Рішення

від 23.08.2024 по справі 754/262/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1754/24

Справа №754/262/24

РІШЕННЯ

Іменем України

23 серпня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання - Титар Г.А.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1

представників відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини) - школа І-ІІ ступенів №278» Деснянського району м. Києва, управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я з вини відповідачів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, та свої вимоги мотивує тим, що наказом Навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини) - школа І - ІІ ступенів № 278 Деснянського району м. Києва від 30 серпня 2023 року № 153-к/тр «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » було прийнято на посаду вчителя хімії з 01.09.2023, підставою видання даного наказу стала заява позивачки від 29.08.2023. З 18.09.2023 з адміністрацією закладу почали виникати конфліктні сутуації через те, що керівництвом незаконно вимагались медичні довідки. 25.09.2023 року її ознайомили з незаконним наказом від 22.09.2023 року. Через вимогу пройти медичне обстеження витратила свої власні кошти, які вимагала повернути, але директор школи їй не повернула та на численні звернення не відповідала. У зв`язку з негативними емоціями позивачки, створення у позивачки комплексу неповноцінності і нікчемності у зв`язку з н законними діями та бездіяльності з вини відповідачів, порушення режиму сну від переживань лишньою інформацією, протримування відповідачами тривало у психоемоційній напрузі та у принизливих умовах зі створеною волокітою відповідачми, не надання відповіді позивачці від начальника Десняського управління освіти з зазначенням недієздатності замість надання повноцінної інформації на попереднє звернення (цитування не відповідної до позивачки позиції статті Закону України «Про звернення громадян», викликало у позивачки обурення і доведення Деснянським управлінням освіти м. Києва і зокрема ОСОБА_4 до гіпертонічного кризу внаслідок необережності комунікації з позивачкою), не повернення коштів за пройдений медогляд з вини бездіяльності в.о. керівника навчального закладу № 278 м. Києва ОСОБА_5 , зобов`язування в.о. керівника навчального закладу № 278 виконувати не законний наказ від 22.09.2023 (з посиланням на не чинні і застарілі норми законодавства, що викликало негативі емоції і обурення у позивачки тривалий час, які переросли в гіпертонічні кризи і тахікардію серця). Виправдовування і принудженя в.о. директором навчального закладу № 278 застосовувати російську мову і приймати відповіді на російській мові від учнів. Протримування позивачки в принизливих умовах і створеної волокіти в.о. директора навчального закладу № 278 під час витребовування довідки про заробітну плату і в день забору цієї довідки (позивачка очікувала з кінця вересня 2023 по 19.10.2023, а потім ще цілу годину в приміщенні навчального закладу № 278 м. Києва, поки готувалась ця довідка про заробітну плату, це при тому, що ОСОБА_5 була завчасно доведено до відома про те, що позивачка прибуде в цей день за попереднім узгодженням).не законна і безпідставна зйомка на відео позивачки працівником навчального закладу « 278 19.10.2023 без дозволу і попередження позивачки (поки позивачка не дала зауваження працівнику). Свідомого наговорювання, наклепу на позивачку керівникам інших шкіл м. Києва та поширення недостовірної і не правдивої інформації про позивачку з застосуванням елементів мобінгу (що викликало у позивачки комплекс нікчемності і негативні емоції, які переросли в гіпертонічні кризи внаслідок сприймання негативного обсягу інформації з вини відповідачів) Позивачка виявила що у в.о. директора навчального закладу № 278 та всіх вчителів навчального закладу відсутні станом на 01.09.2023 довідки від психіатра за формою 100-2/о (проте у позивачки вимагали таку довідку не легітимного зразка шляхом виконання не законного наказу). Враховуючи викладене просила суд стягнути з відповідачів Навчального закладу та управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації моральної шкоди (завданої внаслідок ушкодження здоров`я позивачки, а саме втоми, стресів, комплексу негативних емоцій, які переросли в гіпертонічні кризи, розлади вегетативної нервової системи), матеріальної шкоди в розмірі: моральної шкоди - 60 000,00 грн., матеріальної шкоди - 174 014,00 грн. судові витрати - 1 311,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року відкрито провадження, розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та просили в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві, в якому вказали, що позовні вимоги вважають не обгрунтованими та такими що не підтверджені належними та допустимими доказами. У відзиві відповідачі вказали, що 22.09.2023 до адміністрації навчального закладу звернувся колектив учнів 9-А класу зі скаргою щодо дивної поведінки вчителя хімії ОСОБА_1 , яка на уроці не пояснювала учням матеріал за предметом, а вела розмови на різні теми, що не мали жодного відношення до предмету хімія, зміст яких було важко зрозуміти. Отримавши скаргу від учнів, в.о. директора Закладу з метою встановлення причин дивної поведінки і можливості допуску викладача до навчальних занять за предметом хімія видано наказ від 22.09.2023 «Про створення комісії щодо перевірки на наявність медичних довідок про проходження обов`язкових попередніх психіатричних оглядів у педагогічних оглядів у педагогічних працівників закладу освіти станом на 01.09.2023, з яким ознайомлено працівників закладу під підпис. 25.09.2023 до адміністрації навчального закладу звернулася асистент вчителя 8-А класу, в якому навчаються діти з особливими освітніми потребами з доповідною запискою на дії вчительки з хімії ОСОБА_1 доповідній записці йшла мова про те, що під час уроку вчителька хімії своїми діями призвела до емоційного збудження ученицю з особливими освітніми потребами, яке виражалося у формі плачу дитини, яку не можливо було заспокоїти тривалий час. 27.09.2023 до адміністрації закладу звернулася мати учениці 9-А класу зі скаргою, в якій також скаржилася на дивну поведінку ОСОБА_1 , яка на уроках вживала некоректні висловлювання, не обгрунтовано виставляла оцінки учням. Для з`ясування, викладених у скаргах фактів, невідповідної поведінки вчительки хімії ОСОБА_1 наказом навчального закладу від 28.09.2023 № 125-од було створено комісію та зобов`язано ОСОБА_1 надати пояснення по фактах, викладених у скаргах. Довідку про проходження обов`язкового психіатричного огляду ОСОБА_1 не надала, уникала зустрічей з керівництвом навчального закладу та відмовилась пояснювати свої дії, щодо невідповідної поведінки вчителя. 01.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до в.о. директора навчального закладу з заявою в якій просила звільнити її з займаної посади з 02.10.2023. Наказом навчального закладу від 02.10.2023 № 190-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку було звільнено з посади вчителя хімії 02.10.2023 за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. На підставі вищезазначених пояснень в.о. директора навчального закладу відповідачем 2., в межах компетенції та в строки визначені Законом України «Про звернення громадян», була підготовлена та відправлена відповідь позивачці від 30.10.2023 № 3787. Крім того, на всі інші звернення позивачки, відповідачем 2 було своєчасно надано відповіді. Однак позивачка стверджує, що відповідач 2 замість того щоб надати повну і розширену інформацію яка її цікавила тримав її у психологічному напруженні, змушував нервувати і ще й додав ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» з посиланням на її як вона зрозуміла недієздатність. Для позивачки ці відповіді є образливого характеру. Посилання відповідачем 2 на ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», як на твердження недієздатності позивача є ніщо іншим як суб`єктивною думкою позивача, оскільки в листах було лише цитування норми Закону. Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Цитування закону не містить фактичних даних про позивача і не може бути витлумачене як таке, що містить фактичні дані. Відповідачі вважають що вимога про відшкодування моральної шкоди позивачки є безпідставною оскільки відсутні ознаки порушення її прав так як і всі позовні вимоги. Тим більш позивачем не доведено заподіяння майнової шкоди, що підлягала б відшкодуванню згідно Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 22 ЦК України матеріальна шкода полягає у збитках: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Жодна із зазначених ознак для відшкодування моральної, матеріальної шкоди не підтверджені Позивачкою належними, допустимими доказами. Отже, відшкодування моральної, матеріальної шкоди та судових витрат не може проводитися на підставі оціночних суджень, оскільки вони не можуть бути покладені в основу фактичних обставин справи та не підлягають спростуванню або доведенню.

23.02.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач вказала, що викладене у відзиві не відповідає вимогам законодавства є необгрунтованими та такими що не підкріплені належними та допустимими доказами, та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача та представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що наказом Навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини) - школа І - ІІ ступенів № 278 Деснянського району м. Києва від 30 серпня 2023 року № 153-к/тр «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » було прийнято на посаду вчителя хімії з 01.09.2023, підставою видання даного наказу стала заява позивачки від 29.08.2023.

22 вересня 2023 до адміністрації закладу звернувся колектив учнів 9-А класу зі скаргою щодо дивної поведінки вчителя хімії ОСОБА_1 , яка на уроці не пояснювала учням матеріал за предметом, а вела розмови на різні теми, що не мали жодного відношення до предмету хімія, зміст яких було важко зрозуміти.

В.о. директора Закладу видано наказ від 22.09.2023 «Про створення комісії щодо перевірки на наявність медичних довідок про проходження обов`язкових попередніх психіатричних оглядів у педагогічних оглядів у педагогічних працівників закладу освіти станом на 01.09.2023, з яким ознайомлено працівників закладу під підпис.

Вказаний наказ позивачем не оскаржувався, матеріали справи не містять даних щодо визнання даного наказу не законним та інформації щодо його скасування.

25.09.2023 до адміністрації навчального закладу звернулася асистент вчителя 8-А класу, в якому навчаються діти з особливими освітніми потребами з доповідною запискою на дії вчительки з хімії ОСОБА_1 доповідній записці йшла мова про те, що під час уроку вчителька хімії своїми діями призвела до емоційного збудження ученицю з особливими освітніми потребами, яке виражалося у формі плачу дитини, яку не можливо було заспокоїти тривалий час.

27.09.2023 до адміністрації закладу звернулася мати учениці 9-А класу зі скаргою, в якій також скаржилася на дивну поведінку ОСОБА_1 , яка на уроках вживала некоректні висловлювання, не обгрунтовано виставляла оцінки учням.

Для з`ясування, викладених у скаргах фактів, невідповідної поведінки вчительки хімії ОСОБА_1 наказом навчального закладу від 28.09.2023 № 125-од було створено комісію та зобов`язано ОСОБА_1 надати пояснення по фактах, викладених у скаргах.

01.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до в.о. директора навчального закладу з заявою в якій просила звільнити її з займаної посади з 02.10.2023.

Наказом навчального закладу від 02.10.2023 № 190-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку було звільнено з посади вчителя хімії 02.10.2023 за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

На підставі вищезазначених пояснень в.о. директора навчального закладу відповідачем 2., в межах компетенції та в строки визначені Законом України «Про звернення громадян», була підготовлена та відправлена відповідь позивачці від 30.10.2023 № 3787. Крім того, на всі інші звернення позивачки, відповідачем 2 було своєчасно надано відповіді.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частина 1 ст. 22 ЦК України встановлює право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Виходячи з положень ч. 2 зазначеної статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо заподіяння їй майнової шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не доведено протиправність дій відповідачів, а також наявність причинного зв`язку між переліченими обставинами та протиправними діями, що потягло її моральні страждання.

Виходячи з викладеного, відсутні докази на підтвердження сукупності необхідних складових для притягнення відповідачів до цивільної відповідальності, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини) - школа І-ІІ ступенів №278» Деснянського району м. Києва, управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я з вини відповідачів - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 02.09.2024 року.

Суддя: Н.Г.Таран