Постанова

від 17.12.2007 по справі 17/494-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/494-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня    2007 року                                                           Справа № 17/494-07

Колегія суддів у складі: головуючого судді:Слюсаревої Л.В., судді Білоконь Н.Д.  , судді  Фоміної В.О..

При секретарі – Криворученко О.І.

за участю представників:

позивача –не з*явився

відповідача -  Фадєєва В.Ю. ( копія пост. дов. №32 від 21.05.2007 року)

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного  господарського суду скаргу відповідача вх. № 3145С/1-13 на рішення господарського суду Сумської області від 26.09.07 по справі № 17/494-07

за позовом відкритого акціонерного товариства "Спецбуд", м. Суми

до  Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області, м. Суми

про визнання права власності

встановила:

Позивач - ВАТ "Спецбуд", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області про визнання права власності на нерухоме майно: будівля битовки (літера по плану В-1), за адресою м. Суми, вул. Кіровоградська,8, площею 311,3 кв.м. та будівля складу (літера по плану Г-1) за адресою м. Суми, вул. Кіровоградська, 8, площею 195,8 кв.м.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.09.2007 року (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Визнано за ВАТ "Спецбуд" право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кіровоградська, 8 , а саме: будівлю битовки (літера по плану В-1), загальною площею 311,3 кв.м.; будівлю складу (літера по плану Г-1), загальною площею 195,8 кв.м.

         Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною  скаргою, в якій, посилаючись на  неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач у судовому засіданні підтримав  свою апеляційну скаргу.

Позивач   у судові засідання 22 листопада та 13 грудня 2007 року не прибув , хоча належним чином був повідомлений про час , місце і дату  розгляду  справи , що підтверджується  повідомленнями про вручення поштового відправлення  від 29.10.2007 року № 3608405 та від 03.12.2007 року № 3717899, відзив на апеляційну скаргу та докази , витребувані ухвалою Харківського апеляційного господарського суду не надав.

13.12.2007 року через канцелярію суду ( вх.№ 8529) від відповідача надійшло клопотання , яким  відповідач просив суд  застосувати позовну давність до позовних вимог , як таких , що спрямовані на захист права , по якому вже сплив ( закінчився) строк позовної давності та застосувати  наслідки спливу ( закінчення) строку позовної давності і відмовити у задоволенні позову.  

         Дослідивши матеріали справи , перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів встановила наступне.

        Наказом Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Сумській області від 29.04.1994 року № 323   державне спеціалізоване будівельне управління   «Спецбуд»у процесі приватизації було перетворено у відкрите акціонерне товариство  «Спецбуд». Відповідно до наказу Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Сумській області від липня  1995 року процес приватизації  було  завершено згідно з протоколом № 2 від 05.05.1995 року . 07 липня 1995 року   Регіональним відділенням  Фонду державного майна України по Сумській області позивачеві було  видано  свідоцтво про власність реєстраційний  № 57-А , додатком до якого був перелік нерухомого майна , що передається у власність   ВАТ «Спецбуд».

Як вбачається з матеріалів справи у переліку  відсутні спірні об*єкти  :будівля битовки (літера по плану В-1), за адресою м. Суми, вул. Кіровоградська,8, площею 311,3 кв.м. та будівля складу (літера по плану Г-1) за адресою м. Суми, вул. Кіровоградська, 8, площею 195,8 кв.м. Дані об*єкти не включені у перелік на думку позивача помилково.

Свою правову позицію позивач обгрунтовує ст.ст. 316-319, ст. 321 , ст. 181 Цивільного Кодексу України .

Проте , судова колегія не може погодитись з позицією позивача та висновками господарського суду Сумської області, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України  правом власності є право особи на річ ( майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі   інших осіб.

Статтею 328 Цивільного Кодексу України  передбачено , що  право власності набуваєтся  на підставах , що не заборонені  законом , зокрема із правочинів .

         Набуття права власності у разі приватизації  державного майна та майна , що є в комунальній власності  визначено в  статті 345 Цивільного Кодексу України . Зокрема, дана норма цивільного права передбачає , що фізична або юридична особа  може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна , що є у комунальній власності . Приватизація  здійснюється у порядку , встановленому законом. Приватизація є похідним  способом виникнення права власності , бо разом з майном до осіб, що приватизували майно , переходять відповідні права та обов*язки.

   Як вбачається з матеріалів справи  позивач -  Відкрите акціонерне товариство  «Спецбуд» було створено в процесі приватизації  спеціалізованого будівельного управління «Спецбуд». До переліку майна , що було передано у власність  відкритому акціонерному товариству  не ввійшло спірне майно . Докази на підтвердження наявності цього майна  під час проведення процесу приватизації відсутні. Також відсутні докази , які   підтверджували б  , що позивачем було збудовано   будівлю битовки  та будівлю складу  та прийнято ці об*єкти до експлуатації.

До того ж, колегія зазначає, що на вимогу Харківського апеляційного господарського суду  позивачем не надано доказів на підтвердження  звернення до відповідача  з питання права власності на спірні об*єкти та видачі свідоцтва про право власності ; докази  відмови відповідача у визнанні права власності  або оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне майно; докази на підтвердження  порушення відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів  позивача.            

Таким чином, на час звернення до суду у позивача відсутні докази , що свідчать про допущення помилки  щодо невключення до переліку майна , що було передано у власність  відкритому акціонерному товариству  спірних об*єктів.

         До того ж слід зазначити , що процес приватизації було завершено   у травні 1995 року  ( підсумковий протокол  № 2 від 05 травня 1995 року) ,  у зв*язку з чим 07.07.1995 року було  видано свідоцтво  про власність  на об*єкти , зазначені у переліку.  Тобто з даного часу позивачеві було відомо  про майно ,яке саме було передано йому у власність в процесі приватизації.

         Окрім цього ,  листом від 24.12.2001 року № 210 позивач звернувся  до відповідача з проханням  видати копію свідоцтва про право власності  та  перелік майна  товариства , що є колективною власність акціонерів. Листом від 18.01.2002 року № 09/211 відповідач направив  позивачеві копію свідоцтва про право власності  з  переліком  майна , що знаходиться у власності  товариства.

           З вищевикладеного  вбачається , що позивачеві було відомо, що саме спірне майно  не є його власністю  з моменту  видачі свідоцтва про власність з переліком майна ( 07.07.1995 року) та повторно з моменту отримання копії свідоцтва про власність з переліком майна ( 18.01.2002 року) .

           Відповідно до ст. 76 Цивільного Кодексу Української РСР початок перебігу  позовної давності  починається з дня  виникнення права на позов . Право на позов виникає  з дня ,коли особа  дізналася або повинна була дізнатися  про порушення свого права . Загальний строк  для захисту порушеного права  (позовна давність) встановлюється  у три роки ( ст. 71 ЦК УРСР)

            Відповідно до ст. 261 ЦК України  перебіг позовної давності починається з дня , коли особа довідалася  або могла довідатися  про порушення свого права або про особу , яка його порушила. Загальна позовна давність у відповідності зі ст. 257 ЦК України складає три роки. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України ( ст. 80 ЦК УРСР) сплив  позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.

             Частиною 3 ст. 267 ЦК України  передбачено , що позовна давність  застосовується  судом лише за заявою сторони у спорі.                

              З наведеного вбачається , що строк  звернення позивача  за захистом свого порушеного права  на момент звернення до суду  закінчився (сплив).

              13.12.2007 року відповідачем було заявлено клопотання , в якому  відповідач просив суд  застосувати позовну давність до позовних вимог , як таких , що спрямовані на захист права  по якому вже сплив ( закінчився) строк позовної давності та застосувати  наслідки спливу ( закінчення) строку позовної давності і відмовити у задоволенні позову.  

              Враховуючи , що  відповідач не був присутній у судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції , а також враховуючи , що позивачем не надано доказів на підтвердження його права власності на спірні будівлі, та   керуючись ст. 99 Господарського  процесуального Кодексу України , судова колегія дійшла висновку про задоволення клопотання , застосування  позовної давності  та відмови у задоволенні позовних вимог.

              Окрім цього , колегія суддів  вважає за необхідне  зазначити , що при прийнятті оскаржуваного судового акту  судом першої інстанції було порушено  норми процесуального права , а саме : як вбачається з матеріалів справи  ухвала про порушення провадження у справі  від 19.09.2007 року була  отримана нарочно у двох примірниках 21.09.2007 року . Справу призначено до розгляду на 26.09.2007 року і розглянуто у першому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

               Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального Кодексу України  порушення норм процесуального права  є в будь-якому  випадку  підставою  для скасування рішення місцевого господарського суду , якщо справу розглянуто  господарським судом за відсутності  будь-якої із сторін , не повідомленої належним чином  про місце засідання суду.

            З урахуванням наведеного, при винесені рішення господарським судом Сумської області було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення, а тому  дане судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.  

            Керуючись ст. 261, 257,267 ЦК України , ст.ст.22,33,43,99,101,103-105 Господарського процесуального Кодексу України, судова колегія :

                                       Постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області  від 26.09..2007 року  у справі № 17/494-07 скасувати .

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Головуючий суддя                                     Слюсарева Л.В.

                      Суддя                                     Білоконь Н.Д.

                                 Суддя                                    Фоміна В.О.