сарай Б, збудований в 1965 році; сарай В, збудований в 1965 році; сарай Г, збудований в 1989 році; убиральню Ж, збудовану в 1965 році; ганок, збудований в 1965 році; колодязь питний №1, збудований в 1965 році, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

24.12.2015 року, ухвалою Корсунь-Шевченківського суду до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, за її клопотанням, була залучена ОСОБА_2 .

09.03.2016 року, в результаті задоволення заяв про самовідвід суддів Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, вказана справа надійшла в провадження судді Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М.

12.04.2016 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області у задоволенні клопотання представника позивача про прийняття до провадження додаткової позовної заяви, відмовлено.

12.04.2016 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області у задоволенні клопотання представника позивача про залучення в даній справі співвідповідача ОСОБА_2 , відмовлено.

15.06.2016 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області задоволено клопотання позивача та провадження у цій справі було зупинено до розгляду іншої справи за позовом цього ж позивача до Зарічанської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та Державного акта на право власності на земельну ділянку, яка знаходилася в провадженні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.

16.05.2017 року, згідно ухвал Городищенського районного суду Черкаської області провадження у справі було відновлено та задоволено клопотання позивача, згідного якого справа була передана судді Городищенського районного суду Черкаської області Синиці Л.П. для вирішення питання про об`єднання з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та Державного акту на право власності на земельну ділянку.

15.04.2016 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з окремою позовною заявою до Зарічанської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та Державного акту на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування цієї позовної заяви, позивач зазначив, щов зв`язку з тим, що нотаріус відмовила йому в оформленні права на спадщину після померлої матері, він звернувся до суду з позовом до Зарічанської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. В ході розгляду вказаної справи, 23.12.2015 року, ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на те, що вона на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №131866, виданого на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року, є власником земельної ділянки площею 0.8128 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7122582900:01:007:0028, розташованої в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, а спадкова садиба його померлої матері знаходиться на вказаній земельній ділянці. Таким чином, 24.12.2015 року, у цивільній справі №699/1047/15-ц, йому вперше стало відомо з документів, наданих суду ОСОБА_2 про існування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №131866, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року. Ці обставини також підтвердилися відповіддю та витягом з рішення сесії Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року, наданими на адвокатський запит №25 від 24.12.2015 року па підставі якого ОСОБА_2 був виданий Державний акт і згідно якого сесія Зарічанської сільської ради вирішила: п.1. Затвердити технічну документацію по підготовці державного акту на право власності на землю площею 0.8128 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , розташовану в межах Зарічанської сільської ради. П.1.1. Внести зміни в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року №47 а саме: «передати безкоштовно у власність ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0.8128 га розташовану в межах Зарічанської сільської ради.

Вказане рішення сесії Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №431866, виданий ОСОБА_2 на підставі цього рішення, є незаконними і такими що перешкоджають йому реалізувати свої спадкові права на садибу померлої матері, та зареєструвати за ним право власності на земельну ділянку матері надану їй у приватну власність на підставі рішення №47 від 22.12.1993 року.

Земельна ділянка, на якій розміщений спадковий будинок була виділена у встановленому законом порядку ще в 1963 році його батькові ОСОБА_9 під забудову цього будинку та було видано Свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, згідно якого строк початку будівництва 1963 рік, строк закінчення будівництва - 1965 рік.

На виділеній під забудову земельній ділянці його батьки, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, в період з 1963 року по 1965 рік. збудували житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями. Ці обставини підтверджуються: даними особистого рахунку по господарських книг с. Хирівка за різні роки, згідно яких головою господарства був ОСОБА_9 , а після його смерті стала ОСОБА_7 , розмір земельної ділянки, що знаходиться в особистому користуванні господарства 0.30 га; В подальшому його матері до її вищевказаної земельної ділянки розміром 0.30 га було донаділено рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «Родина» від 02.06.1988 року до присадибної земельної ділянки 0.05 га, рішенням виконкому Зарічанської сільської ради №7 від 26.02.1992 року - 0.15 га. В 1993 році його мати на законних підставах отримала у приватну власність земельну ділянку розміром 0,60 га під своїм будинком з господарсько-побутовими будівлями на підставі рішення №47 Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року.

Указана земельна ділянка значилася і значиться згідно з даними земельно-кадастрової книги по Зарічанській сільській раді за домоволодінням померлої ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , але державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався.

Таким чином, його мати на підставі рішення сільської ради про передачу їй в приватну власність земельної ділянки та запису в земельно-кадастрових документах, в силу діючого на той час земельного законодавства, набула право власності на зазначену земельну ділянку.

Оскаржувані рішення Зарічанської сільської ради, зокрема рішення №19-23 від 12.07.2005 року існують в двох редакціях, які різняться за своїм змістом та одним з них вносяться зміни в інше, не існуюче рішення Зарічанської сільської ради, а рішенням №22-3 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», внесені зміни в рішення щодо особи про яку в рішенні раніше не йшлося. Додані до цієї позовної заяви документи, надані архівним відділом Корсунь-Шевченківської РДА, свідчать про незаконність наведених рішень. Далі, позивач посилаючись на приписи ч.5 ст.116 ЗК України, зазначив, що право власності його матері на земельну ділянку під її садибою не було припинено в порядку, передбаченому ст.ст. 140-149 ЗК України, а тому виносити будь-які рішення щодо передачі у власність відповідача земельної ділянки чи її частини, яка раніше була передана сільрадою у власність його матері, Зарічанська сільрада не мала права. Крім цього, позивач зазначив, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення та вносити до них зміни. Виданий відповідачу ОСОБА_2 спірний Державний акт про право власності на земельну ділянку є похідним від незаконних рішень сільської ради, на підставі яких він виданий, атому він також є недійсним.

Враховуючи вищевикладене, просив суд:

- визнати недійсним рішення Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», в частині затвердження технічної документації по підготовці державного акту на право власності на землю площею 0,8128 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 розташовану в межах Зарічанської сільської ради та внесення змін в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року №47 а саме «передати безкоштовно у власність ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,8128 га розташовану в межах Зарічанської сільської ради та внесення змін в рішення №7 від 14.03.1998 року, а саме передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0.8128 га за адресою: с. Заріччя;

- визнати недійсним рішення Зарічанської сільської ради№22-3 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок» в частині затвердження технічної документації по підготовці державного акту на право власності на землю площею 0.8128 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 розташовану в межах Зарічанської сільської ради та внесення змін в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року №47 а саме «передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0.8128 га розташовану в межах Зарічанської сільської ради»;

- визнати недійсним рішення Зарічанської сільської ради №7 від 14.03.1998 року «Про надання у приватну власність земельної(их) ділянки(ок) для ведення особистого селянського господарства;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №131866, виданий на ім`я ОСОБА_2 03.04.2007 року на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради № 19-23 від 12.07.2005 року.

13.06.2016 року, ухвалою Корсунь-Шевченківського суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

07.07.2016 року, в результаті задоволення заяв про самовідвід суддів Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, вказана справа, надійшла в провадження судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В.

22.09.2016 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області задоволено відвід судді Подороги Л.В.

25.10.2016 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області задоволено заяву судді Савенко О.М. про самовідвід.

27.12.2017 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області задоволено відвід судді Синиці Л.П.

02.01.2018 року, в провадження судді Черненка В.О., з канцелярії суду, надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, та за позовною заявою ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та Державного акта на право власності на земельну ділянку.

05.01.2018 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області, суддею Черненком В.О. справу прийнято до свого провадження.

14.02.2018 року, ухвалою суду до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, залучено у якості співвідповідача та виключено зі складу учасників у справі за вказаним позовом у якості третьої особи ОСОБА_2

14.02.2018 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

12.03.2018 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.03.2019 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6

11.06.2020 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області визнана обов`язковою участь в судовому засіданні представника відповідача Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

18.05.2021 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області до участі у справі залучено правонаступника відповідача Зарічанської сільської ради - Стеблівську селищну раду Черкаської області.

12.11.2021 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області провадження у справі зупинене до вступу в справу правонаступника відповідача ОСОБА_2

18.11.2022 року, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області провадження в справі поновлено.

28.03.2023 року,ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області до участі у справі залучено правонаступників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_10 .

В судовому засіданніпозивач та його представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини та підстави, наведені в позовних заявах. Крім цього, представник позивача ОСОБА_11 зазначила, що позивач, відповідно до чинного на той час законодавства успадкував домоволодіння, яке на законних підставах належало спадкодавцю ОСОБА_7 , а відповідачу ОСОБА_2 свого часу відповідачем Зарічанською сільською радою на підставі незаконних рішень було видано Державний акт в порушення діючого земельного законодавства.

Сторона відповідача ОСОБА_2 (в подальшому відповідач ОСОБА_3 та її представник) всі вимоги позивача не визнали та просили в їх задоволенні відмовити.

Так, згідно відзиву представника відповідача ОСОБА_2 , остання вимоги позивача не визнала посилаючись на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №131866, виданого Зарічанською сільською радою 03.04.2007 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,8128 га., яка розташована в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського р-ну, Черкаської області. Даний Державний акт на право власності на земельну ділянку видано відповідачці на підставі рішення Зарічанської сільської ради від 12.07.2005 року. Вищевказана земельна ділянка була успадкована відповідачкою ОСОБА_2 , яка проживала разом зі своє матір`ю ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського р-ну, Черкаської області та фактично прийняла після неї спадщину. Проаналізувавши відомості з погосподарських книг, вбачається, що за ОСОБА_12 в період з 01.01.1961 року по 01.06.1988 року обліковувалась земельна ділянка загальною площею 0,54 га., з 01.06.1988 року по 01.06.1991 року - земельна ділянка площею 0,57 га., з 01.06.1991 року до моменту отримання земельної ділянки у власність відповідачкою ОСОБА_2 , - земельна ділянка 0,72 га., а з моменту отримання земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_2 , і по даний час - земельна ділянка загальною площею 0,81 га. Дані відомості відображені в погосподарських книгах та в земельнокадастрових книгах з моменту їх введення в користування. Крім того, як вбачається з вищевикладених відомостей, розмір земельної ділянки, якою користувалась ОСОБА_12 , з роками збільшувався і відомості щодо зменшення земельної ділянки покійної ОСОБА_12 , за всі роки користування чи вилучення в неї частини земельної ділянки у погосподарських та земельнокадастрових книгах за цей період відсутні. Позивач, як і його покійна мати ОСОБА_7 , не були та не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_12 , а тому жодних прав на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 позивач не має. Аналізуючи зміст обох позовних заяв вбачається, що спадкове майно, в тому числі і об`єкт незавершеного будівництва, розташовані по АДРЕСА_1 , а земельна ділянка відповідачки ОСОБА_2 , розташована за адресою АДРЕСА_1 , що свідчить про їхнє різне взаєморозташування. Крім того, з наданих позивачем документів неможливо чітко встановити точне місце розташування земельної ділянки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . За померлою ОСОБА_7 , обліковується приватизована земельна ділянка загальною площею 0,50 га, яка надана згідно з рішенням № 47 від 22.12.1993 року для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 . Відомостей про те, що дана земельна ділянка виділена для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) до позовної заяви позивачем не додано. Відповідно до п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», який втратив чинність 04.10.2006 року, право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Проте, ні померла ОСОБА_7 , ні позивач ОСОБА_1 , ні Зарічанська сільська рада не забезпечили виконання вимог п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», державний акт на право приватної власності на землю виданий не був. За відсутності державного акту на право власності на земельну ділянку не можливо встановити належність земельної ділянки, її площі, конфігурації та меж, а також моменту реєстрації права власності (користування) земельною ділянкою. Крім того, позивач не надав доказів, що спірне домоволодіння здане в експлуатацію та реєстрація речових прав на нього проведені в установленому законодавством порядку. Ствердження позивача, що ряд рішень сільської ради є не законними та сфальсифікованими не відповідає дійсності, адже якщо в сільській раді та/чи архівній установі відсутні певні рішення, це лише вказує на невиконання працівниками цих установ своїх обов`язків, а не на незаконність прийнятих рішень.

Правонаступник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 її представник адвокат Кучер Ю.В. заперечували щодо задоволення позову. В обґрунтування зазначили, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, а саме будинок. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що його мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишила заповіт від 09.02.1998 року, яким заповіла належну їй земельну частку (пай) ОСОБА_8 , щодо решти майна спадкодавець не розпорядилась. Після смерті ОСОБА_7 спадкова справа №469/2000 була заведена за заявою спадкоємця за заповітом - ОСОБА_8 (брат позивача), який отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом лише на земельний пай. Із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 жоден спадкоємець не звертався. Позивач вказує, що прийняв спадщину у шестимісячний термін після смерті своєї матері шляхом фактичного вступу в управління та володіння її спадковим майном вказаним вище житловим будинком, проте належних доказів відповідно до діючого на той час законодавства, зокрема, передбаченихі пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року № 18/5, яка діяла на той час, про це не надав.

14.04.2016 року, позивач, звернувшись до суду з іншим позовом просить визнати недійсним п. 1 та п.1.1. рішення сесії Зарічанської сільської ради № 19-23 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», яким затверджено технічну документацію по підготовці державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,8128 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , розташовану в межах Зарічанської сільської ради та внесено зміни в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року № 47, а саме: «передати безкоштовно у власність ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,8128 га, розташовану в межах Зарічанської сільської ради та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 131866, виданий на ім`я ОСОБА_2 , 03.04.2007 року на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради № 19-23 від 12.07.2005 року. Вказуючи, що земельна ділянка, на якій розташований будинок його покійної матері, була виділена у встановленому законом порядку його покійному батькові - ОСОБА_9 у 1963 році, рішенням загальних зборів колгоспників, затвердженим виконкомом Корсунь-Шевченківської районної Ради депутатів трудящих (рішення від 15.05.1963 року) відведена під забудову будівлі за проектом № 181-1, площа 3000 кв.м. На виділеній земельній ділянці покійні батьки позивача збудували будинок з господарськими будівлями, що підтверджується відповідними даними погосподарських книг, відповідно до яких розмір земельної ділянки обліковувався 0,30 га, проте згідно рішення № 47 від 22.12.1993 Зарічанської сільської ради передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га.Також, позивач зазначає, що прийняв спадщину після смерті своєї матері, у тому числі і земельну ділянку, і користується нею до цього часу.Слід звернути увагу суду, що звертаючись з первісним позовом позивач ставив вимогу лише визнати право власності на житловий будинок, про земельну ділянку ним не зазначалось жодних обставин.Також, слід звернути увагу, що позивачем не заявлено вимогу визнати за ним право власності на такий вид спадкового майна, як земельна ділянка, не вказано площу, місце розташування такого майна, не зважаючи на те, що він стверджує про його наявність у свого спадкодавця ОСОБА_7 . Доводи позивача про те, що він фактично вступив в управління спадковим майном з 1998 року жодними доказами не доведені та по суті суперечать його ж доводам, про те що про право власності спадкодавця відповідача 1 він дізнався лише 24.12.2015 року, оскільки, за вказаних ним обставин протягом 17 років користування спадковим майном він не міг не знати, що земельна ділянка на праві власності належить іншій особі.Крім того, в наданих позивачем доказах про те, що його батькам надавались земельні ділянки, відсутня інформація про їх місцезнаходження, наявна різна інформація про цільове призначення земельної ділянки, що вказує на відсутність підстав для ствердження, що надані покійним батькам позивача в користування земельні ділянки були розташовані саме в тому місці, де знаходиться земельна ділянка, що передана у власність ОСОБА_2 .Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження перебування у його власності спірної земельної ділянки повністю чи частково, що вказує на відсутність підстав заявляти вимогу про визнання недійсним рішення, яким надано у власність ОСОБА_2 вказану вище земельну ділянку.

Крім того, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позивач, який стверджує, що фактично прийняв спадщину у 1998 році, постійно користувався земельною ділянко біля житлового будинку, не міг не знати про ті обставини, що земельна ділянка належить на праві власності спадкодавцю відповідача 1 ОСОБА_2 . Натомість з позовом про визнання недійним рішення та державного акту звернувся у 2016 році, тобто після спливу строку позовної давності. В порушення норм Земельного кодексу України, що діяли на час ухвалення рішення № 47 від 22.12.1993 року виконавчим комітетом сільської ради не враховувались документи, які підтверджували розмір земельної ділянки, що передавалась у власність, не замовлялася землевпорядній організації розробка проекту відведення земельної ділянки, не вживались необхідні дії для визначення меж земельних ділянок, які передавались у власність. Доказів наявності протилежного позивачем не надано. Спадкодавці позивача не здійснили всіх необхідних заходів, визначених нормами законодавства, чинними на той час, та не оформили належним чином право власності на майно, що перебувало у їхньому користуванні, у зв`язку з чим не набули на нього право власності.Зазначення у заповіті покійною ОСОБА_7 лише земельного паю, як належного майна, і пояснюється тим, що на інше майно право власності у встановленому законом порядку визначено не було.

Натомість мати ОСОБА_3 , покійна ОСОБА_2 , відповідно до діючих норм законодавства у встановленому Законом порядку отримала у власність земельну ділянку площею 0,8128 га, кадастровий номер 7122582900:01:007:0028, а тому відсутні підстави для скасування рішення Зарічанської сільської ради від 12.07.2005 року № 19-23, рішення Зарічанської сільської ради від 12.07.2005 року № 22-3, рішення Зарічанської сільської ради від 14.03.1998 року № 7 та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Покійна мати ОСОБА_3 ОСОБА_2 правомірно набула право власності на вказану вище земельну ділянку, а тому підстави позбавити права власності ОСОБА_3 , як спадкоємця відсутні. Позивач заявив вимогу визнати недійсним п. 1 та п.1.1. рішення сесії Зарічанської сільської ради № 19-23 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», яким затверджено технічну документацію по підготовці державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,8128 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , розташовану в межах Зарічанської сільської ради та внесено зміни в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року № 47, а саме: «передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,8128 га, розташовану в межах Зарічанської сільської ради та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 131866, виданий на ім`я ОСОБА_2 03.04.2007 року на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради № 19-23 від 12.07.2005 року. Проте, позивачем не ставиться вимога про визнання за ним права власності на земельну ділянку, не надано доказів, що вказані вище рішення, які він просить визнати недійсними, порушують його право власності на належне йому майно.

На підставі викладеного, просили застосувати строк позовної давності. Відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_10 (правонаступник відповідача ОСОБА_2 та дочка правонаступника відповідача ОСОБА_2 - відповідача ОСОБА_3 ), будучи належним чином повідомленою про дату та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилася, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася, відзив (заперечення) на позов не надсилала. Зі слів матері відповідача ОСОБА_3 , дочка (правонаступник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_10 ) про судові засідання знала, проте до суду з`явитися, бажання не виявила.

Представники первісного відповідача Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, в тому числі сільський голова, без чіткого обґрунтування своєї позиції, всі позовні вимоги визнали та при цьому уникали судові засідання звертаючись до суду з клопотаннями (заявами) про розгляд справи за їх відсутності.

Представник правонаступника Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області - Стеблівської селищної ради Черкаської області, вирішення спору залишила на розсуд суду пояснивши, що спірні правовідносини виникли набагато раніше аніж адміністративна реформа в Україні, в результаті якої територія Зарічанської сільськоїради ввійшла до складу Стеблівської селищної ради і селищна рада не може надати ніяких пояснень з приводу спірних відносин сторін та спірних рішень, прийнятих Зарічанською сільською радою.

Представник третьої особи Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, попередньо надавши суду листи за підписом завідувача про проведення судового засідання без участі нотаріуса. Щодо вимог позивача, у листах не визначався.

Треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у судове засідання не з`явились, попередньо надавши суду письмові пояснення по даній справі та просили проводити судове засідання без їх присутності. Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є ідентичними за текстом та стилем викладення, їм було відомо зі слів їх матері ОСОБА_13 , якій в свою чергу було відомо зі слів ОСОБА_7 , що будинок по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_12 . Їх мати ОСОБА_13 та батько ОСОБА_8 проживали у житловому будинку по АДРЕСА_1 з 1992 року по 1997 рік разом з їх бабусею ОСОБА_7 . Після цього періоду їх батьки з ними переїхали у власний будинок. Стосовно вступлення батьком ОСОБА_8 у спадщину на спірний будинок їм нічого не відомо. На право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 вони не претендують. Жодних документальних свідчень щодо земельної ділянки і будинку не має. Також їм було відомо, що земельну ділянку, на якій знаходиться і житловий будинок по АДРЕСА_1 , у якому проживала його бабуся ОСОБА_7 , приватизувала відповідач по справі ОСОБА_2 . Щодо цього ніяких заперечень не мають. Враховуючи вищевикладене, просили суд врахувати їх думку та надану інформацію для законного винесення рішення по справі.

Свідок ОСОБА_14 , будучи допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони відповідачів пояснив, що з 19.01.1990 року по 18.02.2000 року він обіймав посаду сільського голови с. Заріччя. Після смерті ОСОБА_7 ніхто зі спадкоємців до нього чи до виконавчого комітету ні усно ні письмово не зверталися. Сім`я Прапро займала земельні ділянки по всьому селу, але під хатою землі у них не було. Оскільки у встановлений законом термін до сільської ради ніхто не звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , дане майно набуло статусу виморочного, про що було внесено відповідний запис у погосподарську книгу1996-1998 років.

Суд, вислухавши доводи сторін, допитавши свідка, вивчивши письмові докази, оглянувши погосподарські книги Зарічанської сільської ради, вважає наступне.

Щодо вимог позивача визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 рокуправо власності на житловий будинок, згідно технічного паспорта на житловий будинок, виданого 26.10.2015 року комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області померла мати позивача ОСОБА_7 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого Зарічанською сільською радою Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області 26.10.1998 року та копією Свідоцтва про народження позивача Серії НОМЕР_2 , виданого повторно Відділом реєстрації актів громадянського стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції 20.11.2001 року.

Згідно довідки №473, виданої виконкомом Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області 10.11.2015 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала по АДРЕСА_1 . Проживала одиноко. Ніхто, крім неї, в господарстві не зареєстрований та не проживає.

Відповідно донаявного в матеріалах справи Заповіту, складеного та зареєстрованого Зарічанською сільською радою Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області 09.02.1998 року, померла ОСОБА_7 заповіла належний їй Сертифікат на право на земельну частку (пай) №0182589 розміром 2,83 в умовних кадастрових гектарах ОСОБА_8 , який, як установлено в судовому засіданні доводиться спадкодавиці сином, а позивачу - рідним братом.

Згідно довідки №474, виданої виконкомом Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області10.11.2015 року, за померлою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , обліковується домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 475, виданої виконкомом Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області 10.11.2015 року, згідно земельно-облікових даних по Зарічанській сільській раді за домоволодінням, яке обліковується за померлою ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , обліковується приватизована земельна ділянка 0,50 га яка надавалася рішенням №47 від 22.12.1993 року для ведення особистого підсобного господарства, запис в земельно-кадастровій книзі №130.

Згідно довідки №479, виданої виконкомом Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області 11.11.2015 року, позивач ОСОБА_1 фактично вступив в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. ОСОБА_1 зробив біжучий ремонт у будинку, обробляв присадибну ділянку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо підстав видачі вказаної довідки, то згідно письмових пояснень, наданих Зарічанською сільською радою відповідачу ОСОБА_3 за вих.№ 02-12/81 від 27.02.2017 року та представнику Уповноваженого з дотримання соціальних та економічних прав ОСОБА_15 за вих. № 02-12/414 від 27.08.2018 року, сільські ради мають право надавати громадянам довідки щодо фактичного прийняття спадщини спадкоємцями після смерті громадян, які померли до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тому ОСОБА_1 сільською радою була надана, за його зверненням, довідка про фактичне прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому що достовірно відомо, що саме ОСОБА_1 від дня смерті, в тому числі і в шестимісячний термін з дня смерті матері опікувався її будинком та земельною ділянкою. Про це достовірно відомо працівникам сільської ради, депутатам сільської ради, мешканцям села.

Сільський голова Зарічанської сільської ради ОСОБА_16 , будучи присутнім в судовому засіданні 06.02.2020 року, зазначив, що дана ситуація йому достеменно відома, оскільки у с. Заріччя він з 1991 року та його теща проживає на АДРЕСА_1 . З братом позивача ОСОБА_8 він особисто знайомий. Після смерті матері брати ОСОБА_17 працювали разом біля спірного домоволодіння, доглядали його, спільно обробляли земельну ділянку, проте ні ОСОБА_18 ні ОСОБА_19 в даному будинку не проживав.

Згідно листа Зарічанської сільської ради від 13.02.2018 року №02-12/87, адресованого ОСОБА_2 , перша повідомляла другу про те, що дані про місцезнаходження земельної ділянки 0,50 га в земельно облікових документах відсутні. ОСОБА_1 використовує і сплачує земельний податок за 0,50 га земельної ділянки, які обліковувались за його покійною матір`ю ОСОБА_7 .

Крім того, факт вступупозивачем в управління і володіння спадковим майном, також підтверджується наданими ОСОБА_1 квитанціями про сплату останнім Зарічанській сільській раді податку на землю за 2015 2016 роки, іменним сертифікатом ЗАТ ІК «НафтаенергоІнвест» Серії ПС № 020331 та Ощадною книжкою, виданими на ім`я померлої спадкодавці ОСОБА_7 .

Зазначені обставини, зокрема те, що після смерті ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_1 доглядав спадкове домоволодіння та користувався земельною ділянкою, опосередковано підтверджуються і заявами відповідача ОСОБА_2 (представник ОСОБА_3 ) про забезпечення позову від 12.07.2016 року вх. №3464/16 та від 10.08.2017 року вх. №4687/17вх, з якими вона зверталася до Городищенського районного суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та Державного акту на право власності на земельну ділянку, та вказувала те, що частиною спірної земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, користується позивач по справі ОСОБА_1 , а члени його сім`ї проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01.01.2004 року. Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах по спадкування» роз`яснив, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 01.01.2004 року.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526, 549 ЦК УРСР, в редакції чинній на час прийняття спадщини позивачем, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_7 , Корсунь-Шевченківського державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №469/2000. Згідно вказаної спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , її син ОСОБА_8 04.08.2000 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом і 04.08.2000 року одержав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай). Згідно спадкової справи, на інше майно ОСОБА_8 не претендував та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

25.11.2015 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 і належав гр. ОСОБА_7 .

Постановою державного нотаріуса Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори від 25.11.2015 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 і належав ОСОБА_7 . У вказаній постанові, нотаріус зазначила, що подані в нотаріальну контору документи свідчать про те, що ОСОБА_1 спадщину після смерті матері ОСОБА_7 фактично прийняв (зробив на протязі шести місяців біжучий ремонт будинку, обробляв присадибну ділянку). Спадкова справа №469/2000 (спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай) одержав син ОСОБА_8 ), але видати свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок нотаріус не може, тому що відсутній документ, який засвідчує право власності на нього. Вказана постанова державного нотаріуса ніким не оскаржувалася та на час вирішення спору по суті, є чинною.

Щодо належності спірного будинку спадкодавці, судом встановлено наступне.

Відповідно до архівного витягу з протоколу №7 правління колгоспу ім. Шевченка від 29.04.1963 року, наданого Державним архівом Черкаської області 15.03.2018 року за №56-р/05-08 та архівної копії протоколу №7 правління колгоспу ім. Шевченка від 29.04.1963 року, наданої Державним архівом Черкаської області 17.07.2018 року за №167-р/05-08 було ухвалено наділити ОСОБА_9 . огород під будівництво хати в кількості 0.15 га.

Згідно архівного витягу з протоколу №4 загальних зборів уповноважених колгоспників від 22.06.1963 року, наданого Державним архівом Черкаської області 15.03.2018 року за №56-р/05-08, рішення правління колгоспу про наділ ОСОБА_9 огороду 0.15 було затверджене без змін.

Згідно Акту від 15.06.1963 року, складеного в с. Хирівка представником будівельної групи виробничого управління ОСОБА_20 та ОСОБА_9 була проведена розбивка фундаменту житлового будинку по типовому проекту № 181-1. Згідно плану земельної ділянки, за рішенням загальних зборів колгоспників затвердженим виконкомом Корсунь-Шевченківської районної ради депутатів трудящих від 15/VI-63 р. відведена площа під забудову будівлі за проектом №181-1. Площа забудови 3000 кв.м. Згідно Свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, забудовнику ОСОБА_9 в с. Хирівка під забудову виділена земельна ділянка 0,15 гектар з фонду колгоспних земель. Забудова ділянки дозволена рішенням виконкому Корсунь-Шевченківської районної ради депутатів трудящих від 15/VI-63 року. Строк початку та закінчення будівництва 1963 1965 роки. Згідно Свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_3 виданого 10.11.1962 року, ОСОБА_9 , на час отримання дозвільних документів на будівництво будинку, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_21 (дошлюбне прізвище ОСОБА_22 ).

Тобто, на виділеній під забудову земельній ділянці, батьки позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, в період з 1963 року по 1965 рік збудували житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями.

Ці обставини також підтверджуються даними особистого рахунку № НОМЕР_4 погосподарської книги с. Хирівка за 1964-1965 роки, згідно якого головою господарства є ОСОБА_9 , члени сім`ї - дружина ОСОБА_7 , син ОСОБА_1 , жилий будинок збудовано в 1965 році, розмір земельної ділянки, що знаходиться в особистому користуванні господарства 0.30 га; даними особистого рахунку № НОМЕР_5 погосподарської книги с. Хирівка за 1967-1969 роки, згідно якого головою господарства є ОСОБА_9 , члени сім`ї - дружина ОСОБА_7 , син ОСОБА_1 , син ОСОБА_8 , жилий будинок збудовано в 1965 році, розмір земельної ділянки, що знаходиться в особистому користуванні господарства 0.30 га; довідкою виконкому Зарічанської сільської ради № 39 від 25.01.2016 року, згідно якої с. Хирівка було перейменовано в с. Заріччя; даними технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , виданого 26.10.2015 року комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», згідно якого будинок збудовано в 1965 році.

Відповідно до висновку судового експерта щодо відповідності забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, державним будівельним нормам і правилам, санітарним і протипожежним вимогам від 03.11.2015 року, за результатами проведення технічного обстеження садибного житлового будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено: житловий будинок відповідає вимогам містобудівної документації, державним будівельним нормам і правилам, санітарним і протипожежним вимогам.

Батько позивача ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції у Черкаській області.

Згідно ч.1 ст. 563 ЦК Української PCP, в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалося. Після смерті ОСОБА_9 , голову цього двору було переведено на його дружину (матір позивача) ОСОБА_7 , що підтверджується, зокрема, даними особистого рахунку № НОМЕР_6 погосподарської книги с. Заріччя за 1971-1973 роки, згідно якого, головою господарства після смерті ОСОБА_9 стала ОСОБА_7 , жилий будинок збудовано в 1965 році, розмір земельної ділянки, що знаходиться в особистому користуванні господарства 0.30 га.

В подальшому покійній матері позивача, до її земельної ділянки розміром 0.30 га, рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «Родина» Корсунь-Шевченківського району Черкаської області від 02.06.1988 року було затверджене рішення правління про зміни в присадибних ділянках, протокол №4 від 17.03.1988 року, згідно якого до присадибної земельної ділянки спадкодавці ОСОБА_7 було «доділено» 0.05 га, а рішенням виконкому Зарічанської сільської ради №7 від 26.02.1992 року останній було передано в постійне користування 0.15 га сінокіс, що підтверджується архівними витягами з вказаних рішень від 12.02.2016 року №04-04/24, доданих до матеріалів справи. Пізніше, виконавчий комітет Зарічанської сільської ради своїм рішенням від 22.12.1993 року №47, вирішив: приватизувати землю згідно поданих заяв, зокрема, «…16. ОСОБА_7 0.60 га…», тобто, земельні ділянки, які перебували у користуванні померлої ОСОБА_7 загальним розміром 0.60 га, були передані останній у приватну власність.

Зазначене, також підтверджується даними особистого рахунку №134 погосподарської книги с. Заріччя за 1996-2000 роки, згідно яких, за господарством ОСОБА_7 рахується земельна ділянка 0.60 га, з них під будівлями - 0.01 га, під ріллею - 0.44 га, під багаторічними насадженнями - 0.15 га.

Згідно доданого до матеріалів справи архівного витягу від 26.02.2016 року №04-04/24 з рішення виконавчого комітету Зарічанської сільської ради №19 від 25.06.1997 року затверджено найменування вулиць та нумерацію житлових будинків по населених пунктах, сільської ради, зокрема, по с. Заріччя: ОСОБА_7 переулок Новоселиці 1.

Таким чином, спірне домоволодіння та приватизована земельна ділянка рахувалися і рахуються згідно з даними погосподарських книг по Зарічанській сільській раді за померлою ОСОБА_7 що проживала по АДРЕСА_1 .

Інших даних та доказів, які б вказували та підтверджували, що сім`я покійних ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області мали інше домоволодіння, за іншою адресою, як на те посилалася сторона відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , остання не надала та судом здобуто не було.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п. 6 постанови від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватноївласності», до правовідносин, щовиникли до прийняття 15.04.1991 року ЗУ «Про власність», застосовуєтьсячинне на той час законодавство.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Згідно ч. 5 ст. 20 ЗК Української РСР 1963 року, право землекористування громадян, які проживають у сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

Відповідно до ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» від 02.07.1968 року з наступними змінами, на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Спеціальними нормативними актами, які визначали порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, були Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 року № 112/5, а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26 та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 року № 69 які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.02.1995 року № 48.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року № 105у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Як зазначалося вище, згідно довідки №474, виданої виконкомом Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області 10.11.2015 року, за померлою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , обліковується домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , а за даними технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , виданого 26.10.2015 року комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», будинок збудовано в 1965 році.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, виходячи з аналізу вище наведених норм закону та підзаконних актів, суд приходить до переконання, що спадкодавці ОСОБА_7 ,на день її смерті, на праві приватної власності, зареєстрованому в установленому законом порядку, належав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , а позивач є спадкоємцем за законом, спадщину прийняв в порядку ст. 549 ЦК УРСР, фактично вступивши в управління спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення шляхом визнання за позивачем права власності на вищевказане спадкове майно.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та Державного акту на право власності на земельну ділянку, згідно з якими, позивач просив визнати недійсним рішення Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», в частині затвердження технічної документації по підготовці державного акту на право власності на землю площею 0,8128 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 розташовану в межах Зарічанської сільської ради та внесення змін в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року №47 а саме «передати безкоштовно у власність ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,8128 га розташовану в межах Зарічанської сільської ради та внесення змін в рішення №7 від 14.03.1998 року, а саме передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0.8128 га за адресою: с. Заріччя;

- визнати недійсним рішення Зарічанської сільської ради № 22-3 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок» в частині затвердження технічної документації по підготовці державного акту на право власності на землю площею 0.8128 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 розташовану в межах Зарічанської сільської ради та внесення змін в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року №47 а саме «передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0.8128 га розташовану в межах Зарічанської сільської ради»;

- визнати недійсним рішення Зарічанської сільської ради №7 від 14.03.1998 року «Про надання у приватну власність земельної(их) ділянки(ок) для ведення особистого селянського господарства;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №131866, виданий на ім`я ОСОБА_2 03.04.2007 року на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради № 19-23 від 12.07.2005 року, суд вважає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що на земельній ділянці, яка є одним масивом, з однієї сторони, по АДРЕСА_1 з 1965 року знаходиться домоволодіння спадкодавця позивача ОСОБА_7 . З протилежного боку вказаної земельної ділянки, по АДРЕСА_2 , з 1969 року знаходиться домоволодіння відповідача ОСОБА_3 , успадковане останньою після померлої відповідача ОСОБА_2 , яка, в свою чергу успадкувала його від своєї та спадкодавиці позивача ОСОБА_7 матері ОСОБА_12 , яка згідно наданих доказів була його забудовником. Праворуч та ліворуч вказаної земельної ділянки знаходяться земельні ділянки громадян, які не є учасниками справи.

22.12.1993 року виконавчий комітет Зарічанської сільської ради своїм рішенням №47, вирішив: приватизувати землю згідно поданих заяв, зокрема, ОСОБА_7 0.60 га та ОСОБА_12 0.57 га.

Згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Зарічанської сільської ради №47 від 22.12.1993 року,виданого архівним відділом Корсунь-Шевченківської РДА на заяву адвоката від 06.01.2016 року повідомлялося, що відомостей про ОСОБА_2 в рішенні Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року№47 не виявлено.

Відповідно до наданого Зарічанською сільською радою витягу з рішення сесії Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року, сесія вирішила:1. Затвердити технічну документацію по підготовці державного акту на право власності на землю площею 0.8128 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 розташовану в межах Зарічанської сільської ради. 1.1. Внести зміни в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року №47 а саме: «передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0.8128 га розташовану в межах Зарічанської сільської ради.

Згідно архівного витягу від 12.02.2016 року за №04-04/21, архівний відділ Корсунь-Шевченківської РДА повідомляє, що рішення №19-23 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», у протоколах сесій Зарічанської сільської ради за 2005 рік не виявлено. У протоколах ХІХ сесії від 18.01.2005 року виявлено п`ять рішень, в яких рішення про уточнення площ приватизованих земельних ділянок не виявлено.

В копії технічної документації по видачі Державного акту на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства площею 0.8128 га гр. ОСОБА_2 , доданої до матеріалів справи, міститься витяг з рішення Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року, який за своїм змістом не відповідає змісту витягу з рішення сесії Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року, наданого Зарічанською сільською радою. Якщо в примірнику витягу з рішення №19-23 від 12.07.2005 року, наданого сільською радою вказано, що зміни щодо передачі земельної ділянки розміром 0.8128 га у власність ОСОБА_23 вносяться в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року № 47, то у витягу з цього ж рішення №19-23 від 12.07.2005 року, який міститься в матеріалах технічної документації по видачі Державного акту, вказано, що такі зміни вже вносяться в рішення №7 від 14.03.1998 року.

Згідно листа від 26.02.2016 року за №04-04/27 на адвокатський запит, архівний відділ Корсунь-Шевченківської РДА повідомив, що рішення Зарічанської сільської ради №7 від 14.03.1998 року не виявлено і у березні 1998 року сесія Зарічанської сільської ради взагалі не проводилася, і що у 1998 було проведено всього три сесії - січень, квітень-травень.

Відповідно до архівного витягу з рішення Зарічанської сільської ради №22-3 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», наданого архівним відділом Корсунь-Шевченківської РДА 12.02.2016 року за №04-04/21, сесія Зарічанської сільської ради вирішила:« …60. Затвердити технічну документацію по підготовці державного акту на право власності на землю площею 0.8128 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 розташовану в межах Зарічанської сільської ради. 60.1 Внести зміни в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року №47 а саме: «передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0.8128 га розташовану в межах Зарічанської сільської ради».

Тобто, зазначеними пунктами вказаного рішення вносяться зміни в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року №47 щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,8128 га для ведення особистого селянського господарства. Однак, як було зазначено вище, згідно відповіді архівного відділу Корсунь-Шевченківської РДА в рішенні №47 від 22.12.1993 року відомостей про ОСОБА_2 не виявлено. Цим рішенням були вирішені подані на виконком заяви від жителів с. Заріччя та с. Склименець по приватизації землі, зокрема, за №16 значиться мати позивача ОСОБА_7 - 0.60 га, а за №47 значиться мати (баба) відповідачки, ОСОБА_12 - 0.57 га. Отже, ОСОБА_2 цим рішенням земельна ділянка у приватну власність не передавалася.

Щодо технічної документації по видачі Державного акту на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства площею 0.8128 га гр. ОСОБА_2 , то з заявою на її виготовлення ОСОБА_24 звернулася до начальника Корсунь-Шевченківського районного центру державного земельного кадастру 20.01.2007 року, а затверджена вона була спірними рішеннями Зарічанської сільської ради за два роки до звернення ОСОБА_2 з заявою, в липні 2005 року. Крім того, Державний акт на право власності на земельну ділянку 0,8128 га розташовану в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району, відповідачу ОСОБА_2 видано 03.04.2007 року, а технічне завдання на його розробку затверджено в.о. начальника відділу земельних ресурсів Корсунь-Шевченківського району 04.06.2007 року, тобто, через два місяці, чого бути не може.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 1640/2594/18 (адміністративне провадження № К/9901/67463/18), системний аналіз норм статей 22, 116, 118 Земельного кодексу України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

За змістом статті 118 ЗК України, завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. (постанова Верховного Суду від 01.07.2022 року у справі № 700/309/20, провадження № 61-11769св21).

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано достатньо допустимих та належних доказів, які підтверджують його позовні вимоги в цій частині та повністю спростовують всі докази, надані стороною відповідачів ОСОБА_2 ОСОБА_3 , в тому числі, і покази допитаного за клопотанням сторони відповідачів свідка ОСОБА_14

За встановлених обставин, а саме: наявності двох редакцій рішення Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», які за своїм змістом різняться щодо прийнятих радою рішень та несуть недостовірну інформацію щодо технічної документації, суд вважає, що вони не можуть породжувати для сторін юридичних наслідків і їх, в цій частині, необхідно визнати недійсними.

Рішення Зарічанської сільської ради№22-3 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок» яке несе недостовірну інформацію в частині затвердження технічної документації по підготовці державного акту та вносить зміни в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року № 47 щодо особи ОСОБА_2 про яку в ньому раніше не йшлося слід визнати недійсним.

Рішення Зарічанської сільської ради №7 від 14.03.1998 року «Про надання у приватну власність земельної(их) ділянки(ок) для ведення особистого селянського господарства, копія якого знаходиться в єдиному примірнику в технічній документації по підготовці державного акту ОСОБА_2 та за встановлених обставин, взагалі не приймалося Зарічанською сільською радою з цього питання, слід визнати недійсним.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №131866, виданий на ім`я ОСОБА_2 слід визнати недійсним як такий, що виготовлений на недостовірній технічній документації та виданий на підставі недійсних рішень сільської ради.

При вирішенні даного спору, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами те, що присадибна, саме присадибна ділянка біля домоволодіння спадкодавиці позивача ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , на день її смерті становила 0.20 га (0.15 га виділені для забудови + 0.05 га «доділені» до присадибної земельної ділянки за рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «Родина» Корсунь-Шевченківського району Черкаської області від 02.06.1988 року), а стороною відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 доведено належними доказами те, що присадибна, саме присадибна ділянка біля їх домоволодіння по АДРЕСА_2 становила 0.54 га, яка була виділена під будівництво будинку ОСОБА_12 .

Щодо подальшого виділення сільською радою спадкодавиці позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_12 спадкодавиці відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , земельних ділянок після відведення земельних ділянок під забудову, то із-за некоректності ухвалених сільською радою рішень, без визначення меж земельних ділянок на місцевості та обмеженням лише записом в погосподарській книзі, суд, на підставі наданих сторонами доказів, немає достатніх підстав прийти до висновку, що виділені спадкодавцям сторін в різний час земельні ділянки, що рахувалися за їх домогосподарствами, безпосередньо знаходилися одним масивом саме біля цих домогосподарств за вказаними адресами, а не складалися з декількох окремих земельних ділянок які знаходилися в різних місцях.

Згідно абриса земельної ділянки ОСОБА_12 і земельної ділянки ОСОБА_7 , які межують між собою та абриса земельної ділянки що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту, остання повністю поглинає обидві земельні ділянки та має такі ж зовнішні межі з такою ж довжиною окремо взятої межі як і поглинені земельні ділянки, а площа земельної ділянки що належить ОСОБА_2 - 0,8128га,майже співпадаєз сумоюплощ вищезазначенихземельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (0.20га +0.54га =0.74га) .

Зазначене дає суду підстави вважати, що саме таких розмірів (0.20 га та 0.54 га) присадибні ділянки, які знаходяться по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 були переданіу приватнувласність ОСОБА_7 та ОСОБА_12 згідно з рішенням виконавчого комітету Зарічанської сільської ради №47 від 22.12.1993 року та ввійшли в загальну кількість приватизованої землі ОСОБА_7 0.60 га та ОСОБА_12 0.57 га.

Щодо прохання сторони відповідачів ОСОБА_2 ОСОБА_3 та їх представника про застосування строків позовної давності при вирішенні спору в частині вимог позивача про визнання недійсними рішень Зарічанської сільської ради та Державного акту, то суд, виходячи з встановлених в судовому засіданні обставин справи, не вбачає підстав для їх застосування та вважає, що позивач ОСОБА_1 , дійсно, про порушення своїх прав в цій частині, дізнався саме при розгляді справи Корсунь-Шевченківським районним судом за його позовом про визнання права власності на спадковий будинок, оскільки 23.12.2015 року, ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на те, що вона на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №131866, виданого на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року, є власником земельної ділянки площею 0.8128 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7122582900:01:007:0028, розташованої в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, а спадкова садиба його померлої матері знаходиться на вказаній земельній ділянці. Саме на ці обставини посилався позивач та вони підтверджуються його подальшою активною поведінкою щодо захисту порушених прав шляхом, спочатку подання додаткової заяви, а після відмови судом щодо його прийняття шляхом подачі окремого позову. Будь-яких доказів, які б спростовували пояснення позивача, суду надано не було.

Суд критично оцінює письмові пояснення третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які є ідентичними за текстом та стилем викладення. Є очевидним, що вони виготовлені на одному і тому ж печатному пристрої та є сканованими чи виготовленими за допомогою ксерокса після чого підписані вказаними третіми особами, що дає суду підстави вважати, що в цих поясненнях викладені не їх думки, а якихось інших осіб, зацікавлених в результатах розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись 525, 526, 549, ч.1 ст. 563 ЦК Української PCP, ч. 5 ст. 20, 118 ЗК Української РСР 1963 року, ст. 19 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009, ст.ст.12, 13, 76-83, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_7 , видане 22.06.2010 року Зарічанською сільською радою Корсунь-Шевченківського району Черкаської області), право власності на житловий будинок, згідно технічного паспорта на житловий будинок, виданого 26.10.2015 року комунальним підприємством "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», позначений літерою А-1, збудований в 1965 році; прибудову а, збудовану в 1965 році; погріб з шийкою Д, збудований в 1965 році; сарай Б, збудований в 1965 році; сарай В, збудований в 1965 році; сарай Г, збудований в 1989 році; убиральню Ж, збудовану в 1965 році; ганок, збудований в 1965 році; колодязь питний №1, збудований в 1965 році, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним рішення Зарічанської сільської ради №19-23 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», в частині:

- «затвердити технічну документацію по підготовці державного акту на право власності на землю площею 0,8128 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 (гр. ОСОБА_2 ) розташовану в межах Зарічанської сільської ради за адресою с. Заріччя»;

- «внести зміни в рішення Зарічанської сільської ради від 22.12.1993 року №47, а саме «передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,8128 га розташовану в межах Зарічанської сільської ради»;

- «внести зміни в рішення № 7 від 14.03.1998 року, а саме передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,8128 за адресою с. Заріччя».

Визнати недійсним рішення Зарічанської сільської ради №22-3 від 12.07.2005 року «Про уточнення площ приватизованих земельних ділянок», в частині:

- «затвердити технічну документацію по підготовці державного акту на право власності на землю площею 0,8128 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 розташовану в межах Зарічанської сільської ради»;

- «внести зміни в рішення Зарічанської сільської ради від 22 грудня1993 року №47, а саме «передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_2 землю для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,8128 га розташовану в межах Зарічанської сільської ради».

Визнати недійсним рішення Зарічанської сільської ради №7 від 14 березня 1998 року в частині:

- «передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства площею 0,80 га, розташовану за адресою, с. Заріччя, про що зроблено відповідний запис у паспорті».

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №131866, виданий на ім`я ОСОБА_2 03.04.2007 року на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради № 19-23 від 12.07.2005 року.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13.06.2016 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29.08.2024 року.

Суддя В. О. Черненко